РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Схід і Захід - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Схід і Захід План 1. Цивілізаційна "карта" світу 2. Чи можлива типологія цивілізацій? 3. Світ сходу 4. Цінності заходу 5. Чи стане людство єдиною цивілізацією? Скільки цивілізацій було в історії? Чи можлива типологія цивілізацій? У географи схід і захід - це сторони світлу, а в історії? Світ Сходу і світ Заходу - у чому принципові відмінності? Чи можлива зустріч світів,? ЦИВІЛІЗАЦІЙНА "КАРТА" СВІТУ З курсу історії ви знаєте, що в Ш тисячоріччі до н.е. зародилися перші цивілізації - єгипетська, вавілонська, трохи пізніше - індійська і китайська, виникли також цивілізаційні спільноти в Малій і Передній Азії, у Палестині. Вогнищем європейської цивілізації став південь Балкан, крито-мікенська культура дала початок у І тисячоріччі до н.е. давньогрецькому світу. На рубежі нашої ери з'явилися перші цивілізації на американському континенті: інків, ацтеків, майя. Строката цивілізаційна картина світу збереглася й в епоху Середньовіччя. У Західній Європі на зміну роз'єднаним і нестійким варварським державам (набіги варварських племен, як ви пам'ятаєте, стали однією з причин загибелі Древнього Риму - спадкоємця давньогрецької цивілізації) прийшла християнська цивілізація. Свого роду мостом між Заходом і Сходом стала візантійська цивілізація. Цивілізація Сходу, незважаючи на руйнівні набіги кочових племен (наприклад, монголів на Китай), періодичні війни і виникнення великих міждержавних об'єднань (імперія Чингізхана, Османська імперія) зберігалися як самобутнє соціокультурне ціле. До VII ст. н.е. відноситься зародження арабо-ісламського світу. Епоха Нового часу ознаменувалася виникненням індустріального суспільства, що охопило спочатку ряд країн Західної Європи. Економічна перевага цих держав дозволила їм почати політику колоніальних завоювань, далеко не всім традиційним суспільствам удалося витримати натиск колонізаторів. Так, Індія стала "перлиною в короні Британської імперії". Китай і Японія оголосили себе закритими. Скільки ж цивілізацій знала історія людства? За оцінками А. Тойнбі, з більш ніж 20 цивілізацій, що існували коли-небудь, "живих" залишилося 7-8.0. Шпенглер, як ви пам'ятаєте, виділяв в історії всього вісім культур. Серед дослідників ведуться суперечки про те, які держави, регіональні культурні співтовариства можна вважати цивілізацією. Багато хто відмовляли в цьому статусі Древньому Риму, вважаючи його зміненою формою давньогрецької цивілізації. Різні точки зору висловлюються з питань про цивілізаційні особливості України. Ще більше розбіжностей викликає питання про типологію цивілізацій. ЧИ МОЖЛИВА ТИПОЛОГІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ? Слово "типологія" у тлумачному словнику роз'ясняється як метод групування досліджуваних подібних об'єктів на основі виділених ознак. Приклади різних типологій і класифікацій ви знаєте з курсу біології й інших предметів. Поєднуючи споріднені предмети в типи, класи, ми одержуємо можливість побачити деякі істотні риси, властиві цілій групі явищ. Зіставляючи типи, ми краще осягаємо відмінності й особливості окремих предметів, а також виявляємо зв'язки між ними. Прихильники стадіальної теорії цивілізацій виділяють, як ви вже знаєте, аграрне, індустріальне і постіндустріальне суспільства. Кожне з них охоплює не тільки окремі народи, країни у певні історичні епохи, але і великі міжнаціональні об'єднання - цивілізації. Так, до індустріального суспільства в Новий час можна було віднести тільки групу європейських країн. У XX ст. - це вже і північноамериканські держави, і японська цивілізація і багато інших. Якщо за основу береться характер світоглядних і ціннісних орієнтирів, то виділяють традиційний і раціоналістичний типи суспільства (вони цілком співвідносяться з аграрним і індустріальним суспільствами). Прихильники теорії локальних цивілізацій виходять, як ми уже відзначали, з унікальності, неповторності кожної цивілізації, вважаючи, що об'єднуючою силою в них виступають, у першу чергу, релігійні цінності. Так, Тойнбі писав про християнську, ісламську, буддистську й інші цивілізації. Але в той же час він увів деякий елемент класифікації, виділяючи первинні (нерозвинені, пристосовані до життя тільки у певних географічних умовах і тому таких, що легко гинуть), вторинні (що виникають у відповідь на "виклик", змінюють умови первісного існування суспільства) і третинні (об'єднані релігіями) цивілізації. М. Данилевський підрозділяв цивілізації на первинні (немає початку, що визначає їхній зміст), одноосновні (одна основа: політика, релігія чи культура визначає всі інші сторони життя), двоосновні (наприклад, європейська цивілізація базується на політиці і культурі). Особливе місце історик приділив слов'янській цивілізації, яку відніс до об'єднуючих, тобто гармонійно розвиваючу політику, культуру, релігійну і соціально-економічну сфери. При різних підходах дотипологізації цивілізацій багато вчених, політиків, публіцистів використовують найбільш загальний розподіл світу на дві мегасистеми (від грец. tegas - великий): Схід і Захід. Навіть з'явився термін "біполярність". Поділ на Схід і Захід часто розглядається як невід'ємна і постійна властивість нашого світу. У чому ж полягає відмінність між Сходом і Заходом? СВІТ СХОДУ Основні духовні цінності східних цивілізацій склалися дуже давно на основі перших релігійно-філософських вчень - даосизму, буддизму, конфуціанства (детальніше про це мова йтиме в наступних параграфах). Згідно з древньосхідною картиною світу, існує єдиний світ, який поєднує все суще. Людина, як і все суще, повинна наслідувати його законам, природному ходу речей. Тільки так можна досягти гармонії з навколишнім світом. Таким чином, людина не є центром світобудови, не вправі вважати себе"царем природи". Більше того, одна людина - взагалі величина не дуже значна. її сили збільшуються, коли вона виступає як невід'ємна частина якого-небудь колективу - сім'ї, племені, касти, стану, релігійної спільності. Такі погляди означають, що особистісний початок приглушується, підкоряється принципу колективізму. Соціальний світ країн Сходу і сьогодні досить строкатий і представлений численними етнічними, релігійними, станово-кастовими групами. Наприклад, в Індії існує близько 200 тільки великих кастових груп, сотні мовних і діалектних спільностей. Усередині груп складаються, як правило, відносини підтримки і солідарності, у той же час між групами можливі протиріччя і конфлікти. При цьому самі групи займають різне становище в суспільстві, утворюючи соціальну ієрархію (від грец. hieros - священний і arhe - влада, ієрархія - розташування частин від вищого до нижчого). Яскравим прикладом цього може служити вже згадуваний кастовий лад в Індії. І понині в індійському селі кожний знає своє місце й обов'язки. Якщо недоторканий хоче пройти біля будинку представника вищої касти, він повинен зняти взуття. Не випадково один французький культуролог свою книгу про Індію назвав "Людина ієрархічна". Погляди людини на колективну солідарність і неминучість ієрархічного устрою суспільства впливають на ставлення до праці і багатства. Довгий час заїжджих європейців у країнах Сходу вражали, по-перше, бідність народу, по-друге, пишність, що супроводжує життя знаті (широко відомий вислів "східна пишність"), по-третє, строкатість східного базару. Контрасти бідності і багатства європейці нерідко пояснювали небажанням основної маси населення інтенсивно працювати, наданням переваги дозвіллю перед працею (не випадково в традиційних суспільствах так багато свят), а також тим, що вищі верстви, користуючись заступництвом, усемогутністю на Сході держави, перерозподіляють загальну убогу частку матеріальних благ на свою користь. Цей погляд поверхневий і неточний. Насправді на Сході здавна цінувалася праця, але конкретна праця майстра, професіонала. Не випадково східні міста в усьому світі славилися виробленими у них порцеляною, шовком, зброєю. До праці відносилися як до засобу (хоча і не єдиного) придбання необхідних благ, що задовольняють насущні потреби людини. Але праця в ім'я нагромаджень, які можна використовувати для наступного розширення своєї справи, що так цінується західним суспільством, не заохочувалася, а нерідко і засуджувалася на Сході. На це вплинули не тільки релігійні цінності, але і уявлення про багатство як постійну величину. Виходить, якщо один буде прагнути одержати більше, іншому неминуче дістанеться менша частка. Все отримане понад необхідне використовувалося для підтримки бідних родичів, здійснення з належним розмахом традиційних обрядів, ритуалів і свят. Привілейовані групи оточували себе немислимою в європейських країнах розкішшю, наслідуючи відомому вислову: "Гроші існують для того, щоб їх витрачати". Зі сказаного зрозуміло, що в будь-якій речі, призначеній для продажу, тобто товарі, цінувалися, в першу чергу, її споживчі властивості, її здатність задовольняти ту чи іншу потребу. І хоча Схід здавна славився своїми базарами, однак ринком як механізмом регулювання товарно-грошового господарства їх навряд чи можна було вважати. Східні цивілізації відносять до традиційного суспільства. Дійсно, традиціям, звичаям тут надавалося і надається особливе значення. Приміром, у Китаї древні тексти і сьогодні розглядаються як джерело знання і мудрості. На сторожі традицій виступає старше покоління, і саме воно оточується пошаною і повагою. Особливу роль на Сході відігравала держава. З курсу історії ви знаєте, що в стародавні часи і в Середньовіччя східні держави були переважно деспотіями. На чолі стояв верховний правитель - цар, імператор, шах, султан, який вважався верховним власником усієї землі - головного багатства аграрних суспільств. Існував досить численний прошарок чиновництва, що виконував різноманітні функції: від збору податків до контролю за станом іригаційної системи. Безконтрольність вищої влади, її сваволя не могли обмежити й існуючі зі стародавності у всіх східних цивілізаціях письмові зводи законів, хоча вони і давали деяку гарантію, зокрема, захист майнових прав. Східна держава нерідка ставала теократичною (від грец. theos- Бог, kratos - влада), коли верховний правитель був і релігійним правителем. Така держава прагнула поставити під свій контроль духовну сферу суспільства, змусити населення керуватися релігійними нормами в повсякденному житті. Найбільш повно принцип єдності релігійної і державної влади втілився в країнах мусульманського світу. Ставлення до держави на Сході завжди було дуже суперечливим, оскільки сама держава здійснювала в суспільстві досить різноманітні функції. З одного боку, деспотизм влади, її заступництво вищих класів породжували в суспільній свідомості уявлення про "несправедливих" володарів, з якими необхідно вести боротьбу. Історія Сходу знає безліч випадків таємних змов і відкритих народних виступів проти неугодних правителів. З іншого боку, держава здійснювала функції, необхідні для нормальної життєдіяльності всього суспільства, згуртовувала його, прагнула забезпечити соціальну стабільність. Тому навіть відкриті виступи проти правлячої групи не були спрямовані проти державної влади як такої. Людьми керувало прагнення домогтися "гарної влади", "справедливого царя". Історія майже кожної цивілізації Сходу зберігає ім'я правителя - захисника народних інтересів. Приміром, в Індії таким царем вважався Викрама. Ми коротко розглянули цінності східного суспільства. Окремі з них проявляться чіткіше при зіставленні з цінностями західної цивілізації. ЦІННОСТІ ЗАХОДУ Якщо світ Сходу протягом багатьох століть зберігав стійкість цивілізаційних основ (похитнути їх не могли ні навали кочових племен, ні міждержавні зіткнення), то Захід пережив кілька "хвиль" цивілізаційного розвитку. Про античність, християнську цивілізацію Середньовіччя, індустріальну цивілізацію ви довідалися з історії. Кожне з цих суспільств мало неповторні риси і виступало самостійною соціокультурною спільністю - цивілізацією. У той же час їх можна розглядати як етапи формування єдиної цивілізації Заходу - другої сторони біполярного світу. Сьогодні з поняттям "західне суспільство" ми пов'язуємо такі риси, як ринкова економіка, охоронювана законом приватна власність, громадянське суспільство, демократія, правова держава, класове розшарування, масове виробництво, масова культура. Про те, як формувалися ці риси в різні історичні епохи, ми поговоримо більш детально в наступних параграфах. Тут же зупинимося на найбільш істотних духовних орієнтирах західного суспільства: сприйняття світу в цілому і свого місця в ньому, ставлення до праці і багатства, життєві устремління й оцінка перспектив. Ми пам'ятаємо, що однією з ідейних основ східного світогляду стало уявлення про єдиний світовий порядок, що поширюється рівною мірою на все суще, включаючи людину. Споконвічне "велике єдине" не лякало древніх китайців чи японців. Навпаки, вони прагнули злитися з ним, уподібнитися йому. Інше ставлення до первозданного хаосу в древніх греків. Хаос - це безформний стан світу, порожнеча, у якій усе зароджується й усе зникає. Древні римляни взагалі сприймали хаос як пекло - всепоглинаючу безодню. Це породжувало страх смерті, яка була рівносильна зануренню в лиховісну безодню. У свідомості людей неминуче виникало прагнення перебороти хаос, протиставивши йому упорядкований світ - космос. І цей організований світ не може виникнути без зусиль з боку людини, суспільства. На основі цієї ідеї поступово складалися деякі визначальні риси ментальності Заходу. По-перше, це націленість на зміну, перебудову. Через століття, вже в умовах індустріального суспільства, ця установка стала відігравати вирішальну роль у розвитку суспільства і забезпечила науково-технічну, економічну і військову могутність Заходу. По-друге, був покладений початок розриву людини з природою. Людина "випадала" з первозданності, поривала з нею. Надалі на цьому ґрунті виникло прагнення підкоряти природу, у свою чергу, вже для сучасного світу створивши складну екологічну проблему. По-третє, із уявлення про первісну недосконалість світу випливало те, що древні греки називали "архе" - воля, володарювання, і не тільки над природою. Боротьба у всіх її проявах стала сприйматися як невід'ємний елемент життя. "Боротьба - батько усьому і цар. Одним вона визначила бути богами, а іншим - людьми, одних зробила рабами, інших - вільними",- писав давньогрецький філософ Геракліт. На противагу східній ідеї ненасильства стала стверджуватися ідея неминучості "силової" історії. Установка на перетворення поступово вела до розриву з традицією. У західному суспільстві вона відбулася в Новий час. Минуле вже не має такої цінності, як у традиційному суспільстві. Людей цікавить сьогодення і майбутнє. По-четверте, давньогрецька цивілізація дала поштовх лінійному розумінню часу (що не заважало існуванню і циклічним уявленням про нього), виділенню причинно-наслідкових зв'язків між явищами як основних. "Бог... тримає початок, кінець і середину всього сущого",- писав давньогрецький філософ Платон. Таким чином, світ рухається від деякого вихідного стану до деякого завершального. Зі сприйняття часу як лінійного спрямованого процесу надалі народилася ідея прогресу. Істотно на формування цінностей Заходу вплинуло християнство, особливо моральні заповіді. Завдяки їм упроваджувалися нові загальні для усіх віруючих (універсальні) етичні норми. Справжню революцію в поглядах людей зробив протестантизм, який, як ви знаєте з курсу історії, у ході Реформації відокремився від католицизму. Праця, за словами М. Вебера, була прирівняна до молитви (згадайте, що сказано у Вебера про значення етики протестантизму для становлення капіталістичного суспільства). Під впливом протестантизму стало формуватися ставлення до праці як найважливішого способу служіння Богу, як до покликання. Накопичене в результаті праці багатство може вважатися богоугодним лише тоді, коли праця чесна, а саме багатство використовується для розширення виробництва, а не для розкоші і марнотратства. Розвитку духу підприємництва потім стала сприяти і система освіти. Саме в період Реформації в багатьох європейських країнах уводиться система обов'язкової освіти. Відомо, що в основі багатьох американських кінофільмів лежить історія проте, як "простий" американський хлопець (чи дівчина) завдяки цілеспрямованості, завзятій праці, вірі у свої сили піднімається на вершину матеріального благополуччя і суспільного визнання. У цій "великій американській мрії", якою надихалося не одне молоде покоління, виявляються важливі духовні цінності західної цивілізації і насамперед висока цінність досягнень та успіху. Перебороти, зуміти, домогтися - на це націлені мільйони людей. Крім того, у цій мрії відбився і такий принцип західного суспільства, як індивідуалізм, що припускає визнання прав особистості, її свободи, самостійності, незалежності від держави. Звичайно, духовні цінності Заходу не вичерпуються відзначеними в даному параграфі. Але навіть швидке знайомство з ними показує, що багато в чому вони протилежні духовним устремлінням Сходу. Виходить, "зустріч" цивілізацій відкладається? ЧИ СТАНЕ ЛЮДСТВО ЄДИНОЮ ЦИВІЛІЗАЦІЄЮ? Якщо говорити про можливість наближення двох мегацивілізацій, то важливо повернутися "одне до одного обличчям" (за Кіплінгом), щоб почути іншого, зрозуміти його. Цивілізаційні розходження збережуться, але зникне нерозуміння, а виходить, почуття переваги одних над іншими. Саме в збереженні культурно-історичного різноманіття багато дослідників бачать підставу успішного майбутнього людства. Прихильники цієї позиції підкреслюють ту безперечну думку, що в основі розвитку будь-якого життєздатного організму (у тому числі співтовариства людей) лежить різноманіття форм і видів. Поширення ж єдиних, загальних для всіх цивілізацій культурних традицій, життєвих укладів покладе кінець розвитку людського суспільства. Існує й інша точка зору. Відповідно до неї відмінність цивілізаційних цінностей, що зберігається, приведе в перспективі до зіткнення цивілізацій, у першу чергу, християнської й арабо-мусульманської. Війни перестануть носити міждержавний, міжнаціональний характер, вони стануть міжцивілізаційними, а виходить, ще більш руйнівними. Щоб не допустити такого варіанта розвитку подій, необхідно прагнути до стирання розходжень між культурно-історичними співтовариствами, для того щоб у перспективі утвердилася єдина світова цивілізація. Західні дослідники вважають, що вже сьогодні багато цінностей, що зародилися в європейській цивілізації, стають загальнолюдськими. В економічній сфері - це досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, сучасні технології, породжені новим етапом науково-технічної революції, ринкове регулювання економіки. У політичній сфері загальноцивілізаційну базу складають правова держава, що діє на основі демократичних норм, зріле громадянське суспільство. У духовноморальній сфері надбанням усіх народів є великі досягнення науки, мистецтва, а також загальнолюдські моральні цінності.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (05.07.2016)
Просмотров: 495 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: