РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Система соціального управління, його функції і методи - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Система соціального управління, його функції і методи Соціальне управління є одним з основних видів управління, що полягає: в забезпе-ченні реалізації потреб розвитку суспіль-ства і його підсистем; формуванні крите-ріїв і показників соціального розвитку об'єкта; розробці і застосуванні методів розв'язання проблем, що виникають; до-сягненні запланованих параметрів у розвитку соціальних відно-син і процесів суспільства. В управлінні суспільним розвитком можна виділити такі на-прямки: управління соціально-економічними процесами, що означає соціальний контроль за виконанням соціально-економічних про-грам, спрямування і мотивацію економічної діяльності людей, регулювання економічної поведінки людини, її ролі в системі економічних відносин; управління соціально-політичними процесами, яке полягає у відтворенні змісту політики і способах її впровадження в життя; управління процесами сфери духовного життя, що виявляє-ться у формі освіти й виховання, визначенні засобів та методів активного залучення людей до суспільного життя. Соціальне управління здійснюється за допомогою регулюван-ня відносин між окремими спільнотами людей згідно з головни-ми завданнями розвитку суспільства. Визначення соціального змісту цих завдань, шляхів і засобів їх розв'язання є цільовою функцією соціального управління. Вона полягає в усуненні супе-речностей суспільного розвитку, гармонізації інтересів різних соціальних груп. Наукове управління життєдіяльністю суспільства за своєю со-ціальною сутністю є процесом приведення суб'єктивної діяльно-сті людей у відповідність із потребами суспільного розвитку. Але таке узгодження, досягнення єдності відбувається лише за допо-могою системи управління. Систему соціального управління становлять: методи управління — планування, організація, контроль, об-лік, аналіз, стимулювання, виховання; засоби цілеспрямованого впливу на соціальні процеси — управ-лінські рішення, виробничі завдання, розпорядження, накази, прохання, норми, стимули, санкції; організаційна структура — внутрішня побудова системи, яка відбиває особливості розподілу та кооперації праці, технічні за-соби збирання, збереження та передавання інформації, мотива-цію тощо. Ядром системи управління є люди — керівники, спеціалісти, допоміжний персонал і робітники. Система управління спрацьо-вує на всіх рівнях вияву соціальних процесів (суспільство, орга-нізація, особистість). Найбільш загальна її соціальна мета — використання органі-заційно-технічних, економічних і соціальних можливостей об'єк-та управління для розв'язання соціальних завдань. Нинішня життєдіяльність будь-якої соціальної організації по-требує вдосконалення системи управління, позбавлення її бюро-кратизму та формалізму. Розробка та запровадження відповідної системи управління починається зі збирання інформації. Ця фун-кція відкриває управлінський цикл, і її сутність проявляється в обґрунтуванні мети управління, завдань та засобів їх реалізації. Сучасне управління виробництвом гостро відчуває дефіцит, зокрема, соціальної інформації. Якщо техніко-економічній ін-формації приділяється відповідна увага і керівники знають техніч-ні можливості підприємства, показники його економічної сфери, то в соціально-психологічному кліматі, механізмі трудової пове-дінки працівників, чинниках, які її визначають, вони орієнтують-ся погано. Ефективне управління виробництвом потребує знання керівником інтересів і потреб кожного працівника, його мотивів до праці, трендів. Тренд — домінуючий напрямок у розвитку будь-якого явища, процесу, досить стійка перевага певних суджень у громадській думці. За переходу від планової економіки до ринкової, від тоталітар-ного суспільства до демократичного без такої інформації управ-ління просто неможливе. Потрібна принципова переорієнтація управлінської діяльності, зокрема, в напрямі задоволення соці-ально-гуманітарних потреб громадян відповідно до міжнародних стандартів. Це зумовлює необхідність зміни ціннісно-норма-тивної орієнтації всіх ланок управлінської сфери і структур су-спільства. Економічні критерії слід розглядати як ресурсні мож-ливості чи обмеження в процесі реалізації соціально орієнтованих проектів, а не брати їх за найголовнішу мету, як це було за часів планової економіки, коли головними була не якість і кількість спо-житих населенням товарів та продуктів, а валові обсяги продукції. Саме на підставі такої інформації можливе успішне виконання інших функцій: прогнозування, що має ймовірнісний характер, планування, яке полягає у визначенні конкретних засобів для до-сягнення поставленої мети, організації, спрямованої на форму-вання керуючої і керованої систем (об'єкта та суб'єкта управлін-ня), регулювання, що має на меті збереження, підтримання й удосконалення системи управління, вплив на свідомість і пове-дінку людей за допомогою економічних важелів (заробітної пла-ти, прибутку, ціни), правових та адміністративних заходів. Завершується управлінський цикл такими функціями, як облік — отримання, обробка, аналіз і систематизація інформації — та контроль відповідності процесу функціонування об'єкта управ-ління управлінським рішенням, що приймалися. Функції втілюються в управлінському рішенні — засобі управ-лінського впливу, організованої взаємодії суб'єкта та об'єкта управління. Управлінські рішення класифікуються за: структурою об'єкта управління (державні, обласні, районні тощо); структурою суб'єкта управління (суспільні та колективні, єдиноначальні та колегіальні); характером здійснення управлінського впливу (адміністра-тивний, економічний, соціально-психологічний). Зміст процесу опрацювання й реалізації управлінських рішень зумовлюється їхньою соціальною специфікою. Підготовка і прий-няття рішень, організація і контроль їх виконання — це елементи єдиної цілісної системи управління, бо тільки сукупність цих дій забезпечує ефективність соціального управління. В основі підготовки управлінського рішення лежить пошук проблеми та способів її розв'язання. Соціологічними методами розробки рішення є «мозкова атака», ділова гра, дискусія тощо, а методами організації виконання — регламент (економічний, ад-міністративний), самомотивація. Регламент — це сукупність правил, що визначають діяль-ність державного органу, установи, організації. Процес соціального управління є безперервним. Після реалі-зації розроблених заходів розпочинається збирання нової інфор-мації про соціальні параметри того самого об'єкта управління, але вже такого, що за своїм станом якісно відрізняється від по-переднього. Значне місце в системі управління соціальним розвитком со-ціальної організації належить соціально-психологічним методам, призначеним для впливу на соціально-психологічні відносини між людьми. Специфіка цих методів полягає в орієнтації на ви-користання неформальних відносин, щонайповніше врахування в процесі управління потреб та інтересів окремих груп і осіб. Соціально-психологічні методи включають такі процедури: підбір членів організації з урахуванням їхніх соціально-психологічних характеристик, їх сумісності, що створює пере-думови для успішного формування і розвитку колективів; формування і розвиток соціальних норм трудової поведінки на основі підтримання традицій, звичаїв, звичок, що сприяє зміц-ненню колективу, підвищенню свідомості його членів, розвитку в них почуття відповідальності; уведення системи соціального регулювання через використання договорів, зобов'язань; соціальне стимулювання, тобто створення умов для соці-ально-психологічної заінтересованості в досягненні певних ці-лей, результатів у загальноосвітньому, морально-естетичному, культурному розвитку членів організації, підвищенні кваліфіка-ції, ініціативному, творчому ставленні до службових обов'язків, що позитивно впливає на ефективність діяльності організації; сприяння задоволенню тих потреб, які можуть бути задово-лені в межах даної організації через упорядкування сфери дозвілля, позавиробничого часу, побуту, спортивної та різної позавиробничої діяльності. Соціальне самопочуття працівника багато в чому визначається тим, наскільки активно він бере участь в управлінні. Демократизація виробничих відносин, самоврядування — обов'язкова умова ефективного функціонування виробничої організації. Важливою функцією самоврядування є розвиток структури, формування складу колективу. Це виборність деяких керівників, набір працівників у штат, їхнє звільнення, просування по службі. Тут важлива роль належить громадським організаціям. Функція забезпечення режиму й ритму роботи соціальної організації передбачає участь працівників у розв'язанні питань ор-ганізації праці, технологічної дисципліни тощо. Самоврядування, безумовно, має виконувати функцію планування, яка характеризує участь членів організації в плануванні її життєдіяльності на всіх стадіях розвитку. Контрольна функція самоврядування може різною мірою реалізовуватися через всі інші перелічені функції. Наприклад, участь колективу в розв'язанні виробничих питань, активність у вису-ванні пропозицій для вирішення інших життєво важливих питань діяльності організації. Література Васильєв Ю. П. Управление развитием производства: опыт США. — М., 9. Грепсон Дж., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века. — М., 1. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. — К., 1. Дворецкая Г. В., Махнарылов В. П. Социология труда. — К., 0. Кравченко А. И. Прикладная социология и менеджмент. — М., 5. Полторак В. А. Соціологія: Основи соціології праці та управління. — К., 2. Радугин А. А., Радугин К. А. Введение в менеджмент: социология организаций и управления. — Воронеж, 5. Слепенков И. М., Аверин Ю. П. Основи теории социального управления. — М, 0. Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / Відп. ред. В. А. Полторак. — К., 3.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (07.08.2016)
Просмотров: 271 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: