РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Що таке діяльність - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Що таке діяльність План 1. Діяльність людини і поведінка тварин 2. Структура діяльності 3. Що спонукає людей до діяльності Сутність людської діяльності Чим активність людини відрізняється від активності інших істот? Чи може людина жити, нічого не роблячи? Що спонукає людину діяти? Розвиток суспільства - результат діяльності людей. У процесі діяльності відбувається формування і самореалізація особистості. У повсякденній мові слово "діяльність" вживається в значенні активності кого-небудь чи чого-небудь. Наприклад, говорять про вулканічну діяльність, про діяльність внутрішніх органів людини і тощо. У більш вузькому розумінні це слово означає заняття людини, її праця. Людей, що виявили себе в якій-небудь суспільній діяльності, називають діячами. У нашій країні були навіть уведені почесні звання (наприклад, заслужений діяч культури). У літературі ви можете зустріти і слово "діяння", яке означає "дію", "вчинок". Найчастіше воно вживається для позначення не будь-якої дії (наприклад, людина піднялася на ліфті; чи можна це назвати діянням?), а тільки суспільно значимої (чи можете ви навести приклади таких діянь?). У той же час (подумайте і поясніть чому?) юристи діянням називають не тільки дію, але і суспільно небезпечну бездіяльність. У науках, що вивчають людину і суспільство, поняття "діяльність" наповнюється більш спеціальним змістом. ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ І ПОВЕДІНКА ТВАРИН Усі живі істоти взаємодіють з навколишнім середовищем (із природою, іншими живими істотами). Зовні це виявляється в помітних рухах (руховій активності). Важче віднайти внутрішню (психічну) активність, яка ніби включена в поведінку. Наприклад, відомо чимало фактів, що говорять про прихильність собаки до господаря. У літературі описаний випадок, коли собака кілька років продовжувала ходити на станцію до часу приходу потяга, на якому колись повертався з роботи її покійний господар. Відзначимо, що в будь-якому випадку тварини пристосовуються до навколишнього середовища. При цьому вони можуть уживати природні предмети як знаряддя і навіть виготовляти їх за допомогою своїх природних органів. Вони використовують ці предмети для добування їжі, оборони, будівництва житла, тобто для задоволення своїх життєвих потреб. Поведінка тварин визначається будовою їхнього тіла, природними умовами, у яких вони живуть (згадайте, як використовують природні предмети мавпи, бобри, птахи й інші живі істоти). Від пристосувальної поведінки тварин відрізняється перетворююча діяльність людини. Людина не обмежується пристосуванням до існуючих природних і соціальних умов, хоча пристосувальна поведінка займає велике місце в її житті (згадайте, наприклад, вплив географічних умов на життя людей, значення правових і моральних норм, звичаїв, традицій, що регулюють життя людини). Однак пристосування - не межа людських можливостей. Тільки людині притаманна така форма активності, як діяльність, що не обмежується пристосуванням до навколишнього середовища, а перетворює її. Для цього використовуються не тільки природні предмети, але насамперед засоби, створені самою людиною. І поведінка тварин, і діяльність людини узгоджуються з метою, тобто доцільні. Наприклад, хижак ховається в засідці чи крадеться до жертви - його поведінка узгоджується з метою здобути їжу. Птах з криком летить від гнізда, відволікаючи увагу людини. Порівняйте: людина будує будинок - усі її дії в цьому випадку теж доцільні. Однак для хижака ціль ніби задана його природними рисами і зовнішніми умовами, в основі його поведінки - біологічна програма поведінки, інстинкти. Людська діяльність характеризується історично сформованими програмами (як узагальнення досвіду попередніх поколінь). При цьому людина сама визначає свою мету (здійснює задану програму). Вона здатна виходити за рамки програми, тобто наявного досвіду, визначати нові програми (мету і способи її досягнення). Задана програма притаманна тільки людській діяльності. СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ У структурі діяльності необхідно насамперед розрізняти суб'єкт і об'єкт діяльності. Суб'єкт - той, хто здійснює діяльність, об'єкт - це те, на що вона спрямована. Наприклад, хлібороб (суб'єкт діяльності) впливає на землю і вирощувані на ній культури (об'єкт діяльності). Для бригади будівельників як суб'єкта споруджуваний будинок - об'єкт. Для Міністерства освіти як суб'єкта діяльності всі навчальні заклади країни - об'єкт, щодо якого здійснюється управлінська діяльність. Отже, суб'єктом діяльності може бути людина, група людей, організація, державний орган. Об'єктом можуть бути природні матеріали, різні предмети, сфери чи галузі життя людей. Діяльність суб'єкта може бути спрямована також на іншу людину. Наприклад, тренер впливає на спортсмена (тренує його). Об'єктом діяльності артиста є публіка в залі (аудиторія). Нарешті, діяльність суб'єкта може бути звернена на самого себе (людина свідомо тренує своє тіло, загартовує його, виховує волю, займається самоосвітою тощо). Далі в структурі діяльності можна виділити мету, засоби її досягнення і результати. Вище уже відзначалося: людина починає будь-яку діяльність з того, що ставить (думає) перед собою мету. Мета - це усвідомлений образ передбачуваного результату, на досягнення якого спрямована діяльність. Наприклад, у голові архітектора, перш ніж почнеться будівництво будинку, виникає його образ. Справді, чи можна починати будувати будинок, не уявляючи собі, яким він буде (багатоквартирний будинок чи адміністративна будівля, сільська хата чи церква, казарма чи палац)? Його образ може бути показаний у малюнку, кресленні, об'ємній моделі, але спочатку він виникає у свідомості архітектора. Державний діяч, починаючи реформи, повинен чітко уявляти собі їхній результат. Учитель повинен усвідомлювати, які знання й уміння одержать учні в результаті його педагогічної діяльності. Отже, мета — це те, що уявляється у свідомості й очікується в результаті певним чином спрямованої діяльності. Чи може людина ставити будь-яку мету, яка задумається? Маючи кремній, можна задатися метою виготовити наконечник стріли, але не можна зробити з нього лук. Поки не з'явилися сучасні будівельні матеріали, не могла виникнути мета побудувати висотні будинки. Правда, міг з'явитися казковий образ, наприклад, килим-літак. Але яка діяльність могла створити такий килим у дійсності? Отже, метою діяльності може бути не будь-який образ бажаного, а лише той, котрий відповідає реальним можливостям навколишнього світу і самого суб'єкта діяльності. При цьому людина може знати чи не знати свої можливості, властивості предметів навколишнього світу. Ціль визначається тим точніше, чим краще суб'єкт діяльності знає, які реальні засоби й умови її досягнення. "Кого вважати розумним?" - запитував сірійський мислитель ХШ ст. Абуль-Фарадж. І відповідав: "Того, хто прагне лише до досяжної мети". Коли ціль визначена, її досягнення чи неуспіх діяльності залежить від засобів. Щоб побудувати будинок, потрібні будівельні матеріали, механізми, знаряддя праці й інші засоби виробництва. Щоб виростити врожай, потрібні насіння, знаряддя праці, система прийомів агротехніки тощо. Щоб навчити учнів читати і писати, потрібні підручники, зошити, ефективні прийоми навчальної роботи тощо. Засоби повинні відповідати меті. Коли говорять: "Стріляти з гармати по горобцях", це значить, що засоби не відповідають меті. Згадаємо і байку: ведмідь, щоб позбавити хазяїна від комара, що набридав йому, вдарив першого дрючком. А чи можна, поставивши перед собою благородну мету, скористатися нечесними засобами? От як відповідав на це запитання мислитель епохи Відродження Нікколо Макіавеллі: "Про дії всіх людей, а особливо правителів, яких у суді не допитуватимуть, видно за результатами, тому нехай правителі намагаються зберегти владу і здобути перемогу. Які б засоби для цього не вжити, їх завжди вважають гідними і схвалять, тому що низи захоплюються видимістю й успіхом". Він вважав, що для досягнення мети можна обманювати, "при потребі не відмовлятися зла". Отже, переможців не судять? Мета виправдовує засоби? А от інша точка зору. її висловив російський письменник М.С. Лєсков: "Ніяка благородна мета не виправдує мір, суперечливих принципам людського щастя ". Виходить, для досягнення благородної мети годяться не будь-які міри, а тільки шляхетні. Доброї мети не можна домогтися непристойними, недобрими засобами. Недобрі засоби призводять до того, що результат істотно відрізняється від поставленої мети: він теж стає недобрим. У справедливості цих висновків переконує багатовіковий досвід людства (наведіть історичні приклади, що підтверджують цю думку). Нерідко дії людей призводять до інших результатів, ніж ті, до яких вони прагнуть. Філософ Г. Гегель наводив такий приклад. Людина з помсти підпалює будинок іншої людини, від нього загоряються будинки, що поруч стоять, гине майно інших людей, а можливо, і самі люди. Такого результату своїх дій злочинець не очікував. Результат підсилив його провину, і в такий спосіб він одержав відповідний удар. Використаний ним засіб породив зовсім інші обставини, ніж було задумано. Говорячи про структуру діяльності, вкажемо також нате, що діяльність складається з дій. Так, навчальна діяльність містить у собі різноманітні дії: запис лекцій, читання книг, рішення завдань тощо. Діяльність космонавтів містить у собі спостереження за Землею, налагодження приладів проведення експериментів, ремонтні роботи, тренування тощо. Діяльність хлібороба -оранку, посів, прополювання, збирання врожаю. У дії теж можна побачити мету, засіб, результат. Наприклад, ціль прополювання - створити умови для росту культурних рослин. Будь-яка діяльність постає перед нами як ланцюг дій. Чи можна при цьому говорити про поведінку людини? Так, але в багатьох випадках мається на увазі, як вона виконує свою роботу, як ставиться до неї, до інших людей, до себе. Уявімо собі діяльність продавця. Ця, безсумнівно, потрібна людям робота може здійснюватися по-різному. Один привітний, порядний, акуратний, зібраний, інший грубить покупцям, намагається їх обдурити, виконує свої обов'язки абияк. Дві людини зайняті однаковою діяльністю, але поведінка їх різна. Якщо діяльність складається з дій, то поведінка ~ із учинків. Ми вже говорили про те, що поведінка - це спостережувана активність усіх живих істот. Поведінка людини - це зовнішній прояв її діяльності, її ставлення до суспільства, інших людей, що розглядається з боку моральності і права. Так, поведінкою що, відхиляється називають поведінку, що суперечить прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам. Поведінка розуміється як сукупність учинків. Учинки - це свідомі дії, спрямовані на досягнення якої-небудь соціально значимої мети. Учинок завжди підпорядкований певним цілям, у ньому людина стверджує себе як особистість. Це дія особистості, соціальне значення якої нею самою зрозуміле. У вчинку виявляється моральна установка людини - ставлення до іншої людини, самого себе, суспільства, природи. ЩО СПОНУКАЄ ЛЮДЕЙ ДО ДІЯЛЬНОСТІ Намагаючись пояснити діяльність людей, їхні вчинки, мислителі різних епох давали різні відповіді на питання про те, що ж рухає цими діями, а отже, розвитком суспільства. Одні з них пояснювали розвиток суспільства впливом географічного середовища. Так, французький просвітитель XVIII ст. Ш. Монтеск'є вважав, що кліматичні умови обумовлюють індивідуальні особливості людини, її характер і схильності. У країнах із родючим ґрунтом легше встановлюється дух залежності, тому що людям, зайнятим землеробством, ніколи думати про свободу. А в країнах з холодним кліматом люди більше думають про свою свободу, ніж про врожай. З таких міркувань робилися висновки про характер політичної влади, закони, торгівлю тощо. Інші мислителі пояснювали рух суспільства духовним фактором: " Ідеї правлять світом". Деякі з них вважали, що це ідеї критично мислячих особистостей, які створюють ідеальні проекти суспільного устрою. Інший погляд полягав у тому, що історією править світовий розум. Такий погляд розвивав у своїх працях німецький філософ Гегель. Ще одна точка зору на розвиток суспільства полягає в тому, що діяльність людей можна науково пояснити, вивчаючи роль матеріальних факторів. Значення матеріального виробництва в розвитку суспільства обґрунтовував К. Маркс. Він звертав увагу на той факт, що перш ніж займатися філософією, політикою, мистецтвом, люди повинні їсти, пити, вдягатися, мати житло, а виходить, створювати все це. Зміни у виробництві, відповідно до Маркса спричиняють зміни й в інших сферах життя. Діяльність людей визначається врешті-решт їх матеріальними, економічними інтересами. Деякі вчені заперечували можливість пояснення історичних змін яким-небудь одним фактором, указуючи на взаємодію всіляких причин і умов розвитку. Наприклад, німецький учений М. Вебер доводив, що духовний фактор грає не меншу роль, ніж економічний, що важливі історичні зміни відбувалися під впливом того й іншого. Однак багато вчених і сьогодні думають, що можна знайти визначальний фактор руху суспільства, виділяючи його з інших. В умовах науково-технічної революції XX ст. деякі вчені таким фактором вважали техніку і технологію. Учені-психологи вивчають переживання людини, що спонукають її до діяльності. Такі переживання людини називають мотивом. Слово "мотив" французького походження й означає буквально: спонукальна причина, привід до якої-небудь дії. У психології під мотивом розуміють те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона відбувається. У ролі мотивів можуть виступати потреби, соціальні установки, переконання, інтереси, потяги й емоції, ідеали людей. У мотивах діяльності виявляються потреби людини. А потреба - це переживаюча и усвідомлювана людиною необхідність у тому, що необхідно для підтримки її організму і розвитку особистості. Потреба звичайно спрямована на який-небудь предмет. Наприклад, голод - це потреба у їжі, предметом потреби е їжа. Неможливість справитися з яким-небудь завданням породжує нестаток у знаннях, що необхідні для його вирішення. Предметом потреби в даному випадку є знання. Потреби людини можна розділити на три групи: 1. Біологічні потреби: потреби в диханні, харчуванні, воді, нормальному теплообміні, русі, самозбереженні, збереженні роду й інші потреби, пов'язані з біологічною організацією людини, її приналежністю до природи. Іншими словами, це ті ж потреби, що й у тварин. Німецький письменник Г. Белль (1917-1985) так писав про одну з цих потреб: "Сон прекрасний тим, що зрівнює і людину, і тварину". 2. Соціальні потреби, породжені суспільством. У них утілена потреба особистості, наприклад, у різноманітних взаєминах з іншими людьми, у самореалізації, самоствердженні, суспільному визнанні її достоїнств. Серед соціальних потреб іноді виділяють потреби "для себе" (потреба наполягати на своїх правах) і "для інших" (потреба виконувати свої обов'язки). 3. Ідеальні потреби: пізнавати навколишній світ у цілому й у його подробицях, усвідомлювати своє місце в ньому, сенс і призначення свого існування. Потреба у знаннях відзначена була ще в стародавності. Філософ Аристотель писав: " Усі люди від природи прагнуть до знання ". У деяких людей ідеальні потреби зводяться до розваг. Але й у цьому випадку вони різноманітні: комусь кіно, комусь танці, а комусь вболівати за улюблену футбольну команду. Тим, хто професійно займається наукою і мистецтвом, властиві розвинуті ідеальні потреби. Біологічні, соціальні й ідеальні потреби взаємозалежні. Біологічні у своїй основі потреби в людини, на відміну від тварин, стають соціальними. Справді, у спекотні дні багатьох людей мучить спрага, але ніхто не стане пити з калюжі на дорозі. Людина вибирає напій, вгамовуючий спрагу, і піклується, щоб посуд, з якого вона п'є, був чистий. І прийом їжі для людини стає потребою" задоволення якої має безліч соціальних граней: мають значення і кулінарні тонкості, і умови, і сервірування столу, і якість посуду, і оформлення блюда, і приємне співтовариство, що розділяє з нею трапезу. У більшості людей соціальні потреби панують над ідеальними. Потреба в знаннях виступає нерідко як засіб знайти професію, зайняти гідне становище в суспільстві. У деяких випадках узагалі важко відокремити біологічне, соціальне, ідеальне. Прикладом може служити потреба в спілкуванні (мова про нього піде нижче). Наведена класифікація потреб не єдина в науковій літературі. Існує чимало інших. Одна з них розроблена американським психологом А. Маслоу. Він виділив наступні базисні потреби: фізіологічні: у відтворенні роду, їжі, дихання, одязі, житлі, фізичних рухах, відпочинку тощо; екзистенціальні (від латинського слова, що означає буквально: існування): - у безпеці свого існування, комфорті, постійності умов життєдіяльності, - у гарантії зайнятості, страхуванні від нещасних випадків, впевненості в завтрашньому дні тощо; соціальні: у соціальних зв'язках, спілкуванні, прихильності, турботі про іншого й увазі до себе, участі в спільній діяльності з іншими; престижні: у самоповазі, повазі з боку інших, визнанні, досягненні успіху і високої оцінки, службовому росту; духовні: у самоактуалізації, самовираженні. Відповідно до теорії Маслоу перші два типи потреб - первинні (уроджені), а наступні три - вторинні (придбані). Потреби кожного наступного рівня стають суттєвими, коли задоволені попередні. Поряд з потребами найважливішим мотивом діяльності е соціальні установки. Під ними мається на увазі загальна орієнтація людини на певний соціальний об'єкт, що виражає схильність до дії певним чином щодо даного об'єкта. Таким об'єктом може бути, наприклад, сім'я. Залежно від оцінки значення сімейного життя, її корисності для себе індивід може бути схильний до створення сім'ї, її збереження чи, навпаки, не налаштований створювати і берегти сімейні узи. Від цього залежать його дії, його поведінка. Важливу роль у мотивах діяльності відіграють переконання - стійкі погляди на світ, ідеали, і принципи, а також прагнення втілити їх у життя через свої дії і вчинки. У формуванні мотивів діяльності особливу роль відіграють інтереси. Це слово теж латинського походження, що означає буквально: мати значення, важливо. Інтереси людей мають у своїй основі їхні потреби, але спрямовані не стільки на предмети потреб, скільки на ті суспільні умови, які роблять більш-менш доступними ці предмети, насамперед матеріальні і духовні блага, що забезпечують задоволення потреб. Інтереси людей полягають у збереженні чи перетворенні тих умов (установ, порядків, норм взаємин тощо), від яких залежить розподіл благ. Ці інтереси залежать від становища в суспільстві тих чи інших груп населення. Кожна людина належить до декількох соціальних груп. Наприклад, молода людина належить до молоді, яка має свої, відмінні від інших груп, інтереси (одержати освіту, професію, мати матеріальні умови для створення сім'ї тощо). Вона також належить до якої-небудь етнічної групи і має спільні інтереси з іншими членами цієї групи (можливість розвитку національної культури, мови). Будучи членом інших груп, людина має відповідні соціальні інтереси. Виходить, інтереси визначаються становищем різних соціальних груп і індивідів у суспільстві. Вони в більшому чи меншому ступені усвідомлюються людьми і є найважливішими спонукальними стимулами до різних видів діяльності. У суспільстві взаємодіють різноманітні інтереси: індивідуальні, групові, інтереси суспільства в цілому. За спрямованістю інтереси розділяються на економічні, соціальні, політичні, духовні. У них знаходять узагальнене вираження актуальні потреби людей. Потреби й інтереси займають провідне місце в мотивах діяльності. Гегель писав: "Найближчий розгляд історії переконує нас у тому, що дії людей випливають з їхніх потреб, їхніх пристрастей, їхніх інтересів... і лише вони відіграють головну роль" ч З інтересами людей пов'язані їхні ідеали. Суспільний ідеал - це образ досконалого суспільства, у якому знаходять висвітлення інтереси і прагнення певної соціальної групи, її уявлення про вищу справедливість і найкращий суспільний устрій. Потреби, інтереси, ідеали усвідомлюються людьми, тобто характеризують свідому діяльність. Люди обмірковують діяльність, здійснюють самоконтроль своїх дій. Однак у діяльності виявляється і несвідоме, що означає психічне життя, що відбувається без участі свідомості. Австрійський психолог 3. Фрейд (1856-1939), що вивчав несвідоме, надавав йому велике значення: "Багато чого в "Я", безумовно, несвідомо, саме те, що варто назвати "ядром "Я". Під несвідомим у психології розуміються обумовлені впливами стани, у яких людина не може розібратися. У сучасній психології виникла точка зору, відповідно до якої несвідоме - це творчий початок, головне джерело мотивів і переживань людей. Швейцарський психолог К. Юнг(1875-1961) вважав, що несвідоме - джерело творчої фантазії духу. На діяльність людини можуть дуже вплинути її потяги, тобто психічні стани, що виражають неусвідомлену чи недостатньо усвідомлену потребу. Одні потяги спонукають до діяльності, спрямованої на збереження і розвиток життя, інші виявляються в агресивних, руйнівних діях. Для людини, що відчуває стан потягу, не зрозуміло, що притягує її до об'єкта, яка мета її дії. Згадаємо слова князя з "Русалки" О.С. Пушкіна: "Мимоволі до цих сумних берегів мене притягує невідома сила". Герой драми не усвідомлює, яка сила спонукала його прийти до того місця, де загинула кохана дівчина. Багато учених вважають, що потяг — це початковий етап формування мотивів поведінки людини. Спочатку неусвідомлені потяги поступаються місцем усвідомленим мотивам. Німецький соціолог М. Вебер (1864-1920), говорячи про діяльність, розділив дії залежно від їхніх мотивів на цілераціональні, ціннісно-раціональні, афективні і традиційні. Цілераціональна дія характеризується раціонально поставленою і продуманою метою. Цілераціонально діє той індивід, чия поведінка орієнтована на мету, засоби і можливі побічні результати його дій. У цьому випадку індивід раціонально розглядає відношення засобів до мети і побічних результатів, умови досягнення задуманого. Ціннісно-раціональна діл характеризується усвідомленим визначенням своєї спрямованості і послідовно планованою орієнтацією на неї. Але зміст полягає не в досягненні якої-небудь мети, а в тому, що індивід дотримується своїх понять про обов'язок, достоїнство, красу, релігійні канони, благочестя. Така дія підпорядкована принципам, заповідям, вимогам. Вона заснована на вірі в естетичну, релігійну чи іншу цінність певної поведінки. Афективна дія обумовлена емоційним станом індивіда (слово "афект" походить від латинського слова, що означає буквально: душевне хвилювання; психологи розуміють під цим терміном відносно короткочасне, сильно і бурхливо протікаюче емоційне переживання - лють, жах, розпач і т.п.). Воно може бути реагуванням на зовсім незвичне роздратування. Індивід діє під впливом афекту, якщо він прагне негайно задовольнити свою потребу в помсті, насолоді, відданості тощо. Традиційна дія заснована на тривалій звичці. Часто це автоматична реакція на звичне роздратування в напрямку колись засвоєної установки (наприклад, виникнення в нас у країні за радянських часів недостачі якого-небудь потрібного продукту викликало в багатьох людей бажання за першої нагоди створити в себе запас цього продукту). М. Вебер відзначав, що в чистому вигляді ці типи поведінки зустрічаються нечасто. Як правило, різні мотиви сполучаються, накладаються один на одного. Однак їхнє знання допомагає зрозуміти мотиви поведінки людей, зміст їхньої діяльності.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (30.07.2016)
Просмотров: 405 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: