РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Розлучення – як суспільне зло - Соціологія - Реферати - Каталог статей

«Розлучення – як суспільне зло» « Не зійшлись характерами...» Таке пояс-нення причини розірвання шлюбу стало на-стільки поширеним, звичним, що ми не зав-жди замислюємося над ним. А замислити-ся варто, хоча б тому, що серед мотивів розлучень цей посідає одне з провідних місць. До того ж і після розлучення нерід-ко він стає перешкодою або причиною по-боювань наступних спроб влаштувати сі-мейне життя. Що ж лежить в основі виникнення сімей-ної проблеми? Причин чимало. І соціаль-них, і економічних... Кожне подружжя насамперед поєднує дві особистості. Саме міжособистісні сто-сунки чоловіка і жінки становлять психоло-гічний зміст шлюбу, породжують проблему сумісності. Вона відома людству з давніх-давен. «Підходять чи не підходять він і вона один одному і чому?» — питання, що часто постає і в буденному житті, і в літе-ратурі, фольклорі, особливо у народних шлюбних піснях. Ідеал сумісності у шлюбі чудово сфор-мулював видатний німецький філософ І. Кант. Він вважав, що шлюбна пара має утворити немов би єдину моральну особис-тість. Та в реальних подружніх стосунках досягти такої єдності вкрай непросто. Спро-буємо усвідомити — що ж таке сумісність чи вона дається природою, чи формується і як, що потрібно для досягнення подруж-ньої сумісності — щасливий випадок чи свідомі зусилля? Якщо ж зусилля, то які саме? Ці питання надзвичайно складні й оста-точних висновків чи рецептів наука тут да-ти не може. Міжна-ціональний шлюб стає типовим сучасним шлюбом. Вже самим фактом такого шлюбу наречені виявляють відсутність національ-них упереджень, повагу до інших націй. Нерідко у національно-змішаних сім'ях стикаються різні, подекуди протилежні, уявлення про чоловіка і жінку, про сім'ю. Адже здебільшого саме у сім'ї зберігають-ся національні традиції, культурно-історич-ні звичаї та ритуали. Тому можна ствер-джувати, що сімейна свідомість людини від-значається найбільшою консервативністю, схильністю до традиційності. Але залишки патріархальних, традицій-них сімейних уявлень ще досить стійкі. Чималою мірою стосується це розподілу ролей у сім'ї. Так, для деяких чоловіків прос-то нестерпною стає думка, що його чолові-чу владу дружина може поставити під сум-нів. Нерідко побутові суперечки виникають з докорів чоловіка дружині (особливо горо-дянці) : погано готуєш, лінива, тобі аби розважатися чи телевізор дивитися, не гос-подарка тощо. Тобто чоловік вважає, що дружина систематично недовиконує свою «законну» хатню роботу, а з точки зору жінки чоловік вимагає чогось нереального. А річ у тому, що чоловік вимагає не стіль-ки виконання якоїсь конкретної роботи, а просто хоче бачити свою дружину в госпо-дарських клопотах з раннього ранку до вечора. Коли деяким невдалим шлюбам ставиться діагноз: «Не зійшлися характерами», то мається на увазі саме психологічна несуміс-ність подружжя. Але цей вираз не досить точний. Адже крім характеру й інші струк-тури людської психіки відіграють значну роль у спілкуванні, а особливо у спільному житті чоловіка і жінки. Отже, у разі психо-логічної несумісності двоє "не сходяться" не тільки характерами, а й інтелектами, почуттями, уподобаннями, потребами, уста-новками та чимало іншим. В реальному житті міра сумісності людських психічних властивостей істотно відрізняється. Так, наприклад, чоловік може мати зі своєю дружиною спільні інтереси, але різні уяв-лення про сімейні обов'язки, схожі життє-ві принципи, але протилежні темперамен-ти, однаково ставитися до виховання дітей, але мати інший тип емоційного реагуван-ня. Тобто сім'я виявляє різні психологічні «зони», в яких відносини подружжя колива-ються від «повної сумісності» до «несуміс-ності». Складність досягнення психологічної су-місності передусім у тому, що внутрішнє життя кожної людини являє собою справж-ній світ зі своїми власними законами. Як же відбувається у подружньому житті вза-ємодія таких світів? Подружжя, що живе в постійних супереч-ках, повинно усвідомити: хронічні зіткнен-ня — показник досить серйозної несумісно-сті, яка загрожує дальшим розладом сто-сунків. Якщо сім'я не подолає цю стадію, вона мало-помалу переходить до стійкої незлагоди, яка стає визначальною рисою психологічного клімату. Усе починається зі сварок. Енергія доброзичливості вже роз-сіялася, набирає енергії ворожість. По-дружні зіткнення стають дедалі більше не-примиренними, стосунки загострюються, зростає подружня відчуженість. У сварках вже не шукають істину, а зриваються на звинувачення, образливі епітети, уїдливо підмічають і висміюють помилки та вади один одного. Дійсна причина конфліктів відходить на задній план, а стосунки поступово набира-ють форми психологічної боротьби, де су-перники вже не завжди церемоняться один з одним. Важче стає миритися. На очах сім'я як спільність перестає існувати, та порятунок ще можливий. Подружжю потрібні бук-вально відчайдушні зусилля, щоб урятува-ти залишки поваги і взаєморозуміння. Ко-ли ж це не вдається, сім'я скочується до сумнозвісної стадії скандалів. Важливо підкреслити — подружжю, яке дійшло до стадії психологічної війни, жити разом не тільки немає сенсу, а й небезпечно. Краще у таких випадках розлучатися і спробувати відновити власну здатність до доброти, теплих почуттів. Вони можуть ста-ти у нагоді, а точніше просто необхідні в подальшому житті кожного.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (30.06.2016)
Просмотров: 308 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: