РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Релігія в сучасному світі - Соціологія - Реферати - Каталог статей

План 1. Релігія і релігійне мислення 2. Різноманіття релігії 3. Роль релігії в сучасному світі 4. Віротерпимість Чому в сучасній Україні стає усе більше віруючих? Чи справедливе українське народне прислів'я "Бог один, але молільники неоднакові"? Чи збігаються десять заповідей із сучасними моральними нормами? Чи буде XXI століття часом переваги ісламу? Однією з найдавніших форм культури є релігія. На уроках історії і з попередніх розділів даного курсу ви довідалися, що релігійні уявлення людей зародилися в далекій давнині. Як і релігійні обряди, культи, вони відрізнялися великою розмаїтістю. Важливою віхою в історії людства стала поява світових релігій: буддизму, християнства, ісламу. На певній стадії розвитку релігії виникає церква, у лоні якої складається духовна ієрархія, з'являються священики. Церква поєднує віруючих одного віросповідання, розробляє єдині норми їхнього поведінки. РЕЛІГІЯ І РЕЛІГІЙНЕ МИСЛЕННЯ Досвід дослідження феномена релігії показав, що намагатися придумати одне вичерпне ЇЇ визначення - справа безперспективна. Для прикладу візьмемо таке розповсюджене визначення релігії, як віра в Бога чи надприродне. Розглядаючи його, один з відомих вітчизняних дослідників релігійного досвіду зауважує, що в ряді релігійних вчень віра в Бога відсутня і акцент робиться на абсолютні можливості, закладені в самій людині (наприклад, у чань-буддизмі). Так, у Китаї при наявності найцікавіших релігійних традицій у мові немає слова "Бог". Що ж стосується віри в надприродне, то під це визначення, строю говорячи, попадають тільки іудаїзм, християнство й іслам, де Бог цілком позамежний і непорівнянний з нашим світом. У багатьох же інших релігійних традиціях надприродне просто не існує, оскільки боги, люди. тваринні й інші істоти володіють однією і тією ж природою, як, наприклад, у релігії Древнього Єгипту. Крім того, сам цей термін історично дуже рухливий і багато чого з того, що зовсім природно для пересічної людини в XXI ст., було абсолютно надприродним для найвизначніших учених XVII ст. У свій час В.І. Вернадський помітив: "Те, що вчора здавалося науково неможливим, завтра може виявитися науково необхідним". При уважному розгляді і багато інших "точних" визначень релігії виявляються абсолютно неточними. Так, визначення релігійної віри як обов'язково хибної з погляду логіки виявляється неправильним стосовно середньовічних теологів, що саме займалися логічними доказами Божественного буття. Так що ж дозволяє поєднувати незліченну кількість абсолютно різних культів, вірувань тощо під єдиним терміном "релігія"? До пояснення цього можна підійти формально, сказавши, що всі релігійні системи містять у собі певні заборони і дозволи, ритуал, тексти, що розглядаються як священні, шанування засновника тощо. Але це зовні подібні моменти, які не говорять нічого про подібність по суті. Галілео Галілей, визначаючи різницю між наукою і релігією, сказав: "Релігія учить про те, як зійти на небо, а не про те, як воно обертається". "Зійти на небо" - у цих словах розкривається суть релігії. Не випадково всі її види так чи інакше пов'язані з поняттям "шлях". Вона - шлях і одночасно заклик цим шляхом йти, заклик вийти за межі обмеженого людського існування і стати чимось великим, набувши при цьому незмірно більших можливостей. "Якби було у вас віри на гірчичне зерно, - говорив учням Христос, -ви могли б рухати горами". Особлива ритуальна практика (наприклад, аскеза і молитва в християнстві, медитація і психофізичний тренінг у буддизмі) у всіх релігійних системах покликана дати людині можливість такого перетворення. І це один із найістотніших моментів, що поєднує усі види релігійного досвіду людства. РІЗНОМАНІТТЯ РЕЛІГІЇ У світі існує різноманіття вірувань, сект, церковних організацій. Це і різні форми політеїзму (багатобожжя), традиції яких йдуть від первісних релігій (віри в духів, поклоніння рослинам, тваринам, душам померлих). З ними сусідять різні форми монотеїзму (єдинобожжя). Тут і національні релігії - конфуціанство (Китай), іудаїзм (Ізраїль) тощо, і світові релігії, що сформувалися в епоху виникнення імперій і знайшли собі прихильників серед народів, що говорять на різних мовах, - буддизм, християнство, іслам. Саме світові релігії впливають на розвиток сучасних цивілізацій. Ви вже довідалися про ряд особливостей кожної з цих релігій. Наведемо тут їхні узагальнені характеристики. Буддизм — найбільш рання за часом появи світова релігія. Найбільше поширення вона одержала в Азії. Центральну сферу буддійського вчення складає моральність - норми поведінки людини. Через міркування і споглядання людина може досягти істини, знайти правильний шлях до порятунку і, дотримуючись заповіді святого вчення, прийти до досконалості. У центрі буддизму стоїть вчення про чотири благородні істини, суть яких полягає в наступному: причиною всіх нещасть і страждань людини є бажання: щоб перестати страждати, треба перестати бажати. В уявленнях буддиста навколишній світ ілюзорний і недосконалий, повний горя і зла. Людині за допомогою спеціальних психофізичних вправ, самозаглиблення і саморегуляції варто піти від цього світу і злитися з космосом. Буддизм вважає, що, будучи частиною Всесвіту, людина - володіє всіма можливостями і силами, укладеними в ній, треба тільки вміти їх витягти. Стан повного досконалого спокою і єднання з космосом, у яке кличе віруючих буддизм, одержало назву нірвана. Одна з найважливіших заповідей буддизму - любов і милосердя до всіх живих істот. Причому буддизм рекомендує не робити різниці між ними і ставитися однаково доброзичливо та співчутливо до добрих і злих людей, тварин. Послідовник Будди не повинен платити злом за зло, тому що в іншому випадку не тільки не знищуються, а, навпаки, зростають ворожнеча і страждання. Не можна навіть захищати інших від насильства і карати за убивство. Послідовник Будди повинен спокійно, терпляче ставитися до зла, ухиляючись лише від участі в ньому. У данин час найбільш суттєву соціально-політичну і культурну роль буддизм відіграє в країнах Індокитайського півострова. У Бірмі, Камбоджі, Таїланді він виступає як державна релігія. У Японії буддизм, розбившись на безліч сект, переплітається з національним синтоїзмом, утворивши так звані нові релігії. У 1950 р. утворилося "Всесвітнє братерство буддистів", у 1970 р. відбулася Азіатська буддійська конференція за мир. Всупереч основній ідеї буддійського віровчення ці організації активно беруть участь у міжнародній політиці, у боротьбі за мир. Особливістю сучасного буддизму є те, що він усе більше перетворюється з релігії в деяке філософське вчення, своєрідну систему самопізнання і самовдосконалення. Християнство - друга за часом виникнення світова релігія. Нині це найбільш розповсюджена на Землі релігія, що нараховує понад 1900 млн. прихильників у Європі й Америці, хоча в останнє десятиліття з ним успішно конкурує іслам. Християнство відноситься до групи біблійних релігій, лід якими ми розуміємо релігії близькосхідного походження, прямо чи побічно висхідні у своєму вченні до положень, викладених у Біблії. Це іудаїзм, християнство й іслам. Біблія - текст Божественного одкровення, у якому Бог відкриває людям свою сутність і природу, що не може бути пізнана і виявлена людськими зусиллями. Бог у християнстві єдиний у трьох особах - Бог Батько, Бог Син, яким є Ісус Христос, Бог Святий Дух. Це образ Трійці . Центральна ідея - ідея гріховності людини як причини всіх її нещасть. Для спокути гріхів людських Господь послав на землю сина свого єдиного Ісуса Христа і прирік його на мученицьку смерть на хресті. Христос воскрес на третій день, відкривши усім віруючим можливість іншого, вічного життя. Головний гріх у християнстві гріх гордині. Порятунок - молитва і покаяння. Моральні заповіді, за якими повинна жити людина, викладені в Нагорній проповіді і закликають до найбільшого терпіння, милосердя і прощення образ. "Любіть ворогів ваших, - учить Христос, - благословляйте проклинаючих вас" благотворіть ненавидячих вас...", "Не збирайте собі скарбів на землі...", "Не судіть, не судимі будете", "Не протився злому. Але хто вдарить тебе в праву щоку твою, поверни до нього й іншу...", "І так в усьому - як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і виз ними, тому що в цьому Закон і пророки". У цій проповіді любові до ближнього і смиренності - суть християнського шляху самовдосконалення і порятунку. Як ви знаєте з курсу історії, у 1054 р. християнство розкололося на два самостійних напрями: західне (католицьке) і східне (православне). У сучасному світі є католицькі церкви, що визнають главою Папу Римського, резиденція якого у Ватикані, протестантські і 15 самостійних православних церков. Християнство виявилося краще пристосованим до суспільних змін, ніж інші релігії. Християнські богослови навчилися уживатися з наукою, беручи на озброєння окремі наукові теорії. Так, захищаючи релігійне вчення про створення світу, вони посилаються на теорію Всесвіту, що розширюється. Церква активно використовує засоби масової інформації для поширення релігійних поглядів. У 70-х рр. XX ст. у США з'явилася так звана громадянська релігія, що з'єднала в собі ідеї християнства з думкою про боговибраність США і призначення цієї країни до морального керівництва світом. На початку 80-х рр. XX ст. колишній католицький священик X. Минарек створив нову релігію, яку він назвав скорелігією. Головною моральною цінністю в ній проголошена "солідарність із усіма проживаючими на Землі". Таких прикладів можна навести багато. іслам найпізніша за часом виникнення світова релігія. На Землі нараховується близько 1200 млн. її прихильників . Найбільше поширення іслам одержану Північній Африці, Південно-Західній і Південній Азії. "Іслам" у перекладі українською мовою означає "покірність". Людина, за Кораном, істота слабка, схильна до гріха, вона не в змозі нічого домогтися в житті самостійно. їй залишається надіятися на милосердя і допомогу Аллаха. Якщо людина буде вірити в Бога, виконувати розпорядження мусульманської релігії, то заслужить вічне життя в раю. Вимагаючи від віруючих покірності Аллаху, іслам зобов'язує до такої ж покірності і земній владі. Світогляд ісламу відрізняється винятковою цілісністю. Величезна роль Бога у всіх справах світу і крайня регламентація всіх сторін життя мусульманина призводить до того, що в контексті цієї релігії максимально переборюється суперечливість людського буття. Ця риса в XX ст . залучила до ісламу багатьох людей, у тому числі й інтелектуалів, які втомилися від парадоксів і "вічних питань" цивілізації Заходу. Однак платою за набуття такої цілісності с не що інше, як свобода зокрема, свобода вибору). Оскільки життя мусульманина повинне бути цілком підлегле розпорядженням Корана. Характерною рисою мусульманської релігії г те. що вона пронизує всі сфери життя людей. Особисте, сімейне, громадське життя віруючих мусульман, політика, правові відносини, суд усе повинно підкорятися релігійним законам. У зв'язку л ним синодні все частіше говорять про процеси ісламізації, під якою мають на увазі, по-перше, зміст політичних програм, висунутих і здійснюваних у ряді країн мусульманського світу (у Пакистані, Ірані. Афганістані). Хоча втілення їх може бути різним, проте усі вони оголошують своєю метою побудову ісламського суспільства, у якому економічне, соціальне і політичні життя буде визначатися нормами ісламу. По-друге, ісламізації ю називають триваюче поширення цієї порівняно молодої релігії н ряді районні Азії, Африки, Індії, Далекого Сходу. Рухи під ісламськими гаслами неоднорідні, але в них чітко прослідковується прагнення перетворити ісламський світ у провідну силу на міжнародній арені. Особливо активно н даному напрямі діють Лівія, Саудівська Аравія, Єгипет, Туніс, Марокко. Наприклад. Лінія й Об'єднані Арабські Емірати підписали угоду про виділення 20 млн. доларів на утримання ісламських культурних центрів і проведення там спільних заходів щодо пропаганди мусульманської релігії. Процес ісламізації дуже суперечливий. З одного боку, він відбиває ріст національної самосвідомості народів країн, що розвиваються, з іншого боку реалізація ісламських гасел руками екстремісті" може принести людству незліченні лиха (наведіть приклали). Однак неважко помітити, що при всіх його відмінностях від інших світових релігій іслам збігається з ними в частині тих заповідей, що регулюють відносини між людьми і проповідують ті ж цінності, які зараз прийнято іменувати загальнолюдськими. Таким чином, незважаючи на відмінності світових релігій, у проповідуваних ними духовних, моральних цінностях багато загального. Це уможливлює не тільки діалог культур, але і діалог релігій. РОЛЬ РЕЛІГІЇ В СУЧАСНОМУ СВІТІ За даними американського інституту Геллапа, у 2000 р. вірили в Бога і "вищу сутність" 95% жителів Африки. 97% Латинської Америки, 01% США. 89% Азії. 88% - Західної Європи, 84% - Східної Європи. Ці дані свідчать про надзвичайне поширення релігії. Значно зріс вилив релігії в нашій країні. По телебаченню ми нерідко бачимо богослужіння, що відбуваються в церквах, освячення будинків, кораблів, підприємств. По радіо й у концертних залах звучить церковна музика. Відновлюються багато раніше зруйнованих церквей і монастирів. Збільшилася кількість тих. хто. наприклад, у християнстві пройшов через обряд водохрещення. З'явилися газети і журнали, які стали офіційними друкованими органами церков. У деяких недержавних школах з'явився новий предмет Закон Божий. Працюють навчальні заклади, де готують священнослужителів. Ми вже говорили про те, що в наші дні релігійна діяльність знайшла новий розмах і нові форми. Чому? Почнемо з характеристики впливу релігії на духовне життя людини, насамперед на моральність. Проповідь абсолютних (вічних і незмінних) моральних цінностей була характерна для всіх релігій світу і залишилася актуальною в наш повний зла і насильства вік. Вражає мудрість заповідей у Нагорній проповіді Христа: " Усякий, хто гнівається на брата свого дарма, підлягає суду". "Коли творите милостиню, не сурміть при цьому". Як ви розумієте зміст кожної а цих заповідей? Який моральний зміст укладений у них? Наведені моральні правила не тільки не втратили свого значений, але і придбали новий глибокий зміст, тому що звернені до внутрішнього, духовного світу людини. З їхньою допомогою люди, що утомилися від соціальних катастроф, можуть подивитися н себе і ще раз задуматися про зміст свого життя. Та і служителі культу сприяють тому, щоб людина прийшла подумати саме в храм: вони знаходять час для неспішної бесіди, уміють слухати, допомогти порадою і справою. Вони часто звертаються зі слонами розради навіть до найбільш "загублених" версти суспільства злочинній. За всіх часів одним з головних факторів, що підтримували релігійність, був страх, розгубленість людини перед лицем смертельної небезпеки, нерозв'язних проблем. Часто невигойно хворі, самотні, зневірені люди шукають розради в Бога, починають вірити в чудеса. Церква не залишає поза своєю увагою і цих людей. Вона виявляє щире милосердя. Особливо зростає вплив церкви на переломні моменти історії: коли старі ідеали суспільства втрачають свою цінність, а нові ще не встигають закріпитися, на допомогу приходить на допомогу приходить релігія зі своїми моральними заповідями. Так було на початку 80-х рр. XX ст. у Польщі, коли з загостренням кризи и країні значно а ц л минися при плин віруючих у костьоли. Зараз це відбувається й у нашій країні, причому небувалий інтерес до релігії спостерігається серед різних верств населення. Правда, цей ріст інтересу до релігії носить скоріш кількісний, ніж якісний характер, тому що відвідувати храм стало модним і ще престижним, а іноді і політично вигідним. Подумайте, у чому це виражається, наведіть приклади. Релігія здавна були носієм культурних цінностей, вона сама є однією з форм культури. Величні храми, майстерно виконані фрески і ікони, прекрасні літературні та релігійно-філософські твори, церковні обряди, моральні заповіді надзвичайно збагатили культурний фонд людства. Серед них Софіївський собор і Києво-Печерська лавра, собор Паризької Богоматері, рубльовська Трійця і фрески Врубеля, праці Г. Сковороди, М.О. Бердяева, П.О. Флоренського, Біблія і Коран, обряди водохрещення і вінчання тощо. Далі звернемося до політичного життя суспільства. Незважаючи на відділення церкви від держави, у багатьох країнах зберігаються позиції релігії в політичній практиці, наприклад присяга на Біблії в суді і при вступі на деякі посади (на посаду президента США). В американських збройних силах є військовослужбовці кане дали (священики католицької церкви). Чи означає сказане вище, що релігія на всіх етапах життя суспільства й органічно пов'язана з нею релігійна діяльність грали тільки позитивну роль? Такий висновок був би неправильний. У релігійній діяльності минулих століть були і фанатизм, що заперечував саму можливість вислухати інакомислячих чи іновіруючих, релігійні війни, спрямовані на підпорядковування чи знищення іновірців, інквізиція, що представляла собою найжорстокіше переслідування тих, кого діячі церкви підозрювали у відході від церковного віровчення. Далеко не асі релігійні діячі виявилися взірцем дотримання тих моральних заповідей, що містяться у священних книгах. У даний час навколо релігії і релігійної діяльності крутиться чимало пройдисвітів, що спекулюють на марновірствах, і навіть екстремістів. Досить згадати діяльність сумно відомої японської секти "Аум Сенрікьо". Таким чином, історичний шлях релігійної діяльності неоднозначний: він містить у собі і позитивні, і негативні сторони. Суперечлива і роль релігії в сучасному світі. Однією з найбільш гострих проблем, що започатковується ще з епохи середньовіччя, є проблема релігії і війни. "Священною", "бажаною Богу", проголосили братовбивчу Іран і Ірак війну 1980 р., у якій загинули тисячі людей. Чи ось інший приклад. У 80-х рр.. ХХ ст.. виник рух сикхів (індійська релігійна громада) за створення національної держави Халі стан. У боротьбі за перетворення в життя цієї ідеї вони застосували організацію політичних убивств. Жертвами сикхських терористів стали ні в чому не винні громадяни, релігійні і суспільні діячі. У числі їхніх дивовижних злодіянь – убивства прем'єр-міністрів Індії Індіри і Раджіва Ганді. Часом церква втручається в державні справи, бажаючи зміцнити консервативні традиції. Так, у виборчій кампанії 1988 р. у США активну участь брали релігійні фундаменталісти, які виступали за введення обов'язкових молитов у школах, заборону абортів, обмеження політичної активності жінок. Вплив релігії на особистість суперечлива: з одного боку, вона закликає людину дотримуватись високих моральних норм, прилучає до культури, а з іншого боку проповідує (принаймні, це роблять багато релігійних громад) покірність і смиренність, відмову від активних дій. В окремих випадках (як у ситуації із сікхами) вона сприяє агресивності віруючих, їхньому роз'єднанню і навіть протиборству. Але тут справа, видно, не стільки в релігійних положеннях, скільки втім, як вони зрозумілі людьми. ВІРОТЕРПИМІСТЬ При всім розходженні релігій у проповідуваних ними моральних цінностях багато спільного. Це робить можливим і необхідним терпиме ставлення віруючих різних релігійних конфесій одних до інших. Будь-якому суспільству необхідна людина духовна, вихована на гуманістичних ідеалах, серед яких одним із найважливіших є цінність людського життя. Не так уже важливо, яка релігія є для неї опорою в житті і чи є взагалі. Віротерпимість найважливіша цінність сучасної цивілізації, і вона припускає повагу до будь-якої релігії та визнання її права на вільне існування. У конституціях дуже багатьох країн (у тому числі і України) проголошується "свобода совісті" право особистості сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої. В аеропорті Сінгапуру знаходиться молитовний будинок, у різних кімнатах якого представники різних релігійних конфесій можуть молитися своєму Богу. У Єрусалимі на невеликій території Старого міста уживаються одночасно всесвітньо відомі православні, іудейські й ісламські святині. Релігія як форма культури теж припускає можливість діалогу. Тут це виражається в спільних діях віруючих різних віросповідань у боротьбі за мир, за порятунок планети від екологічної катастрофи і у вирішенні інших глобальних проблем.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (10.07.2016)
Просмотров: 1172 \| Комментарии: 2 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: