РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом ПЛАН 1. Стан захворювань, що передаються статевим шляхом. 2. Правове забезпечення профілактики венеричних захворювань. 3. Профілактика венеричних захворювань в діяльності соціального педагога. 1. Стан захворювань, що передаються статевим шляхом: - гонорея: 1994р.-16,6, у 1998 р. – 6,7, 2003р. – 8,2; - сифіліс – 2,95, 13,1, 15,2 відповідно на 100 тис. нас. у віці 0-14 років; - гонорея: 1994р.-287,3 , у 1998 р. –132,3, 2003р. – 141,2; - сифіліс – 209,3, 312,1 відповідно на 100 тис. нас. у віці 15-17 років. (Джерело: Дані Міністерства охорони здоров’я України). Гостро стоїть проблема виявлення цих захворювань, оскільки часто вони без симптомів, мають невизначений інкубаційний період. Не існує і вакцин проти ХПСШ, тому логічно направити всі зусилля на профілактику захворювань, адже краще попередити хворобу, ніж її лікувати. Превалює Україна в Європі по кількості абортів, у тому числі серед дівчат 10-14 років. Офіційні дані МОЗ України свідчать, що за останні 5 років число абортів серед зазначеної категорії виросло з 47,4% до 94,0%. Проте, зараз спостерігається зниження за цим показником. Аборти та ускладнення від них спричиняють зростання материнської смертності та безпліддя. Проблеми статевого виховання ускладнюються ще й байдужістю батьків. Згідно з результатами досліджень, проведених центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 19,7% батьків взагалі не говорять з дітьми про проблеми статевого розвитку, сексуальної поведінки та сімейних відносин, 8% - батьків вважають це непотрібним або не знають, як це робити Саме тому реалізація напрямку "Профілактика негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищі" залишається пріоритетною в діяльності соціальних служб, органів у справах неповнолітніх, місцевого самоврядування. 2. Правове забезпечення профілактики венеричних захворювань. Значний ріст захворюваності на венеричні хвороби, що має місце в державі, становить істотну загрозу для здоров’я майбутніх поколінь та генофонду народу України. Успішна боротьба з венеричними хворобами можлива лише за умови скоординованих спільних дій правоохоронних органів, закладів охорони здоров’я, освіти та інших зацікавлених у цьому осіб. Практика показує, що правові аспекти боротьби з венеричними хворобами використовуються ще не в повній мірі, не завжди правильно і своєчасно. А. Функції медичних працівників з профілактики венеричних захворювань. З метою раннього виявлення і профілактики венеричних хвороб лікувально-профілактичні заклади зобов’язані проводити обов’язкові медичні огляди дітям до І року -щомісячно, а підліткам (15-17р.), учням системи професійно-технічної освіти, студентам вищих навчальних закладів, ветеранам війни та праці, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - щорічно. Кожен рік організовуються обов’язкові медичні огляди вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих. Медичні працівники повинні знати, що не мають права розголошувати відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, крім передбачених законодавчими актами випадків. Лікар лікувально-профілактичного закладу після встановлення діагнозу венеричної хвороби, яка підтверджена клінічними та лабораторними дослідженнями, зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров’я, прогноз можливого розвитку інфекційного (заразного) захворювання, можливі шляхи передачі (при статевих контактах, порушенні гігієнічних правил в побуті, переливанні крові). Повинні бути вказані місце і порядок лікування, а також правила поведінки в лікувальному закладі, на роботі та в побуті, на період проведення лікування і на час контрольного спостереження. Хворого попереджують, що він повинен під час лікування ретельно виконувати всі приписи лікуючого лікаря, не допускати пропуску лікувальних процедур і маніпуляцій, вчасно з’являтись для контролю оздоровлення (в терміни, вказані лікарем). Крім того, хворі сифілісом попереджаються, що їм заборонена здача крові для переливання іншим особам як під час лікування, так і після зняття з обліку. Жінкам, хворим сифілісом, може бути проведено штучне переривання вагітності від 12 до 28 тижнів. Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечні для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб. Крім проведення роз’яснювальної роботи з хворим, лікар уточнює: чи хворів він яким-небудь венеричним захворюванням раніше; в якому лікувальному закладі проходив обстеження і профілактичне лікування; чи знав про наявність у нього цієї хвороби; час, місце та обставини зараження. Збираються також відомості про джерело зараження та осіб, які були в статевих зносинах або інших тісних контактах з хворим. Виясняються інші факти, які мають діагностичне, епідеміологічне та юридичне значення. У випадку повідомлення хворого про зґвалтування, негайно ставиться до відома прокурор міста (району). Б) Порядок притягнення до кримінальної відповідальності згідно Кримінального кодексу України. Кримінальній відповідальності підлягають особи, які завідомо підставили іншу особу через статеві зносини або іншими діями в небезпеку зараження венеричною хворобою, заразили іншу особу венеричною хворобою, знаючи про наявність у них цієї хвороби, раніше судилися за зараження іншої особи венеричною хворобою, а так самозараження двох або більше осіб, або неповнолітнього та за ухилення від лікування венеричної хвороби, продовжуване після попередження, зробленого органами охорони здоров’я. Передбачається відповідальність за зараження венеричною хворобою при наявності однієї з трьох ознак: 1) вчинене особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою і судимість з неї не знята або не погашена; 2) двох або більше осіб, вчинене як одночасно, так і в різний час, одним чи різними особами і щоб не збігли строки давності притягнення до відповідальності за перший випадок зараження венеричною хворобою іншої особи; 3) зараження неповнолітнього особою, яка знала або допускала, що потерпілим є неповнолітній, а так само, коли вона повинна була і могла це передбачити. Ухилення від лікування венеричної хвороби - це вчинення дій, які перешкоджають здійсненню лікування такої хвороби. Причому, воно може бути як повним, так і тимчасовим. Зокрема, це відмова від проходження призначеного курсу лікування, порушення режиму такого лікування (в тому числі, припинення лікування на певний час, відмова проходити певні процедури чи приймати певні ліки, самолікування), ухилення від контрольного обстеження. В). Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за Адміністративним кодексом України. Адміністративна відповідальність наступає за ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження., зробленого їм органами охорони здоров’я. За умисне приховування хворими на венеричну хворобу джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, передбачена адміністративна відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Г). Участь органів внутрішніх справ у боротьбі з венеричними хворобами. Згідно Закону України "Про міліцію", органи міліції сприяють у межах своєї компетенції лікувально-профілактичним закладам у виконанні покладених на них законом обов’язків. Міліція, відповідно до своїх завдань, зобов’язана приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини, передбачені статтями КК України та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення. В установленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людей, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм та наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування. Органи міліції мають право виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, наприклад, ведення аморального способу життя, заняття звідництвом тощо. На підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про недопустимість протиправної поведінки. Затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких підозрюють у занятті бродяжництвом, — терміном до 30 діб з санкції прокурора. З метою попередження розповсюдження венеричних хвороб, міліція зобов’язана контролювати дотримання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства. У період швидкого зростання венеричних захворювань виникла потреба налагодити облік і обстеження на венеричні хвороби осіб, які зловживають спиртними напоями, оскільки 52% хворих заражаються в нетверезому стані. У взаємодії з лікувально-профілактичними закладами особливу увагу слід звертати на обстеження осіб, затриманих під час рейдів, які тимчасово перебувають у слідчих ізоляторах, звільнених з місць позбавлення волі. Ця категорія складає, в середньому, 10 - 14 % венеричних хворих. Діяльність міліції у боротьбі з венеричними хворобами повинна будуватись на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з лікувально-профілактичними закладами та з іншими зацікавленими в цьому особами. Основи законодавства України про охорону здоров’я (Постанова Верховної Ради України № 2801-ХІІ, 19 листопада 1992р.). Ст.40 ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в т.ч. у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта. Кримінальний Кодекс України Завідоме підставлення іншої особи через статеві зносини або іншими діями в небезпеку зараження венеричною хворобою карається позбавленням волі терміном до двох років, або виправними роботами на той же термін, або штрафом у розмірі від 30 до 80 мінімальних заробітних плат. Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, карається позбавленням воді терміном до трьох років або виправними роботами терміном від одного до двох років. Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка була вже засуджена за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також за зараження двох або більше осіб, або неповнолітнього карається позбавленням волі терміном до п’яти років. УХИЛЕННЯ ВІД ЛІКУВАННЯ ВЕНЕРИЧНОЇ ХВОРОБИ Ухилення від лікування венеричної хвороби, продовжуване після попередження, зробленого органами охорони здоров’я, карається позбавленням волі терміном до двох років або виправними роботами на той же термін, або штрафом у розмірі від 30 до 80 мінімальних заробітних плат. Адміністративні правопорушення УХИЛЕННЯ ВІД ОБСТЕЖЕННЯ І ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ОСІБ, ХВОРИХ ВЕНЕРИЧНОЮ ХВОРОБОЮ Ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі венеричною хворобою, або від лікування осіб, які були в контакті з хворими венеричною хворобою і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров’я, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 900 тисяч карбованців. УМИСНЕ ПРИХОВУВАННЯ ДЖЕРЕЛА ЗАРАЖЕННЯ ВЕНЕРИЧНОЮ ХВОРОБОЮ Умисне приховування хворими венеричними хворобами джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 50 тисяч карбованців. Література: 1. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.-276 с. 2. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію “Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра” – К., січень 1996 року. 3. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиціях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 134 с. 4. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) - К.:Столиця, 2003. 5. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні.- К.:УкрНДІ проблем молоді, 2002.- 98с.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (22.07.2016)
Просмотров: 374 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: