РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Організаційні основи та планування соціальної профілактики - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Організаційні основи та планування соціальної профілактики ПЛАН 1. Завдання і принципи здійснення соціальної профілактики. 2. Напрями соціально-профілактичних заходів. 3. Типологія заходів соціальної профілактики, що застосовуються в межах держави. 4. Комплексне планування соціальної профілактики. 5. Складові профілактичних програм. 1. Завдання і принципи соціальної профілактики Завдання соціальної профілактики: - проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві; - використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді; - формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення. Для створення профілактичних програм необхідно чітко знати принципи, по яких будується профілактична активність. 1. Принцип системності. Цей принцип припускає розробку і проведення програмних профілактичних заходів на основі системного аналізу соціальної ситуації в країні. 2. Принцип стратегічної цілісності. Цей принцип визначає єдину стратегію профілактичної діяльності, що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи й акції. Підхід до профілактики повинний бути стратегічно цілісним. 3. Принцип багатоаспектності. Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності. - Особистісний аспект припускає вплив, спрямований на позитивний розвиток ресурсів особистості. - Поведінковий аспект припускає цілеспрямоване формування у дорослих міцних навичок і стратегій поведінки, що стрес-переборює. - Просторово-централізований аспект припускає активне формування систем соціальної підтримки в рамках превентивного і реабілітаційного простору (тобто, системи соціальних інститутів, соціальних центрів, спрямованих на профілактичну і реабілітаційну активність). Ця система може бути організована в окремому районі, країні, і повинна носити організований характер. 4. Принцип ситуаційної адекватності профілактичної діяльності. Відповідність профілактичних дій реальній соціально-економічній, соціально-психологічній і наркологічній ситуації в країні. 5. Принцип континуальності. Забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку й удосконалення профілактичної діяльності. 6. Принцип солідарності. Солідарна міжвідомча взаємодія між державними і суспільними структурами з використанням системи соціальних замовлень. 7. Принцип легітимності. Припускає реалізацію цільової профілактичної діяльності на основі прийняття її ідеології і довірливої підтримки більшістю населення. 8. Принцип полімодальності і максимальної диференціації. Припускає гнучке застосування в профілактичній діяльності різних підходів і методів, а не центрування тільки на одному методі чи підході. Отже, під профілактикою маються на увазі перш за все науково обґрунтовані та своєчасно зроблені дії, спрямовані: - на запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у окремих індивідів і груп ризику; - на збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров’я людей, сприяння в досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішніх потенціалів. Практика профілактичної роботи знаходиться в постійному розвитку. Проте можна виділити деякі основні моменти, що стосуються її змістовної частини. 1. Повсякденне життя рясніє стресовими чинниками, але, оскільки вони непомітно нагромаджуючись, володіють так званим кумулятивним ефектом, жоден з них окремо не може вважатися причиною тієї або іншої складної соціальної проблеми. Тому методи профілактики мають системний характер, тобто, вони направлені на викорінювання джерел стресу як в самій людині, так і в соціальному та природному середовищі і одночасно — на створення умов для придбання людиною необхідного досвіду вирішення проблем, які виникають. 2. Служби профілактики прагнуть не стільки реагувати на ці проблеми, скільки запобігти їх появі. Вони звернені до здорових громадян, що ще не вступили в смугу непередбаченої життєвої кризи або непередбачених проблем, які виникають в результаті несподіваних подій (наприклад, проблеми, з якими стикаються діти після розлучення батьків). Така установка на роботу із здоровим клієнтом припускає надання диференційованих послуг, що враховують мотиви клієнта, його відносини з соціальним працівником і джерела винагороди останнього. Взаємостосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні будуватися на основі взаємної пошани, з розумінням того факту, що кожний з них вносить свій посильний внесок в рішення даної проблеми. 3. Методи профілактики звичайно включають навчання людей новим навикам, які допомагають їм досягти поставлених цілей і зберегти здоров’я. У той же час робота відповідних служб націлена на такі зміни соціального середовища, щоб підтримувати і стимулювати нормальну життєдіяльність людини. Системний підхід враховує всі ці взаємопов’язані чинники. Традиційні методи надання допомоги в переважній більшості можуть бути використані і для профілактики (наприклад, тренінг позитивного життєвого настрою був розроблений для терапевтичних цілей, але він широко використовується для підтримки корисних соціальних навиків). 4. Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому одні профілактичні заходи вживаються задовго до їх виникнення, а інші — безпосередньо перед виникненням проблеми. 5. Служби профілактики покликані знаходити оптимальні рішення як для досягнення поставлених цілей, так і для запобігання передбачених проблем, — в цьому і полягають цінність і значення профілактики. 2. Напрями соціально-профілактичних заходів. Соціально-профілактичні заходи можуть бути направлені: - на підвищення рівня правосвідомості населення регіону, працівників галузі народного господарства, членів трудового колективу, їх соціальної активності у сфері боротьби з правопорушеннями; - на попередження певних видів правопорушень окремими соціальними групами; - на становлення нового соціально-правового мислення, що дозволяє грамотно вирішувати завдання комплексного планування профілактики правопорушень. Для забезпечення скоординованої профілактичної діяльності різних органів, організацій і установ, узгодження різних форм профілактики. В планах слід передбачати загальні організаційні заходи, до числа яких можуть відноситися: - створення ради профілактики; - розробка Положення про раду профілактики правопорушень. Разом з тим в даний час між теорією профілактики і практикою профілактичної діяльності відчувається помітний розрив, що перш за все негативно впливає на ефективність і результативність соціальної роботи. Тому сьогодні виникла гостра необхідність розробляти, систематизувати методи і напрями профілактичної роботи, оцінювати і аналізувати інформацію з цієї проблеми в різних галузях знань. Профілактична робота проводиться на трьох рівнях: 1). в межах держави, тобто стосовно всіх громадян; 2). в колективах і групах; 3). індивідуально з певною особою. Як видно, загальна профілактика відповідає І та 2 рівню, а індивідуальна співпадає з третім рівнем. 3. Типологія заходів соціальної профілактики, що застосовуються в межах держави. Кожному рівню профілактики притаманний певний комплекс спеціальних заходів, що застосовуються до певних осіб. Сюди входить весь комплекс здійснюваних державою економічних, соціально-культурних, правових та інших дій, спрямованих на недопущення скоєння злочинів. 1. Економічні заходи. Вони включають дії, спрямовані на: - покращення ведення економічної політики; - здійснення належного ведення бухгалтерського обліку та контролю; - усунення проявів безгосподарності; - ліквідацію інфляції, безробіття; - забезпечення людей товарами першої необхідності, житлом, робочими місцями; - своєчасну виплату заробітної плати, пенсії та інших виплат; - розробка всяких технічних засобів та пристроїв (сигналізації, замки тощо) та інше. 2. Соціально-культурні заходи: - проведення належного виховання громадян; - функціонування навчальних закладів; - виховання в дітей та інших громадян любові до краю, своєї культури, духовності; - наголошення про шкідливий вплив наркоманії, токсикоманії, п'янства, проституції та інших антисоціальних вчинків (фонові явища); - наявність гуртків масового проведення дозвілля (спортивних, радіотехнічних тощо); - недопущення демонстрації по телебаченню програм, які пропагують культ насильства, агресії тощо; 3. Правові заходи: - правове виховання (повага до законів); - пропаганда і навчання громадян знанням юридичних норм; - приведення законодавства до рівня міжнародних стандартів; - усунення прогалин у законодавстві; - застосування юридичних санкцій; - кримінологічна експертиза нормативних акцій. Заходи, що застосовуються до певної групи осіб: 1. Проведення роз’яснювальної роботи на підприємствах, установах, організаціях. 2. Проведення профілактичної перевірки. Таку перевірку в силу нормативних актів щодо належного функціонування певного об’єкта можуть проводити широке коло суб’єктів. 3. Направлення письмових повідомлень про усунення виявлених недоліків. Під час проведення профілактичної перевірки про результати її здійснення складається акт. У залежності від того, що виявлено, можна прийняти ряд рішень: - на підставі акту та інших доказів можемо прийняти рішення про притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності; - повідомити вищестояще керівництво про виявлені недоліки та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності; - попередити про недопущення в подальшому здійснення таких вчинків; - зобов’язати у встановлений термін усунути виявлені недоліки. 4. Встановлення посиленого режиму несення служби по охороні громадського порядку (ОГП) на певній території (дільниці). 6. Здійснення профілактичних операцій і рейдів. 7. Соціальний патронат. Під соціальним патронатом розуміють комплекс заходів державної та іншої підтримки і допомоги особам, що її потребують. Сюди можна віднести:* допомога дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, чи які взагалі одинокі;* надання допомоги та лікування алкоголіків, наркоманів, осіб з психічними розладами;* сприяння в працевлаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі;* функціонування мережі притулків, пансіонатів. 4. Комплексне планування соціальної профілактики. Комплексне планування соціальної профілактики - одна з основних форм узгодження діяльності в цьому напрямку державних, господарських органів, суспільних організацій і трудових колективів. Воно є підсумком сумісної розробки різними органами, організаціями і колективами злагоджених планів, що передбачають систему довгострокових і поточних заходів щодо виявлення і усунення причин асоціальної поведінки. Комплексне планування соціальної профілактики переслідує наступні основні цілі: - скорочення і в перспективі повну ліквідацію асоціальної поведінки громадян; - обмеження і в подальшому ліквідацію випадків антигромадської поведінки громадян і посадовців, тобто порушень соціальних норм, що шкодить суспільству і спричиняє протиправні діяння, які сприяють їх здійсненню; - подолання негативних сторін суспільного розвитку, які сприяють негативним явищам; - усунення умов для правопорушень, недоліків і прорахунків в діяльності органів управління, господарських організацій, суспільних формувань, культурно-виховних і медичних установ; - боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом: поступове викорінення негативних форм поведінки в сім’ї, на виробництві, в суспільному житті, що сприяють правопорушенням; - розвиток і вдосконалення позитивних соціальних процесів, які протидіють антигромадській поведінці громадян і сприяють дотриманню державної і трудової дисципліни; - підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування пошани до правових розпоряджень; - виховання екологічної дисципліни, підйом екологічної культури і знань в цій області, формування у кожної людини свідомого і дбайливого відношення до природи. Комплексний план соціальної профілактики правопорушень доцільно розробляти як складову частину плану економічного і соціального розвитку регіону, галузі народного господарства, трудового колективу. При такому підході не тільки досягається узгодженість цих планів, але і полегшується вирішення питань матеріального й іншого забезпечення передбачених заходів. Комплексний план соціальної профілактики правопорушень повинен бути обґрунтованим, реально забезпеченим відповідними матеріальними та іншими ресурсами, відображати специфічні умови життєдіяльності регіону, галузі народного господарства, трудового колективу. При його розробці доцільно передбачити: - вибір найактуальніших цілей профілактичної діяльності; - максимально повне використання можливостей системи управління економічними і соціально-культурними процесами з урахуванням компетенції і функцій окремих органів управління, соціальної активності населення, нових умов, які виникають в результаті реформ у всіх сферах суспільства; - об’єднання і раціональне використання сил і засобів для профілактичної роботи; - збалансований розвиток всіх провідних напрямів профілактичної роботи і охоплення нею всіх складових частин даного регіону (міської і сільської місцевості, окремих населених пунктів, районів і територіальних зон із значною кількістю антигромадських проявів). При розробці регіональних комплексних планів соціальної профілактики правопорушень слід враховувати, що специфічними особливостями, зокрема, володіють регіони: - промислові, промислово-аграрні, які швидко розвиваються і відносно стабільні центри; - надвеликі, великі, середні і малі міста; - новобудови, портові, курортні, сільські райони. Особливості кожного з таких регіонів повинні бути враховані при організації, розробці і реалізації комплексних планів соціальної профілактики правопорушень. Комплексні плани соціальної профілактики правопорушень різних рівнів повинні бути органічно взаємопов’язані. У регіональному плані слід передбачати загальні і найважливіші заходи, реалізація яких покладається на певні суб’єкти профілактичної діяльності (наприклад, на профспілковий орган, прокуратуру, органи внутрішніх справ). Відповідні органи, організації і установи, розташовані на даній території, в своїх планах відтворюють адресовані їм заходи регіонального плану, деталізують їх, включають конкретні заходи профілактичної діяльності, що викликані специфікою відповідних суб'єктів. За напрямком "Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі" фахівцями центрів соціальних служб для молоді розроблено та реалізується 552 соціальних програми, зокрема з питань профілактики алкоголізму та наркоманії -157 програм, з профілактики ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань - 142 програми, з профілактики правопорушень та злочинності -140, з правової освіти - 77, з питань соціальної підтримки неповнолітніх та молоді, що повернулися з місць позбавлення волі - 36 соціальних програм. Соціальні програми відзначаються цілісністю, системним та комплексним підходом до вирішення проблем профілактики негативних явищ. Соціальна робота здійснюється як з дітьми та молоддю, так і з їхніми батьками та найближчим оточенням. У рамках програм діє широке коло спеціалізованих служб, передбачено створення реабілітаційних центрів. До реалізації програм залучені працівники освіти, інших зацікавлених організацій та установ, організовуються серії семінарів та тренінгів для підготовки волонтерів, навчання спеціалістів районних центрів ССМ 5. Моделі та складові профілактичних програм. З кожним роком з'являється все більше доказів того, що можливості медицини лікувати та рятувати від смерті не призводять до кардинальних змін в стані здоров’я населення. Доведено, що здоров’я людини на 55% залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації допомоги. Тому, виникає нагальна необхідність впровадження серед населення, особливо дітей та молоді профілактичних програм. На жаль, як в нашій країні, так і за кордоном існують випадки розробки профілактичних заходів без достатнього опрацювання їх менеджерського та соціально-психолого-педагогічного підґрунтя, без урахування політичної ситуації, суб’єктивних аспектів тих, на кого вони спрямовані тощо. З іншого боку, аналіз профілактичної роботи (в основі дослідження Е.Чарлтона) дозволяє виділити п'ять основних типів профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя). Медична модель - молодим людям надається інформація про небезпечні наслідки того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною, тому що не враховує соціально-психологічних особливостей молодої людини, і тому вона іноді може призвести до зворотного ефекту. Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індивіда, дає йому змогу самостійно прийняти рішення. Але така модель не враховує профілактичну ситуацію, формування громадської думки щодо того чи іншого кризового явища та шляхів його подолання. Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, реклама в засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним засобом формування громадської думки, враховує соціально-територіальні особливості, соціальний час і тим самим знімає недоліки освітньої моделі. Перших три моделі і зараз широко використовуються при попередженні кризових явищ. Але найбільш ефективними профілактичними моделями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед молоді країн Європи, вважаються дві наступні. Модель самопідсилення (комбіновано поєднує в собі основні характеристики трьох попередніх моделей). Модель “дії на благо здоров’я”, що крім цього враховує і вплив на молоду людину її соціального оточення (референтної групи). Моделі "дій на благо здоров'я" діють в двох напрямках - через переконання та через підвищення відповідних мотивів (наприклад, підвищення цін на тютюн чи алкоголь, що пов’язано з матеріальними втратами курців). Переконання використовуються в програмах публічного навчання та "підвищення" або "покращення" здоров’я. 1. Київський міський центр соціальних служб для молоді намагається інтегрувати відомі менеджерські підходи та фінансові механізми, можливості здійснення профілактичної роботи. Тому структурна складова, в першу чергу, базується на політичних та нормативних вимогах, а з іншого боку, є адаптаційною, що корегується під умови конкретного фінансового року, окремих районів міста та референтних груп молоді. 2. Структурна складова київського підходу до реалізації профілактичних програм для молоді та за участю молоді функціональну складову. Дослідження практики показує, що в різні періоди реалізації відповідних профілактичних програм роль соціального працівника домінувала по-різному 3. Це підтверджує вище наведене твердження про вплив змін в політичній складовій на інший комплекс джерел та обмежень профілактичні роботи. Якщо в 1998 році головною функцією була роль інформування населення про знання та соціальні послуги в контексті профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі, то через п'ять років (в 2003 р.) на перших ролях - як тренери та консультанти. Порівняний аналіз дослідження дозволяє припустити, що в системі профілактичної роботи ЦССМ міста відбуваються кардинальні зміни: роль консультанта як прикордонна роль між медиком та психологом визначить в найближчий час активізацію індивідуальної та групової, а не масової роботи. Література: 1. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.- К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.- 276 с. 2. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію “Соціальна політИка В Україні: вчора, сьогодні, завтра” – К., січень 1996 року. 3. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиціях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с. 4. Словарь по соцИальной педагогике: Учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / Авт.-сост. Л.В.Мардахаев.- М.: Издательський центр “Академия”, 2002.- 368с. 5. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) = К.:Столиця, 2003. 6. Практичний досвід роботи спеціалістів спеціалізованих служб та партнерських організацій Київського міського центру соціальних служб для молоді/ Упорядник К.С.Шендеровський.-К.: ДЦССМ, 2003.-384с.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (10.06.2016)
Просмотров: 401 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: