Пятница, 29.11.2024, 11:44
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Соціологія

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Організаційна структура соціології в Україні
Організаційну структуру соціології в Україні репрезентовано різними соціологічними установами, які здійснюють теоретичні та прикладні дослідження соціологічних проблем, готують фахівців тощо. Перш за все треба назвати такі:
установи Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем;
центри вивчення громадської думки, що утворені на гро-мадських засадах у деяких містах України і вивчають рейтинг політичних діячів, сприйняття трудящими політики уряду, по-літичну активність, розвиток неформальних рухів тощо. Ре-зультати роботи цих центрів використовуються в процесі при-йняття рішень на різних рівнях управління суспільними процесами;
установи при різних державних організаціях, міністерствах і відомствах, що ведуть соціологічні дослідження за завданнями цих організацій, розробляюсь теоретико-методологічні проблеми державно-політичної та відомчої роботи;
соціологічні кафедри та лабораторії вузів, що готують спеціалі-стів, розробляють теоретико-методологічні проблеми, виконують замовлення підприємств і організацій на проведення прикладних до-сліджень;
соціологічні служби підприємств та інших соціальних орга-нізацій, що здійснюють прикладні дослідження соціологічних проблем, розробку і впровадження соціальних технологій, соці-альних програм тощо.
Координує соціологічну роботу Соціологічна асоціація Украї-ни (САУ). Вона функціонує як наукова громадська організація при секції суспільних наук Президії НАНУ і об'єднує соціологів-фахівців, що ведуть науково-практичну, дослідну, пропагандист-ську й педагогічну діяльність. Членство в ній може бути колектив-ним та індивідуальним. Мета й завдання асоціації чітко визначені в її статуті.
Провідним центром соціологічної роботи є Інститут соціології НАН України, який ставить своїм завданням виявлення законо-мірностей розвитку соціальних процесів як взаємодії багатьох соціальних груп і верств у різних сферах життєдіяльності суспі-льства.
Досягнення цієї мети реалізується в таких напрямах дослі-джень:
історія, теорія і методологія вітчизняної та зарубіжної соціо-логічної думки;
особливості соціальної структури суспільства за умов ста-новлення ринкової економіки: тенденції та механізми соціальної диференціації та стратифікації;
динаміка масової свідомості та соціального самопочуття населення. Ціннісні орієнтації, потреби, інтереси та мотиви пове-дінки різних соціальних груп;
розробка системи соціологічних показників та проведення моніторингових досліджень, що характеризують стан і динаміку суспільства. Соціодіагностика;
соціальні умови формування ринкової економіки та під-приємницької діяльності. Трудова мотивація за різних форм власності;
соціальні та психологічні чинники ідентифікації й адаптації особистості за умов суспільної кризи;
соціологія культури і масової комунікації;
особливості життєдіяльності сім'ї на етапі трансформації українського суспільства;
причини виникнення й механізми подолання соціальних конфліктів;
соціально-психологічні чинники й механізми ліквідації на-слідків аварії на ЧАЕС. Соціальна політика за умов подолання наслідків великомасштабних аварій. Соціологія відтворення при-родного середовища;
українська етнічність у сучасному світі. Етносоціологія та етнополітика;
соціологія політики. Формування та реалізація сучасної со-ціальної політики в Україні;
методологія та методика соціальної експертизи національ-них та регіональних програм і проектів.
Академічна програма інституту виконується в таких наукових відділах:
соціальних структур;
економічної соціології;
соціальної психології;
історії та теорії соціології;
соціальної експертизи;
методології та методів соціологічних досліджень;
соціально-політичних процесів;
соціології культури та масової комунікації.
В Інституті працює багато висококваліфікованих соціологів, фахівців у різних галузях соціології.
Нині Інститут є провідним центром України з підготовки ас-пірантів та докторантів, проведення теоретичних та емпіричних досліджень, поширення соціологічної інформації.
На базі Інституту діє спеціалізована Вчена рада з присудження наукових ступенів доктора й кандидата соціологічних наук за трьо-ма спеціалізаціями: історія, теорія й методологія соціології; еконо-мічна соціологія; соціальна структура, соціальні інститути та соці-альні відносини.
Розв'язання завдань, зв'язаних з виходом із соціально-еконо-мічної кризи, потребує повної мобілізації внутрішніх резервів, поси-лення соціального управління економікою, що неможливо без акти-вного дослідного пошуку і своєчасного усвідомлення суті соціально-економічних процесів, які відбуваються у сфері виробництва. У зв'язку з цим виникає необхідність удосконалення управління со-ціальними процесами, підвищення рівня роботи у сфері соціального розвитку трудових колективів. Важливу роль у цьому мають відігра-вати соціологічні служби, або, як їх називають, служби соціального розвитку самих трудових колективів, підприємств, організацій.
Соціологічна служба підприємства проводить соціологічні дослідження на підприємстві і на підставі всебічного вивчення соціально-психологічних проблем праці, побуту і відпочинку трудящих розробляє й реалізує заходи для виявлення і викорис-тання соціальних резервів зростання обсягів та ефективності ви-робництва, удосконалення управління соціальними процесами. Вона організовує роботу з управління соціальним розвитком тру-дових колективів, методичного забезпечення цього розвитку, ко-ординує розробку й реалізацію комплексних соціальних програм і технологій.
Соціологічна служба підприємства є незалежним підрозділом, підпорядкованим його керівникові чи першому заступнику керівника, а на підприємствах з великою кількістю працівників — го-ловному соціологу, права і обов'язки якого встановлюються на рівні інших головних спеціалістів підприємства.
Структуру і штати служби затверджує керівник підприємства за-лежно від загальної кількості працівників підприємства, функцій і обсягу виконуваних соціологічною службою робіт (див. табл.). До її складу можуть входити соціологи, психологи, спеціалісти з проф-орієнтації, організації та управління виробництвом та інші фахівці.

Таблиця
Типова структура соціологічної служби промислового підприємства (об'єднання).
На практиці соціологів найчастіше включають у структури відді-лів кадрів, організації праці та заробітної плати, планово-вироб-ничий відділ, АСУ, бюро технічної інформації тощо. Утворення та-ких служб значною мірою залежить від керівника підприємства, ро-зуміння ним важливості соціальних завдань. Проте ефективніше ці служби працюють тоді, коли діють автономно. У складі інших під-розділів вони, як правило, виконують ще роботу, що не відповідає їхнім функціям. Якщо взяти за критерій оцінки ефективності роботи соціологічної служби кількість проведених досліджень і запрова-джених заходів, то найбільш ефективним, як свідчить практика, є її підпорядкування заступнику директора з кадрів.
Права, обов'язки і функції окремих працівників служби закріп-люються посадовими інструкціями, які відбивають специфіку со-ціологічної роботи на кожному конкретному підприємстві.
Призначення соціолога як фахівця реалізуються в його функ-ціях, котрі зв'язані з функціями соціології. Вони конкретизують загальні абстрактні уявлення про функції соціології як науки. Де-тальний розгляд їх сприятиме ліпшому усвідомленню змісту ро-боти соціолога на підприємстві.
Робота соціолога має здебільшого теоретико-пізнавальну спря-мованість і є досить складною, оскільки зв'язана з усвідомленням сутності соціальних процесів, людського буття. Вона є творчою, оскільки зв'язана з пошуком нового, раніше невідомого. Основна мета соціологічної діяльності — пізнання за допомогою загальних наукових та суто соціологічних методів соціальних явищ, процесів та визначення засобів управління їхнім розвитком. Тому теоретико-пізнавальна робота соціолога завжди так чи так поєднана з прак-тичною, управлінською діяльністю. Без зв'язку з практикою соціо-логічна робота втрачає сенс. Кінцевим підтвердженням її значу-щості та доцільності є досягнуті практичні результати.
Як і будь-яка інша інтелектуальна праця, праця соціолога роз-починається з пізнання. Тому найголовнішою функцією є пізна-вальна, її спрямовано на вивчення та аналіз соціальної дійсності, що стоїть за певним фактом чи їх множиною. Що масштабнішим за цілями та проблемами є дослідження, то ймовірнішим є те, що соціолог матиме справу з багатьма складними соціальними фа-ктами. У процесі реалізації цієї функції завдання соціолога поля-гає у виявленні зв'язків між соціальними фактами, притаманних їм тенденцій і закономірностей.
Реалізація пізнавальної функції розпочинається з вивчення відповідної літератури. Це можуть бути фундаментальні публіка-ції про результати науково-дослідних робіт, публіцистичні статті.
Може статися і так, що літератури, яка стосується безпосередньо цієї теми, взагалі нема. Але будь-яка тема зв'язана з іншими, і соціолог повинен спрямувати свої зусилля на пошуки розробок, певною мірою наближених до досліджуваної тематики. Отже, пі-знавальна функція праці соціолога передбачає цілеспрямований пошук існуючих досліджень та публікацій.
У пізнавальному процесі соціолога однаково прийнятний як теоретичний, так і емпіричний аналіз соціальної реальності з ви-користання найрізноманітніших способів збирання інформації. Це дуже важливо враховувати, щоб не ототожнювати пізнавальну функцію лише з теоретичним пошуком.
Пізнавальна функція реалізується в розробці соціальних карт працівників і соціальних паспортів колективів, а також програми дослідження: формулювання проблеми, завдань, цілей, визначен-ня об'єкта і предмета дослідження, розробка гіпотез, вибір спо-собів та засобів вивчення проблеми.
Виконання цієї функції потребує глибокого знання методики, техніки й організації соціологічних досліджень.
Пізнавальна функція знаходить своє органічне продовження в прогностичній функції. Вивчаючи соціальну дійсність, її супереч-ності та шукаючи шляхи їх розв'язання, соціолог має прогнозу-вати перспективи розвитку подій, кінцевий результат усіх змін.
Прогнозування має надзвичайно важливе значення в роботі соціо-лога. Обмеження констатацією фактів, у ліпшому разі аналізом по-точних процесів без вивчення тенденцій майбутнього їхнього розвит-ку свідчить про неповне використання професійних можливостей соціолога, низьку ефективність його професійної діяльності.
Конкретизується прогностична функція через соціальне пла-нування, проектування і конструювання. Вона межує з моделю-ванням перебігу соціального процесу в майбутньому.
Соціальне шанування — це передусім розробка цільових ком-плексних програм розвитку окремих сфер функціонування тру-дового колективу, планів соціального розвитку підприємства в цілому та окремих його підрозділів. Соціальне проектування пе-редбачає розробку конкретної моделі технології соціального процесу чи соціальної системи з параметрами, специфікою функ-ціонування. Це чітко (кількісно та якісно) виражений прогноз. Соціальне конструювання порівняно з проектуванням не має конкретного характеру, а є загальною умоглядною моделлю соці-ального об'єкта безвідносно до конкретно заданих параметрів.
Слід зауважити, що ні соціальне планування, ні соціальне проектування, ні соціальне конструювання не є суто соціологічними функціями. Вони тісно зв'язані з функціями економістів, плановиків, математиків тощо.
Як свідчить практика, соціологи на підприємствах інколи, захо-пившись дослідженням суті явища, не приділяють потрібної уваги пошуку варіантів його вдосконалення, управління його розвитком.
Управлінська функція полягає в тім, що рекомендації, пропозиції, оцінки стану соціального об'єкта, зроблені соціологами, стають ос-новою для прийняття рішень з управління розвитком об'єкта, його використання чи реорганізації. Управлінська функція може матеріа-лізуватися в соціальній технології, яка містить і програму, і перелік операцій для виконання її з метою змінити ситуацію.
Соціологи на підприємствах мають виконувати й таку специ-фічну функцію, як соціологічне обґрунтування та соціальна оцінка управлінських рішень, що передбачає врахування соціологічних чинників, оцінку соціальних наслідків різних нововведень. Інак-ше кажучи, соціологи мають відповісти на запитання про те, що, наприклад, зміниться в умовах і змісті праці, у ставленні до пра-ці, у структурі інтересів людей у разі, скажімо, переходу на виро-бництво нової продукції, зміни технології, реконструкції вироб-ництва, запровадження нової форми оплати праці тощо.
У завдання соціологів уходить контроль соціальних парамет-рів розвитку колективу. При цьому слід ураховувати, що еконо-мічний ефект не завжди збігається із соціальним. Інколи ново-введення спричиняють негативні соціальні наслідки.
У зв'язку з цим реалізація управлінської функції передбачає:
обов'язкове узгодження із соціологами певних планових, нор-мативних і директивних документів. Це плани соціального розвитку колективу, роботи з кадрами, поліпшення умов праці, оплати і сти-мулювання її, організації дозвілля, плани організаційно-технічних заходів, реконструкцій цехів, утворення нових підприємств;
участь соціологів разом з фахівцями інших служб підприєм-ства в розв'язанні проблем, які не входять безпосередньо до сфе-ри їхньої функціональної діяльності. Це групи представників різ-них підрозділів, у тім числі соціологів, утворені для діагностики, вироблення рішень та їхньої реалізації. Це ради і комісії з питань соціального розвитку, використання кадрів, організації побуту і Дозвілля, молодіжних проблем, технічні ради, комісії з питань охорони праці та оздоровлення;
висування відповідних вимог до інших служб, підрозділів і громадських організацій підприємства через:
технічні завдання на розробку проектів і конструкцій;
положення про підрозділи й посадові інструкції;
стандарти підприємств;
накази, розпорядження, постанови адміністрації та громад-ських організацій підприємства, які розробляються з урахуван-ням результатів роботи соціологічної служби.
Нині особливої актуальності набуває функція соціологічної про-світи. Завданням соціології є організація соціологічного навчання кадрів, поширення соціологічних знань та вивчення основ виробни-чої педагогіки, переконання в необхідності використання цих знань у практичній діяльності, формування в керівників різних рангів со-ціологічного мислення. Соціологічні служби мають довести необ-хідність соціологічних знань для підвищення ефективності вироб-ничої діяльності.
Зміст функції соціологічної просвіти полягає в такому:
організація вивчення керівниками і спеціалістами основ со-ціологічних знань, зокрема, соціології праці, соціології управлін-ня, соціології організацій тощо;
масова пропаганда соціологічних знань серед працівників підприємства, виступи соціологів з лекціями, доповідями тощо;
регулярне інформування колективу про результати соціоло-гічних досліджень, про хід розв'язання соціальних проблем, ви-конання планів соціального розвитку;
консультування працівників інших служб з питань розв'я-зання соціальних проблем, трудових конфліктів тощо.
Слід зауважити, що виконання функцій соціолога передбачає спілкування з людьми, правильне, точне, коректне тлумачення їхньої думки. А це зумовлює необхідність додержання вимог мо-рального характеру.
Соціолог має бути професійно чесним і компетентним, забезпе-чувати максимальну вірогідність і надійність соціологічної інфор-мації. У відносинах з респондентами він повинен суворо дотри-муватися принципу конфіденційності та нерозголошування зібраних даних, якщо вони можуть зашкодити людині. Забороняється засто-совувати методи та процедури, що порушують права опитуваних чи принижують їхню гідність. Соціолог має бути об'єктивним і прагну-ти до науковості, несумісної з ідеологізацією, тенденційністю і на-маганням «впливати» на наукову істину. Важливо, щоб соціолог мав чітку громадянську й моральну позицію. Непорушною засадою дія-льності соціолога має бути повага до чужих ідей та поглядів. Голов-ний принцип діяльності соціолога — «Істина над усе».
Ефективність зв'язку соціології з життям визначається мож-ливостями використання результатів соціологічних досліджень, висновків та рекомендацій соціологів у практиці. Для цього соціологія має стати надійним науковим інструментом пізнання та зміни соціальної реальності, глибше інтегруватися в структуру суспільних відносин.
Категория: Соціологія | Добавил: DoceNt (20.08.2016)
Просмотров: 392 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: