РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Нові індустріальні країни в світовому господарстві - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Нові індустріальні країни в світовому господарстві 60-80-і роки XX століття стали періодом глобальних змін як у загальній структурі країн, що розвиваються - з їхнього середовища віділяються так називані "нові індустріальні країни (НІК)", так і періодом корінних змін у господарському комплексі, соціально-економічній структурі самих НІК. "Нові індустріальні країни" по ряду ознак виділяються з основної маси країн, що розвиваються. Риси, що відрізняють НІК як від країн, що розвиваються, із середовища яких вони вийшли, так і від розвитих капіталістичних країн, у ряди яких деякі з них уже вступили "одною ногою", дозволяють говорити про появу особою "новоіндустріальної моделі" розвитку. Ці характерні риси досить чітко простежуються при аналізі досвіду розвитку "нових індустріальних країн" Латинської Америки й Азії. Не применшуючи важливої ролі досвіду розвитку латиноамериканських НІК, усе-таки варто підкреслити, що азіатські НІК, а саме Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, стали своєрідними зразками розвитку для багатьох звільнившихся держав як у відношенні внутрішньої динаміки народного господарства, так і у відношенні зовнішньоекономічної експансії. Як правило, до "нових індустріальних країн" відносять чотири "малих дракони" Азії, тобто згадані вище Південну Корею, Тайвань, Сінгапур, Гонконг, а також НІК Латинської Америки - Аргентину, Бразилію, Мексику. Усі перераховані країни - це НІК "першої хвилі" або першого покоління. Слідом за ними йдуть НІК наступних поколінь. Наприклад, другого покоління - Малайзія, Таїланд, Індія, Чилі; третього покоління - Кіпр, Туніс, Туреччина й Індонезія; четвертого покоління - Філіппіни, південні провінції Китаю й ін. У підсумку з'являються цілі зони "новоіндустріальності", полюса економічного росту, що поширюють свій вплив насамперед на прилеглі регіони. Критерії, по яких ті або інші держави відносять до НІК за методикою ООН: розмір валового внутрішнього продукту на душу населення; середньорічні темпи його приросту; питома вага обробної промисловості у ВВП (вона повинна бути більш 20%); обсяг експорту промислових виробів і їхня частка в загальному вивозі; обсяг прямих інвестицій за рубежем. По всіх цих показниках "нові індустріальні країни" не тільки виділяються на тлі інших країн, що розвиваються, але найчастіше перевершують подібні показники ряду промислово розвинутих країн. Так, наприклад, Тайвань за період з 1952 по 1993 р. збільшив обсяг валового внутрішнього продукту в 170 разів (при росту населення приблизно в 2,5 рази), а оборот зовнішньої торгівлі - у 534,6 рази. Середньорічні темпи економічного росту склали 8,7%, при збереженні низького рівня інфляції - 3,6%. По показниках соціального розвитку Тайвань знаходиться на рівні ведучих країн світу. Обсяг валового національного продукту на душу населення складає більш 12 тис. дол. (середина 90-х років). Підраховано, що протягом 30 років (1960-1990 р.) темпи розвитку економіки азіатського регіону в цілому складали більш 5% у рік, у той час як у європейських країнах - 2%. Крім Тайваню, високі темпи росту в 90-і роки демонструють Південна Корея - 8%, Сінгапур - близько 8%, Малайзія - більш 9% у рік. Високі темпи росту "нових індустріальних країн” супроводжуються значним підвищенням добробуту населення. Так, із середини 60-х до початку 90-х років річний доход на душу населення в цих країнах виріс у 4 рази. За прогнозами міжнародних експертів Східна Азія може перегнати до 2010 р. по обсязі валового національного продукту Західну Європу, а до 2020 р. - Північну Америку. Особливо варто сказати про Сінгапур, що у 1995 р. першим з держав Південно-Східної Азії одержав статус "індустріально розвинутого". Таке звання офіційне привласнено йому Організацією економічного співробітництва і розвитку. Воно набрало сили з 1 січня 1996 р. Три десятиліття стабільного економічного росту перетворили цю державу з невеликого порту в дев'яту в списку найбагатших країн світу (у перерахуванні на душу населення). В умовах політичної стабільності промисловість країни постійно набирала обороти в середньому зі швидкістю 8,4% у рік, а кожний з її жителів підвищив свій життєвий рівень у середньому в 7 разів. Щорічний доход середньостатистичного жителя Сінгапуру склав у 1995 р. 22,3 тис. дол. США - вище, ніж у Великобританії, що була метрополією. До речі і Гонконг, що був колонією Великобританії, по багатьох соціально-економічних аспектах уже перевершив свою метрополію. Гонконг (Сянган) і Сінгапур наприкінці 90-х років займають 4-і і 5-і місце у світі по доходах на душу населення. Ще одним досягненням "нових індустріальних країн" Південно-Східної Азії є низький рівень безробіття. У середині 90-х років чотири "малих дракони", а також Таїланд і Малайзія відносилися до країн з найнижчим безробіттям у світі. Відзначаючи безсумнівні успіхи "нових індустріальних країн", де вражає економічний ріст, не варто скидати з рахунків і те, що вони продемонстрували відстаючий рівень продуктивності праці в порівнянні з промислово розвинутими країнами. Так, наприклад, "чотири дракони" досягли по розміру валового національного продукту на душу населення лише 38 відсотків від рівня Японії. Розглядаючи економічну модель "нових індустріальних країн" і особливості її успішного розвитку, як правило, указують на зовнішні і внутрішні фактори цієї моделі, що забезпечили їй голосний успіх. Об'єктивно характер цих двох груп факторів доповнюється гнучкою, збалансованою політикою уряду кожної з країн НІК. Не стосуючись проблем внутрішньої структури НІК, еволюції їхнього господарського механізму, можна розглянути особливості зовнішньоекономічного фактора НІК і його роль в узвишші "драконів" Азії і розвитку НІК Латинської Америки. Як свідчить світовий досвід, вступаючи в активне міжнародне економічне співробітництво, та або інша країна починає з залучення іноземних інвестицій і стимулювання росту зовнішньої торгівлі. При цьому країни проходять в області структурної перебудови своєї економіки усі ланки технологічного ланцюжка - від видобутку, переробки, експорту сировини до наукомістких товарів. Доходи від експорту використовуються для модернізації і розвитку найбільш перспективних, "вигідних" у плані міжнародного поділу праці галузей. По такому шляху пройшли США, Німеччина, Японія. Так, США починали з експорту сировини, пшениці, бавовни, міді, вугілля й ін. ФРН у 50-і роки - з вугілля, чорних металів, хімічної продукції. Японія - з текстилю, металів, хімічної продукції. У 60-і роки на такий шлях вступили ряд країн Східної Азії і Латинської Америки - "нові індустріальні країни". Усі вони активно використовували зовнішні джерела економічного росту. До них насамперед варто віднести широке залучення іноземних капіталів, техніки і технології з промислово розвитих країн. У силу ряду причин деякі НІК виявилися в сфері особливих політичних і економічних інтересів промислово розвинутих країн. Так, сфера політичних інтересів США поширювалася на Тайвань і Південну Корею, як країн, що протистоять "комуністичному впливові" на країни Східної Азії. У цьому зв'язку цим країнам була зроблена безпрецедентна економічна допомога і військова підтримка. Так, наприклад, Тайваню була зроблена допомога в 1,5 млрд. дол. У період 1950- 1965 р. допомога США склала 34% сукупних інвестицій на Тайваню, у тому числі 74% - в інфраструктуру, 59% - у сільське господарство і 13% - у промисловість. Усе це у величезному ступені дало стартовий поштовх у розвитку економіки Тайваню. На формування сучасної структури економіки НІК великий вплив зробили прямі інвестиції. У першу половину 80-х років прямі інвестиції в економіку НІК досягли 42% прямих капітальних вкладень у країни, що розвиваються. Серед промислово розвинутих країн ведучим інвестором підприємницького капіталу в НІК є США. Величина їхніх прямих інвестицій складає 10% від загального обсягу таких інвестицій за рубежем. На другому місці по обсязі прямих інвестицій у НІК розташована Японія. Японські інвестиції сприяли індустріалізації НІК і росту конкурентноздатності їхнього експорту. Досить помітну роль вони зіграли в перетворенні "нових індустріальних країн" у великих експортерів продукції обробної промисловості. Тільки за 1982-1985 р. ці інвестиції зросли на Тайваню більш, ніж у 2 рази, у Гонконгу - на 61%. За цей час за участю японського капіталу була сформована велика виробнича база, що дозволила цим країнам стати експортерами високоякісних готових виробів. У Південній Кореї, де японські інвестиції з початку 80-х років складали більш половини загального обсягу іноземних прямих інвестицій, за минулі роки був створений комплекс по виробництву верстатів, електротехнічного устаткування, морських судів і т.п. Для "нових індустріальних країн" Азії було характерно те, що підприємницький капітал направлявся головним чином в обробну промисловість і сировинні галузі. У свою чергу, у латиноамериканських НІК він йшов у торгівлю, сферу послуг, обробну промисловість. Широка експансія закордонного приватного капіталу привела до того, що в НІК, фактично, немає жодної галузі економіки, де не було б іноземного капіталу. Прибутковість інвестицій в азіатські НІК помітно перевершує подібні можливості в латиноамериканських країнах. Постає питання: чому іноземний приватний капітал усе більш активно впроваджувався в деякі країни азіатського регіону? Ситуація в розвитку світового господарства наприкінці 60-х років склалася таким чином, що інтереси і стратегії розвитку транснаціональних корпорацій збіглися з можливостями й устремліннями ряду країн азіатського регіону. Зштовхнувшись з різного роду обмеженнями імпорту і невисокою платоспроможністю країн, що розвиваються, корпорації, щоб удержати перспективні ринки, йдуть на часткову заміну експорту товарів вивозом капіталу для налагодження відповідних виробництв на місці. Діяльність транснаціональних корпорацій у тім же напрямку підштовхувалася кон'юнктурою насичених ринків розвинутих країн, що загострилася конкуренцією, боротьбою за зниження витрат виробництва. У місцях же свого базування ТНК роблять упор на розвиток наукомістких виробництв. Примітно, що "азіатські дракони" виявилися готові сприйняти ці зміни міжнародної економічної кон'юнктури і використовувати їх у своїх цілях. Важливу роль у залученні транснаціональних корпорацій саме в азіатський регіон зіграли наступні обставини: 1. Вигідне географічне положення "нових індустріальних країн". Усі вони знаходяться на перехресті світових торгово-економічних шляхів, поблизу від центрів світового господарства - США, Японії. 2. Майже у всіх "нових індустріальних країнах" склалися автократичні або близькі до таких політичні режими, лояльні до промислово розвинутих країн. У них була забезпечена політична стабільність, демократичні і політичні перетворення були відкладені на користь економічних реформ. Іноземним інвесторам був забезпечений високий ступінь гарантій безпеки їхніх інвестицій. 3. Визначену роль зіграли такі неекономічні фактори, як працьовитість, старанність, дисциплінованість, ощадливість населення "нових індустріальних країн" Азії. Таким чином, можна зробити наступні висновки: До „нових індустріальних країн” відносять, перш за все, Південну Корею, Тайвань, Сінгапур, Гонконг, а також Аргентину, Бразилію, Мексику, Малайзію, Таїланд, Індію, Чилі, Кіпр, Туніс, Туреччину, Індонезію, Філіппіни, південні провінції Китаю та ін. По рівню розміру валового продукту на душу населення, середньорічних темпів його приросту, питомій вазі обробної промисловості у ВВП, обсягу експорту промислових виробів і їхній частці в загальному вивозі, обсягу прямих інвестицій за рубежем „нові індустріальні країни” не тільки виділяються серед інших країн, що розвиваються, але навіть перевершують подібні показники ряду розвинутих країн. Список літератури Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с. Економіка зарубіжних країн / Під ред. Філіпенко А.С. – К.: „Либідь”, 2002. Сергеев П.В. Мировая экономика. – М.: Юриспруденция, 1999. – 160с. Международные экономические отношения / Под ред. Рывалкина Е.В. – М.: Журнал „Внешнеэкономический бюллетень”, Дипломатическая академия при МИД РФ, 1997. – 384с. Рогач О. I. ТНК і економічне зростання країн, що розвиваються. - К.: 2002.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (08.06.2016)
Просмотров: 481 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: