РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Моральні орієнтири діяльності - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Моральні орієнтири діяльності План 1. Духовний регулятор життя 2. Ідеали, цінності, категорії моралі 3. Моральна оцінка 4. Становлення морального в людині У чому полягає сутність і значення Золотого правила моральності? Що таке добро і зло. обов'язок і совість? Яке теоретичне і практичне значення морального вибору і моральної оцінки? Існує кілька наукових визначень моралі, моральності. Наведемо одне з них: мораль - це форма нормативно-оцінної орієнтованості індивіда, спільностей у поведінці і духовному житті, взаємосприйнятті і самосприйнятті людей. Іноді мораль і моральність розрізняють: мораль - це норми свідомості, а моральність - реалізація цих норм у житті, практичній поведінці людей. Мораль є етика - теорія, що розглядає сутність, проблеми морального вибору, моральної відповідальності людини, що стосуються всіх сторін її життєдіяльності спілкування, праці, сім'ї, громадянської орієнтації, національних і конфесіональних взаємин, професійного обов'язку. Тому етику прийнято вважати "практичною філософією". ДУХОВНИЙ РЕГУЛЯТОР ЖИТТЯ Ви вже знаєте, що, будучи істотою суспільною, людина не може не підкорятися певним правилам. Це необхідна умова виживання людського роду, цілісності суспільства, стійкості його розвитку. У той же час правила, норми покликані захищати інтереси і достоїнства окремої людини. Серед таких норм найважливішими є норми моралі. Мораль - це система норм, правил, які регулюють спілкування і поведінку людей для забезпечення єдності суспільних та особистих інтересів. Хто ж установлює моральні норми? На це питання даються різні відповіді. Авторитетною є позиція тих, хто вбачає їх джерело в діяльності і заповідях засновників світових релігій - великих учителів людства: Конфуція, Будди, Мойсея, Ісуса Христа. Христос учив: "...В усьому, як хочете, щоб з вами гарно поводилися люди, так поводьтесь і ви з ними". Так, у далекій давнині був закладений фундамент головної загальнолюдської нормативної моральної вимоги, яку потім назвали "золотим правилом моральності". Воно говорить: "Поводься стосовно інших так, як ти б хотів, щоб інші поводились із тобою". Відповідно до іншої точки зору, норми і правила моралі формуються природно-історичним шляхом, на основі масової життєвої практики, відшліфовуються в різних життєвих ситуаціях, поступово перетворюючись у моральні закони суспільства. Виходячи з досвіду, народ керувався моральними заборонами і вимогами: не убивати, не красти, допомагати в біді, говорити правду, виконувати обіцянки. У всі часи засуджувалися жадібність, боягузтво, обман, лицемірство, жорстокість, заздрість. Завжди схвалювалися свобода, любов, чесність, великодушність, доброта, працьовитість, скромність, вірність, милосердя. Моральні установки особистості досліджувалися найбільшими філософами. Один з них - Еммануїл Кант - сформулював категоричний імператив моралі, наслідування якого дуже важливе для реалізації моральних орієнтирів діяльності. Категоричний імператив - це безумовна примусова вимога (веління), що не допускає заперечень, обов'язкова для всіх людей, незалежно від їх походження, становища, обставин. Як же Кант характеризує категоричний імператив? Наведемо одне з формулювань, обміркуйте його, обговоріть, порівняйте з "золотим правилом". Існує, стверджував Кант, один категоричний імператив: "Поводься завжди відповідно до такої максими (максима - вищий принцип, правило, яке ти в той же час можеш вважати за закон)". Категоричний імператив як і "золоте правило", стверджує особисту відповідальність Людини за свої діяння, учить не робити іншому того, чого не бажаєш собі. Отже, ці положення, як і моральність у цілому, за своєю природою гуманістичні, тому що "інший" виступає як друг. Говорячи про значення "золотого правила" і кантівського імператива, сучасний учений К. Попер писав, що "жодна інша думка не зробила такого могутнього впливу на моральний розвиток людства". ІДЕАЛИ, ЦІННОСТІ, КАТЕГОРІЇ МОРАЛІ Крім прямих норм поведінки, мораль містить у собі ідеали, цінності, категорії (найбільш загальні, фундаментальні поняття). Ідеал це досконалість, вища мета людських прагнень, уявлення про вищі моральні вимоги, про найбільш піднесене в людині. Ці уявлення про краще, цінне і величне деякі вчені називають "моделюванням бажаного майбутнього" - майбутнього, що відповідає інтересам і потребам людини. Цінності - це те, що найбільш дороге, святе для індивіда, для співтовариства людей. Коли мова йде про негативне ставлення індивіда до тих чи інших явищ, проте, що люди відкидають, нерідко використовується термін "антицінності", або негативні цінності. Цінність відбиває ставлення людини до дійсності (до тих чи інших фактів, подій, явищ), до інших людей, до самої себе. Відносини ці можуть бути різними в різних культурах і народів, соціальних групах. На основі цінностей, які вони приймають, сповідують, люди будують відносини, визначають пріоритети, висувають мету діяльності, займають ті чи інші позиції. Цінності можуть бути правовими, політичними, релігійними, художніми, професійними, моральними. Найважливіші для діяльності індивіда моральні цінності склалися в систему ціннісно-моральної орієнтації, нерозривно пов'язаної з категоріями моралі. Моральні категорії носять парно-співвідносний (біполярний) характер. Приклад цього - добро і зло. Категорія добро служить системоутворюючим початком моральних понять. Етична традиція говорить: усе, що вважається моральним, морально належним, є добром. У понятті зло сконцентроване збірне значення аморального, конфронтуючого з морально цінним. Поряд зі словом "добро" згадується поняття "чеснота" (робити добро), що служить узагальненою характеристикою стійко позитивних моральних якостей особистості. Доброчесна людина - це активно діючий носій моральності. Протилежним чесноти є поняття "порок ". Англійський філософ Томас Гоббс писав: "Моральна філософія є не що інше, як наука про те, що таке добро і зло у вчинках та людському суспільстві. Добро і зло це імена, що позначають наші симпатії і антипатії, які різні залежно від відмінностей характеру, звичок і напряму думок людей". Мораль Гоббс характеризував як підзорну трубу, що допомагає людям бачити здалеку ті нещастя, що загрожують їм. Конкретний зміст добра і зла може бути різним залежно від суспільних обставин, від потреби різних народів, поглядів соціальних груп. Різнорідність конкретних оцінок не повинна закривати від нас головного - гуманістичного критерію: "Добро - це те, що служить збереженню і розвитку життя, зло те, що знищує життя або перешкоджає йому" (О. Швеицер). До моральної єдності "добро і зло" прилягає категорія обов'язок - особистісне відповідальне наслідування моральних цінностей, особисте усвідомлення необхідності безумовного виконання моральних вимог. Якщо людина виконує моральні вимоги не під страхом покарання, а керуючись моральним обов'язком, то вона ставиться до цієї вимоги так, ніби вона була встановлена нею самою. Носієм моральних засад може бути як особистість, так і суспільство. Отже, моральну правду може відстоювати й особистість у протистоянні з розпусним співтовариством, і співтовариство накладає обмеження на індивіда, який переступив моральні вимоги. Виконання обов'язку часто пов'язане з труднощами (наприклад, доводиться йти проти своїх бажань), з небезпекою для життя (виконання військового обов'язку, участь у рятувальних роботах при виникненні надзвичайних ситуацій, боротьба з тероризмом тощо). Одна з найважливіших моральних категорій совість. Це здатність особистості пізнавати етичні цінності і керуватися ними у всіх життєвих ситуаціях, самостійно формулювати свої моральні обов'язки, здійснювати моральний самоконтроль, усвідомлювати свій обов'язок перед іншими людьми. Совість - джерело інтуїції, внутрішній дзвіночок, що схвалює вчинок людини або засуджує його. Без совісті немає моральності. Совість - внутрішній суд, який людина вершить над самою собою. "Каяття совісті, - писав Адам Сміт більше двох століть назад, - найжахливіше з почуттів, що відвідують серце людини". Важливою категорією моралі є чесність. Слова "чесність" і "честь" тісно взаємозалежні. Честь - це гідні поваги моральні якості особистості, що виявляються у всій діяльності. "Безчестя гірше смерті", - говорить народна приказка. Чесна людина-сумлінна, що заслуговує поваги, щира людина. Чесність, сумлінність, добропорядність у всіх видах діяльності, особливо в праці, підприємництві істотно важливі в складних перехідних періодах, пов'язаних зі значними змінами у формах власності, в економіці, хоча саме в ці періоди нерідко яскраво виявляються протилежні якості - обман, корисливість. В основі морального вибору, як і у виконанні обов'язку, особиста відповідальність людини як за свою безпосередню діяльність, так і за загальні інтереси людства. Так, американський фізик Р. Опенгеймер (1904-1967), що керував у 1943-1945 рр. створенням американської атомної бомби, пізніше, глибоко усвідомивши втрату, нанесену людям першими атомними бомбардуваннями, борючись за збереження життя на землі, виступив проти створення водневої бомби, за що був звинувачений владою США в нелояльності і відсторонений від роботи. Нерідко правильно зроблений моральний вибір є рятівним для суспільства, для країни. Прикладом може бути Богдан Хмельницький, який спочатку перебував на службі польського короля, а потім очолив боротьбу українського народу проти польського гноблення і як наслідок - перша українська державність на чолі з керівником визвольної війни. Одним із джерел морального вибору є сприяння благу. Виходячи з цього, англійський філософ Мілль запропонував додати до імператива Канта: ми повинні керуватися в наших учинках такими правилами, які можуть визнати усі розумні істоти з користю для їхніх колективних інтересів. Моральний вибір в ім'я блага вирішальний показник людського достоїнства. Достоїнство це поняття, що виражає уявлення про цінність кожної людини як моральної особистості. МОРАЛЬНА ОЦІНКА Діяльність людини відбувається в суспільстві. У її процесі вона дотримує чи, навпаки, порушує інтереси інших людей, держави, суспільства. При цьому діяльність людини може схвалюватися державою, засуджуватися і каратися. У цьому виявляється юридична чи правова оцінка, що спирається на закони, правові норми, урядові або інші адміністративні рішення. Життєвий досвід свідчить, що юридичні чи правові оцінки не охоплюють усього різноманіття проявів людської діяльності, що багато з них можуть бути оцінені в категоріях моралі, моральності, етики. Іншими словами, крім юридичної чи правової, існує ще і моральна оцінка діяльності людини. Що ж це таке? Моральна оцінка - це схвалення або осудження діяльності людини з позицій тих вимог, що містяться в моральній свідомості суспільства, етнічної групи, соціальної спільноти людей, тих чи інших особистостей. Можлива і самооцінка: вона виражається в таких поняттях моралі, як "совість", "гордість", "сором ", "каяття". Усе різноманіття моральних оцінок діяльності людини спирається на розуміння того, що є добро і що є зло. Підходити до моральної оцінки необхідно виходячи з конкретних умов, у яких відбувається діяльність людини. Так, наприклад, у далекому минулому в скотарських народів Сходу оранка землі і наступне заняття рослинництвом розглядалися як аморальне діяння, що ображає землю. У нашому суспільстві ще зовсім недавно аморальним явищем вважалася приватна підприємницька діяльність. Морально засуджувалася навіть торгівля на ринках, турбота про гідну оплату своєї праці. Зараз ці і багато інших явищ нашого життя виявилися переосмисленими й оцінюються по-іншому, виходячи як із ситуації, що змінилася, у самому суспільстві, так і нашої моральної свідомості, яка змінилася. Але, разом з тим, існують, стійко зберігаються прийняті в більшості народів моральні цінності і моральні оцінки (наведіть приклади загальнолюдських моральних цінностей). Моральний досвід минулого попереджає нові покоління про можливі небезпеки, що ховаються в "перепадах" морального вибору (зиґзаґи, відступи, падіння). Загальнолюдські моральні норми, обумовлені ними моральні оцінки спонукають до рішення таких глобальних проблем, що постали в наші дні перед людством, як збереження самої можливості його існування перед небезпекою ядерної катастрофи, подолання відсталості й убогості в ряді регіонів земної кулі, запобігання екологічної катастрофи, подолання багатьох захворювань і недопущення демографічної катастрофи. Моральні пошуки людини набувають особливо тривожного і значимого характеру у перехідні історичні періоди, коли відбуваються зміни в системі цінностей. Від морально-психологічного стану Людини залежить її загальне соціальне самопочуття, її самооцінка і розуміння сутності своєї діяльності в суспільних умовах, що змінюються. Саме в атмосфері корінних суспільних змін особливо небезпечні будь-які неблагополуччя в суспільній і особистій моральності, такі, приміром, прояви, як ненависть. Особливо небезпечна ненависть групова: релігійна, національна, ідеологічно-доктринерська. Це - вир, що, зрештою, втягує в себе усіх, хто схильний до індивідуальної ненависті, а також людей малої і слабкої моралі, егоїстів, людей ледачого духу, що не вміють самостійно мислити і тому піддаються впливу ненависті. Привабливість колективної ненависті, на відміну від індивідуальної, пояснюється такими причинами: вона створює видимість порятунку людини від почуття самотності, слабості, безсилля, створює спільноту, загальну ідеологію "кривди" (наприклад, твердження про те, що у всіх нещастях світу винні цигани, німці, араби, негри тощо). Єдність тих, що ненавидять, ніби легалізує агресивність. До того ж єдина уніформа, значки, прапор, пісня зближають членів цієї єдності, примножують у їх очах власну значимість. Природно, що ненависть, у яких би формах вона не виявлялася, суперечить нормам людської моралі, відносинам доброзичливості і дружби. Як впливає на моральні оцінки діяльності факт існування національно-етнічних і соціально-класових спільностей людей? Насамперед це необхідність рахуватися у своїй діяльності із самим фактом існування інших людей, інших націй і етносів, інших класів і соціальних груп. Стаття загальної Декларації прав людини говорить: "Усі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві і правах, вони наділені розумом і совістю та повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства ". Ці слова Декларації свідчать про зв'язок моральних норм і права. "Усі люди народжуються вільними і рівними" - це положення виходить з теорії природного права, відповідно до якого людські права ніким не даровані, а мають природне походження, тому що дані Богом чи природою людини. Положення ж про те, що люди повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства, безсумнівно, враховує моральний імператив Канта. Чи означає проголошення цих норм і прав ліквідацію будь-яких суперечок, конфліктів між людьми, між національно-етнічними і соціальними групами? Звичайно, ні. Суперечки і конфлікти існували, існують і будуть існувати. Необхідно, щоб ці конфлікти, зіткнення окремих людей, національно-етнічних і соціально-класових груп вирішувалися шляхом переговорів, дискусій на основі терпимості, взаємоповаги і взаєморозуміння. Зрозуміло, це вимагає формування в людині моральних засад, прилучення людей до вищих проявів моральної культури. СТАНОВЛЕННЯ МОРАЛЬНОГО В ЛЮДИНІ Чи формуються моральні засади в людині стихійно, чи їх необхідно формувати свідомо? В історії філософської й етичної думки існувала точка зору, відповідно до якої моральні якості споконвічно притаманні людині. Так, французькі просвітителі думали, що людина за своєю природою добра. Деякі представники східної філософії вважали, що людина, навпаки, за своєю природою зла, є носієм зла. Вивчення процесу становлення моральної свідомості показало, що немає підстав для таких категоричних тверджень. Моральні засади не закладені в людині від народження. Вони формуються в сім'ї на підставі того прикладу, що знаходиться в неї перед очима, у процесі спілкування з іншими людьми, навчання і виховання в школі, у процесі сприйняття таких пам'яток світової культури, що дозволяють як прилучитися до вже досягнутого рівня моральної свідомості, так і сформувати на основі самовиховання власні моральні цінності. Здатність почувати, розуміти, чинити добро, розпізнавати зло, бути стійким і непримиренним до нього - особливі моральні якості особистості, які вона не може одержати готовими від навколишнього, а повинна виробити самостійно, що вимагає творчих зусиль, тобто самовиховання, самовдосконалення. Самовиховання в сфері моральності - це насамперед самоконтроль, пред'явлення високих вимог до самого себе, з усіх видів своєї діяльності. Ствердженню моральності у свідомості, діяльності кожної людини сприяє багаторазова реалізація позитивних моральних норм кожною особистістю, або, говорячи простими словами, досвід добрих справ. Якщо така багаторазовість відсутня, то, як показують дослідження, псується й іржавіє сам механізм морального розвитку, підривається настільки необхідна для діяльності здатність особистості до самостійних моральних рішень, її здатність покладатися на себе і відповідати за себе.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (07.08.2016)
Просмотров: 290 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: