РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Молодь у сучасному суспільстві - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Молодь у сучасному суспільстві План 1. Від дитинства - до дорослості 2. Громадянське повноліття 3. Освіта і професійна підготовка 4. Початок трудової діяльності 5. Молодіжна культура Кого вважати молодим? Що означає громадянське повноліття? Нові соціальні ролі: додаткові обов'язки чи зростаючі можливості? Чи зберігає освіта свій престиж в очах молодих? Чи є майбутнє в платного навчання? Чому сьогодні важко влаштуватися на роботу випускнику вузу? Молодіжна культура: бути подібним чи відрізнятися? Цей параграф написаний не тільки для вас, але і про вас. Саме ви, 16-17-літні, що ще сидите за шкільною партою, але вже спрямовані в інше, велике життя, знаходитеся в тій чудовій і дуже відповідальній порі життя, яке і називають молодістю чи юністю. Це погляд на вас і ваші проблеми з позицій людей старших поколінь. Можливо, він не цілком збігається з вашим власним уявленням "про час і про себе". Однак задумайтеся над наведеними тут фактами і судженнями: це розсуне межі особистого досвіду, а можливо, внесе і певні зміни у ваші погляди й оцінки. ВІД ДИТИНСТВА - ДО ДОРОСЛОСТІ Звичайно на шляху дорослішання виділяють два етапи: підлітковий період і юність. Однак вікові рамки кожного з етанів досить розпливчасті. У сучасній вітчизняній психології підлітковим найчастіше вважається вік 1115 років, а раннім юнацьким 16-18 років, однак у ряді випадків верхньою межею виступає 20-літній вік. З західної психології до нас прийшов термін тінейджер, що охоплює молодих людей від 13 до 19 років, тобто у віці, що позначається числівниками, які закінчуються на "teen" (thirteen - nineteen). Молодь як соціальну групу виділяють найчастіше соціологи і відносять до неї людей у віці від 16 до 25 років (деякі дослідники включають у неї людей до 30 років). Але не так істотні вікові межі, як характерні специфічні риси молодіжної свідомості і поведінки. Ж.-Ж. Руссо називав юність другим народженням людини, підкреслюючи тим самим глибину і значимість змін, що відбуваються на цьому життєвому етапі; у юності завершується фізичне дозрівання людини, розвиваються її інтелект і воля. Один з головних, на думку психологів, результатів цього періоду - відкриття власного "Я". Якщо для підлітка важливі, в першу чергу, зовнішні події, учинки, то з вступом у пору юності усе більшу значимість для людини здобуває її внутрішній світ. Власні думки і почуття стають не меншою реальністю, ніж навколишня дійсність. Людина все чіткіше і глибше усвідомлює свою індивідуальність, неповторність. І якщо в підлітковому віці в багатьох переважало прагнення бути такими, як інші, то в юності власна унікальність усвідомлюється як цінність; її розвивають, її демонструють. ГРОМАДЯНСЬКЕ ПОВНОЛІТТЯ 318 років відповідно до Конституції нашої держави громадянин України може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права й обов'язки. Сьогодні наш основний закон гарантує кожному, як ви вже знаєте, широкий спектр прав і свобод: громадянські і соціально-економічні права (право на власність, вільну працю, освіту, охорону здоров'я тощо), політичні права (право на об'єднання, участь в управлінні державою, право обирати і бути обраним), особисті права (право на життя, свободу й особисту недоторканність, право на волю пересування тощо), а також свободу совісті, думки і слова, засобів масової інформації. Досягнувши 18-літнього віку (а жінки - 17-літнього), громадянин може вступити в законний шлюб. Разом з тим, при наявності поважних причин (вагітність, народження дитини, безпосередня загроза життю однієї зі сторін) місцеві органи влади мають право знизити шлюбний вік. Повна правоздатність припускає не тільки можливість використовувати права, але і необхідність виконувати певне коло громадянських обов'язків. Відповідно до Конституції України до них відносяться: дотримання Конституції і законів країни, турбота батьків про дітей, а також дітей, якщо вони досягли 18 років і працездатні, про своїх непрацездатних батьків, своєчасна сплата законних податків і зборів, охорона природи, пам'яток історії і культури. Обов'язковим є одержання основної загальної освіти. Обов'язком громадян України є захист Батьківщини. Законом передбачено, що призову на військову службу підлягають чоловіки - громадяни України у віці від 18 до 25 років, які не мають права на звільнення чи відстрочку від призову на військову службу. Набуття всієї повноти прав і обов'язків змінює становище молодої людини й істотно розширює її можливості. Ролі дитини і підлітка в основному пов'язані з сім'єю (син, дочка, брат, сестра, онук), школою (учень), різними формами дозвільної діяльності (учасник спортивної секції). Надалі при збереженні деяких колишніх соціальних позицій (син, брат тощо) з'являються нові: студент, робітник, військовослужбовець, виборець, член політичної партії, батько, учасник однієї з громадських організацій тощо. Однак у юності, як відзначають психологи, багато з нових ролей не засвоюються всерйоз і остаточно, а ніби приміряються, випробуються. Молодості властиво шукати, вибирати, пробувати. І старші покоління ніби резервують за молодими "право на помилку", на деякий необдуманий вчинок чи ризиковану дію: "Молодому помилка - посмішка, старому - гірка сльоза". Але така широта вибору соціальних ролей і високий ступінь свободи молодих затвердилися в суспільстві порівняно недавно. У минулому перехідний період від дитинства до дорослості був набагато коротшим. Протягом багатьох століть досвід, накопичений старшими поколіннями, передавався молоді шляхом включення її безпосередньо в трудову діяльність, яка починалася дуже рано. У селянських родинах дітям уже з п'ятилітнього віку доручалася певна робота. Молодші в сім'ї училися не стільки "говорячи і слухаючи", скільки беручи участь. Багато сторін життя були жорстко регламентовані, і навіть у молоді роки залишалося мало простору для незалежних і самостійних дій. Так, ще в XIX ст. вибір чоловіка не був особистою справою, що стосувалася тільки молодих людей, тих, що зібралися одружитися. Підготовка до шлюбу регулювалася родичами. Нерідко шлюби укладалися через посередників - свах: знаючи "придатних" (за матеріальним становищем, походженням) кандидатів, вони за відповідну винагороду влаштовували потрібний шлюб. У нинішніх умовах самостійне доросле життя для багатьох починається досить пізно: подовжився період навчання, професійної підготовки молоді, чимало і тих, хто відкладає на майбутнє і створення власної сім'ї. Молодих нерідко обвинувачують в інфантилізмі (від лат. infantilis -дитячий), тобто в прагненні до утриманства, вимогах постійної турботи інших про себе, заниженої критичності стосовно себе. Очевидно, ідо такі прояви не рідкісні у молодіжному середовищі. Разом з тим, сам факт набуття молодою людиною всієї повноти громадянських прав і обов'язків свідчить про те, що суспільство уже визнає за нею високий ступінь соціальної зрілості, розвинуте почуття відповідальності, здатність приймати рішення, керуючись не тільки особистими інтересами, але і громадянськими почуттями. ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА Значна частина молоді - це учні і студенти. Щодня в нашій країні відкривають двері, крім десятків тисяч шкіл, профтехучилища, середні професійні навчальні заклади, близько 200 вузів. Значення освіти в сучасних умовах розуміють багато хто. Вона і сьогодні розглядається як найважливіший показник соціального статусу людини. Якщо раніше батьки пов'язували гідне майбутнє своїх дітей із вдалим одруженням, то тепер усе частіше - із престижним університетом. За прогнозами в поточному сторіччі, яке вже назвали століттям знань і інформації, освіта набуде ще більшої цінності. На яких принципах будується освіта в нашому суспільстві? У Законі України "Про освіту" говориться, що держава гарантує громадянам загальнодоступність і безкоштовність загальної середньої і початкової професійної освіти, а також на конкурсній основі безкоштовність середньої професійної та вищої освіти в державних навчальних закладах. Поряд з державною системою освіти виникли і набирають силу приватні гімназії і ліцеї, коледжі і вузи. Більшість недержавних навчальних закладів діють на платній, комерційній основі. Ставлення до платної освіти в нашому суспільстві подвійні: є ті, хто її підтримує, однак висловлюються і критичні оцінки. Розглянемо аргументи кожної з груп. Прихильники платної освіти вказують насамперед на недоліки державних освітніх установ: низькі зарплати викладачів, переповненість шкільних класів і студентських аудиторій, що не дозволяє враховувати індивідуальні особливості учнів, недолік технічних засобів, застаріле лабораторне обладнання. Таке становище викликане тим, що від збіднілого державного "пирога" освіті дістаються просто "крихти". Але не тільки цим. Як показує досвід розвинутих країн, приватні школи і вузи й у багатій державі привабливіші і престиж ніші від державних. До мінусів державних вузів і технікумів відносять також і те, що вони слабко орієнтовані на нові спеціальності, затребувані ринком. Наслідком цього є високий рівень безробіття серед випускників професійних навчальних закладів: у середині 90-х рр. XX ст. близько 40% молодих безробітних мали вищу і середню фахову освіту. Серед аргументів, висунутих супротивниками розширення платних освітніх послуг, виділимо наступні. Комерціалізація освіти порушує законодавчо закріплені принципи її гуманізації і демократизації, оскільки руйнує рівність шансів у залученні до знань і культури, поглиблює майнову і соціальну нерівність у суспільстві. Приватні навчальні заклади в нинішньому вигляді це школи для багатих, а багатство в нас часто пов'язане з владою. Це значить, що відроджується становий характер школи. Крім того, перетворення освіти в товар утруднює доступ до неї, залишаючи здатних і перспективних за бортом. Л яка ваша позиція з цього питання? Обговоріть його в класі. Багато хто з тих, кому довелось у свій час учитися в інституті, згадують студентство як кращу пору свого життя. Творча активність, відкритість у спілкуванні, великі життєві плани і віра у власні сили та можливості забарвлюють життя в оптимістичні тони. У той же час не всім, особливо на перших курсах, удається правильно розпорядитися високим ступенем свободи, у тому числі й у навчальній діяльності. Нездатність до систематичних розумових зусиль, робота уривками можуть стати причиною неуспіху і розчарування в навчанні. ПОЧАТОК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У пору юності, як уже відзначалося, для багатьох молодих людей провідною діяльністю залишається навчання. При цьому проблеми вибору майбутньої професії чи безпосереднього працевлаштування уже виходять на перший план. Саме навчання (навіть в старших класах школи, не говорячи про вищий навчальний заклад) сприймаються не як самоцінність, а як ступінь до оволодіння професією. Початок трудової діяльності після закінчення школи, училища, інституту завжди було серйозним іспитом для молодої людини. Не легшою є справа і сьогодні. Нинішня соціально-економічна ситуація з погляду можливостей працевлаштування молоді дуже суперечлива. По-перше, останнє десятиліття було періодом спаду вітчизняного виробництва, зниження рівня оплати праці на багатьох державних підприємствах. Це неминуче вело до скорочення робочих місць. Наявні ж вакансії далеко не завжди залучають молодь через недостатню оплату праці. Найбільша кількість відмовлень припадає на молодих людей у віці до 18 років, які не мають ні професії, ні досвіду роботи. Інакше кажучи, орієнтація на високий заробіток далеко не завжди підкріплюється власними можливостями. По-друге, держава перестала бути єдиним монопольним роботодавцем. З'явилися приватно-індивідуальні, акціонерні, кооперативні підприємства, де праця працівників оплачується, як правило, вище, ніж у державному секторі. Ці підприємства охоче приймають на роботу молодь, хоча в останні роки вимоги до професійної підготовки працівника і наявності виробничого стажу посилилися. Потрете, здійснювані в країні реформи привели до зміни характеру трудових відносин. Закон про зайнятість населення, закріпив право власності громадян України на свою робочу силу. Це означало відмову від раніше діючою і законодавчо закріпленого принципу загальної зайнятості. Був скасований централізований розподіл випускників навчальних закладів. Наслідки такого кроку виявилися суперечливими. З одного боку, з'явилася можливість вільно вибирати придатну роботу і вид діяльності тим, хто уперше виходить на ринок праці з іншого боку, у сформованих умовах це неминуче вело до росту безробіття серед молоді. В другій половині 90-х рр. XX ст. молодь у віці від 15 до 24 років складала приблизно п'яту частину працездатного населення. Серед безробітних на частку молодих припадало більш 30%. Українське законодавство передбачає можливість влаштування на роботу з 16-літнього віку. При цьому для працівників, які не досягли 18 років, уводяться різні пільги на виробництві: забороняється використовувати їхню працю на важких роботах, небезпечних чи шкідливих виробництвах, а також у тих видах діяльності, які можуть заподіяти шкоду моральному розвитку (в ігорному бізнесі, нічних клубах, у виробництві, перевезенні, продажі спиртних напоїв). Закон передбачає також щорічні медичні огляди неповнолітніх, зайнятих у виробництві, забороняє залучати їх до нічних і понаднормових робіт, установлює щорічну оплачувану відпустку менше 31 дня. Усі ці міри з погляду охорони здоров'я молоді абсолютно правомірні. У той же час в умовах скорочення зайнятості вони перешкоджають найманню неповнолітніх працівників: керівники підприємств не хочуть зазнавати економічних збитків через надані пільги. З огляду на це, держава закріплює в законі норму, що зобов'язує роботодавця приймати на роботу випускників шкіл і профучилищ, а також деякі категорії осіб молодших 18 років, у рахунок квоти, установлюваної регіональними і місцевими органами влади. МОЛОДІЖНА КУЛЬТУРА Окремим суспільним групам властиві особливі риси свідомості, поведінки, стилю життя. Вони створюють власну культурну нішу - субкультуру, яка може бути досить замкнута й автономна стосовно пануючої культури (від лат. sub - частка, що вказує на перебування під чим-небудь, біля чого-небудь) або протистояти її фундаментальним цінностям - контр культ ура. Про особливу молодіжну субкультуру заговорили в країнах Заходу після Другої світової війни. Молодіжна культура далеко не однорідна; у ній виявляються статеві, етнічні, соціально-класові відмінності. Так, для співтовариств молодих чоловіків характерний дух змагальності, установка на власний успіх. Для дівчат важливий не стільки результат спільної діяльності, скільки характер міжособистісних відносин, що складаються. Вони більш тонко підходять до вибору партнера для спілкування. У той же час молодіжну культуру можна розглядати як деяке ціле, якій притаманні певні характерні риси. Насамперед це особливий характер відносин, зосереджений скоріше на дружбі і приятелюванні в групах однолітків, ніж на сім'ї. Потреба в спілкуванні з ровесниками виникає, як відомо, дуже рано. Юнацькому віку властиво як прагнення до відокремлення, насамперед від старших (учителів, батьків), так і бажання належати до якої-небудь спільності однолітків. Складаються так звані неформальні молодіжні групи (слово "неформальні" уданому випадку вживається, щоб підкреслити принципове розходження з офіційно зареєстрованими і керованими дорослими суспільними молодіжними організаціями). Потреба в спілкуванні в кожного перетворюється у свої, особливі мотиви, що спонукують примикати до тієї чи іншої групи, до того чи іншого молодіжного напряму. Хтось сподівається знайти тут розуміння й емоційну підтримку, якої позбавлений у товаристві дорослих. Інший відчуває, що групова приналежність множить його сили і робить більш захищеним у безжалісному світі гострої конкуренції і суперництва. Є і ті, хто прагне відчути владу над іншими. Багатьом молодіжним групам властиве суперечливе сполучення однаковості і неподібності, особливості. Однаковість (у стилі поведінки, музичних. пристрастях, модній атрибутиці) підтримується усередині груші. Разом з тим, саме співтовариство прагне (насамперед зовні) виділитися в загальному потоці молодіжних рухів. Деякі неформальні молодіжні об'єднання не тільки відокремлюють себе від суспільства, але й у певних межах протистоять йому, відкидаючи сформовані цінності і культуру (у цьому випадку можна говорити про молодіжну контркультуру). Таке демонстративне неприйняття суспільних засад, моралі, способу життя більшості особливо яскраво проявилося в молодіжних рухах у західних країнах у 60-і рр. XX ст. Деякі виступи студентів і молодих робітників проходили навіть під політичними гаслами (нові ліві). Надалі протест став виражатися не стільки в прямому протистоянні суспільству, скільки в спробах "піти" від нього, створивши нові форми людського гуртожитку (колонії хіпі). У нашій країні часом появи неформальних молодіжних об'єднань стали 80-і рр. XX ст. Найбільш впливовим напрямом став рок-рух, об'єднане, крім захоплень певним музичним стилем, загальними ідейними установками: анти-бюрократизмом, пацифізмом, антитоталітаризмом. У 1987 р. пройшли перші фестивалі популярних рок-груп на великих концертних площадках, Сьогодні існує безліч груп і напрямів у молодіжній культурі. Діяльність більшості з них охоплює сферу дозвілля (музика, спортивно-технічні захоплення тощо). Виклик суспільній думці найчастіше виражається в особливостях одягу і модних доповнень до нього. Іноді, однак, відбуваються і прямі антигромадські дії (хуліганство, бійки), наприклад, між групами футбольних чи хокейних фанатів. У цьому випадку суспільство зіштовхується з поведінкою, яка відхиляється від норм. Крайній і найнебезпечніший прояв поведінки, яка відхиляється від норм, - злочинність - теж, на жаль, зустрічається в молодіжному середовищі (згадайте, що ви знаєте про поведінку, яка відхиляється від норм. Які причини злочинності? У чому полягають головні напрями боротьби з нею?). Молодіжні кримінальні угруповання відрізняє тверда ієрархія і підпорядкування, строгий розподіл функцій, кругова порука. Вони замкнуті і закриті. Велику роль у виникненні і поширенні молодіжної культури відіграють засобу масової інформації. Схильність наслідувати моделям побаченого по телебаченню й у кіно зазначають не тільки підлітки, але і молодь. Проілюструємо це на такому прикладі. У 1993 р. у США був показаний кінофільм "Програма". В одному з його епізодів студент університету з метою демонстрації власної мужності лежав на розділовій смузі оживленого шосе, у той час як важкі вантажівки зі свистом проносилися поруч з ним. Протягом двох тижнів після демонстрації фільму двоє молодих хлопців у різних штатах спробували проробити теж саме. Наслідки виявилися трагічними: обидва були задавлені на смерть водіями, що їх не помітили.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (16.07.2016)
Просмотров: 727 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: