РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Методи профорієнтації молоді - Соціологія - Реферати - Каталог статей

ПЛАН 1. Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи 2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії. 3. Ефективність та інноваційність методів і форм профорієнтаційної роботи. 1. Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи Основними методами ознайомлюючої профорієнтаційної роботи є:* урок у навчальних майстернях (на виробничих комбінатах ?) із повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру, а також із демонстрацією в ході уроку чи лабораторно-практичного заняття;* профорієнтаційний урок має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційні заходи;* розповідь. Її використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій; про вимоги, що ставить професія до психофізіологічних якостей особистості та ін.;* пояснення використовують для повідомлення особливостей різного роду трудової діяльності; правил вибору професії і т. д. При цьому вводяться нові поняття та терміни (професія, професіограма тощо), демонструються навчальні таблиці, схеми, діаграми. Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, чіткими і доказовими, а викладення матеріалу – коротким, але емоційним, логічно побудованим.* профорієнтаційна бесіда – найбільш поширений метод. Вона повинна бути логічно пов’язана з навчальним матеріалом і підготована заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційного забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, що відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи. Тематика профорієнтаційних бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло питань, що цікавлять учнів;* наочні методи профорієнтації. Демонстрація об’єктів, процесів, які вивчаються, може служити не лише підтвердженням викладеного матеріалу, але й джерелом знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії). Тут можливі кілька видів демонстрації:– натуральні об’єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами-професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;– зображення об’єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо);– прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять.* перегляд і обговорення художніх фільмів, телепередач профорієнтаційного змісту. Насамперед викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне та виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать молодь правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями.* професіографічні екскурсії на підприємства та у професійні навчальні заклади Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість молоді безпосередньо ознайомитись із професією в реальних умовах, отримати інформацію із першоджерел, поспілкуватись із професіоналами. Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від доцільного вибору місця, часу, форми її проведення у відповідності із поставленими виховними завданнями. Якщо не дотримуватись цих вимог, то в учнів може порушуватись процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватись помилкові уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне уявлення про них. Доцільно проводити екскурсії за визначеним планом:– визначення цілі та завдань екскурсії;– підготовка до екскурсії: вибір об’єкту, визначення професій, на які слід звернути увагу, підбір екскурсовода, розробка змісту бесіди про зміст діяльності підприємства, підготовка учнів до екскурсії;– хід екскурсії: бесіда про історію підприємства, розповідь про професії тощо;– підведення підсумків екскурсії: складання письмових звітів, обговорення екскурсії та ін.* виставки. Їх проведення доцільне під час масових заходів (профорієнтаційних конференцій, зборів, зустрічей зі спеціалістами та ін.);* професіографічні зустрічі зі спеціалістами різних галузей спрямовані на формування позитивних установок на сприйняття професіографічного матеріалу з метою його аналізу та узагальнення. Успіх у проведенні зустрічей із спеціалістами різних галузей залежить від попередньої підготовки, в процесі якої треба поговорити зі спеціалістом, уточнити план бесіди, а також від самого спеціаліста, що проводить зустріч. Він повинен добре знати свою професію, мати навички спілкування з великою аудиторією. Більш ефективні не окремі зустрічі, а їх регулярні цикли, розраховані на поетапне та послідовне ознайомлення учнів з певними групами професій і спеціальностей;* участь у днях відкритих дверей у професійних навчальних закладах;* тематичні, літературно-художні вечори, усні журнали мають пізнавальне і виховне значення, розвивають професійні інтереси учнів і відіграють активізуючу роль.; 2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії включають:* індивідуальні завдання даються для поглиблення знань із окремих питань з метою підвищення зацікавленості учнів до певних галузей знань, розширення уявлень про можливості використання своїх здібностей і нахилів. При цьому шкільний психолог, соціальний педагог чи вчитель повинен враховувати особливості інтересів і захоплень учня. В організації цієї роботи важливо, щоб учні були переконані в своїй спроможності виконатизавдання, вдосконалити знання та вміння в даній галузі;* професіографічні дослідження допомагають формувати в учнів умінь і навичок самостійного підбору інформації про професію та складання її характеристики (професіограми);* конкурси “Кращий у професії,” змагання можна широко використовувати і на уроках і при організації позакласної роботи. Їх метою є виявлення учнів, які мають нахили та здібності до певної професії. Такі конкурси активізують пізнавальну діяльність школярів на уроках та в позаурочний час, поглиблюють їх знання, вдосконалюють вміння та навички як загального, так і професійного характеру, розвивають у них професійні інтереси та стимулюють творчий потенціал;* вечори техніки, тижні художньої творчості та ін.;* підготовка рефератів, альбомів, фотомонтажів про професії сприяє розширенню знань про професії, так як учням самим доводиться підбирати необхідний матеріал. Викладач повинен допомогти учневі сформулювати тему реферату, скласти план, підказати, де можна знайти літературу з даного питання;* участь молоді в роботі клубів майбутніх спеціалістів. Діяльність таких клубів повинна бути організована так, щоб кожна молода людини могла отримати потрібну інформацію, мати можливість спілкуватись зі своїми однодумцями, успішно реалізовувати свої здібності та вміння;* участь у гуртках за інтересами. Гуртки повинні виконувати три основних завдання: 1) знайомити молодих людей із спеціальностями свого профілю, розвивати їх здібності та інтереси шляхом поглиблення знань, умінь, навичок та включення молоді у практичну діяльність; 2) застосовувати сучасні досягнення в області науки, техніки, мистецтва, розкривати перспективи наукових досліджень та їх значення для суспільства; 3) виявляти можливості учнів, звертаючи увагу на їх фізичний і психічний стан; у випадку необхідності своєчасно переорієнтувати , переключити пізнавальні та професійні інтереси молодих людей для успішного розвитку їх здібностей. 3. Ефективність та інноваційність методів і форм профорієнтаційної роботи. Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді. Діяльність у цьому напрямку характеризується цілеспрямованістю, великою кількістю форм та методів роботи, бажанням залучити до неї зацікавлені організації та установи, охопити різні групи молоді та підлітків. В Україні більшість соціальних служб для молоді розробили та здійснюють спеціальні соціальні програми, реалізація яких сприяє не лише професійному самовизначенню, але й працевлаштуванню та зайнятості молоді. У цьому напрямку соціальні працівники (як представники усіх соціальних професій) активно співпрацюють із різними установами та організаціями, насамперед, із центрами зайнятості населення. Це важливо відзначити тому, що соціальні працівники не підміняють і не дублюють діяльність інших спеціалістів, установ, а шукають і впроваджують специфічні форми та методи роботи з молоддю та підлітками. Проводиться постійна робота з професійного визначення учнівської молоді, а також здійснюються профілактично-корекційні заходи щодо молоді, яка втратила, або не може знайти роботу. Соціальні працівники співпрацюють не лише з центрами зайнятості населення, а й з іншими установами: підприємствами, приватними структурами, учбовими закладами, громадськими організаціями тощо. Соціальними працівниками проводиться значна робота щодо професійної орієнтації молоді та її інформування про становище на ринку праці. Досвід, набутий внаслідок багаторічної діяльності багатьох центрів, дозволяє стверджувати, що сьогодні в рамках цього напряму діяльності найбільш ефективними виявились наступні форми роботи:* надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей із представниками різних професій, “круглих столів” із проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;* проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах – тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;* проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп’ютеризації, спрямованої на надання допомоги молодим людям при професійному самовизначенні;* залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів – проведення днів соціального захисту молоді, днів відкритих дверей, ярмарків вакансій;* створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми із працевлаштування, вакантні робочі місця тощо;* організація клубних об’єднань, що сприяють формуванню у молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодінню знаннями з основ психології. Клуби можна поділити на два види: клуби з професійних інтересів (“Молодий підприємець”, “Школа молодого юриста”) та загальноосвітні клуби з проблем професійного визначення молоді (“Пізнай і створи себе”, Молодіжний бізнес-клуб);* телефонне інформування, яке надає клієнтам об’єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесіди з роботодавцями;* надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації. Таким чином, ефективність форм і методів професійної орієнтації залежить від їх застосування. Більш ефективними є ті форми та методи, які створюють умови для активного сприйняття, практичного засвоєння та емоційного переживання різного роду інформації (клубні об’єднання, відеолекторії, масові заходи тощо). Недоліком таких методів профорієнтаційної роботи можна вважати їх довготривалість. Крім того, активно впроваджуються інноваційні форми роботи:– виїзні консультування сільської молоді з питань професійного самовизначення та працевлаштування. Роботі з цією категорією молоді досі не приділялось належної уваги. Така робота проводиться спільно з медиками, юристами, працівниками центрів зайнятості населення. Особливу увагу на цьому акцентують, наприклад, працівники райміських центрів ССМ, організовуючи широке інформування сільської молоді про наявність робочих місць у різних регіонах України.– місячник із профорієнтації “Вибери свою професію”. Ця комплексна форма грунтується на досвіді попередніх років організації різноманітних заходів щодо профорієнтації молоді: “Ярмарок професій”, профорієнтаційні та економічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформування молоді з цих питань. Профорієнтаційна форма роботи дає можливість різним соціальним установам скоординувати свої дії. Вона є досить ефективною в межах однієї області.– патронаж окремих категорій молоді, зокрема, неповнолітніх та молодих людей, які повернулись із місць позбавлення волі. Питома вага всіх можливих форм роботи соціальних педагогів з такою молоддю припадає саме на надання їй допомоги у плані соціальної адаптації, профорієнтації та працевлаштування.– форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для молоді з особливими потребами. В цьому плані можуть бути доречними трьохмісячні курси здобуття професії для інвалідів, що конкретно допомагає найбільш соціально незахищеній категорії молоді. Варте уваги бронювання робочих місць для неповнолітніх із числа дітей-сиріт та молоді пільгового контингенту.– збори-семінари керівників регіональних підприємств, господарств і фірм із питань працевлаштування учнів та проходження практики студентів у літній період. Це дозволяє постійно тримати під контролем реальні вакантні місця для молоді на ринку праці і виділити ще один дуже важливий аспект діяльності соціальних педагогів – створення іміджу перспективно, зацікавленої, ініціативної служби, що зацікавлена у вирішенні проблем молоді в соціально-трудовій сфері. В останні роки проблеми профорієнтації, працевлаштування та вторинної зайнятості молоді дещо загострились. Тенденція зростання рівня безробіття змушує збільшувати та вдосконалювати форми і методи соціального впливу на молодь, сприяти підвищенню рівня її професійної підготовки, налагоджувати співробітництво із зацікавленими установами та підприємствами, залучати якомога більше кваліфікованих спеціалістів до надання допомоги молодій людині (соціальних педагогів, психологів, профконсультантів, соціологів), посилювати соціальний захист неконкурентоспроможних категорій молоді. Література: Барановский А.Б., Потапенко Г.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. Основы профессиональной ориентации:Учебно-методическое пособие.–К., 1991. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников.–М.:Просвещение, 1988. Захаров Н.Н. Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация школьников.–М.;Просвещение, 1989. Kалугин Н.И., Сазонов А.Д., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация учащихся.–М.;Просвещение, 1983. Професійна орієнтація молоді / Випуск 1.–Тернопіль, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (20.08.2016)
Просмотров: 426 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: