РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Людина у системі економічних відносин - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Людина у системі економічних відносин План 1. Людина і відносини власності 2. Людина і праця 3. Підприємництво 4. Доходи і витрати Чи може людина бути незалежною від економіки? Як збільшити свої доходи? Що значить розумно господарювати? Кожна людина вступає з іншими в різноманітні економічні відносини. Вона створює товари чи послуги, одержуючи за них винагороду; володіє більшою чи меншою власністю; виступає в ролі продавця чи покупця. Гроші дозволяють їй одержувати частку матеріальних і духовних благ, створюваних суспільством. У людині, як у фокусі, сходяться невидимі нитки економічних зв'язків і відносин. ЛЮДИНА І ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ Західні учені вже давно розглядають священними і невід'ємними правами людини в індустріальному суспільстві права набувати власність, володіти нею і мати з неї прибуток. Якою б бідною не була людина, вона все-таки чимось володіє і дорожить цим малим так само, як власник капіталу своїм багатством. Власністю людини є взуття, одяг, предмети домашнього побуту, багато хто має власний будинок, дачу, машину. Як власність людина розглядає своє тіло, свої знання, уміння, здатність до праці. Власністю людини (інтелектуальної) є її винаходи, написана нею чи музика чи наукова праця. Громадянин України може бути власником земельної ділянки, житлового будинку, коштів, акцій, облігацій і інших цінних паперів, підприємств у різних сферах підприємницької діяльності, транспортних засобів, іншого майна. Ця власність створюється, відповідно до закону, за рахунок трудових доходів, підприємницької діяльності, ведення свого господарства, доходів від засобів, вкладених в акції й інші цінні папери, придбання майна в спадщину. В усіх перерахованих випадках людина є справжнім господарем наявних у неї засобів виробництва і продуктів своєї праці, може використовувати їх за своїм розсудом, продавати, дарувати, передавати в спадщину, розпоряджатися ними, як вона вважає за потрібне. Нормальна людина піклується про збереження і збільшення своєї власності, її дбайливого використання. Складнішою є справа з підприємствами, на яких людина працює за наймом. Коли існувало натуральне господарство, людина власними знаряддями праці створювала продукт, який сама і споживала. Надалі, з розвитком товарного господарства, продукт праці "ішов" від виробника, хоча в ремісника і селянина були своє господарство, свої засоби виробництва. Перехід до капіталізму призвів до звільнення маси виробників від засобів виробництва. І засоби праці, і продукт праці стали належати капіталісту. Для робітника вони чужі, чужа власність. Так, капіталізм помітно підсилив відчуження працівників від засобів і продукту виробництва. Праця теж тепер перестала бути працею для себе, це праця на власника заводу, фабрики. Звідси і ставлення робітника до такої праці як до чогось чужого, від чого прагнуть позбутися. У наш час у країнах Заходу почуття відчуження працівників від засобів виробництва в тому чи іншому ступені знімається шляхом поширення акцій, участі в управлінні виробництвом разом з власниками власності і менеджерами (керуючими). У Західній Європі практично повсюдно є робоче представництво у виробничих заводських комітетах. У ряді країн робітники представлені в адміністративних органах підприємств. Це стало можливим, з одного боку, у результаті боротьби робочих організацій, а з іншого боку - завдяки прагненню власників підприємств перебороти негативні наслідки відчуження при збереженні приватної власності на засоби виробництва. У нашій країні зі встановленням влади більшовиків були проголошені гасла, які закликали до подолання відчуження від засобів виробництва і результатів (продуктів) праці: "Земля - селянам, фабрики робітникам". Однак сформована в країні адміністративно-командна система, декларуючи загальнонародний характер власності, затвердила загальне одержавлення, що поставило всіх учасників виробництва у відчужене становище до засобів і результатів їхньої праці. Сприйняття суспільної власності як не своєї, "нічийної" породжувало байдужість до її долі, лінь, безвідповідальність. Незацікавленість у результатах праці вела до заспокоєності і настання загальної стагнації виробництва. Чи може економічна реформа перебороти відчуження людини від власності, умов і результатів її праці? Важливий напрям змін - роздержавлення, приватизація власності. На власному підприємстві, у кооперативі, акціонерному товаристві, де людина працює, вона є власником чи співвласником виробництва: разом з іншими працівниками, членами кооперативу, акціонерного товариства вона вирішує питання виробництва продукції і розподілу доходів, а її особистий дохід прямо залежить від результатів господарювання. Інший напрям подолання відчуження працівника - демократизація управління підприємствами, розширення прав трудового колективу, залучення працівників підприємства до участі в управлінні. І ще один шлях зняття відчуження від праці і її результатів - гуманізація умов праці, зміна її змісту, збагачення за рахунок зростання в ній творчих засад. Ці зміни безпосередньо пов'язані з новою технікою і технологією. ЛЮДИНА І ПРАЦЯ Науково-технічний прогрес, як уже говорилося, викликає зміну ролі людини в процесі виробництва, впливає на зміст її трудової діяльності. Істотно міняється співвідношення між фізичною і розумовою працею, фізичними й інтелектуальними здібностями. Якщо колись робітник реалізовував у процесі праці переважно фізичні здібності (витривалість, мускульну силу, професійну натренованість), то створення машин, що виконують логічні операції, математичні розрахунки тощо, висуває на перший план такі людські здібності, як уміння аналізувати ситуацію, зіставляти дані, ставити цілі тощо. Чітку межу між розумовою і фізичною працею установити важко. Ремонт комп'ютера пов'язаний і з ручною (фізичною), і з розумовою працею. А чи можна розділити два види праці, наприклад, у діяльності хірурга? Однак і в нас, і в усьому світі науково-технічна революція спричиняє посилення розумових функцій праці. При цьому зростає творчий початок - здатність оцінювати ситуацію і приймати самостійні рішення. Новітні техніка і технологія стимулюють розвиток здібностей людини й у той же час висувають високі вимоги до особистості працівника. Наслідком помилки робітника-верстатника могла стати одна зіпсована деталь. Помилки оператора автоматичної лінії спричиняють сотні бракованих деталей. Помилки оператора АЕС чи помилки пілота авіалайнера можуть призвести до надзвичайно важких наслідків. Здавалося б, робота зводиться до спостереження за приладами і натискання кнопок, насправді ж, посилюються емоційна напруга, психічні навантаження, зростає роль таких моральних якостей особистості, як почуття відповідальності, самодисципліна, самоконтроль. Таким чином, поряд з перетворенням речовинного фактора виробництва значно збільшується роль людського фактора. На досвіді 62 найбільш процвітаючих корпорацій американські послідовники прийшли до висновку: головним джерелом росту продуктивності варто розглядати не капіталовкладення, не автоматику, а людей. Мова йде і про кваліфікацію працівників, і про їхні здібності, і про ставлення до праці. Ставлення до праці відображає зв'язок між людиною і суспільством у процесі виробничої діяльності, а також прагнення людини реалізувати свої здібності в праці для прогресу суспільства і свого соціального самоствердження. У нашій країні частина трудящих усвідомлено, ініціативно виконують нормативи праці. Вони виявляють організованість, ощадливість, не миряться з безгосподарністю, розхитаністю, недисциплінованістю. У цьому зацікавлені і суспільство, і сама людина, яка пишається своєю професійною діяльністю, одержує від неї не тільки матеріальне, але і моральне задоволення. Але чимало людей працюють абияк, готові жити на грані бідності, аби не напружуватися на роботі. Зміна ставлення до праці пов'язана з подоланням відчуження працівника від праці, розвитком відповідальності з підвищенням загальної культури і кваліфікації працівників; із впровадженням у виробництво досягнень науково-технічної революції, скороченням питомої ваги монотонної, важкої ручної праці; з поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних умов праці; з оздоровленням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, розвитком виробничої демократії. ПІДПРИЄМНИЦТВО Підприємницька діяльність - це ініціативна самостійна діяльність громадян і їх об'єднань, спрямована на одержання прибутку. Громадянин України може починати і вести підприємницьку діяльність шляхом заснування, придбання чи перетворення підприємства або домовившись з власником про використання його майна. Підприємець використовує майно підприємства, формує виробничу програму, вибирає постачальників сировини, вихідних матеріалів і споживачів продукції, установлює на неї ціни відповідно до закону України. Він керує підприємством, наймає і звільняє працівників, розпоряджається прибутком підприємства. Після сплати податків, платежів, дивідендів прибуток підприємства надходить у розпорядження підприємця. В американській економічній літературі підприємництво характеризується як спроба придумати і зробити щось нове чи поліпшити вже існуюче, як готовність добровільно взяти на себе ризик, пов'язаний з реалізацією нових ідей. Однак далеко не кожний може успішно займатися підприємницькою діяльністю. В умовах ринкової економіки людина намагається правильно визначити свої сильні і слабкі сторони, професійні здібності, розумовий розвиток і інші якості, необхідні для підприємницької діяльності. Помилка тут може дорого обійтися людині як у моральному, так і в матеріальному плані. Які ж якості необхідні підприємцю? Насамперед ініціатива, здатність йти на ризик, вести за собою людей, організувати роботу, рішучість, завзятість. Поряд з діяльністю професійного керуючого (менеджера) успішним бізнесом може бути робота економістів, аналітиків-математиків, дослідників маркетингу, менеджерів з реклами, агентів фірм-виробників, фахівців з операцій з цінними паперами, страхових агентів, адвокатів, клерків, секретарів, стенографістів і багатьох інших фахівців. Найважливішою рисою людей, що займаються бізнесом, є незалежність економічного мислення, самостійність у судженнях і прийнятті рішень. Але не будь-яка діяльність, що дозволяє "робити гроші", є бізнесом. Шахрай, злодій теж "добувають гроші", але населення і держава в цивілізованих країнах ці дії не сприймають як бізнес. Діяльність ділової людини (бізнесмена) виключає шахрайство, в іншому випадку з таким партнером ніхто не захоче мати справу. ДОХОДИ І ВИТРАТИ Тепер звернемося до проблеми місця людини у відносинах розподілу і споживання. Історія знає кілька способів задоволення потреб людей у найбільш необхідному, корисному, а також у марному, навіть шкідливому. Одним з них є самозабезпечення. У цьому випадку всі пропорції в господарстві визначаються безпосередньо виробником - споживачем, що виступає "єдиним у двох особах". Для деяких людей способом задоволення потреб стає жебрацтво, збір милостині тощо. У даному випадку пропорції залежать від добродійності, милосердя того, хто подає. Відомий і такий спосіб задоволення потреб, як насильство, коли предмет потреби віднімають силою в іншого, звичайно, більш слабкого і залежного. Цей спосіб, безумовно, негуманний, несправедливий. Крім того, він рано чи пізно веде до опору жертви насильства і загибелі того, хто створює подібну жорстоку систему. І нарешті, суспільству відомий і такий спосіб задоволення потреб, як обмін на основі еквівалентного відшкодування чи еквівалентний обмін, при якому співвідношення кількості обмінюваних товарів і послуг установлюється безпосередньо між товарами ("товар на товар") або за посередництвом грошей. Даний шлях визначення пропорцій найбільш перспективний і відповідає гуманній людській природі. Доходи окремої людини і суспільства складаються з ряду джерел. Це може бути і заробітна плата, і дохід від капіталу, розміщеного в банк, і рента за землю, і дивіденди на наявні акції, і суми, отримані в спадщину чи виграні, наприклад, у лотерею тощо. Розміри доходів, їхня стабільність, надійність джерел впливають на поведінку людини в ринковій економіці. Коливання в доходах пов'язані з відмінностями у відносинах власності. Піднятися на верх соціальної піраміди багатства можна, наприклад, одержавши спадщину. Однак відомо, що значна частина надбагатих людей досягла такого становища в результаті сміливих власних дій і ефективних вкладень засобів у вигідні підприємства. І лише далеко не всі стани утворилися за збігом обставин без участі їхніх власників. Ринкова економіка пред'являє до людини тверді вимоги. Переважна більшість людей, щоб заробити гроші, багато н інтенсивно працює. Так, з 1973 до 1985 pp. тривалість робочого тижня середнього американця виросла з 40,6 до 48,8 год. За оцінкою фахівців США, більшість американців хронічно недосипає, страждає від нервових стресів. Труднощі зростають, якщо соціальний рівень американця нижче середнього. І в країнах з розвинутою ринковою економікою, і в тих країнах, де робляться лише перші кроки до ринку, є багаті і бідні. Як визначити ту межу, нижче якої рівень життя можна визначити як бідність? Для цього встановлюється прожитковий мінімум, що визначає мінімум засобів, які дозволяють підтримувати життєдіяльність людини. Розрахунок такого мінімуму в Україні заснований насамперед на визначенні за мінімальними нормами харчування набору найнеобхідніших продуктів, споживання яких забезпечить 2237 ккал на добу в середньому на одну людину. У нього входять: хліб, молоко, картопля, м'ясо, яйця, овочі, риба (у розрахунку на рік хліб складає близько 130 кг, молоко - 123 л, картопля - 124 кг тощо). Цей продовольчий набір перераховується за існуючими цінами. Потім дораховуються інші мінімально необхідні витрати на промтовари, ліки, квартплату і комунальні послуги. Передбачається, що в загальній сумі витрати на харчування складають 68% доходу. Вартість мінімально необхідних щомісячних витрат на споживання, що дозволяють підтримувати здоров'я людини століття і її життєдіяльність, і є "межею бідності": якщо доходи з розрахунку на одну людину не досягають прожиткового мінімуму, виходить, відсутні умови навіть для підтримки фізичного існування. Набір необхідних товарів і послуг уточнюється стосовно різних категорій населення і регіонів. Це пов'язано з тим, що потреби пенсіонера нижчі, ніж працюючої людини (наприклад, не вимагаються щоденні транспортні витрати), а найвища вартість продуктового набору - для дітей і підлітків старших за 7 років. На прожитковий мінімум повинні орієнтуватися встановлювані державою пенсії, стипендії, мінімальний розмір оплати праці. Однак держава не змогла в 90-х pp. XX ст. підняти їхній рівень до прожиткового мінімуму. Наприкінці 1998р. більш 50% населення країни мало доходи нижчі від межі бідності. Тому особливе значення має "адресна допомога" держави найбільш нужденним, тобто найбіднішим соціальним групам. Причиною майнової нерівності є відмінності в соціальному стані різних груп населення. У цивілізованих країнах програми державної допомоги, які фінансуються з загальних податкових надходжень, адресовані особам, не здатним заробляти собі на життя (інвалідам і дітям на утриманні батьків). Існують також допомоги щодо соціального забезпечення і компенсації з безробіття. Програми допомоги і компенсації сприяють зменшенню нерівності в розподілі доходів. Отриманий працівником дохід нерідко перерозподіляється усередині сім'ї. Дослідження, проведене в нашій країні, показало, що не тільки батьки допомагають дітям у період їхнього становлення, але і дорослі діти здебільшого допомагають окремо проживаючим старим батькам. Така допомога трохи скорочує розрив у доходах працюючих і непрацездатних. Але нерівність доходів окремих сімей в умовах ринкової економіки є не тільки наслідком непрацездатності. Серед причин нерівності популярний у США підручник економіки називає відмінності в здібностях (фізичних і інтелектуальних), у рівні освіти і професійної підготовки, а отже, і в можливостях заробляти; неоднакові професійні переваги ("смаки") людей і готовність йти на ризик; володіння власністю, панування на ринку, штучне "підвищення цін" істотно впливають на посилення нерівності доходів; невдачі, нещастя (хвороба, нещасний випадок, розорення, безробіття тощо), дискримінація за статтю, віком, національністю, кольором шкіри. Серед учених-економістів давно виникла дискусія. Одні виступають за рівність доходів, указуючи, що в такому випадку споживач витягає максимальну користь з доходу. Інші вважають, що рівність доходів підриває стимули до трудової діяльності, до розширення виробництва, до ризику й у підсумку негативно позначається на стані економіки, скорочує загальний обсяг доходу, що розподіляється. А як думаєте ви? У нашій країні в зв'язку з пануванням більшовизму склалося тяжіння до зрівняльності в оплаті праці. Воно не може зникнути відразу. Разом з тим, кращі працівники завжди усвідомлювали несправедливість існуючих довгий час обмежень, законних заробітків і аморальність оплати поганої роботи практично, нарівні з гарною. Будь-які доходи, навіть досить високі, вимагають постійної уваги, активної діяльності з їх збереження, збільшення, раціонального використання. Вони в результаті впливають на споживання. Витрати населення на товари і послуги називаються споживанням. Немає двох сімей і навіть двох людей, які витрачали б наявні в них засоби абсолютно однаково. Однак економічна наука виділяє деякі типові риси споживчої поведінки. Які ж ці риси? Познайомившись з деякими з них, ви можете визначити до них своє ставлення, вибрати найбільш прийнятні для вас на майбутнє. Установлено, що бідні сім'ї, чий дохід обмежений за розмірами, недостатньо надійний, велику частину його витрачають на найбільш необхідне для життя - їжу, одяг, житло. В міру зростання доходів ростуть витрати на придбання цих предметів споживання, причому усе більше уваги звертається на їхню якість. Отже, якщо суспільство зацікавлене в збільшенні споживання необхідних для виживання товарів і життєво важливих послуг, то воно не може бути байдужим і до розмірів доходів громадян. А якщо воно орієнтовано на удосконалення споживання, то воно зобов'язане піклуватися про зростання доходів своїх членів, створюючи для цього сприятливі умови. Наука встановила, що і при зростанні доходів існують межі коштів, що витрачаються на харчування. Частка цих витрат зростає лише до певних меж, далі вона стабілізується на певному рівні, що, у свою чергу, обумовлюється раціональними нормами споживання. Упевненість людини у своїх доходах і стабільності пропозиції на ринку товарів і послуг виключає необхідність купляти "про запас" те, що можна мати гарантовано і при високій якості. Учені помітили ще одну особливість у структурі витрат. Вона полягає в тому, що витрати на одяг, розваги, автомобіль і взагалі дорогі предмети, особливо тривалого користування, підвищуються звичайно в більшій пропорції, ніж дохід. Іншими словами, після задоволення фізіологічних потреб і потреб у безпеці, захищеності для людини важливе задоволення потреби в повазі, у визнанні її статусу, у самоствердженні. Людині важливо не просто вижити, але і бути "не гіршою за інших", що виражається не тільки в матеріальному благополуччі, але й у моральному ствердженні властивих їй життєвих поглядів. Вплив на поведінку споживача спричиняє і так званий "ефект багатства". Сутність його полягає в тому, що з двох людей з однаковим заробітком більше витрачає на задоволення своїх потреб та, яка має, крім заробітної плати, додаткове джерело доходу. Множинність джерел робить поведінку споживача більш упевненою, стабільною, заздалегідь запланованою. Таким чином, споживач, будучи ключовою фігурою ринкової економіки, може вибирати модель своєї поведінки залежно від цілого ряду умов (розмір і стабільність доходу, склад сім'ї, структура споживання, відмінність у рівні освіти і культури тощо). Не кожен може виявити свої господарські якості на виробництві, але в домашнім господарстві, особливо в умовах обмеженості ресурсів, недостачі грошей і предметів споживання, необхідна зміна поведінки споживача. Розумна економія електроенергії, газу, води повинна супроводжуватися подоланням марнотратного, негосподарського ставлення до речей і продуктів. Дбайливе ведення сімейного господарства припускає турботу про своєчасний ремонт одягу і взуття, їхню спеціальну обробку для захисту від непогоди, раціональне використання старих речей, заготівлю і правильне збереження дарунків природи (грибів, овочів, фруктів, лікарських зборів), а також вчить розумно використовувати в кулінарії хліб, що зачерствів, скисле молоко, мистецьки розпоряджатися невеликою кількістю продуктів. У різноманітних видах економічної діяльності людина виявляє досягнутий нею рівень економічної культури. А сама ця культура служить одним із критеріїв цивілізованості.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (14.07.2016)
Просмотров: 420 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: