РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Людина та її біологічні і соціальні ознаки - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Людина та її біологічні і соціальні ознаки Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятій-ний апарат наук, які вивчають людину. Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі пере-дусім як суб'єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольо-вих властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характери-стики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональ-ний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської пове-дінки здебільшого ірраціональні і незбагненні. Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом куль-турно-історичних факторів змінюється людська істота. Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом со-ціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особис-тості на соціальний стан Діяльність людини Діяльність — це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживан-ня, творіння культури. Характерні ознаки діяльності людини: вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби; вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо); обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні; з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює; саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду; відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище); діяльність має цілеусвідомлений і цілеспрямований характер. На основі того, що людська діяльність являє собою систему усві-домлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення: Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім се-редовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечу є її існування і самозабезпечення. Потреби поділяються на групи:* фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);* екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);* соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілку-ванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);* престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві); Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності. Загалом, ієрархія видів і типів діяльності — це, до певної міри, програма життя людини. Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються здібності лю-дини, а також мислення, чуттєве сприйняття світу.* особистісні (у самовираженні, у самореалізації (або самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як, самостійної, оригінальної, творчої особи-стості;* духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в само-пізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо). Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, чотири інші — набутими. Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, власти-вості, інтереси, потреби, почуття. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. Але праця — це не тільки процес, в якому люди вступають між собою в певні виробничі відносини. Вона проявляється в конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. З фізіологічної точки зору праця — це витрати фізичної і розумової енергії людини, але вона необхідна і корисна для людини. І тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини, в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці. Ми підходимо до людини з трьома різними вимірами її суті: біологі-чним, психічним і соціальним. Під психічним розуміємо внутрішній духов-ний світ людини — її волю, переживання, пам'ять, характер, темпера-мент тощо. Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, при-родне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціаль-ну істоту на ім'я Людина. Природне функціонування її організму со-ціальне зумовлене, залежить від тих об'єктивних історичних умова, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколииь нього середовища. Особистість — це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів. Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — з праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця — не самоціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти. .' V Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопно-го палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вугле-кислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:* збільшення к.к.д. використання пального на транспорті;* енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива);* розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;* припинення вирубки лісів, особливо тропічних;* організація та підтримка компаній, які насаджують дерева. Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії ведуть до зниження забруднення. Насадження дерев — метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття. (Комбіновані небезпеки У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруд-^ нення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований ха-рактер: техногенний вплив сполучається з природними явищами. ^ 1 До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпе-ки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природ-ного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального ха-рактеру: > порушення озонового шару, > посилення парникового ефекту, > кислотні дощі, > забруднення Світового океану, > зниження родючості ґрунтів, > деградація лісів та ландшафтів, > зменшення біологічного різноманіття. Під впливом кислотних дощів також* відбувається деградація лісів. Можливі такі шляхи їх впливу на рослинність:* порушення поверхні при прямому контакті;* вимивання мінеральних речовин;* вимивання алюмінію та інших токсичних елементів. Ще один з наслідків кислотних опадів — руйнування творів мистец-тва. Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод. ** Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внас-лідок ерозії та виникнення пустель, є:* часта оранка;* перевипас худоби;* вирубка лісів;* засолення ґрунтів унаслідок зрошення, ^ \ 4.4.2. Природно-соціальні небезпеки Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кілько-стях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове роз-повсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій. ' Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо, і В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викликані вірусами. і 1 Найбільш поширена вірусна інфекція — грип, яка виникає як епідемія щорічно. Перша в історії епідемія грипу була відмічена 1889 р.,1 інша — охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому! загинуло 20 млн. осіб.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (12.07.2016)
Просмотров: 490 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: