РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Контрольна робота з соціології - Соціологія - Реферати - Каталог статей

План 1. Соціальна доктрина протестантизму на основі роботи М.Вебера „протестантська етика та дух капіталізму”. 2. Практика: скласти анкету соціологічного дослідження та її структуру. Література 1. Соціальна доктрина протестантизму на основі роботи М.Вебера „Протестантська етика та дух капіталізму”. Соціологія (від лат. socіetas – суспільство і ...логія), наука про суспільство як цілістну систему і про окремі соціальні інститути, процеси, суспільні групи. Концепції найвідоміших соціологів спиралися на філософію позитивізму, неокантіанство, філософію життя та ін. Однією із значних постатей соціології є Макс Вебер (1864 – 1920) – видатний німецький представник даної науки. Як соціолог, історик, економіст і юрист, Вебер надавав вирішальну роль у зародженні західноєвропейського капіталізму протестантизму. Однією з основних його робіт вважається „Протестантська етика та дух капіталізму”. М.Вебер провів порівняльний аналіз найбільш розповсюджених релігій і проаналізував взаємодію економічних умов, соціальних факторів і релігійних переконань. Вперше даний твір було опубліковано у 1905 р. у Німеччині. З того часу він є однією з найвичерпніших робіт з аналізу причин виникнення сучасного капіталізму. На початку книги М. Вебер проводить детальний аналіз статистичних даних, що відбивають розподіл протестантів і католиків у різних соціальних прошарках населення. Ознайомлюючись із професійною статистикою будь-якої країни із змішаним віросповідним складом населення неодмінно привертає до себе увагу один момент, а саме: поміж власників капіталу, підприємців, як і поміж вищих кваліфікованих прошарків робітників і перед усім поміж вищого технічного і комерційного персоналу підприємств беззаперечна переваги протестантів. Виконання певних економічних функцій передбачає наявність капіталу чи економічної освіти, а більшою мірою те й інше, що пов’язано із заможністю. Так, повертаючись в історію, видатний соціолог робить висновок, що в XVІ ст. велика кількість найбагатших областей імперії, найбільш розвинуті економічно за сприятливих природних умов і близькості торгових шляхів, прийняли протестантську віру. Наслідки цього відчуваються й сприяють успіхам протестантів у їхній боротьбі за існування та економічне процвітання. Крім того, зовсім очевидна різниця в освіті. Той факт, що відсоток тих, хто закінчив учбовий заклад технічного або торгово-промислового напрямку (бо готуються, на думку Вебера, до „буржуазного” способу життя) серед протестантів значно більший, ніж серед католиків, тобто зрозуміло, що останні надають перевагу гуманітарній освіті. Автор пояснює це своєрідним складом психіки, що формується в процесі початкового виховання. Не обіймаючи високих посад в політиці та економіці (відмовляючись від цього добровільно чи вимушено) національні та релігійні меншини, що протидіють в якості підлеглих будь-якій „пануючій” групі, концентрують свої зусилля в галузі підприємництва та торгівлі. Так було з поляками в Росії і Пруссії, з гугенотами у Франції, квакерами в Англії, але не католиками в Німеччині. Швидше протестанти в якості пануючого прошарку населення виявляли специфічну схильність до економічного раціоналізму. Він задається питанням, з чим пов’язано настільки чітке визначення соціального статусу у взаємозв’язку з релігією. І, не дивлячись на те, що дійсно існують об'єктивно-історичні причини переваги протестантів серед найбільш забезпечених прошарків населення, він все одно схиляється до того, що причину різного поводження варто шукати в „стійкій внутрішній своєрідності”, а не лише в історико-політичному стані речей. Тобто цурання всього „мирського” більшою мірою притаманне саме католицизму, аскетичні риси його вищих ідеалів повинні були виховати в його прибічниках певну байдужість до земних благ. В оцінці обох віросповідань лежить саме ця аргументація. Виходячи з цього, протестанти піддають критиці аскетичні (реальні чи ні) ідеали життєвого устрою католиків. У відповідь католики звинувачують протестантів у матеріалізмі. Отже, М.Вебер робить висновок, що католик „більш спокійний, має меншу схильність до придбання”. Він „надає перевагу стабільному забезпеченому існуванню, нехай з меншим доходом”, але не буде ризикувати заради життя, яке подекуди може відкрити шлях до багатства й влади. Згадуючи народну мудрість: чи добре їсти, чи міцно спати, розглядаючи її в контексті даної теми, випливає, що протестант ладен добре їсти, а католик – спокійно спати. Далі автор дає визначення так званого „духу капіталізму”, винесеного в заголовок книги. Дух капіталізму, за Вебером, це – „комплекс зв’язків, що існують в історичній дійсності, які ми в понятті поєднуємо в одне ціле під кутом зору їхнього культурного значення”. Сучасний капіталістично-господарський устрій, за Вебером, – величезний космос, в який кожна окрема людина втягнута з дня свого народження і кордони якого залишаються, в усякому випадку для нього як окремого індивіда, раз і назавжди даними. Коли вона входить в перетин ринкових відносин, вона вимушена підкорятися нормам капіталістично-господарської поведінки. Таким чином, капіталізм, що досяг домінування в сучасному господарському житті, створює і виховує необхідних йому господарських суб’єктів за допомогою економічного відбору. Видатний соціолог наводить цілу низку цитат Бенджаміна Франкліна, що є деяким пропагандистом філософії скнарості. У його розумінні ідеальна людина – „кредитоспроможна, добропорядна, обов’язок якої розглядати збільшення свого капіталу як самоціль”. На перший погляд мова йде про чисто егоїстичну, утилітарну модель світу, коли „чесність лише тому корисна, що дає кредит”. Але найвище благо цієї етики в наживі, при повному відмовленні від насолоди. І, таким чином, нажива являє собою самоціль. У даному випадку мова йде не просто про життєві поради, а про деяку своєрідну етику. Так само можна сказати, що така позиція є прекрасною етичною підставою теорії раціонального вибору. Вебер вважає, що чесність, якщо вона приносить кредит настільки ж коштовна як і щира чесність. Отже, повертаючись до народної мудрості, пересвідчуємося: тому, хто точно розраховується, відкритий гаманець інших. Людина, що розраховується протягом встановленого терміну, завжди може взяти в борг у своїх друзів гроші, які їм на даний момент не потрібні. Видатний соціолог зауважує таку характерну рису, що якщо розглядати капіталізм з точки зору марксизму, то всі його характерні риси можна знайти в Стародавньому Китаї, Індії, Вавилоні, але всім цим епохам не вистачало саме духу сучасного капіталізму. Там завжди була жага наживи, розподіл на класи, але не було спрямованості на раціональну організованість праці. Так, саме для отримання вигоди великими промисловцями було створено південні штати Америки, але там дух капіталізму був менш розвинутий, ніж в північних штатах, що були утворені проповідниками значно пізніше. Першим супротивником, з яким довелося зіткнутися „духу капіталізму” і який являв собою певний стиль життя, нормативно підкріплений і, який виступає в „етичному змалюванні” був тип сприйняття і поведінки, що може мати назву традиціоналізм: людина „за своєю природою” не схильна заробляти гроші, все більше й більше грошей, він хоче просто жити. Жити так, як він звик і заробляти стільки, скільки необхідно для такого життя. Вебер розділяє капіталізм на „традиційний” і „сучасний”, за способом організації підприємства. Він пише, що сучасний капіталізм всюди натикаючись на традиційний, долав його прояви. Автор наводить приклад із введенням відрядної оплати праці на сільськогосподарському підприємстві в Німеччині. Виходячи з того, що сільгоспроботи носять сезонний характер, і під час збирання врожаю необхідна найбільша інтенсивність праці, було проведено спробу стимулювати продуктивність праці за рахунок введення відрядної заробітної плати, і відповідно, перспектив її підвищення. Але збільшення заробітної плати приваблювало людину, породжену „традиційним” капіталізмом, набагато менше ніж полегшення праці. У цьому позначалося докапіталістичне ставлення до праці. Вебер вважав, що для розвитку капіталізму, необхідний деякий надлишок населення, що забезпечує наявність на ринку дешевої робочої сили. Але низька заробітна плата аж ніяк не тотожна дешевій праці. Навіть чисто в кількісному відношенні продуктивність праці падає в тих випадках, коли не забезпечує потреб фізичного існування. Але низька заробітна плата не виправдує себе і дає зворотний результат у тих випадках, коли мова йде про кваліфіковану працю, про високотехнологічне обладнання, тобто там, де необхідно і розвинуте почуття відповідальності, і такий склад мислення, при якому б хоч на час роботи виключалося питання, як за максимальної зручності і мінімальному навантаженні зберегти свій постійний заробіток, - такий склад мислення, за якого праця ставала б самоціллю. Таке ставлення до праці не властиве людині, а може скластися лише в результаті тривалого виховання з раннього дитинства. Отже, радикальне розходження між традиційним і сучасним капіталізмом полягає не в техніці, а в людських ресурсах, точніше, ставленні людини до праці. Ідеальний тип капіталіста, до якого наближалися деякі німецькі промисловці того часу, Вебер позначав так: „йому не притаманна розкіш на показ і марнотратство, від влади він не в захваті, йому притаманний аскетичний спосіб життя, стриманість і скромність”. Багатство дає йому ірраціональне відчуття гарно виконаного обов’язку. Тому цей тип поведінки так часто засуджувався в традиційному суспільстві. Було незрозумілим, що „невже потрібно все життя напружено працювати, щоб потім усе своє багатство забрати на той світ?” Цікаво виглядає таблиця з порівняннями традиційної людини і сучасного протестанта: Традиційна людина \| Сучасний протестант Працює, щоб жити \| Живе, щоб працювати Професія для нього є тягарем \| Професія є формою існування Просте виробництво \| Розширене виробництво Не обдуриш – не продаси \| Чесність – краща гарантія Основний вид діяльності – торгівля \| Основний вид діяльності – виробництво Далі Вебер аналізує сучасне суспільство і доходить висновку, що капіталістичне господарство не потребує більше санкції того чи іншого релігійного вчення і бачить у будь-якому ( якщо це можливо) впливі церкви на господарське життя таку ж перешкоду, як і в регламентації економіки з боку держави. Світогляд тепер визначається інтересами торгівлі і соціальної політики. Усі ці явища тієї епохи, коли капіталізм, перемігши, відкидає непотрібну йому опору. Подібно до того, як він у свій час зміг зруйнувати старі середньовічні форми регламентування господарства лише в союзі з державною владою, він можливо використовував і релігійні переконання. Тому що навряд чи вимагає доказу те, що концепція наживи суперечить моральним поглядам цілих епох. Стосунки носіїв нових віянь і церкви складалися досить складно. До торговців і великих промисловців церква ставилася досить стримано, вважаючи те, що вони роблять у кращому випадку тільки терпимим. Торговці ж, у свою чергу, побоюючись прийдешнього після смерті, намагалися піддобрити Бога, за допомогою церкви, подарунками у вигляді великих сум грошей, переданих як при житті, так і після смерті. Видатний соціолог проводить глибокий аналіз еволюції поглядів на заняття мирською діяльністю передреформної церкви. Він відразу ж обмовляється, що програма етичних реформ ніколи не стояла в центрі уваги когось із реформаторів. Порятунок душі, і лише це, було основною метою їхнього життя і діяльності. Етичні впливи їхніх вчень були лише наслідком релігійних мотивів. Вебер вважає, що культурні впливи реформ у значній своїй частині були непередбаченими і навіть небажаними для самих реформаторів. Вебер проводить морфологічний розбір слова „покликання” в німецькій і англійській мовах. Це слово вперше з'явилося в Біблії і далі воно знайшло своє значення у всіх світських мовах народів, що сповідають протестантизм. Нове в цьому понятті те, що виконання обов’язку в рамках „мирської” професії розглядається як найвища моральна задача людини. У цьому твердженні знаходить підтвердження центральний догмат протестантської етики в противагу католицизму, що відкидає зневагу до мирської моральності з висот чернечої аскези, а пропонує виконання „мирських” обов’язків так, як вони визначені для кожної людини його місцем у житті. Тим самим обов’язок стає його покликанням, отже декларується рівність усіх професій перед Богом. Це має наступний вигляд: „...виконання „мирських” обов’язків є за будь-яких обставин єдиним засобом бути подібним до Бога, що це диктується божою волею і що тому всі дозволені професії рівні перед Богом”. Це одна з найважливіших ідей, створених ще Реформацією. Основні значимі догмати протестантизму: .Людина споконвічно грішна. До початку життя усе визначено. Знак про те, врятований ти чи ні можна одержати лише удосконалюючись у своїй професії. Слухняність перед владою. Заперечення переваги аскетичного обов’язку над мирським. Примирення зі своїм місцем у світі. Протестантизм характеризується такими особливостями: відсутнє принципове протиставлення духовенства мирянам; відмова від складної церковної ієрархії; спрощений культ; відсутність монашества; відсутній культ Богородиці, святих, ангелів, ікон; кількість таїнств зведено до двох – хрещення і причастя. Достатньо наочно демонструють суть протестантизму такі постулати, а саме: незрозумілим, і навіть шкідливим вважається споглядання, в усякому випадку тоді, коли воно здійснюється, завдаючи шкоди професійній діяльності. Бо споглядання менш потрібно Богові, ніж активне виконання його волі в межах своєї професії. Якщо Бог вказує шлях, йдучи яким можливо без докорів своєї душі й не шкодячи іншим законним способом заробити більше, ніж на якомусь іншому шляху, і обирається менш доходний шлях, тоді тим самим перешкоджається здійсненню однієї з цілей покликання людини, людина відмовляється бути управляючим Бога і приймати дари його для того, щоб мати можливість застосувати їх на благо Йому, коли Він того забажає. Для Бога слід працювати й збагачуватись. Всюди, де осідало пуританське світовітчуття, воно за всіх умов сприяло встановленню буржуазного раціонального з економічної точки зору способу життя, що звичайно має незмінно більше значення, ніж звичайне стимулювання капіталовкладень. Одним з конструкційних компонентів сучасного капіталістичного духу, на думку автора видатного твору з соціології, є раціональна життєва поведінка на основі ідеї професійного покликання, що вийшла з духу християнської аскези. Протестантська церква скасувала викуп гріхів. Взаємини Бога і людини були визначені гранично жорстко – є обрані і є необрані, змінити нічого не можна, але можна відчути себе обраним. Для цього необхідно: по-перше, ретельно виконувати свій професійний обов’язок; по-друге, уникати насолод. В сукупності це повинно забезпечити зростання багатства. Так з’явився підприємець нового гатунку (веберовский підприємець) – працьовитий, ініціативний, скромний у потребах, що любить гроші заради самих грошей. 2. Практика: скласти анкету соціологічного дослідження та її структуру. Існує 5 методів отримання інформації: опитування; спостереження; аналіз документів; опитування експертів. В свою чергу опитування ділиться на анкетування, інтерв’ю та соціометрію. Проводячи соціологічне дослідження за допомогою анкетування необхідно: - визначитись з проблемою дослідження (виділити програму дослідження); - сформувати мету дослідження; - визначитись з об’єктом і предметом дослідження, носієм цієї інформації; - сформувати письмове звертання дослідника до певної сукупності людей – респондентів з питаннями, зміст яких змальовує проблему, що досліджується; - отримані анкети зареєструвати, статистично опрацювати відповіді на питання, логічно проаналізувати основні поняття, пояснити зміст і структуру широких понять; - теоретично інтерпретувати отримані дані. Анкетування використовується в ряді випадків, серед яких ті, коли предметом вивчення є елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотивації, настрої, цінності, переконання людей і т.п.. Так, темою даного соціологічного дослідження є сім’я. Анкета складається із загальних (допоміжних) і спеціальних (основних) питань. За допомогою загальних питань визначаються групи респондентів, формуються відомості про них. Спеціальні питання безпосередньо виходять з мети дослідження та інформують про ставлення респондентів до проблеми. Питання також можуть ділитися за географічним, демографічним, психографічним принципами та принципом поведінки. Питання бувають відкриті (повна відповідь) та закриті (коротка відповідь „так” чи „ні”.) Потрібну відповідь обвести чи дописати свій варіант. Загальні питання Стать \| ж \| ч Вік \| до 18 років \| 18-25 років \| 25-40 років \| після 40 Освіта \| середня \| середня-спеціальна \| вища \| декілька вищих Релігія \| християнство \| іслам \| індуізм \| інша Рівень доходу, грн. \| 0-300 \| 300-600 \| 600-1000 \| більше1000 Соціальний прошарок \| робітники \| службовці \| інтелігенція \| селяни Національність \| українець \| інша Сімейний стан \| одружений/ заміжня \| неодружений/ незаміжня Кількість дітей \| немає \| 1 \| 2 \| більше 2 Спеціальні питання Вік, коли взяли шлюб \| до 18 \| 18-25 \| 25-40 \| після 40 Причини вашого рішення взяти шлюб \| надати стосункам законного вигляду \| народження спільної дитини \| виправити фінансове становище \| інша Чи проживаєте ви разом з батьками в одній квартирі \| так \| ні Чи спільний у вас бюджет з вашим чоловіком /дружиною \| так \| ні Чи позичаєте ви гроші у батьків \| зрідка \| іноді \| часто \| дуже часто Наскільки часто ви можете собі дозволити піти повечеряти в ресторані \| раз на місяць \| раз на рік \| скільки завгодно \| не можу собі цього дозволити Чи тримаєте домашніх тварин і яких \| собака \| кіт \| хом’ячок \| інша Чи зраджували ви вашій дружині/ чоловікові і скільки разів \| 0 \| до 1 \| 1-5 \| більше 5 Чи допомагаєте ви родичам дружини/ чоловіка \| ні \| іноді \| часто \| дуже часто Наскільки часто у вашій сім’ї відбуваються сварки \| іноді \| часто \| дуже часто \| інше Чи хотіли б ви бачити ваших дітей у майбутньому громадянами України \| так \| ні Чи погодилися б ви з відпочинком дружини/ чоловіка без вас на курорті \| так \| ні \| можливо \| інше Наскільки сильно ви прив’язані до дітей \| дуже люблю \| діти ще малі і нам не має про що спілкуватись \| цікаво їх послухати \| інше Чи хотіли б ви змінити свої стосунки з дружиною/ чоловіком \| так \| ні \| можливо частково \| інше Наскільки ви правдиві з дружиною/ чоловіком \| повністю \| в залежності від обставин \| це зайве в наших стосунках \| інше Література: Андрущенко В.Т. Социология – Харков, 1997-99. Вебер М. Избранные произведения, - М.: Просвящение, 1990. Радугин А.А. Социология, - М.: Просвящение, 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (17.07.2016)
Просмотров: 296 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: