РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Економічні інститути - Соціологія - Реферати - Каталог статей

Економічні інститути Нині спостерігається особливий інтерес до певних інститутів, зокрема економіч-них. У науці сформувався напрямок, що дістав назви економічного інституціона-лізму. За ним економічне життя та еко-номічні категорії мають інституціональний характер. Його пред-ставники (Т. Веблен, Дж. Мітчел) приділяють основну увагу державі, приватній власності, податковій системі, монополіям тощо. Проблеми, зв'язані з функціонуванням економічних інститу-тів, нині є найактуальнішими. Усім зрозуміло, що без відновлен-ня вітчизняної економіки Україні не вийти з кризи. Економіка має забезпечити виробництво, обмін і реалізацію товарів та по-слуг, необхідних для задоволення людських потреб і нормальної життєдіяльності суспільства. Відомий американський економіст-соціолог П. Самуельсон зазначає, що економічна ситуація будь-якого типу суспільства має зумовлювати, що і в якій кількості необхідно виробляти; хто і як, за допомогою яких ресурсів і технологій повинен виробляти; для кого призначене і як буде розподілене те, що вироблятиметься. У соціології, що розглядає економіку як підсистему суспіль-ного цілого, її (економіки) головна функція полягає в забезпе-ченні найважливішого завдання соціальної системи — адаптації до соціального і навколишнього середовища, що постійно зміню-ється, і задоволенні потреб індивідів. Адаптація — це обов'язкова умова виживання будь-якої сис-теми, а тим більше такої, як людське суспільство. Саме госпо-дарсько-економічна діяльність за всіх часів забезпечувала нор-мальну життєдіяльність суспільства. Соціологічне вивчення економіки має свої особливості. Соціо-логи аналізують функціонування економічної системи в її зв'яз-ках з іншими системами суспільства, економічних інститутів — з іншими соціальними інститутами. Економіка як соціальний інститут — це насамперед сталий комплекс правил, принципів, норм економічної поведінки, за до-помогою яких організовується практична взаємодія індивідів і здійснюється адаптація суспільства до умов його існування. Еко-номічній поведінці притаманна раціональність, ретельний облік витрат і доходів. Для забезпечення свого функціонування економічним інститу-там потрібні певні обов'язкові передумови: технології виробниц-тва, що передбачають поділ праці, функцій і обов'язків; примі-щення; засоби виробництва; транспорт; фінансові засоби і, го-ловне, трудові ресурси — люди. Форми поєднання цих складових економіки як соціального ін-ституту, тобто типи економічної організації, відповідають типу суспільного устрою. Як відомо, можна назвати (у спрощеному вигляді, звичайно) чотири типи економічної організації, котрі по-слідовно змінювали одна одну: примітивна, аграрна, індустріаль-на та інформаційна. Щоб глибше усвідомити сутність економічних інститутів, слід розглянути їх функції. Про основну їх функцію вже йшлося. Вона полягає в забезпеченні адаптації до навколишнього середовища, яке постійно змінюється. Така адаптація можлива за умови вироб-ництва певних товарів і послуг для задоволення потреб кожного індивіда й суспільства загалом. Економічні інститути виконують стимулюючу функцію, фор-муючи економічний інтерес, заінтересованість у зменшенні витрат, підвищенні продуктивності праці, поліпшенні якісних показників, збільшенні доходу. Тому особливого значення для їх нормального функціонування набуває визначення принципів оплати праці та правильне використання (розподіл і перерозподіл) коштів. Оновлення системи стимулювання та організації праці, орга-нізації виробничих процесів — це прояв інноваційної функції економічних інститутів. Успіх інновацій значною мірою зале-жить від ставлення до нових наукових досягнень самих суб'єктів господарсько-економічної діяльності, їхньої творчої активності. Окрім того, економічні інститути виконують інтегративну функцію, яка не завжди усвідомлюється. Функціонування еконо-міки передбачає спеціалізацію та кооперацію праці, обмін (за до-помогою грошей) результатами праці. Це все інтегрує членів суспільства в єдиному процесі суспільного виробництва. Вони потрапляють в економічну залежність один від одного. Ефективність виконання розглянутих функцій залежить від рів-ня економічної культури — сукупності норм, цінностей, тради-цій, звичаїв, за допомогою яких спрямовується й регулюється економічна поведінка суб'єктів. Серед складових економічної культури найбільшу силу впливу на економічну поведінку людини мають насамперед цінності пра-ці та трудова етика (мораль). Під трудовою етикою слід розумі-ти ставлення людей до праці, зафіксоване в мотивах і стандартах трудової поведінки. Окрім трудових, на економічну поведінку впливають також і інші цінності: приватна власність, конкуренція, права людини тощо. Важливою складовою економічної культури є наукові та фа-хові знання. Вони є передумовою ефективного виконання профе-сійних ролей. Особливо це важливо за умов ринкової економіки, конкуренції. Ще одна складова — це норми й нормативна регу-ляція поведінки, яка формує потреби, інтереси, переконання, уяв-лення людини стосовно економічних процесів і явищ, власного соціального чи економічного становища та можливості його змі-ни, видів соціальної діяльності, праці, ставлення до неї та вина-городи за працю, можливостей просування по службі та економіч-ної свободи, можливостей задоволення різних потреб у процесі економічної діяльності. Основою економічної культури особистості є економічна сві-домість, тобто здатність пізнавати, відображати й узагальнювати економічну дійсність, передбачати і прогнозувати розвиток еко-номічних процесів. За умов суспільної кризи економічна свідо-мість є нестійкою й суперечливою. Вона може формуватися як емпіричним, так і науковим способом. Особливу роль у її форму-ванні відіграє політика держави в економічній сфері. Успіх економічних перетворень в Україні багато залежить і від економічної поведінки трудящих. Аналізуючи її, відомий фахівець з економічної соціології, академік Т. Заславська виявила дві можливі ситуації: перша — потребує максимальної інтенсифікації праці, орі-єнтована на високий прибуток, але не виключає ризику; друга — виключає ризик, перевантаження, творчий пошук, проте, гарантує певний прибуток, .який суворо лімітується. Саме остання стратегія переважала у трудовій поведінці людей радянської системи і саме вона сформувала відчуження від праці, незаінтересованість у її змісті, у поліпшенні трудових результатів. Соціологи, аналізуючи функціонування економіки як соціаль-ного інституту, вивчають її соціальну структуру. Соціальна струк-тура сучасної індустріальної економіки може бути репрезенто-вана такими основними суб'єктами: підприємець менеджер; робітник; покупець (споживач). В Україні здійснюються соціологічні дослідження з вивчення соціально-психологічного портрета підприємця, проблем моти-вації підприємницької діяльності, причин, що гальмують її роз-виток тощо. На побутовому рівні поняття «підприємець» часто помилково ототожнюється з поняттям «менеджер». У діяльності підприємця і менеджера справді багато спільного, але є й принципові відмін-ності. Підприємець — це насамперед власник, який розпоряджає-ться своїм майном, наймає робітників для виробничої діяльності. У малому бізнесі підприємець має певну кількість робітників, і він може поєднувати функції власника і менеджера-фахівця з управління та організації виробництва. Власниками великих під-приємств найчастіше бувають акціонери, які самі не виконують управління та організацію виробництва, бо це досить складні процеси, котрі потребують належної професійної підготовки. Ці функції делегуються висококваліфікованим менеджерам, що пра-цюють, як правило, за наймом. Менеджер є центральною постаттю в структурі ринкової еко-номіки. Йому притаманні творчий пошук, особиста ініціатива в розв'язанні проблем управління трудовими ресурсами, організа-ції ефективного виробництва. Радянський інститут економіки не сприяв формуванню таких якостей в управлінців та керівників. Управлінці тих часів часто не мали належних професійних знань, були безініціативними, боялися ризику, не вміли працювати за умов швидких змін економічної ситуації. За ринкових умов з'являється новий повноправний економічний суб'єкт — покупець. Від його попиту й оплати ним товару безпосе-редньо залежить добробут виробника. Проте на його економічну поведінку впливає не тільки якість, а й ціна товару. Неабиякий вплив на вибір товару справляють звичаї, традиції тощо. Так, на-приклад, мусульмани не їдять свинини, а американці культивують здоровий спосіб життя — абсолютна більшість населення не ку-рить, уживає лише знежирені та вітамінізовані продукти. На жаль, за всеохоплюючої економічної кризи і значного зни-ження рівня життя населення цей новий для пострадянських ча-сів економічний суб'єкт — покупець — ще не може справити відчутного впливу на розвиток економіки. У майбутньому ж, без-перечно, платоспроможний попит населення стане одним з голов-них рушіїв економічного розвитку України. Література Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Из-бранные произведения. — М., 1990. Войтович С. О. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, влас-ність—К., 1998. Гидденс Э. Социология // Социс. — 1994. — № 2. Давыдов Ю. К. История теоретической социологии. Введение // Со-цис. — 1991. — № 11. Оссовсъкий В. Соціальна організація та соціальна інституція // Соці-ологія: теорія, метод, маркетинг. — 1998. — № 3. Смелзер Н. Социология. — М., 1997.
1 2 3 4 5 Категория: Соціологія \| Добавил: DoceNt (30.08.2016)
Просмотров: 281 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: