Реферат на тему Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу України - Розміщення продуктивних сил - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу України. “Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу України” На території України залежно від природних, економічних та історичних умов склалися такі основні зони спеціалізації сільського господарства. Полісся, Лісостеп, Степ, передгірні та гірські райони Українських Карпат і передгірні та гірські райони Криму (рис. 1). Рис.1. Спеціалізація сільського господарства України Поліська сільськогосподарська зона охоплює Волинську, Рівненську, більшу частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської) Сумської областей. Тут розвиваються молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство, картоплярство і зернове господарство. Із зернових культур найбільш поширені озиме жито і гречка, а також овес, пшениця; з технічних - льон-довгунець, хміль, коноплі, картопля, овочі; трав - люпин і конюшина Полісся виробляє молоко і м'ясо, льоноволокно, понад 1/3 картоплі І майже 1/10 частину зерна від загального їх виробництва в країні. Лісостепова сільськогосподарська зона займає частину Львівської і Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, північну частину Кіровоградської області та Черкаську, Полтавську й Харківську області. Спеціалізація її цукрово-буряково-зернова з м'ясо-молочним скотарством і свинарством. Основна зернова культура тут - озима пшениця, висівають також кукурудзу, ячмінь, гречку, просо 3 технічних культур основною є цукрові буряки, вирощують також соняшник, коноплі, поширені овочі й картопля. Добре розвинене садівництво Розводять велику рогату худобу, свиней, птицю. Розвиваються шовківництво, бджільництво. Степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або майже 40° о території України У ній переважає вирощування зернових і олійних культур, розвинені овочівництво, баштанництво, виноградарство, молочно-м'ясне скотарство, свинарство і вівчарство. Степова зона - головний виробник товарного зерна в країні. Основні зернові культури - озима пшениця і кукурудза, вирощують також ячмінь і просо. Головна технічна культура - соняшник, у північній частині вирощують цукрові буряки, а в південній - коноплі. Передгірні та гірські райони Українських Карпат охоплюють частину Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та Закарпатську область. У гірських районах розводять велику рогату худобу, займаються вівчарством, є невеликі посіви зернових (жита, вівса, ячменю) і технічних (льону-довгунця) культур, картоплі. У передгірних районах висівають жито, пшеницю, кукурудзу, картоплю, льон-довгунець, трави, а в тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби У Закарпатті розвивається багатогалузеве сільське господарство: висівають озиму пшеницю, кукурудзу, тютюн; поширене садівництво й виноградарство; розвивається продуктивне тваринництво. Передгірні та гірські райони Криму займають південну частину півострова. Сільське господарство тут спеціалізується на розвитку тваринництва, особливо вівчарства. В долинах і передгір'ях займаються садівництвом, виноградарством, овочівництвом, тютюнництвом, вирощують ефіроолійні культури (троянду, шавлію, лаванду). На Південному узбережжі вирощують високоякісні сорти винограду, деякі субтропічні культури. Навколо великих міст і промислових центрів формуються приміські овочево-молочні зони. Розміщення найважливіших галузей рослинництва. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 56,5%. Найсприятливіші для розвитку рослинництва степова і лісостепова зони. Посівні площі України в 1998р. становили 28,8 млн га, в тому числі під зерновими - 13,7, технічними - 3,7, картоплею і овоче-баштанними - 2,1, кормовими культурами - 9,2 млн га. Площа чистих парів становила 3,0 млн га. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС із сільськогосподарського обороту вилучено 96 тис. га. Зернові культури займали останніми роками 42 - 47% посівних площ. Основні зони виробництва зерна - Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно 45 і 40% його загального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура посівів їх по зонах різна, що пояснюється неоднаковими природнокліматичними умовами. З хлібних зернових культур основними в Україні є озимі пшениця й жито; круп'яних - просо, гречка та рис; зернофуражних - ячмінь, кукурудза й овес, зернобобових - горох. Озима пшениця - основна продовольча зернова культура, посіви якої займають до половини зернового клину. Найвища концентрація їх у степовій (50%) і лісостеповій (30%) зонах, значно менше посівів під озимою пшеницею на Поліссі. Основні посіви озимого жита зосереджені на Поліссі (понад 60%), у районах Карпат і деяких лісостепових районах. Ярий ячмінь - друга після пшениці зернова культура за площею посівів і валовими зборами зерна. Посіви його розміщені переважно у північному Степу, Лісостепу, а також в передгірних і гірських районах Криму. Кукурудза - цінна продовольча і фуражна культура, її основні посіви зосереджені в Степу та в південній частині Лісостепу. Овес - допоміжна фуражна культура. Найбільшу частку в структурі посівних площ він займає на Поліссі і в районах Карпат. Просо, гречка, рис - цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській). Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше - у степових. Рис в Україні почали сіяти у 30-х роках. У 1998 р. його посіви займали 22 тис. га і були розміщені в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та АР Крим. Із зернобобових культур в Україні найпоширеніші горох, люпин, вика, менше - соя, сочевиця, квасоля, боби, чина та ін. Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кучерявець, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини Частка посівів їх становить 12,8% загальних посівних площ країни. Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення мають конярство, хутрове звірівництво, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо. Скотарство в усіх природнокліматичних зонах України є провідною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств на початку 2004 р. було 11,7 млн голів, у тому числі 5,8 млн корів. Молочне скотарство є основою розвитку молочнопромислового підкомплексу АПК. Він об'єднує галузі, пов'язані з виробництвом молока і продуктів його переробки. Зменшення обсягів виробництва молока зумовлені змінами у продуктивності та поголів'ї худоби. У зв'язку з переходом до ринкових відносин і реформування АПК регіональні відміни в розвитку молочного скотарства поглибились. Кількість корів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь коливається від 10,5 гол. у господарствах зони Степу до 36,3 гол. у зоні Карпат, а з розрахунку на 10 осіб населення - від 0,9 гол. у Степу до 2 гол. на Поліссі. Якщо прийняти середній по Україні обсяг виробництва молока на душу населення за рік за 100%, то на Поліссі він становитиме 158%, у Лісостепу - 117, Карпатах - 119, Степу - 65%. Виробництво молока зростає переважно за рахунок приватного сектора. Більшість товарних ресурсів молока в усіх природноекономічних зонах надходить від господарств суспільного сектора. Розміщення підприємств з переробки молока тяжіє переважно до районів споживання молочної продукції. Найбільші з них є у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську (Запорізька область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Ріпках і Козельці (Чернігівська область), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні й сироварні заводи. У Бахмачі (Чернігівська область.), Смілі (Черкаська область), Первомайську (Миколаївська область) функціонують великі заводи з виробництва консервованого молока (згущене молоко з цукром, згущені вершки, сухе молоко тощо). Підприємства країни виробляють понад 113 тис. т. масла, 0,7 млн т. продукції з незбираного молока (в перерахунку на молоко) та понад 52 тис. т. сиру жирного, в тому числі бринзи. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Поголів'я свиней в усіх категоріях господарств за період 1991-2004 рр. скоротилося майже удвічі, у тому числі в суспільному секторі - в 3,5 рази. У семи областях України (Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській) поголів'я свиней зменшилося на 54%. Вівчарство дає не лише м'ясо (баранину), молоко, а й сировину (вовну, овчини, шкурки і смушки, кетгут та ін.) для легкої і медичної промисловості. Це найменш інтенсивна галузь тваринництва, що ґрунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів У степових областях вівчарство має тонкорунну й напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських - м'ясо-вовняну. Серед тваринницьких галузей вівчарство зазнало найбільшого спаду в останні роки. Використана література: Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 2002. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Качана Є.П. – К., 2002. Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського І.Я. – К., 2001. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. – К., 2000.
1 2 3 4 5 Категория: Розміщення продуктивних сил \| Добавил: Aspirant (09.08.2013)
Просмотров: 687 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: