Реферат на тему Намібія”(економіко-географічна характеристика країн) - Розміщення продуктивних сил - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Намібія”(економіко-географічна характеристика країн). “Намібія” (економіко-географічна характеристика країн) Республіка Намібія - держава, що знаходиться на південному заході Африки. Із заходу омивається водами Атлантичного океану, на півночі межує з Анголою і Замбією, на сході - з Ботсваною, на південному сході і півдні - з ПАР. На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридора завдовжки 483 км і шириною 80 км. Це - так звана "смуга Капріві", що дає країні вихід до річки Замбезі. Площа - 825 112 кв. км, включаючи зону Уолфіш-Бій площею 1124 кв. км, яка в 1994 була повернена Намібії Південноафриканською Республікою. Населення - 1,87 млн. чоловік (дані 2000 року). Поділяється на 9 етнічних груп, 6 з яких відносяться до сім'ї банту (овамбо і гереро), 3 - до койсанської мовної сім'ї (готтентоти-нама і бушмени). Основні племена: хереро, овамбо (найбільш численне - близько 600 тис. чол.), нама, дамара, хімба, бушмени, капріві, тсвани. У Намібії також проживає близько 75 000 білих (африканери, німці, англійці). Столиця - Віндхук (210 тис. жителів). Місто розташоване на гористому плато на висоті 1850 м. Тут 300 сонячних днів на рік. Місто сім разів міняйло свою назву, воно виглядає досить незвичайно: сучасні стильні будівлі розміщуються по сусідству з чарівними колоніальними особняками. У Віндхуку два аеропорти: міжнародний, розташований за 42 км від міста, і Ерос, за 3 км на захід від столиці. Офіційна мова - англійська. Хоча вона не є рідною для переважної більшості жителів, які вдома говорять на африкаанс, німецькій і дюжині діалектів корінної народності, англійською тією чи іншою мірою володіють майже всі. Релігія. Християни - 90% (переважно протестанти), інші - прихильники місцевих вірувань. Економіка Намібії великою мірою залежить від зовнішнього світу. Німецькі, а потім і південноафриканські власті розглядали Намібію як поселенську колонію, в якій використовувався дешевий підневільний труд зігнаних в резервації африканських селян і для обслуговування власного товарного сектора економіки, орієнтованого на експорт сировини. Протягом 1990-х років національна економіка залишалася загалом незбалансованою: переважна частина вироблюваної товарної продукції йшла на експорт, а більша частина необхідних населенню споживчих товарів ввозилася з-за кордону. Лише бідніші північні райони країни, що спеціалізуються на багатогалузевому сільськогосподарському виробництві в господарствах споживчого типу, забезпечували свої основні потреби. Недостача придатних для сільськогосподарського використання земель і високий рівень безробіття ускладняють проведення давно назрілих економічних реформ. У 1997 ВВП (без урахування продукції натуральних господарств і тіньової економіки) перевищив 3 млрд. дол. США. Частка продукції гірничодобувної галузі, яка в кінці 1980-х років становила 41% ВВП, у 1998 р. скоротилася до 20%. На частку продукції сільського господарства і рибальства доводилося 12%, а обробляючої промисловості (включаючи переробку риби) - 13%, державного сектора - 25%, торгівлі і сфери послуг - 15%. В економіці, де домінуюче положення традиційно займала гірничодобувна галузь, роль обробної промисловості, в основному представленої підприємствами по переробці сільськогосподарської продукції, була незначною. У 1990 р. в гірничодобувній промисловості Намібії домінували три міжнародні корпорації: "Консолідейтед дайамонд майнс" (КДМ), повністю належна південноафриканській "Де Бірс", яка контролює світову торгівлю алмазами, британська "Ріо-Тінто зінк", що володіє контрольним пакетом акцій і керуючою компанією "Рессінг юрейніум лімітед", і південноафриканська "Голд філдс Саут Африка", яка контролює корпорацію "Цумеб лімітед" (видобуток основних металів). Напикінці 1990-х років уряд Намібії вступив в переговори про спільне володіння корпорацією "Рессінг" і про створення з "Де Бірс" спільного підприємства по видобутку алмазів під назвою "Намдеб". "Цумеб лімітед" оголосила про своє банкрутство. Новим імпульсом для алмазодобувної промисловості стало виявлення родовищ алмазів на дні океану. Підвищення попиту і світових цін на уран сприятливо відбилися на його добуванні в Намібії. Хороші перспективи гірничодобувної галузі, розвиток промислових зон, в яких виробляється експортна продукція, і відкриття родовища природного газу на шельфі поблизу Уолфіш-Бея дозволяють з оптимізмом дивитися на майбутнє намібійської економіки. У сфері послуг домінуючі позиції належать провідним банкам ПАР, південноафриканській системі роздрібної торгівлі і дистриб'юторській мережі ПАР. У дуже рідких випадках намібійці володіють невеликими підприємствами. Уряд проводить політику "намібізації", направлену на підтримку місцевого бізнесу і розширення власного контролю над економікою. Хоча підприємства Уолфіш-Бея і Людеріца, що займаються переробкою морської риби і інших морепродуктів, знаходяться в руках південноафриканських і інших іноземних компаній, більша частина ліцензій на вилов риби надається намібійським риболовецьким організаціям. Більшість великих товарних сільськогосподарських ферм знаходяться у власності білого населення. Купівля і перерозподіл землі обмежені закріпленими в конституції умовами купувати землю за ринковими цінами і наміром уряду зберегти великі товарні господарства як основу сільськогосподарського сектора. Уряд заявив про намір викупити 49 великих сільськогосподарських ферм і розселити там безземельних намібійців. Додатковою перешкодою для більш справедливого розподілу землі є дії власників великих колективних господарств, які обгороджують суспільні землі і тим самим перешкоджають сезонному перегону худоби на нові пасовища. Головними чинниками, що визначають розміщення промисловості і сільськогосподарських угідь в Намібії, є природні особливості і колоніальна політика організації поселень. Лише в окремих районах крайньої півночі країни кількості атмосферних опадів досить для обробітку деяких найменше вимогливих до вологи сільськогосподарських культур (в долинах рік Овамбо і Окаванго та в смузі Капріві). Тваринництво найбільш розвинено на плоскогір'ї - в центральних районах і на півночі розводять велику рогату худобу, на півдні і вздовж Великого Уступу - овець і кіз. Транспорт. Мережа залізниць країни з'єднує Віндхук з єдиним глибоководним портом країни, Уолфіш-Беем, з Гобабісом, центром району товарного сільськогосподарського виробництва на сході, з гірницьким містом Цумеб на півночі і з системою залізниць ПАР. Є також залізнична гілка до невеликого південного порту Людеріц з нерегулярним сполученням. Приблизно такими ж маршрутами проходять автомобільні дороги з високоякісним покриттям, що з'єднують столицю з узбережжям, густонаселеними північними районами і з аеропортом Кітмансхуп на півдні. Їх доповнює розвинена мережа доріг з гравійним покриттям і грунтових доріг. За роки незалежного розвитку реалізовано два важливих транспортних проекти - спорудження міжнародних автомагістралей, що зв'язали країну з іншими державами Півдня Африки: транскапрівійська магістраль через смугу Капріві, що з'єднує Намібію з Ботсваною, Замбією і Зімбабве, і транскалахарійська, яка є частиною більш протяжної траси, що зв'язує Уолфіш-Бей і Мапуту через Ботсвану та Йоханнесбург і значно скорочує шлях до індустріального серця ПАР. Невеликі аеродроми обслуговують малі міста, ділові і туристичні маршрути. Поблизу Віндхук знаходиться міжнародний аеропорт, що приймає сучасні авіалайнери, що перевозять туристів і бізнесменів з Європи і авіапасажирів з країн Півдня Африки. Порт в Уолфіш-Беї, хоч використовується і не на повну потужність, щорічно обробляє понад 2 млн. т вантажів; з них 20% складають контейнерні перевезення. Зв'язок Намибія володіє однією з найсучасніших в Африці мереж цифрового телефонного зв'язку: на кожних двадцять жителів доводиться один телефон. Споруджується лінія скловолоконного зв'язку з ПАР. Наземна супутникова станція забезпечує Намібії досить високий для африканської країни рівень використання електронної пошти і мережі Інтернет. Сільське господарство Частка сільськогосподарської продукції складає більше 10% ВВП (без урахування продукції натуральних господарств). Більшість з 4 тис. товарних господарств є великими тваринними фермами, що спеціалізуються на вирощуванні великої і дрібної рогатої худоби, овець каракульової і м'ясної порід. Більша частина живої худоби експортується в ПАР. В останні роки на півдні країни створені ферми по розведенню страусів і декілька скотобоєнь. У деяких господарствах в районі плоскогір'я Отаві, де випадає більше опадів, вирощують кукурудзу, на півдні в районі Марієнталя (плато Нама) і в долині р.Оранжевої місцями використовують зрошування. У зоні багатогалузевого сільськогосподарського виробництва на крайній півночі основною зерновою культурою є посухостійкі сорти проса, крім того обробляють сорго, бобове і овочі. Населення навіть цих відносно благополучних районів відчуває нестачу продовольства, що ж до іншої частини країни, то за винятком м'яса і молочних продуктів все інше продовольство імпортується з ПАР. Рибальство Завоювання незалежності дало Намібії можливість упорядити експлуатацію багатих рибних ресурсів. Було прийняте рішення про створення 200-мильной прибережної зони, закритої для іноземних промислових судів. У колоніальний період через хижацький вилов риби сильно скоротилися запаси основних промислових видів - мерлузи, яка піддається заморожуванню, південноафриканської сардини, яку ловлять на шельфі і доставляють на рибоконсервні підприємства Уолфіш-Бея, і анчоусів. Менш цінну південноафриканську ставриду частіше за все заморожують або використовують для виготовлення рибної муки. У Людеріце знаходяться підприємства по переробці риби і омарів, що приносить великі прибутки. Гірничодобувна промисловість Видобуток корисних копалин є основою економіки країни, на її частку доводиться близько 20% ВВП, значні податкові надходження і три чверті експортних надходжень. У 1990 двома найбільшими центрами гірничодобувної промисловості були розробка відкритим способом на півдні пустелі Наміб родовищ високосортних алмазів, які давали приблизно шосту частину світового добутку, і високомеханізований видобуток уранової руди, правда невисокої якості, на родовищі Рессінг. Мірою скорочення видобутку алмазів відкритим способом зростають об'єми їх добування з дна океану. У 1997 р. було добуто 1,3 млн. карат алмазів, що становило 11,4% ВВП. Після закінчення холодної війни на світовому ринку скупчилися значні запаси урану, що призвело до падіння цін на цю стратегічну сировину. Видобуток урану в Намібії знизився більш ніж наполовину, але в кінці 1990-х років намітилося деяке пожвавлення його виробництва. Майже повністю вироблені родовища основних металевих руд в районі Цумеба, що поставило в складне положення завод по виплавці міді і рафінуванню свинця, який збанкрутував в 1998 р. Виробництво металів, за винятком золота, стає нерентабельним через низькі світові ціни. Зовнішня торгівля Економіка Намібії значною мірою орієнтована на зовнішню торгівлю. Більша частина товарної продукції експортується в ПАР, Європу, Північну Америку і Східну Азію. Продовольство і вироби обробної промисловості імпортуються в основному з ПАР, окремі поставки здійснюють інші країни. У 1997 р. вартість експорту становила 1359 млн. дол. США. Вивозяться мінеральна сировина (алмази - 30%), рибопродукти (18,5%), жива худоба (8,1%), м'ясопродукти (7%). Намібія заіймає одне з перших місць в світі по поставках каракульових шкірок. Протягом багатьох років зовнішньоторгівельний баланс зводився з позитивним сальдо, але значний дефіцит в невидимих статтях платіжного балансу, наприклад страхові і пенсійні грошові перекази в ПАР, ставить його в залежність від надходжень від Південноафриканського митного союзу, які складають біля третини прибуткової частини державного бюджету (1,8 млрд. намібійських дол. в 1998/1999 фінансовому році). Намібія створила вельми успішно функціонуючу фондову біржу. Розширення номенклатури товарів і визначення зовнішньоторгівельних партнерів залишається одним з пріоритетів уряду. Намібія - член декількох торгових союзів, вона активно шукає зовнішньоторгівельних партнерів у всіх куточках світу. Найважливішим з них залишається ПАР. Великого значення Намібія надає участі в діяльності Співтовариства розвитку Півдня Африки, куди входять 13 держав. Намібія грала активну роль в роботі цієї організації: намібієць обіймає посаду її виконавчого директора, крім того, представник Намібії координує роботу Відділу морського рибальства. Намібія - член Загального ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА).
1 2 3 4 5 Категория: Розміщення продуктивних сил \| Добавил: Aspirant (09.08.2013)
Просмотров: 676 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: