Реферат на тему Економіко-географічна характеристика країн світу: Польща та Білорусь - Розміщення продуктивних сил - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Економіко-географічна характеристика країн світу: Польща та Білорусь. Економіко-географічна характеристика країн світу: Польща та Білорусь План 1. ЕГП 2. Населення 3. Природні умови і ресурси 4. Загальні риси господарства 5. Промисловість 6. Сільське господарство 7. Транспорт 8. Зовнішньоекономічні зв'язки 9. Література Площа — 312,6 тис. км2. Населення — 38,5 млн осіб. Унітарна республіка — 16 воєводств. Столиця — Варшава. ЕГП Польща — країна Центральної Європи, яка має досить вигідне ЕГП. Основні переваги — це широкий вихід до узбережжя Балтійського моря, сусідство з державою "великої сімки" Німеччиною, країнами-чденами Євросоюзу (Словаччиною, .Чехією та Литвою). Польща має на сході сухопутний кордон із Росією (Калінінградська обл.), Білоруссю та Україною, з якими має тісні економічні і політичні зв'язки. Через територію Польщі проходять міжнародного значення залізниці, автомагістралі, нафто- і газопроводи, які з'єднують Східну Європу із Західною. Ця обставина сприяла розвитку розгалуженої власної транспортної системи в Польщі, наданню транспортних послуг сусіднім країнам. Населення Польща належить до групи країн, які зазнали величезних втрат населення у Другій світовій війні (7 млн осіб або 15 % його загальної кількості). Сучасна демографічна ситуація характеризується незначним додатним (3—5 на 1000 осіб) приростом населення. Тобто Польща належить до країн першого тилу відтворення: низька народжуваність і низька смертність. Середня тривалість життя — 72 роки. Державна демографічна політика Польщі спрямована на підтримку багатодітних сімей, збільшення народжуваності. Поляки, які належать до слов'янської мовної групи, складають тут 98 % від усього населення держави. Серед національних меншин значну частку становлять українці! що проживають, здебільшого, у південно-східній та західній частинах Польщі. Серед віруючого населення держави переважають католики. Середня густота населення становить близько 120 осіб на 1 км2. Особливо густо заселеними є промислові райони на півдні країни (Сілезія — понад 200 осіб на 1 км2). Найменша середня густота населення у північно-східних районах (70—60 осіб на 1 км2). Рівень урбанізації — понад 60 % — є досить високим і постійно зростає. Високою питомою вагою міського населення виділяються промислові райони Сілезії. Характерною рисою є значна питома вага молодих людей, трудових ресурсів у цілому (60 % від загальної кількості населення). Природні умови і ресурси З усіх постсоціалістичних країн Європи вона найкраще забезпечена мінеральною сировиною. Надра Польщі багаті на поклади кам'яного вугілля, сірки, кам'яної солі, мідних, цинкових і нікелевих руд. Значні запаси кам'яного та бурого вугілля сконцентровані в Сілезькому та Люблінському вугільних басейнах. Поклади нафти і газу, що розміщені на південному сході країни, задовольняють лише незначну частку потреб національної економіки. Поверхня Польщі переважно рівнинна. Північна* і центральна частини країни (80 % території) зайняті Польською рівниною. У південній частині Сілезька, Малопольська і Люблінська височини поступово переходять у передгір'я Західних Карпат і Судетських гір. У горах багато перевалів із залізничними та автомобільними дорогами. Клімат Польщі помірно континентальний. Територія країни характеризується густою річковою мережею. Вісла та Одра — головні річки країни, на їх басейни припадає 9/10 усієї площі. Лісами вкрито понад 20 % території, і за запасами деревини Польща належить до відносно забезпечених країн. В умовах помірного клімату тут сформувалися досить родючі сірі лісові грунти. Сільськогосподарські угіддя займають понад 60 % території країни (орні землі — 48 %, а решту — луки і пасовища). Мальовничі ландшафти гір в поєднанні з наявністю мінеральних вод сприяють формуванню курортно-оздоровчого комплексу. Другим рекреаційним регіоном держави є узбережжя Балтійського моря. Загальні риси господарства Господарство сучасної Польщі відзначається розвинутою галузевою та територіальною структурою. Це індустріально-аграрна держава (промисловість дає близько 36 % вартості ВВП, 4 % — сільське господарство і 60 % — сфера послуг). Промисловість має багатогалузеву структуру, в якій провідне місце посідають вугільна промисловість, металургія, машинобудування, хімічна, лісова і легка промисловість. Добре розвинена будівельна промисловість. Особливістю територіальної організації промисловості Польщі є її значна концентрація на півдні країни. У спадщину від соціалістичної економіки Польща отримала ряд нерентабельних, енергоємних і екологічно брудних виробництв. Після вступу до ЄС у 2004 р. країна отримала багатомільярдну фінансову допомогу для подолання кризових явищ у паливно-енергетичному, машинобудівному комплексах, легкій промисловості та інших галузях і успішно здійснює їх модернізацію. Паливна промисловість значною мірою орієнтована на видобуток і використання власного палива. Так, обсяги видобутку вугілля (перш за все Верхньо-Сілезький басейн) становлять в останні роки 215—250 млн т. Значна частина його надходить на експорт (до країн Західної Європи, скандинавських, а також до України). Нафту і газ Польща імпортує, в основному, трубопроводами із Росії. Розглядається можливість імпорту нафти морським шляхом з Норвегії й країн Перської затоки. У перспективі Польща може імпортувати нафту Каспійського басейну за умови добудови нафтопроводу Одеса—Броди (Україна) до м. Плоцьк. Виробництво електроенергії зосереджена на ТЕС (97 %), 3 % дають ГЕС. Третина теплових електростанцій зосереджена у Верхній Сілезії. Працюють вони, здебільшого, на вугіллі, частково, на мазуті. Металургійна промисловість представлена чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія виробляє близько 20 млн т сталі і працює на власному коксівному вугіллі і довізній руді (залізній — зі Швеції та України, мангановій — з України). Чорна металургія сконцентрована на півдні у Верхній Сілезії. Найбільшими центрами е Краків, Катовіце, Ченс-тохова. Кольорова металургія частково працює на власній сировині (мідній і свинцево-цинковій) та на довізній (боксити з Угорщини). Кольорова металургія сконцентрована у південно-західнй частині Польщі, орієнтується на мідні руди Нижньої Сілезії (Ґлогув, Легниця). Свинець і цинк виплавляють у Катовіце та інших промислових центрах Верхньої Сілезії. На електроенергії ТЕС працюють підприємства з виробництва алюмінію — Скавина і Конін. Металургія в цілому задовольняє потреби Польщі в металі. Частина її продукції йде на експорт. Машинобудування, яке є найважливішою галуззю промислового комплексу Польщі, дає близько ЗО % вартості промислової продукції і становить значну частку її експортного потенціалу. У 1980—1990-х рр. проблемою польського машинобудування було технологічне відставання від рівня високорозвинених країн ЄС. Тепер ця проблема вирішується в основному за рахунок імпорту технологій. Польське машинобудування спеціалізується на випуску суден (Гдиня, Гданськ, Щецін), устаткування для енергетики, металургії й хімічної промисловості (Краків, Катовіце, Чен-стохова, Битом), для харчової промисловості (Варшава, Бидґощ), а також сільськогосподарські машини" легкові автомобілі, вагони тощо. В останні роки набуло розвитку верстато- і приладобудування, виробництво побутових машин, розвиваються галузі точного наукоємного машинобудування (Варшава, Вроцлав, Познань, Краків). Хімічна промисловість Польщі має багатогалузеву структуру. Тут активно розвивається нафтохімія (Плоцьк), газохімія (Пулава і Тарнув), хімія органічного синтезу, основна хімія. Підприємства випускають галузі пластмаси, синтетичні волокна, каучук, мінеральні добрива, сірчану та азотну кислоти. Текстильна промисловість — традиційна галузь Польщі. Вона відзначається високим рівнем територіальної концентрації. Більшість підприємств розташована в Лодзі (2/3 працюючих) та у Нижній Сілезії. Харчова промисловість зазнала значної модернізації в останні роки. Вона випускає борошно, цукор, плодоовочеві й м'ясні консерви та іншу продукцію. У своєму розміщенні тяжіє до районів виробництва сільськогосподарської сировини. Сільське господарство Проблемою сільського господарства Польщі в низька ефективність, невеликих фермерських господарств. Проте зростання сільськогосподарського експорту до країн-членів ЄС у 2004—2006 рр. зміцнює його позиції за рахунок якості та дешевизни продукції тваринництва і рослинництва. Польське сільське господарство спеціалізується серед країн Центральної Європи на виробництві картоплі (п'яте місце у світі), льону, молока, тютюну, м'яса, цукрового буряку, ягід. У структурі сільськогосподарської продукції основне місце належить рослинництву. Під зерновими культурами зайнято 56% посівних площ, кормовими — 13 %, картоплею — 16 %, технічними — 5%. Найбільші посіви пшениці в південній і південно-східній Польщі. На півночі, у центрі й на сході в структурі зернових збільшується частка жита та ячменю. Південна і центральна Польща — райони розвиненого садівництва та овочівництва. Тут значного розвитку набуло вирощування, ягід (порічок, полуниць, малини та ін.). Не зазначені проблеми промисловості Польщі, зокрема легкої промисловості та машинобудування. Транспорт Залізнична й автомобільна транспортна система має радіальне (від Варшави) простягання. Однак все більшого значення набувають транспортні артерії напряму Схід — Захід (дві залізничні гілки: південна, що йде з України через Краків — Катовіце до Варшави, і північна - з Росії через Білорусь до Варшави й Познані), а також меридіональні шляхи від Балтики на південь. У Польщі йде реконструкція окремих видів транспорту, створення трубопровідної мережі. На сьогодні автомобільні перевезення перевищують залізничні- Найвища густота автодоріг сформувалася на заході. Морський транспорт Польщі здійснює значну частку міжнародних перевезень вантажів. Річковий транспорт використовує судноплавні річки Одру, Віслу та канали. Трубопровідний транспорт представлений нафто- і газопроводами, які йдуть зі Сходу через Польщу до Західної Європи, а також від портів на Балтійському морі. Зовнішньоекономічні зв'язки До середини 1980-х рр. були зорієнтовані на соціалістичні країни. У час ринкових перетворень зросла інтенсивність зв'язків з країнами Заходу, хоч східноєвропейські також становлять значну частку в експортно-імпортних операціях Польщі. Нині вона експортує судна, обладнання для харчової і хімічної промисловості, автомобілі, кокс, продукти харчування, вироби деревообробної промисловості, мідь та іншу продукцію. Польща імпортує нафту, газ, руди чорних металів та боксити, хімічну продукцію, машини. Білорусь Площа — 208 тис. км2. Населення — 10,3 млн осіб. Унітарна республіка — шість областей. Столиця — Мінськ. ЕГП Білорусь розміщена в північно-східній частині Центральної Європи. Форма території досить компактна. Найбільша протяжність території із заходу на схід — 650 км, а з півночі на південь — 560 км. Столиця, м. Мінськ, вигідно розташована в центральній частині країни. Білорусь не має виходу до моря і судноплавні річки не забезпечують потреб її міжнародної торгівлі, тому країна змушена послуговуватись морськими портами України, Литви, Латвії, Польщі та Росії. Межує з економічно розвиненими регіонами Росії, України, а також Литви, Латвії та Польщі (члени ЄС). Через територію держави проходять транспортні магістралі міжнародного значення, які забезпечують зв'язок між Росією і державами ЄС, з одного боку, та Україною і державами балтійського регіону, з другого. Населення Кількість населення Білорусі в 2005 р. становила 10,3 млн осіб. Із середини 1990-х рр. у Білорусі від'ємний природний приріст населення, що характеризується низькою народжуваністю, порівняно високою смертністю. Середня тривалість життя — 68 років. У національному складі 81 % становлять білоруси, 11,4 % — росіяни, поляки — 4 %, українці — 3 %. Середня густота населення — приблизно 50 осіб на 1км2. Найвища густота населення — в Мінській області — 80 осіб на 1 км2. В інших областях вона становить понад 35 осіб на 1 км2. У містах проживає 71 % населення. Кількість міського населення за останні 30 років зросла майже утричі. Найвищий рівень урбанізації у Мінській області — 75 %, а Мінськ — єдине в державі місто-мільйонер. У виробничій сфері зайнято понад 80 % трудових ресурсів. Центральні регіони мають значний, достатньо кваліфікований, трудовий потенціал. Сформувався він завдяки міграції з сіл і малих міст до великих міст Білорусі (2/3 трудових ресурсів). Однак, з іншого боку, це спричинило таку ситуацію, що у сільській місцевості значно більших масштабів набрала депопуляція. Природні умови і ресурси Виявлені запаси кам'яного та бурого вугілля поки що не мають промислового значення. У південно-східній частині (біля міста Речиця) є невеликі запаси нафти. Основним паливним ресурсом республіки є торф. Дещо багатша Білорусь на хімічну сировину (кухонні солі, Солігорські родовища калійної солі). Є великі запаси нерудної сировини для виробництва будівельних матеріалів (особливо скляних і формувальних пісків, глини, вапняків та мергелів). Поверхня Білорусі в основному плоско-рівнинна, тільки злегка погор-бована на північному заході. Клімат помірно континентальний, достатньо вологий. Порівняно багата країна на водні ресурси — густа річкова мережа, що налічує понад 3 тис. річок та 4 тис. озер. Гідроресурсів майже немає. У крайній південній частині розташована сильно заболочена Поліська низовина. На більшості території переважають дерново-підзолисті ґрунти, що вимагають значного вапнування через підвищену кислотність. Лісами зайнято приблизно третину території. У загальній площі лісу багато зайнято молодняками. Сільськогосподарські угіддя займають 46% території, а орні землі — близько ЗО %. Приблизно 35 % земель заболочені та перезволожені. У результаті аварії на Чорнобильській АЕС у зоні радіактивного забруднення опинилися південні та південно-східні регіони Білорусі (130 тис км2). Загальні риси господарства У Білорусі дотепер залишилися ознаки командно-адміністративної економічної системи. Сучасна економічна модель країни має назву "ринковий соціалізм". Мало змінились напрямки зовнішньоекономічної діяльності. Однак поки що вона зберігає досить високий, порівняно з іншими пострадянськими країнами, середній показник ВНП (6800 дол. США на одну особу). Білорусь є індустріально-аграрною державою (промисловість дає близько 46% вартості ВВП, 13% — сільське господарство і 41 % — сфера послуг. Промисловість Паливна промисловість розвивається, в основному, на довізному паливі: вугіллі з Росії, Польщі; нафті та газі, в основному, з Росії. Власний видобуток нафти становить 0,5 млн т. Електроенергетика країни охоплює невеликі ТЕС, які як паливо використовують торф, мазут. У державі є одне велихе підприємство металургійного комплексу — Білоруський металургійний завод у Жлобині. Основу промисловості Білорусії становить багатогалузеве неметалоєм-не машинобудування (виробництво верстатів, транспортних засобів). У районі Солігорська склалася потужна база виробництва калійних добрив, у Гродно виготовляються азотні добрива, а у Гомелі на основі кольських апатитів — фосфорні. У Новополоцьку і Мозирі працюють нафтопереробні заводи, на базі яких сформувалося виробництво органічного синтезу. У Білорусі достатнього розвитку набула лісова промисловість, що спеціалізується на глибокій структурній переробці як місцевої, так і девізної (з Росії) деревини. Останнє зумовило більший розвиток галузі у східних районах. Легка промисловість охоплює бавовняні, вовняні, шовкові й лляні текстильні підприємства та інші галузі. За виробництвом лляних тканин Білорусь посідає друге місце у світі1 після Росії. Провідне місце посідає харчова промисловість, особливо м'ясна, молочна, плодово-овочева, що розвиваються на основі місцевої сировини.1 Сільське господарство За останній період у сільськогосподарському виробництві Білорусі набуло значення тваринництво (70 % вартості товарної продукції). Із посівних площ тут 45 % зайнято під зернові і майже 40 % — під кормові культури. Серед зернових культур провідними є ячмінь, озиме жито, зернобобові та гречка. Головними технічними культурами є льон-довгу-нець (третє місце у світі за обсягами виробництва), а також Цукровий буряк — у південно-західній частині країни. Білорусь є одним із провідних виробників картоплі. Добре розвинуте молочне і м-'ясне тваринництво та свинарство. Поголів'я цих свійських тварин продовжує зростати. Транспорт і зовнішньоекономічні зв'язки Головним видом транспорту в Білорусі є залізничний. Довжина залізниць у республіці сягає 5,5 тис. км. Довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям — близько 50 тис. км. Протяжність річкових судноплавних шляхів (Дніпро, Прип'ять, Сож, Березина, Дніпро-Бузький канал) — понад 1500 км. У Білорусі створена густа мережа нафто- і газопроводів. У Білорусі експорт переважає над імпортом у 2,5 разу. Довозиться багато вугілля, нафти, металу, лісоматеріалів, зерна; вивозяться, як правило, вантажі з порівняно невеликою вагою, крім картоплі (продукція тваринництва, легкої промисловості, машинобудування). Так, до країн СНД ви2 возиться понад 90 % вантажних автомашин, тракторів, силосозбиральних комбайнів, металорізальних верстатів, телевізорів, мотоциклів, наручних годинників, побутових холодильників, а також до 60 % тваринного масла, близько 40 % м'яса, м'ясних і плодово-овочевих консервів, близько 65 % етилового спирту, 20 % кондитерських виробів. ЛІТЕРАТУРА 1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с. 2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с. 3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с. 4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с. 5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с. 6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с. 6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с. 7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с. 8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с. 9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с. 10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с. 11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.
1 2 3 4 5 Категория: Розміщення продуктивних сил \| Добавил: Aspirant (06.08.2013)
Просмотров: 1110 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: