Реферат на тему Словесна наочність в ораторському мистецтві - Риторика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Словесна наочність в ораторському мистецтві. Словесна наочність в ораторському мистецтві ПОВТОР — повторення того самого слова чи виразу з метою виділити, підкреслити істотне у мовленні, підкреслити ті чи інші деталі в описах, посилити експресивно-зображувальні властивості мови. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти в житті людини, її емоційний стан: "Ох, як весело на світі, як весело стало" (T. Шевченко); "Не плач, не плач за юністю своєю!" (М. Рильський)'. ІНВЕРСІЯ — мовленнєвий зворот, який полягає в умисній, стилістично виправданій зміні прямого порядку слів. Зміна зви- чайного порядку слів у реченні надає фразі особливого стилістич-ного забарвлення, посилює смислову значущість слів: Робочим головам, рукам на сій окраденій землі свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко) ГРАДАЦІЯ — поступове підвищення, посилення. Стилістична фігура, що полягає в такому розташуванні частин висловлювання (слів, частин речення), коли кожна наступна містить у собі поси-лення (послаблення) смислового чи емоційно-експресивного зна-чення. Є градація висхідна і спадна: Скажи, що правда оживе, натхне, накличе, нажене не ветхеє не древлє слово розтленноє, а слово нове між людьми криком пронесе і люд окрадений спасе од ласки царської... (Т. Шевченко) АНТИТЕЗА — протилежність, протиставлення. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних образів і понять. РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ - запитання, яке не переслідує мети отримати відповідь слухачів, спрямоване на ствердження якоїсь ідеї або таке, яке використовується як засіб підсилення уваги аудиторії: Бути чи не бути? (В. Шекспір) РИТОРИЧНИЙ ВИГУК - особливо емоційне ствердження або заперечення, констатація якогось факту або думки, що супровод-жується окличною інтонацією: «О часи, о звичаї!» (М. Цицерон) ЕПІТЕТ — один з основних тропів, художнє, образне озна-чення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Найчастіше епітетами виступають означен-ня — прикметники: Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги (Л. Костенко) ТРОПА — слова, звороти, які вживаються у переносному зна-ченні: порівняння, метафори, епітети, гіперболи тощо. МЕТАФОРА — вид тропа, що побудований на основі вживан-ня слів або виразів у переносному значенні за подібністю, анало-гією тощо і служить одним із засобів посилення образності й ви-разності мови. Розрізняються метафори прості, побудовані на збли-женні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і яви-щами. Наприклад: "Шовковий шум нив" (М. Коцюбинський); "Напи-тись голосу твого" (Л. Костенко), Посіяли гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; кривда повиває... (Т. Шевченко) МЕТОНІМІЯ — заміна одного слова іншим на основі близь-кості виражених ними понять, суміжності позначених предметів: "Київ радо зустрічає гостей" (О. Гончар); "Увесь вітряк відразу ви-бухнув реготом" (М. Стельмах). СИНЕКДОХА — заміна одного слова чи виразу іншим на ос-нові якоїсь кількісної характеристики предмета мовлення: дах над головою (замість будинок); "Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Фельковичів, Франків" (В. Стефаник). ГІПЕРБОЛА — перебільшення. Стилістична фігура, в якій на-вмисно перебільшено певну ознаку з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності, наприклад: "Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання..." (В. Сосюра). ПРИСЛІВ'Я — це виражений структурою речення влучний об-разний вислів, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду: "Не спитавши броду, не лізь у воду". Прислів'я співвідноситься з реченням, має синтаксичну завер-шеність, виступає як окреме судження, нерідко має ритмічну бу-дову, а його частини можуть римуватися: "За праве діло стій сміло". ПРИКАЗКА — стійкий фольклорний вираз, який несе у собі емоційно-образну характеристику якогось явища. Приказка на відміну від прислів'я завжди виступає у мовленні як частина судження. За своєю структурою вона може співвідноситися і з реченнями, і з сло-восполученнями: "Був кінь, та з'іздився", "Не мала баба клопоту, та купила порося". В основі приказки може лежати метафора ("уби-ти двох зайців"), порівняння ("як корова язиком злизала") тощо. ПРИМОВКА — жартівливий, переважно римований вислів, що використовується в усному і писемному мовленні в різних життє-вих ситуаціях. Це усталені формули вітання, запрошення ("скільки літ, скільки зим"; "чим багаті, тим і раді"), формули побажань ("здо-рові будьмо, та себе не гудьмо"; "великий рости та щасливий будь"), каламбурні вислови ("на городі бузина, а в Києві дядько"; "тринди-ринди коржі з маком"). КРИЛАТІ ВИРАЗИ — стійкі звороти мовлення, що мають, як правило, книжне походження й відрізняються влучністю, образні-стю, виразністю, лаконізмом «Чия країна, того й мова»; «Ніхто не суддя у своїй власній справі». АФОРИЗМ — глибока узагальнююча думка, яка має лаконіч-ну, відточену мовну форму: «Вдвічі дає, хто скоро дає»; «Чия виго-да, того і ризик»; «Суворий закон, але закон». ІРОНІЯ — іносказання, що містить у собі висміювання, нега-тивну оцінку предмета мовлення або якихось його якостей: запере-чення під видом ствердження чогось. Зовнішня форма суперечить змістові при тонкому, ущипливому глузуванні: А в города, мое журавлі, замуштрували москалі; нагодовані, обуті і кайданами окуті, муштруються... (Т.Шевченко) САРКАЗМ — їдке, викривальне, іноді гірке глузування з ме-тою характеристики людини чи явища: "Друзі мої! Ви не повинні жалітися — це бунт! Ви не повинні разом виробляти заходи для того, щоб покласти край своїм страж-данням, — це змова! Ви не повинні витягувати до світла гидоту ва-ших панів — це наклеп!" (Е. Джоне) СЛОВЕСНА НАОЧНІСТЬ — живі образи й картини, які створюються риторами за допомогою мовних засобів, на відміну від образів, які сприймаються зором та за допомогою інших ре-цепторів, тобто на відміну від предметної наочності. Словесна на-очність досягається шляхом умілого використання тропів, прислів'їв, приказок, афоризмів, інших зображувальних засобів мови: ...Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово (Т. Шевченко)
1 2 3 4 5 Категория: Риторика \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 504 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: