Реферат на тему Роль ораторського мистецтва у професійній діяльності юриста. Функції ораторського мистецтва - Риторика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Роль ораторського мистецтва у професійній діяльності юриста. Функції ораторського мистецтва. Роль ораторського мистецтва у професійній діяльності юриста. Функції ораторського мистецтва Ораторське мистецтво є прикладною дисципліною, яка являє собою комплекс знань, умінь і навичок оратора сто-совно підготовки й проголошення переконуючої промови. Іншими словами, ораторське мистецтво — не діяльність, спрямована на переконання аудиторії засобами живого слова. Є схожі терміни, що визначають певним чином оратор-ське мистецтво. Так, риторика — це теорія ораторського мистецтва, красномовство — вміння говорити красиво. М.М. Сперанський визначай красномовність як «дар потря-сати душі». А.Ф. Коні розрізняв поняття «красномовність» і «ораторське мистецтво». Перше він розумів як «дар слова, що хвилює й притягує слухача красотою форми, яскравістю образів і силою точних висловів», тобто як уміння говорити грамотно, переконливо». Сучасні словники теж визначають красномовство як здатність уміння говорити красиво, пере-конливо, як ораторський талант. Це мова, побудована на ораторських прийомах, це саме ораторське мистецтво, на-самкінець — це наука, яка вивчає ораторське мистецтво; риторика. Ораторське мистецтво сприймається не стільки як наука про красномовство, а як наука про мовну доцільність, про осмислену і коректну мовну діяльність. Ораторське мисте-цтво означає не просто «говоріння», майстерність проголо-шення промови, а мову як соціальну дію, більше того — як взаємодію між мовцями. В будь-якій промові (мовному акті) відбувається переда-ча інформації. Істотна відповідь на запитання, для чого людина говорить: «Для того, аби передати інформацію» — с тавтологією і, як будь-яка тавтологія, ця відповідь некон-структивна. Дійсно, для чого людина передає інформацію? Чому людина передає певну інформацію саме цим людям і саме в цей час? Адже людина за своєю сутністю егоцентрич-на. Вона сприймає світ як дещо, функціонуюче навколо неї. Вона взагалі працює тільки на себе і як довільна від цієї діяльності, людина працює на інших. І тут важливим є те, щоб вимовлене слово діяло, щоб воно запам'яталось, щоб воно залишилося у свідомості інших. В цьому і заключається ораторське мистецтво. Ораторське мистецтво — це мистецтво впливу на слуха-чів. Оратор впливає на людину всебічно: на її розум, по-чуття, орієнтацію, настрої, бажання, вчинки та дії. Хоро-ший оратор — думок і слів організатор, а це важче, ніж організація людей: адже не видають наказу думати так, а не інакше. Слово «оратор» походить від латинського — гово-рити. Словник В. Доля дає таке визначення оратора — «речистьій человек, краснослов, мастер говорить, проповедник». Сучасні словники тлумачать його як особистість, що професійно займається мистецтвом красномовства; як осо-бу, що проголошує промову; як людину, що мас дар мов-лення; як «глашатай». Ораторське мистецтво завжди визнавалося необхідною і складною творчістю. Воно вважалося навіть царицею мис-тецтв, настільки сильним був його вплив на вирішення державних справ, на розум людей. Адже живе слово виконує не тільки утилітарну функцію передачі інформації — воно формує переконаність, готовність до певних конкретних дій. Слово мас магічний вплив. Ще Авіценна говорив: «Три зброї є у лікаря: слово, рослина, ніж». Зважте: «слово» —на першому місці. У суспільному житті без слова, без його впливу не обі-йтись. Дійсно, як можна сказати, що одна думка істинніша за іншу? Можна лише говорити, що одна думка переконли-віша за іншу. Навчитися переконливості, навчитися робити слабку думку сильною — таке завдання можна виконати за допомогою ораторського мистецтва, звертаючись і до розуму, і до почуття людей. Хто володіє таким мистецтвом, той може переконати будь-кого й добитися торжества своєї думки. А в цьому і заключається мета ідеальної «суспільної людини», яка бере участь у державних справах. Ефективність діяльності юриста залежить від багатьох чинників. Поряд з якісною правовою освітою, знанням норм права та процесу він повинен мати необхідні ділові та моральні якості, певні організаторські здібності, відзначаєть-ся загальною культурою, вмінням працювати з людьми, володіти розвиненим почуттям обов'язку, справедливістю та відповідальністю. Сьогодні неможливо виконувати жоден вид юридичної діяльності без знання та розуміння особливостей спілку-вання та механізмів впливу однієї людини на іншу. Адже юрист протягом одного дня вступає в спілкування з десят-ками осіб, різними за віком, інтелектом, за їх соціальним станом, інтересами та потребами. Саме ця діяльність по-требує використання знань ораторського мистецтва для впливу як на людей, які, наприклад, потрапили у сферу судочинства (свідок, підозрюваний, обвинувачений, по-терпілий та ін.), на осіб, що безпосередньо здійснюють цей вид діяльності (слідчий, прокурор, суддя, адвокат), так і для здійснення більш загальних цілей: утвердження прав і свобод людини і громадянина, які визначають зміст і за-стосування законів, діяльність органів законодавчої, ви-конавчої, судової влади, місцевого самоврядування. Справа ще й у тому, що специфіка особистості, в тому числі і юриста, випливає із сукупності певних елементів її соціальної якості: мети діяльності; соціального статусу та соціальної ролі; норми та цінностей, якими керується осо-бистість в діяльності, сукупності знань, рівня спеціальної підготовки, активності, самостійності в прийнятті рішень і, нарешті, систем знаків спілкування, важливішою з яких є мова. Центральною проблемою ораторського мистецтва є мов-на культура юриста. Іноді спостерігається зневажливе ставлення до норм літературної мови. Декотрі розміркову-ють так: «Ну що істотно зміниться, якщо, наприклад, я не там поставлю наголос, не так вимовлю, або буде невдало складене речення? Особливе тут те, що помилки в мові юриста небезпечні не самі по собі (хоча багато випадків, де викривлення у вимові призводить до смислових помилок). Але частіше всього мовні помилки негативно впливають на слухачів: один раз помилився юрист, другий, третій... І ось уже слухачі мимоволі починають розмірковувати: «Якщо такі часті помилки у мові, то, ймовірно, не такий вже ви-сокий і його професійний рівень і навряд чи він знає ту проблему, про яку говорить, та чи можна взагалі мати віру до тих положень і висновків, які він наводить». На сто від-сотків ефективність впливу в такому випадку низька. І ця закономірність проявляється завжди. Якщо аналі-зувати проблеми правового нігілізму в Україні, то можна сказати, що погана мовна культура юристів зіграла тут не останню роль. Наведу лише одне свідоцтво із засобів ЗМІ (хоча життєвих прикладів цьому забагато): «Публіка мала задоволення послухати прокурора. Оратор так неспромож-но висловлював свої думки, що був освистаний і з трибуни вигнаний. Подумалось навіть, чи не зроблено це навмисно, чи хтось пошуткував, аби продемонструвати цим епохаль-ним виступом інтелектуальний рівень прокурорських ря-дів». Я вже не кажу про те, як часто юристи порушують пра-вило точності мови. У той же час саме точністю передаєть-ся така важлива характеристика в юридичній діяльності, як законність. Взагалі важко назвати іншу область суспіль-ної діяльності, в якій неточність слова, розрив між думкою і словом мали б такі важливі наслідки, як в області права. Неточне слово — соціальне зло. Воно складає підґрунтя для свавілля і беззаконня. Таким чином, мова, ораторське мистецтво є засобом спілкування людей і вираження думок, почуттів, волеви-явлень. В юридичній сфері воно підкоряється здійсненню функцій права через миттєве розкриття всього досвіду, характеру, намірів оратора-юриста. Не можна не визнати, що ораторське мистецтво має не-абияке значення як знаряддя діяльності для всіх, хто ви-користовує слово при виконанні своїх службових функцій і у спілкуванні. Ораторське мистецтво — це трибуна для юриста, засіб правового впливу — це й частина культури народу. Основними функціями ораторського мистецтва висту-пають конструктивна (формулювання думок), комуніка-тивна (функція передачі інформації і організації взаємодії), емотивна (вираз ставлення людини до того, про що вона говорить), впливу на інших під час спілкування, переко-нання аудиторії та моделювання спілкування. Щоб виконати ці функції, юрист має знати, що саме його співбесідники (або широка аудиторія) хочуть почути, з чим вони неодмінно не погодяться; які слова найкращим чином можуть подіяти на слухачів; які конкретні засоби викорис-товуються для найкращого впливу. Література Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998. Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000. Культура ведення дебатів. – Харків, 1988. “Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст. 168-192, всього 310 ст. С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа», 1999 р.; М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.; «Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р. Історія красномовства. – к., 2000. Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Риторика \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 1283 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: