Реферат на тему Предмет і закони ораторського мистецтва - Риторика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Предмет і закони ораторського мистецтва. Предмет і закони ораторського мистецтва Таким чином, ораторське мистецтво можна визначити як комплекс знань, умінь і навичок оратора щодо підготов-ки і проголошення переконливої промови. Під цим розумі-ється цілий комплекс знань і умінь: формулювання про-блеми, висування ідеї (знаходити предмет розмови),мистецтво архітектоніки (побудови)самої промови, її композиції; це знання прийомів впливу на аудиторію, це уміння доводи-ти і спростовувати, вміння переконувати; це «вітійство» — мовна майстерність. Отже, предмет ораторського мистецтва зумовлюється змістом фактичної діяльності оратора і його можна визна-чити як мисленнєво-мовленнєву діяльність і закони, що її розкривають. Багатьом недосвідченим людям здається, що змістом діяльності оратора є саме висловлювання думки підчас промови. Але це не так. Придивимося: мовний апа-рат діє головним чином в залежності від сили і якості ідей, що приводять його до руху. Якщо ідеї туманні, нечіткі або байдужі промовцю, мовний апарат піддасться їм по всіх напрямках: дихання буде поверховим, голос — монотон-ним, язик заплітатиметься. Тому головна вимога до орато-ра не до його здібності (« поетами народжуються, ораторами стають»), потенційні здібності є у кожного, а до того, щоб він мав, що сказати і мав потребу висловити це. Але ідею оратор може віднайти і певним чином її довести лише тоді, коли він знає, перед ким він виступатиме. Тому всі момен-ти мисленнєво-мовленнєвої діяльності тісно пов'язані між собою. Предмет ораторського мистецтва розкривається через низку законів: аудиторії, стратегії, тактики, мовного (мов-леннєвого), ефективної комунікації (динаміки діяльності оратора) та контрольно-аналітичного (рефлексії). Сутність закону аудиторії с наступна: не існує безадресних промов. Тобто, кожна промова має свого певного, конкретного адресата, аудиторію, і чим краще оратор знає свою аудиторію, чим ретельніше він окреслить її портрет, тим ефективнішою буде його промова. Закон аудиторії формує і розвиває в ораторові вміння вивчати систему ознак аудиторії (формально-ситуативних, соціально-де-мографічних, соціально-психологічних) і, основуючись на них, вести прицільний пошук ідеї та шляхи подальшого її розкриття. Закон стратегії своїм змістом має розробку основних напрямків промови програми діяльності з урахуванням характеристики аудиторії. Під напрямками діяльності розуміється послідовне, по-етапне визначення мети діяльності, тобто цільової установ-ки, що складається, насамперед, з завдання й надзавдання та тези, головної ідеї промови. Закон стратегії формує і розвиває в особистості вміння розробляти програму діяль-ності на основі певної концепції знань і зважаючи на харак-теристику аудиторії. Під тактикою оратора розуміється сукупність принци-пів, способів і засобів (прийомів) реалізації стратегії, тобто розгортання й доведення тези. Цей закон формує і розвиває в особистості вміння оперувати фактами, вибу-довувати композицію при застосуванні комплексу основ-них принципів (логічних та дидактичних), композиційних прийомів та вибору способів розгортання тези. Крім того, тактика — це і використовування засобів активізації мисленнєвої активності аудиторії. Мовний закон має змістом положення про те, що не можна говорити однаково в різних аудиторіях. Кожна ау-диторія потребує як певної лексики і певного стилю, так і дотримування мовної норми; грамотності, повної ясності, відповідності ситуації й теми спілкування. Наслідком до-тримування мовного закону с вміння людини втілювати свою думку в словесну дію — інтелектуальну і чуттєву (пе-редаючи зміст думки і своє ставлення до неї вербальним способом і підбором емоційно забарвлених слів). Закон ефективної комунікації (динаміки діяльності оратора) є законом «виконання» вже підготовленої промо-ви. Під час спілкування виявляється, що «словесна дія» може відбуватися зовсім не так, як її підготував промовець. Сприйняття думки аудиторією буде тим ефективнішим, чим краще оратор зможе встановити, зберегти і закріпити контакт з нею (аудиторією). Від цього залежить результат промови, реалізація мети оратора. Контрольно-аналітичний закон — це оцінка оратором власного стану; результатів мовної діяльності (промови), це вміння оцінювати якість і ефективність виступу. Закон формує і розвиває в особистості вміння рефлексувати, ви-являти й аналізувати власні відчуття, робити висновки з помилок — своїх і чужих, а відтак, вміти аналізувати пуб-лічні виступи і знати ймовірні практичні результати впли-ву проголошеної промови. Сукупність законів ораторського мистецтва можна виразити таким чином, у наступній риторичній формулі: А+С+Т+М+ЕК+КА, де А — закон аудиторії, С — закон стратегії., Т — закон тактики, М — за-кон мовний, ЕК— закон ефективної комунікації, КА — за-кон контрольно-аналітичний. Ця риторична формула ста-новить певну цілісну систему, в якій кожний компонент зумовлює і доповнює інший, причому всі компоненти по-будовані у суворій логічній послідовності. Закон аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий закони, закон ефек-тивної комунікації «працюють» на реалізацію мети орато-ра, тобто знання цих законів дає можливість людині гра-мотно впроваджувати задум (концепцію) в суспільстві, оскільки думка може втратити свою цінність досить швид-ко, якщо вона не знаходить втілення в життя, і, нарешті, закон контрольно-аналітичний поширює свою дію на всі попередні закони, бо опанування цього закону дозволяє людині, по-перше, оцінити якість самої концепції, по-дру-ге, уважно проаналізувати весь процес впровадження, зна-ти сильні й слабкі аспекти власної мисленнево-мовленнєвої діяльності і тим самим зробити спою справу якнайкраще. Іншими словами, закони риторики, які наведені у рито-ричній формулі, відбивають системність мисленнево-мовлениєвої діяльності, що головним чином визначає її резуль-тативність, від чого у певній мірі залежить успіх будь-якої конкретної діяльності людини взагалі. Розглянуті закони спрямовані на інтелектуальний розвиток людини, її еруди-цію, розвиток таких якостей мислення, як самостійність, самокритичність, глибина, гнучкість, відкритість. Іншими словами, знання й застосування цих законів (а разом з тим і всіх розглянутих проблем) сприяють розвиткові вищих інтелектуальних можливостей. Можна зробити висновок, що ораторське мистецтво насамперед вчить людину грамот-но мислити, бо, як вважав Сократ, «все, що хочеш сказати, розглянь спочатку в голові своїй, тому що у багатьох язик передує самій думці». Розглянута риторична формула сис-темності законів ораторського мистецтва — А+С+Т+М+ЕК+ КА — дозволяє проаналізувати питання про фази та етапи діяльності оратора. Передусім наочно показано, що існують перш за все чітко граничні три фази діяльності оратора — докомунікативна (А+С+Т+М), комунікативна(ЕК)та пост-комунікативна — (КА). Щодо етапів діяльності оратора, то їх можна виділити шість: аудиторний, стратегічний, тактичний, мовний (редакційній), комунікативний (виконан-ня промови), контрольно-аналітичний. Оратор постійно дотримується цієї схеми, набираючись досвіду і вміння підготовки ефективної промови. Починається діяльність оратора з вивчення аудиторії (не з вивчення проблеми, бо мається на увазі, що оратор ви-ступає перед аудиторією з тих проблем, в яких він обізна-ний. Так, здається, що юрист у своїй діяльності не візьметь-ся за аналіз годинникового механізму чи космічних кораб-лів). Вивчивши аудиторію, склавши її портрет, оратор вже може більш точно окреслити тему своєї промови, знайти оригінальну ідею, пройшовши всі моменти (послідовно) в розробці стратегії, аби віднайти єдино придатну для певної аудиторії ідею промови. Потім наступає етап тактики — упорядкування матеріалу. Тут проводиться як визначення логічного плану промови, так і архітектоніки, побудови промови, компонування положень, їх викладення через композиційні прийоми. Після того, як оратор знайшов місце кожному аргументу, композиційну форму промови, можна приступати до її вербального оформлення, стиліс-тичного та технічно-мовного (обмірковувати й визначати необхідну інтонацію, аби вірно передати зміст думки і своє ставлення до неї). Наступний етап — виконавчий (підготовка вже закінче-на), коли оратор проголошує свою промову. Зважаючи на те, що кожна з промов може мати лише один з двох резуль-татів (переконав аудиторію чи не переконав), оратор аналі-зує отриманий результат на контрольно-аналітичному етапі. Література Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998. Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000. Культура ведення дебатів. – Харків, 1988. “Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст. 168-192, всього 310 ст. С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа», 1999 р.; М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.; «Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р. Історія красномовства. – к., 2000. Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Риторика \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 536 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: