Воскресенье, 12.05.2024, 08:52
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Риторика

Реферат на тему Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи, прийоми
Реферат на тему:Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи, прийоми.

Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи, прийоми

Теорія і методика красномовства розглядає методи ора-торської діяльності, що являють собою основний спосіб зв'язку між оратором і аудиторією, завдяки якому переда-ється і засвоюється інформація, здійснюється вплив на слухачів.
Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важ-ливе місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання. Щодо цього, розгляньмо питання про те, як і за яких об-ставин вона виникає, як організовується, як активізує слухачів.
Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потре-бує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Го-стра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією.
Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «полемікос» — войовничий, ворожий. Більш чітке визна-чення даного поняття можна знайти, наприклад, у енци-клопедичному словнику, де зазначається, що полеміка — гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а таке публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визна-чити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою за-хистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента.
Зданого визначення випливає, що полеміка відрізня-ється від дискусії, диспуту саме своєю цілеспрямованістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі су-дження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша — по-трібно здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвер-дити власну позицію. Полеміка — це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументовнішими, переконливими і безперечними науковими дока-зами. Отже, мета полеміки —досягнення істини чи її пере-вірка.
Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і про-дуктивною? Насамперед необхідно оволодіти деякими принципами полеміки. Один із принципів ведення полеміки є чесність і принциповість ведення полеміки. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначеність предмета спору і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки.
У жодному разі не можна перекручувати позицію опо-нента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.
Важливого значення набуває і принцип використання емоцій у полеміці. Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб'єктивного ставлення до питань, що обстоюються. Проте не слід перебувати у полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.
Характерний принцип полеміки — виявлення невід-повідностей і суперечностей у поглядах опонента, одно-бічності його позицій. Зрозуміло, воно потребує опану-вання діалектичною і формальною логікою, наявності високої культури мислення. Якщо оратор глибоко і до кінця переконаний в істинності своєї позиції (а інакше немає сенсу її обстоювати), належить розкрити хибність позицій опонента: продемонструвати слухачам, чому вона помилково уявляється їм правильною, привабливою; ви-світлити, внаслідок яких лавірувань опонент зміг зроби-ти свою позицію зовні переконливою і логічною.
Відомо, що істина потребує не декларування, а до-казу. Не роблячи екскурсу в логіку, можна висловити низку міркувань про застосування різних способів ар-гументації.
У дискусії з малопідготовленою аудиторією, мабуть, до-речно застосувати метод індукції, тобто спочатку висунути тезу, а потім на переконливих прикладах довести її істин-ність.
Для підготовленої аудиторії доцільніше використовувати метод дедукції.
Існує й третій спосіб доказу — аналогія, яка відрізня-ється особливою наочністю. Вона дозволяє доступно пояс-нити, доказати надто складні положення, активізує увагу* слухачів і підвищує переконливість мови.
Важливим принципом ведення полеміки є також уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. Висмію-вання опонента — прийнятний захід у ході полемічної бе-сіди. Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.
По-перше, ніяким гумором, ніякою іронією, жодним сарказмом не можна підміняти логічну критику і розкрит-тя позицій опонента. У полеміці сарказм, гумор, жарт над суперечником повинні вживатися в поєднанні, в сукупнос-ті з усіма іншими заходами розкриття і критики позиції опонента.
По-друге, як у ході полеміки в цілому, так і у викорис-танні гумору необхідна тактовність. До гумору слід удава-тися тактовно, не торкаючись гідності особистості.
Перелічені принципи є обов'язковими під час ведення будь-якої полеміки, але це зовсім не означає, що ними ви-черпуються всі поради і твердження. Щоразу полеміка вимагає, звичайна річ, своїх особливих засобів, своєї мето-дики ведення.
У процесі полеміки використовуються різні прийоми. Дуже добре, якщо сторона, яка стоїть на правильних по-зиціях, зможе передбачити можливі заперечення сторони протилежної і навіть відкрито висловити це передбачення: нам скажуть...», « тут нам можуть, мабуть, заперечити...» і т. ін.
Дозволеним у полеміці є прийоми доведення аргументів опонента до абсурду. Буцімто становлячись на його місце, мовби договорюючи за нього, можна показати, до якої безвиході за логікою приведуть його безпідставні суджен-ня. Між іншим, до цього прийому і зводилась Сократова іронія.
Можна використовувати прийом «відтягнути запере-чення». Він означає, що заперечення можна, хоча і неба-жано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгуб-леність, безпам'ятність.) в даний момент немає сил одразу заперечити і необхідний деякий час, щоб зібратися з дум-ками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося миттєвих вагомих заперечень, потрібно спочатку спрос-товувати другорядні доводи, а потім, зібравши сили, спря-мувати удар на головні.
В полеміці можна використовувати прийом «заковту-вання гачка», суть якого полягає в наведенні доводів на користь противника (з якими той згодний), а потім — не-сподівана демонстрація їх неспроможності.
В окремих випадках доцільно застосовувати полемічні прийоми «зіставлення суб'єктивних прагнень опонента з об'єктивним значенням його позиції». Даний прийом роз’яснює тому, хто помиляється, істинний, в деякій мірі прихований від нього смисл його позиції (на чий млин він ллє воду).
Всі ці прийоми вважаються припустимими, вони можуть використовуватися в публічному спорі. їх застосування не заважає з'ясуванню істини, не компрометує опонента.
Література
Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.
Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000.
Культура ведення дебатів. – Харків, 1988.
“Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст. 168-192, всього 310 ст.
С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа», 1999 р.;
М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.;
«Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р.
Історія красномовства. – к., 2000.
Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999.
Категория: Риторика | Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 423 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: