Реферат на тему Ораторське мистецтво, риторика - Риторика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Ораторське мистецтво, риторика. Ораторське мистецтво, риторика «Чтобы речь имела успех, надо: 1) завоевать внимание слушателей и 2) удержать внимание до конца речи». А.Ф.КОНИ Риторика – це наука про закони управління мисленномовленнєвою діяльністю, тобто про закони які визначають ефективність цієї діяльності. З давніх-давен риторику розуміють як науку про умови і форми ефективної комунікації. Як і кожна наука вона базується на законах. Основним законом є – закон ступеневої послідовності – основа ідеомовленнєвого циклу забезпечує йому систематичність і єдність мисленномовленнєвої діяльності, яка спрямована на підготовку та виголошення промов. Виділяють чотири етапи підготовки публічного виступу, які можна визначити як розділи риторики : Інвенція Диспозиція Єлокуція Меморія Першим етапом є інвенція (лат. винахід, вигадка) формування гіпотез майбутнього виступу. Натхнення приходить разом із зростанням обсягу ваших знань і роздумів. Якщо тема оволоділа вами, можливо, вона оволодіє й слухачами. Знайдіть пригодницьку жилку, інтри-гу, яка схвилювала б слухачів, пробудила відчуття переживання добра і зла. Обирайте таке коло питань, підготовка до яких може дати вам більше знань, аніж ними володіють ваші слухачі: «Студентське самоврядування», «Розвиток сучасної української музики» . Працюйте систематично, день за днем, наполегливо, постійно думайте над темою майбутнього виступу. Таким чином за тиждень ви створите ґрунтовну основу з фактів та ідей. Ге-рой Германа Гессе Сіддхартха на запитання, що він може, відповів: «Я вмію думати, чекати, постувати». Підбирайте прийнятну тему. Настрій публіки залежить від місця і часу. У побуті слу-хачі сприймуть як належне те, що в аудиторії здасться їм смішним, нудним або й шокуватиме. Тому мету і характер виступу повинен обрати сам оратор. Йому належить особливе право створити таку обстановку, яка підняла б присутніх над по-всякденною рутиною і спрямувала їх у привабливий політ разом з вашим духом, вашою думкою. Враховуйте аудиторію. Вибір теми. Насамперед тема повинна бути цікавою, достатньо важливою і зрозумілою для аудиторії. Щоб не схибити, ви-ступаючи зі своєю промовою, слід мати уявлення про рівень знань слухачів, їх освіту, виховання, заняття, вік і особливі інтереси. Взагалі, є багато тем, які можуть зацікавити всіх слухачів. Скажімо, рятування людей з палаючої багатоповерхівки чи гелікоптером під час повені, напевно, зацікавить усіх. Утім, майже кожний предмет, якщо його пояснити просто і конкретно, стане зрозумілим кожній аудиторії. Зазвичай незрозуміла не тема, а виклад її. З іншого боку, поняття сучасної світової організації (глобалізм), принципи оподаткування, досягнення сучасної медицини можуть бути зрозумілими навіть школярам за певного напруження і вміло підібраних оратором аналогій та прикладів. Чи буде тема важливою і захоплюючою, залежить головним чином від: а) основних інтересів аудиторії; б) групових інтересів; в) злободенних інтересів; г) конкретних інтересів; д) новизни теми; є) закладених у ній елементів конфлікту. Саме ці аспекти слід розглянути насамперед. А) Основні інтереси, їх витоки вкорінені у питаннях життя і смерті, здоров'я, кохання, відносин із ближніми, грошей та власності, професії, кар'єри, слави, соціального статусу і престижу. Те, що зазначені питання важливі, відчутно з акції будь-якої аудиторії. Вибором теми і мети можна викликати в аудиторії відчуття безпосередньої небезпеки або уявлення про життєво важливі, невідкладні заходи. Погодьтесь, адміністратор, який починає з питання про оплату праці на підприємстві чи в установі на зібранні робітників і службовців, зустріне глибоке і зосереджене розуміння. Клас керівник на зборах батьків швидше порозуміється з ш якщо почне з успішності учнів. Ділових людей відразу зацікавить питання зниження поточних витрат і уникнення певних податків. Звичайно, не тільки особиста або матеріальна користь цікавить слухачів. Ми зазвичай мало замислює над вражаючими фактами щорічної загибелі десятків мільйонів людей від голоду і масових хвороб. А лекція вправного ( тора на цю тему може зустріти гарячу підтримку програм допомоги. Почуття справедливості й бажання позбавитись від зла — могутні людські спонукання. Б) Групові інтереси. Ці інтереси аудиторії — найкраща основа промови. Коли значна частина групи готується практику за кордон, то розмова про особливі національні традиції, про можливість заробити під час практики, про спокуси і застереження буде вкрай цікавою й потрібною. Виступаючи у трудовому колективі, оратор може звернутися до питань хабарництва в місцевому самоврядуванні, про організацію дозвілля молоді, місцеві податки, стан навколишнього сере-довища тощо. В) Злободенні інтереси переважно викликані поточним моментом: виборча кампанія, референдум, проблеми теле-бачення, епідемії, засоби боротьби з поширеними хвороба-ми (серцево-судинні, ракові, туберкульоз) тощо. Людей завжди хвилювали питання справедливої оплати праці, вчасна вип-лата заробленого. Важливо, що в зв'язку з актуальними про-блемами можуть бути згадані і предмети, які ніби явно не пов'язані з ними. Скажімо, практично будь-яка політична або економічна проблема країни може бути поставлена у зв'язок із загальними світовими проблемами. Історична ситуація давно минулих часів може відкрити уважному слухачеві багато цікавих роздумів. Питання моралі, релігії та літератури також завж-ди легко пов'язати з актуальними проблемами сьогодення. Якщо оратор займається страхуванням від пожежі, то хіба зайвим буде розповісти слухачам про засоби збереження майна від пожежі? Г) Конкретні інтереси викликає все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо. Подивіться, як ставляться люди до кон-кретних речей, що їх оточують: автомобілі, будинки, їжа, тварини, стихійні явища. Адже уся нескінченна кількість речей має безпосереднє відношення до нашої роботи, зручностей та розваг. Утім, багато конкретних питань були б надто вульгарними і дрібними, якби вони не зачіпали поняття, що мають моральне або загальне значення. Наприклад, питан-ня щодо того, повинна людина палити чи ні, більш серйозне і значиме, аніж питання про те, якої марки цигарки краще палити. При достатній підготовці оратора можна обговори-ти і тему про вплив світових цін на метал на життя українсь-кого загалу, або тему стосовно впливу на нашу і європейську економіку того, що українці масово купують старі автомобілі. Д) Новизна теми завжди приваблює слухачів. Адже незалежно від ступеня уяви слухачі воліли б знати про життя інших народів, про мандри і мандрівників, про дива минулого і майбутнього. Багатьох цікавить життя павуків і л субатомний світ і гіпнотичні явища, телекінез і магія, питання про те, якими люди стануть через п'ять тисяч р чи про мандри нашої безсмертної душі навряд чи зали; кого байдужим. Але все-таки слід пам'ятати: якими б новими і незвичними не були заявлені вами теми, вони завжди мають бути пов'язаними із тим, що слухачі вже знаки тим, що для них має значення. Тільки дуже сміливий і відповідальний оратор став би розповідати в жіночому клубі про систему податків у ацтеків або серед студентів економічного факультету - про теоретичні аспекти фундаментам фізики, які спричинили дискусію між Альбертом Ейнштейном і Нільсом Бором. Є) Конфлікт у промові - також важливий елемент добре підготовленої промови. Люди завжди схильні приділяти увагу спірному, зіткненню думок, боротьбі. Надзвичайно цікавий і хвилюючий елемент історичних подій — воєнні бої або зіткнення думок видатних історичних діячів. Чого-чого а останнього в нашій вітчизняній історії немало. Достатньо пригадати події середини сімнадцятого або початку двадцятого століть. Відбір матеріалу для виступу. Погодьтесь, що є чотири джерела накопичення матеріалу для промови: особистий досвід, розмірковування і спостереження, інтерв'ю і бесіди, читання. Зібравшись виступити перед аудиторією, слід насамперед мати ідею і бажання висловитись. Інколи останнє від нас не залежить, бо є категоричне «треба!». У всякому разі треба скомпонувати власні думки, визначитися з власними прикладами, пригадати все, що вам особисто відомо з обраної теми, що ви чули, бачили, читали. Промова повинна «визріти». Треба завжди у вільні хвилини повертатися до обраної теми, думати про неї, промовляти вголос окремі епізоди. Нехай думка про тему буд останньою перед сном. Розповідайте друзям про свій задум, нехай вони також зацікавляться ним і висловлять свої думки. Ставте собі запитання стосовно змісту промови. Записуйте свої думки і спостереження. Будьте уважними, спілкуючись з іншими людьми, адже не виключено, що вони мимохіть скажуть щось таке, що до-поможе вам глибше усвідомити ваш задум. Правильно і ґрунтовно ставте запитання своїм співбесідникам. Намагайтесь сформулювати питання до них завчасно. Потім ідіть до бібліотеки й шукайте. Якщо бібліотекар зрозуміє вашу проблему, він допоможе. Читайте більше, ніж потрібно для підготовки доповіді. Треба знаходити останні дані, книжки, статті, матеріали наукових конференцій, цікавитись законодавством, постановами й указами. Актуальними мо-жуть виявитись і книжки минулих епох. Намагайтесь читати без упереджень, але критично. Читаючи, ведіть конспект прочитаного. Не лінуйтеся робити на полях нотатки. Як шукати потрібні джерела? Для цього е картотеки на автора і карто-теки систематичні. Існує велика кількість періодичних ви-дань: газети, журнали, усілякі бюлетені. Пам'ятайте, що існує багато видань енциклопедичного характеру, які постійно оновлюються. Не забудьте про біографічні, статистичні та літературні довідники, бібліографічнічні огляди. Після того, як опрацьовано певну кількість друкованих матеріалів, слід відібрати ті з них, у яких, на думку допові-дача, найбільш ґрунтовно висвітлено тему майбутнього ви-ступу. І майте на увазі ще один важливий момент: підберіть матеріалу на сотню виступів, але дев'яносто відкиньте. ДИСПОЗИЦІЯ - мистецтво розміщення матеріалу і оформлення структури промови. Для кожної промови необхідно спланувати (буквально до слова) її початок і закінчення. Планування змісту та порядку виступу — дуже складне і відповідальне завдання. Воно потребує багато часу і сил, вимагає сили волі. Треба відверто зазначити, що доповідач часто ухиляється від неминучих труднощів мислення. Новачки в ораторській справі часто сподіваються на силу натхнення під час виступу. Нажаль, натхнення без цілеспрямованої роботи над текстом не допомагає. Вступ повинен бути коротким. Люди сьогодні достатньо поінформовані. Тому у вступі слід чітко і зрозуміло сформулювати суть теми виступу. Один комерційний директор почав свій виступ перед співробітниками так: «Кількість диму випущеного трубами нашої фабрики за останні два літніх місяці була недостатньою для того, щоб суттєво затьмарити оточуючий пейзаж. Тепер, коли важкі дні позаду і почався с ділової активності, ми звертаємось до вас з короткою рішучою вимогою: ми хочемо якомога більше диму». Застерігайте себе від того, щоб на початку промови обов'язково розповідати смішну історію. Можна викликати смішку, використавши посилання на виступ попереднього оратора. Відзначте якусь безглуздість. Перебільшіть її. Непогано пожартувати на свою адресу. Розкажіть, як ви потрапили в якусь смішну ситуацію. Дуже грубою помилкою буде почати з вибачень типу: «Я не оратор... Я не підготувався до виступу... Мені нічого ска-зати.. .». Люди прийшли для того, щоб отримати цікаву і важливу для них інформацію. І ви, напевно, її маєте. Але навіщо ж відразу відвертати від себе увагу слухачів? Потім її нелегко буде повернути. Тому за будь-яку ціну увагу до свого висту-пу слід привернути одразу ж. Як це зробити? Викличте цікавість у слухачів. Один лектор почав свій виступ запитанням: «Чи знаєте ви, що і нині рабство існує в двадцяти країнах сучасного світу?» Цим запитанням він не тільки викликав цікавість, він здивував і вразив слухачів. «Як, рабство? У наш час? У двадцяти країнах? Це неможливо! Назвіть ці країни!». Почати виступ можна, використавши цитату з промови якогось відомого політичного чи громадського діяча, або на-вівши якийсь вражаючий аудиторію факт. Ну от, скажімо, з нашого сучасного життя: «Якось днями я йшов уранці на поїзд і звернув увагу на двох молодих, непогано вдягнених людей, які захоплено порпались у ящиках для сміття. Як ви думаєте, що вони там шукали?..» Складне запитання? Так, але якщо зважити на те, що молоді люди стали жертвами рекламної кампанії кави «Нескафе» і шукали кришечки, щоб виграти головний приз, то...» Основна частина. Зрозуміло, що це найбільш навантажена і об'ємна частика виступу. Адже тут йтиметься про ту інформацію про ту ідею, яку в розгорнутому вигляді вам доведеться донести до слухачів, надихнути їх на прийняття якогось рішення. В основній частині промови дають юридичні, економічні, політичні, конкретні наукові визначення, наводять усілякі порівняння посилання на авторитети, статистичні дані. Тут також можна використати різноманітні наочні посібники тощо. Від вашої ерудиції, від продуманості змісту лекції, від послідовності та аргументованості у викладенні матеріалу й залежатиме врешті-решт ваш успіх і успіх вашої справи. Завершення. Це також важлива частина виступу. Над тим, як він закінчить свій виступ, повинен замислитись кожен промовець. Останні фрази виступу краще вивчити напам'ять. Ви можете допустити якісь незначні помилки в основній частині висту-пу, особливо якщо ви намагаєтесь без потреби не користува-тися написаним текстом. Але в заключній частині виступу, коли ви резюмуєте основні положення вашої промови чи закликаєте до дії (якщо цей заклик має сенс у виступі), коли ви щиро робите комплімент на адресу зібрання або колекти-ву чи хочете завершити виступ якимось жартом, вам зовсім не до лиця припуститись якоїсь недоречності або схибити. Навіщо треба робити узагальнення-висновки сказано-го? Через те, що навіть у короткому виступі, який триває 5-10 хвилин, доповідач може зачепити таку кількість питань, що слухачі будуть не в змозі їх усі охопити наприкінці висту-пу. Тому бажано узагальнити зміст свого виступу, «розпо-вісти слухачам, про що все ж таки ви їм розповідали». Гумористична кінцівка також може допомогти тому, щоб у пам'яті ваших слухачів залишилось якомога більше із ска-заного вами. Досить влучною може бути поетична кінцівка. Таким чином, для успішного виступу в аудиторії важли-во підготувати добрий початок та добре завершення і зроби-ти так, щоб вони були пов'язані одне з одним. Слід мати на увазі, що неприпустимо завершувати вис-туп фразою типу: «Ну от приблизно все, що я хотів вам ска-зати. На цьому я і закінчу». Закінчуйте промову, але не кажіть про те, що ви закінчуєте. Слухачі зрозуміють це і без вас. І завжди завершуйте свій виступ раніше, ніж ваші слу-хачі цього захочуть, пропонують досвідчені оратори. ЕЛОКУЦІЯ (лат. висловлюсь, викладаю) безпосередній зміст викладу матеріалу, виступ перед аудиторією. Оратор, який ставить перед собою мету — виступити пе-ред певною аудиторією, — звісно, насамперед повинен виз-начити найбільш прийнятну у даний момент для даної ауди-торії тему. А маючи на меті виступити ще й цікаво і захоплю-юче, оратор повинен вчинити і певні конкретні кроки у цьому напрямку, до яких належить віднести: підбір доцільних мов-них засобів, граматичну правильність, ясність думки, до-вершеність висловлення. Вимога граматичної правильності, якій підлягає мова виступу, — слушна. Але тут слід ураховувати, що з промовою виступа-ють найчастіше без заучування напам'ять. Оратора часто не залишає відчуття непев-ності, доки він не буде твердо знати, що мова його граматич-но правильна. Інакше замість того, щоб зосередитись на змісті промови, доведеться зосереджуватися на словах. Ясність думки і довершеність висловлення також важ-ливі. Коли ви говорите про прості предмети або про речі широко вживані, намагайтесь користуватися термінами, які найбільше для цього підходять. Часто ( в захваті від власної поважності) оратор не слідкує за конкретністю своєї мови. Що означає, наприклад, вислів: «Утікачі дуже швидко неслися автобаном, і вітер свистів у них у вухах»? Майже нічого. А от вислів: «Вони мчали автобаном зі швидкістю 160 кілометрів на годину» мало кого залишить байдужим. І про вітер, який свистів у вуха не треба згадувати. Краще, щоб у вашому виступі землетрус був не просто «сильний», а силою у 6,5 бала... ПРЯМІ ТАКТИКИ МОВНОГО ВПЛИВУ можна визначити як тактики відкритого типу. Важливим показником цієї тактики є її незмінюваність. Прямі значення мовних одиниць не підлягають варіюванню. Такий, наприклад, заклик: «Зробимо Суми зразково чистим містом!» Зважте ще й на те, що існує велика кількість «вагомих» слів, які завдяки певним асоціаціям викликають приємні чи неприємні відчуття (наприклад, такі слова, як «пришелепкуватий», «розбухнути», «віддячити»). Привабливість прямого («доброякісного») повідомлення визначається ступенем довіри, який виявляє той, хто слухає, до того, хто говорить. Прямі мовні тактики не вступа-ють у конфлікт з критерієм щирості, хоча рівень їх ефектив-ності завжди підлягає сумніву. Співрозмовнику мало коли по-добається, якщо його відверто до чогось примушують. Так, дослідження в галузі реклами свідчать, що людям не подо-бається, коли їм говорять: «зберігайте (гроші в Ощадбан-ку)», «запитуйте (в аптеках міста)», «купуйте (тільки у нас)». У людей виникає лише почуття роздратування через те, що їх примушують робити те, що потрібно комусь. НЕПРЯМІ ТАКТИКИ МОВНОГО ВПЛИВУ. Загальний принцип побудови непрямої тактики мовного впливу ба-зується на тому, що фактично будь-яка непряма тактика пропонує слухачеві певну загадку — більшої чи меншої складності. Якщо слухач (читач) розгадає цю шараду, то отримає пев-ну уяву не тільки про зміст повідомлення, а ще й про моти-ви того, чому повідомлення побудоване саме так, непрямо. Непряма тактика мовного впливу містить у собі інтригу, вона оволодіває особистісними характеристиками слухача, включає його у повідомлення. Однак досить часто, застосовуючи таку тактику, сучас-ний носій мови відчуває занепокоєння, побоюється бути не-правильно зрозумілим, лякається ініціативи слухача. А тому поспішає відразу розкрити карти, щоб не виникло непорозу-міння. Очевидна особливість непрямих тактик мовного впливу в тому, що вони забезпечують слухачеві свободу дій як сво-боду ініціативи та фантазії. Адже «розгадати» — означає проаналізувати, перебрати в своїй свідомості декілька не-прийнятних варіантів розгадки, зрозуміти, чому вони не-прийнятні, а, можливо, врешті-решт і дійти «правильної відповіді». Останнє в лапках, бо хто ж може бути впевненим остаточно, чи те, що вам здалося правильним, мав на увазі ваш співбесідник, коли говорив: «у обіймах Морфея», «жодна мисляча людина», «у ногу з часом». Тому цілком слушними є заяви про фігуральний характер непрямих тактик. ВИСОКИЙ, СЕРЕДНІЙ І НИЗЬКИЙ СТИЛІ. В історії красномовства давно було опрацьоване вчення про три стилі красномовства: високий стиль середній (квітчастий) стиль низький стиль Для високого стилю характерне досягнення оратором атмосфери піднесення, зворушення слухачів. Тому оратору слід підбирати відповідні емоційні та величні засоби впливу на аудиторію. До таких можна віднести метафори, катахрези, алегорії, метонімії та інші фігури піднесення. Середній (або квітчастий) стиль промови покликаний надати слухачам насолоду від почутого. У такій промові слушно використати засоби, які покращують зміст виступу: гіперболи, епітети, метафори, усілякого роду вислови знаних мислителів і поетів, гумористичні включення, жарти тощо. Адже після такої промови слухачі повинні залишити аудиторію у гарному в веселому настрої. Низький стиль — це стиль повчання і розповідей. Переважно його вживають у ситуаціях, коли ми інформуємо, повчаємо або проповідуємо людям якісь істини. Тут, як правило (але не обов'язково!), промовці не застосовують риторичних фігур і тропів. Хоча ніхто й не стверджує, що у повчанні не може бути жарту чи оповідання обов'язково має бути сухим і збавленим емоцій. Зазвичай у риториці для того, щоб висловитись красиво, застосовують тропи і фігури. Троп — це слово або фраза у переносному значенні, об-разний вислів, переміщення у семантиці слова від прямого до переносного значення. Тропами є, наприклад, метафора, катахреза, синестезія, метонімія, синекдоха, антономазія, еналлага, гіпербола, літота, епітет, оксюморон, алегорія, антитеза, емфаза, каламбур, тавтологія, плеоназм, евфемізм, паралепсіс та інші. Фігура — це незвичайний за синтаксисом зворот мови, який застосовується для підсилення виразності виступу, впливу на почуття слухачів. Фігурами є, наприклад, паралелізм, ізоколон, анафора, епіфора, симплока, діафора, хіазм, асиндетон, полісиндетон, метатеза, анаграма, апокопа, синкопа, інверсія, парцеляція, ампліфікація, алітерація та інші. МЕМОРІЯ (лат. пам’ять, згадка) методика запам’ятовування структури і змісту виступу. Відомо, що людина із середніми розумо-вими здібностями використовує не більше десяти відсотків можливостей своєї пам'яті. Інші дев'яносто пропадають марно, оскільки ми порушуємо природні механізми запам'ятову-вання. Що ж зробити, щоб скористатися хоча б частиною з цих дев'яноста відсотків? Перша умова запам'ятовування — це глибоке і яскраве враження від того, що ви хочете запам'ятати. Для цього треба зосередитись. П'ять хвилин повного, глибокого зосе-редження дадуть відчутніший результат, ніж година блу-кань манівцями розрізнених думок. Що означає, зосере-дитись? Уявіть собі, що ви знайомитесь з новою людиною. Вона назвала себе. Зробіть усе, щоб чітко з'ясувати її прізвище та ім'я. Не полінуйтесь перепитати; запитайте, звідки по-ходить це прізвище. Таким чином ви отримали сильне вра-ження. Можливо, вам краще деякі тексти читати вголос, бо це допомагає запам'ятовуванню. Не лінуйтесь записувати нову інформацію: номер телефону, план доповіді, план роботи на наступний день. Подивіться на свої записи, пропонує Дейл Карнегі, а потім закрийте очі і уявіть їх написаними вогняними літерами. І запам'ятайте. Друга умова запам'ятовування — повторювання. Тисячі студентів у Китаї повинні знати напам'ять деякі релігійні тексти. Як їм це вдається? Тільки багаторазовим повторюванням! Тому кожному, хто хоче розвинути пам'ять, слід привчити себе до того, щоб часто у вільну хвилину, у транспорті, час прогулянки пригадувати, пригадувати і запам'ятовувати. Але тут слід пам'ятати про те, що чисто механічне повторювання — не завжди найкращий шлях. Психологи вважають, що людина, яка сидить і повторює текст, доки не закріпить його в своїй пам'яті, витратить удвічі більше часу, ніж людина, яка процес повторювання здійснюватиме з розі ними інтервалами, хоча б і протягом декількох днів. Третя умова запам'ятовування — це використання асоціацій. Асоціації бувають різними: дата народження, якась історична подія, знання структури підручника, спеціальні мовм, закони логіки тощо. Інколи ім'я людини чи назва місцевості або назва речі чи зміст події дають поштовх до якоїсь асоціації, що дозволяє ніби викарбувати їх у пам'яті. Той, більше осмислює отримані свідчення і встановлює між ні тісні взаємозв'язки, буде мати і кращу пам'ять. Щоб запам'ятати прізвище незнайомої людини, ставте їй запитання стосовно її прізвища. Щоб запам'ятати дати, асоціюйте їх з відомими вам знаменними подіями, які ви знаєте. Щоб запам'ятати план вашого виступу, розташуйте пункти його так, щоб вони постали перед вами у логічній послідовності. Якщо ви забули, що казати далі, використовуйте останні слова попередньої фрази на початку нової. Отже, усі чотири етапи дають нам змогу не тільки виступити перед аудиторією, отримати певне визнання, викласти інформацію, але і навчають що все треба робити обдумано, зосереджено, наполегливо. Підготовка до промови збагачує нас новими знаннями, адже для виступу промовець має підібрати матеріалу на сотню виступів, але використати лише самий найкращий. Видатний науковець Спіранський сказав, висуваючи як вимогу до оратора, «Якщо хочеш щоб я плакав, плач сам» тим самим він показав що і сама промова і підготовка до неї повинна мати для промовця велике значення, адже якщо хочеш щоб тебе почули та вислухали сам маєш відчувати те про що говориш. Використана література: Іржі Томан. Мистецтво говорити. – К., 2000. Молдован В.В. Риторика: загальна та судова: Навч. посіб. — 2-ге вид. — Біблогр.: С. 128 - 131. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 320 с. Основи ораторського мистецтва. – К., 2002. Вандишев В.М. Риторика:екскурас в історію вчень і понять: Навч. посіб. – К: Кондор. 2003. – 264с.
1 2 3 4 5 Категория: Риторика \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 701 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: