Реферат на тему Образність мови: поняття, зміст, роль, засоби створення образност - Риторика - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Образність мови: поняття, зміст, роль, засоби створення образност. Образність мови: поняття, зміст, роль, засоби створення образності Образність мови. Не можна розмовляти з аудиторією тільки мовою абстрактних понять, узагальнень, законів, висновків, мовою цифр. Оратор має зацікавити, захопити слухачів ідеями, які він розкриває. І тут образність ви-кладу необхідна. М. Горький зазначав, що мова повинна бути не тільки ясною, простою, правильною, чистою, а й яскравою. Зобразити яскраву, образну картину перед слухачами — залишити вражаючий відбиток у їх свідо-мості, схвилювати їх. Образ — це чудова форма ораторського мистецтва. Вона завжди використовувалась у промовах ораторів з трибуни суду. У справі Віри Засулич, яка обвинувачувалась у замаху на вбивство петербурзького градоначальника генерала Трепова, викликаного беззаконним розпорядженням остан-нього висікти різками політичного ув'язненого Боголюбова, її захисник П.А. Алексаидров образно змалював картину застосування в Росії різок: «Різка панувала скрізь: у школі, на мирському сході, вона була неодмінною приналежністю на конюшні поміщика, потім у казармах, у поліцейському управлінні. У зведеннях наших кримінальних, цивільних і військових законів різка мережила всі сторінки. Вона складала якийсь легкий мелодійний передзвін у загально-му гучноголосому стугоні нагая, кия і шпіцрутенів». Образність головним чином досягається за допомогою тропів і стилістичних фігур. Троп (грец. tropos — зворот) — вживання слова або вислову у переносному, образному значенні. В основі тро-па — зіставлення двох явищ, предметів, які близькі один одному за будь-якими ознаками. Народна мудрість гово-рить: «Без солодкого не відчуєш гіркого, без потворного не будеш мати уявлення про прекрасне». Існують такі види тропів: порівняння, епітет, метафора, алегорія, іронія, гіпербола, уособлення тощо. Порівняння. Це — зіставлення одного предмета а іншим з метою більш яскравої й наочної характеристики одного з них. Наприклад, говорячи про необхідність удосконалення всієї системи освіти і про те, як важливо молодих людей навчити творчо мислити, підготувати їх до життя, можна навести образне висловлювання, яке використовує порів-няння: «Ще стародавні говорили, що учень — це не посу-дина, яку необхідно наповнити, а факел, який необхідно запалити». Порівняння відіграють дуже важливу роль при описах, вони допомагають уявити об'єкт розмови. Епітет — (від грец. «додаток») образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найбільш характерну чи вражаючу якість. «Чи слід молодиці світити грішним во-лоссям проти Божого сонця ?» (І. Нечуй-Левицький ). Метафора — (від грец. перенесення) заміна прямого на-йменування предмета образним. Метафора є тим же порів-нянням, однак у порівнянні схожість указується прямо, а у метафори домислюється. Юність можна порівняти з вес-ною життя. Метафора за своєю суттю є скороченим порів-нянням, в якому пропущений сам об'єкт порівняння. На-приклад: чаша терпіння, у чужу душу не влізеш, випити гірку чашу та ін. Алегорія (іносказання) — зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ. Наприклад: хитрість інакомовно показують у вигляді лисиці; мир — у вигляді голуба. Відома всім алегорія кохання — серце; алегоричне зображення зміни війни на мир — «І пере-роблять мечі свої на лемехи, а списи свої на серпи». Тар-тюф — алегорія лицемірства, Дон Кіхот — алегорія ли-царства і т. п. Уособлення - надання неживим речам або природним явищам людських рис: лисичка-сестричка, вовчик-братик, дядько-ведмідь, тощо. Уособлення, дуже характерне для фольклору з його міфологічною свідомістю, використо-вується також літераторами: «Реве та стогне Дніпр широ-кий ...» (Т.Шевченко). Гіпербола (від грец. «перебільшування») — навмисне художнє перебільшення сили, значення, розміру явища, що зображується. Наприклад: «Мало який птах долетить до середини Дніпра» (М.Гоголь). Гіперболи часто вжива-ються в політичній полеміці та пропаганді тощо. Літота (від грец. «простота») — образний вислів, який полягає у зменшуванні величини, значення явища, яке зображується. Наприклад: Від Ніжина до Києва рукою по-дати. Оратори нерідко використовують засоби з народної мудрості: «хлопчик з палець», «хатинка на курячих ніж-ках». Літота — протилежний до гіперболи троп. Виразність і дієвість мови оратора багато в чому зале-жить від побудови фрази, її конструктивних особливостей. Стилістично значущі типи цих побудов (побудови фрази) називаються фігурами (лат. figure — образ, вид). До сти-лістичних фігур належать: інверсія, антитеза, градація, анафоро та інші спеціальні синтаксичні прийоми. / Інверсія (від лат. «перестановка») — незвичний, неха-рактерний для даної національної мови порядок розташу-вання слів. Використовується з метою привернути увагу слухача. Наприклад: Пити за перемогу не годиться завчас-но, то прикмета погана (Н.Рибак). Анафора (від грец. «винесення вгору») — лексико-син-таксичне повторення слів і словосполучень на початку прозаїчних речень (у віршах відповідно — рядків). Блис-кучий зразок її знаходимо у промові Цицерона проти Китіліни, де за її допомогою змальовується ця злочинна людина: «Хто отруйник на всю Італію, хто гладіатор, хто розбійник? » І далі називає Катіліну вбивцею, підроблювачем заповітів, обманщиком, гультяєм, марнотратцем, розпусником. Два-надцять разів повторюється у цьому реченні питальний займенник «хто» — анафора, що виділяє кожен вид зло-чинності Катіліни, надає всій структурі гостроти. Антитеза (від грец. «протиставлення») — зворот промови, в якому для посилення виразності протиставлені поняття, думки, образи, стами, риси характеру діючих осіб. Наприклад: Ні Богові свічка, ні чортові кочерга. Перемелеться лихо — до-бро буде. Антитезою часто прикрашав свої промови Цицерон. Так, звинувачуючи Верреса, він передбачив, що захисник підсудного Гортензій протиставить йому такий аргумент, як ім'я славного полководця. «Тепер, — каже Цицерон, — за-хисники Верреса можуть заявити: «Хай Веррес злодій, хай святотатець, хай перший негідник і злочинець, але він до-брий і вдалий полководець і його треба зберегти на важкий час для республіки»1, тобто злочинствам Верреса протиста-вити його військові здібності як основний аргумент проти обвинувачувального натиску Цицерона. Антитеза робить речення не тільки багатим за змістом, але й винятково милозвучним і принадним. Градація (від лат. «поступовість») — стилістичний прийом, що дає змогу відтворити вчинки, думки, почуття, або події в розвитку. Багатоступеневу градацію знаходимо в промові Цицерона «На захист Секста Росція з Амерії»: «У місті народжується розкіш, з розкоші неминуче вирос-тає жадібність, з жадібності проривається зухвалість, потім виникають всі злочини і лиходійства». Ця градація склада-ється з чотирьох ступенів. Зміст першого ступеня міститься в другому, зміст першого і другого — у третьому, зміст всіх трьох створює четвертий — найвищий і найсильніший сту-пінь. У п'ятій верринці знаходимо градації, що містять відповідні стадії судових процедур, наприклад: «Його по-відомили про цю справу. Негайно, як належало, за його наказом названих людей схопили, привели в Лілібей, по-відомили господаря, відбувся суд, їх засудили». Тут града-ція створюється за логічним значенням сказаного, що є стрункою цілістю. Усі подані вище тропи і фігури в основному базуються на прагненні оратора чітко й ясно передати думку та емо-цію. Тропи та стилістичні фігури є лише частиною засобів, які використовуються для досягнення художності та ви-разності мовлення. Які ж художні, естетичні елементи роблять мову яскравою, образною? Ефективними художньо-естетичними елементами ораторської мови насамперед є багатство фоль-клору, народної розмовної мови. Аристотель зазначав: «Добре приховує своє мистецтво той, хто складає свою про-мову з виразів, які взяті з буденної мови». Народні порівняння — це фразеологічні сполучення, в яких на основі спільних ознак зіставляються люди, явища, речі, предмети з метою створити яскраві уявлення або ви-кликати відповідну емоційну реакцію. Використання народних прислів'їв і приказок робить промову яскравою і переконливою. Але якщо зловживати прислів'ями та афоризмами, вони, зрештою, швидко набридають і роблять мову нудною й одноманітною. Оратор у процесі підготовки до виголошення промови використовує крилаті вислови, образи художньої літера- туру Однак художні засоби повинні застосовуватися лише такою мірою, якою вони необхідні для глибокого розумін-ня основних науково-теоретичних положень змісту про-мови. Шаблони, штампи притупляють образність мови, її влучність і щирість. Тому уникати штампів, оберігати мову від шаблонів — одне з першочергових завдань оратора. Література Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998. Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000. Культура ведення дебатів. – Харків, 1988. “Історія світової культури” Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 1994 р. – ст. 168-192, всього 310 ст. С.І. Радциг «Історія Давньогрецької літератури», Москва, у «Вища школа», 1999 р.; М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.; «Антична література», м. Москва, у «Освіту», 1986 р. Історія красномовства. – к., 2000. Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Риторика \| Добавил: Aspirant (21.07.2013)
Просмотров: 910 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: