РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Вміти вчасно промовчати - Психологія - Реферати - Каталог статей

Вміти вчасно промовчати. Уміння говорити. Про що б не йшла мова, треба вміти говорити, зробити все належне, щоб інша сторона вас зрозуміла. Для того, щоб повідомлення було сприйняте правильно, необхідно: Добре знати тематику зустрічі. Спланувати своє повідомлення. Не зневажати фактами. Намагатися привернути до себе увагу. Стежити за своєю мовою. Говорити задля досягнення мети. Поради по формуванню адекватного сприйняття: - акцентуйте важливі слова і підпорядковуйте їм неважливі; - змінюйте голос — він повинен то знижуватися, то підвищуватися. Раптове підвищення чи зниження тону голосу виділяє слово чи речення на загальному фоні; - змінюйте темп мови — це надає їй виразності; - робіть паузу до і після важливих слів. Уміння слухати. Німецький соціолог Вальфіш-Руле навіть сформулював 26 аргументів мовчання. Наведем деякі з них: Якщо ваш співрозмовник роздратований, то промовчіть щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратовано: людиною — все одно, що підкладати дрова у багаття. Якщо ви самі роздратовані — краще промовчати, щ~ не сказати щось таке, про що потім жалкуватимете. Якщо ви довго говорили — помовчіть, дайте сказати іншим. Якщо вам дали слово, а те, що ви хотіли сказати, вже висловили інші, відмовтесь від повтору. Коли вам хочеться поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить — промовчіть. Якщо ви недостатньо обізнані з певним питанням, дайте можливість говорити тим, хто знає про нього краще. Краще промовчіть, аби не образити гідності інших. Мовчіть у ситуації, в якій своєю розмовою ви могли б мимоволі розкрити довіреігу вам таємницю. Нагадаємо також, що не слід бути надокучливим співбесідником і завжди потрібно слідкувати за своїм настроєм. З усіх людських якостей уміння слухати найважче. Л.Фейхтвангер запевняв: «Людині необхідно 2 роки, щоб навчитись говорити, і 60 років, щоб навчитись слухати». Заважає слухати: а) обтяження власними проблемами, відволікання на власні думки; б) поспішність суджень. Дослідження показали, що у 70 % випадків людина слухає уважно лише перші 2 хвилини, а потім подумки говорить собі: «Все ясно» чи «Усе неправильно»— і далі вже не дослуховує; в) критичність, негативність сприйняття і мислення. Увага часто спрямована на помилки, недоліки мови і поведінки того, хто говорить, і значно менше — на нове, цінне, корисне; г) упередження проти того, хто говорить. Наприклад: «Що він може сказати розумного?», «Молодий ще», «Некомпетентний» тощо; д) прагнення самоствердження. Дослідження показали, що інколи думки партнера зайняті обмірковуванням своїх реплік, порад і зауважень, а не слуханням співрозмовника. Формулювати запитання — це не просто уміння; за складністю — це мистецтво, що вимагає бездоганного володіння мовою, сприйнятливості комунікативних виявів партнера, особливо невербальних сигналів, і здатністю відрізняти щирі відповіді від ухильних. В гуманістичному смислі — це мистецтво дбайливого ставлення до людини, що опинилася під владою питань. Запитувати — значить виявляти приємну співрозмовнику зацікавленість у його особистості. Безкорисливо запитувати — означає ухилятися від особистих проблем. Багато конфліктів і непорозумінь виникає між партнерами через незрозумілі запитання. Щоб запитувати інших, необхідна сміливість, оскільки ставити запитання іншому означає саморозкритись. Проте зневажити запитанням — значить відкрити шлях здогадкам. Без запитань людина довільно формує уяву про інших, привласнюючи їм на основі своїх вигадок ті чи інші якості і недоліки. Відмовляючись шляхом запитань прояснити наміри іншого, вона будує свої припущення про його мотиви і майбутні вчинки, а потім підводить свою поведінку під вигадану схему дій. Ще антична риторика знала сім класичних запитань, здатних упорядкувати діалог:— що? — хто? — де? — яким чином? — чому? — ким? — коли? Інший варіант «питального аналізу» складається із шести запитань, що мають прояснити:— факти — почуття — бажання — перешкоди ~ засоби — час дій. Вже самим фактом запитування людина показує, що хоче брати участь у спілкуванні, забезпечити його подальший розвиток та поглиблення. Це переконує партнера, що до нього виявляється інтерес і є намір встановити певні позитивні стосунки. Краще підготувати для партнера серію запитань, ніж виголошувати перед ішм свої найблискучіші ідеї. Мистецтво переконання полягає у тому, щоб підвести співрозмовника до потрібного висновку, а не нав'язувати цей висновок силою логіки, голосу чи авторитету. До запитань, що забезпечують продуктивний зовнішній діалог, належать: О інформаційне, мета якого — одержати максимум інформації; О дзеркальне, тобто повторення висловлювання партнера у запитальній формі і прагнення змусити його по-іншому подивитись на знайомі речі; О естафетне, яким мають на меті випередити висловлювання партнера. Якщо задали запитання, на яке неможливо дати негайну відповідь, не слід говорити, що вам треба проконсультуватися з керівництвом, що в даному питанні ви — не спеціаліст. Краще записати питання і сказати, що відповідь на нього обов'язково буде дана пізніше. Якщо ж у такій ситуації опиниться партнер, не треба наполягати на негайній відповіді. Скоріш за все, відповідь не відпрацьована, і, вимагаючи негайної відповіді, партнер змушений буде сказати «ні». Природно, що через день-два у бесіді він начебто ненароком відповість на поставлені питання.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (20.10.2014)
Просмотров: 694 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: