РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПСИХІКИ - Психологія - Реферати - Каталог статей

СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПСИХІКИ План 1. Людина як багато системне явище 2. Сутність людської психіки і психічного 3. Література Людина як багато системне явище Щоб зрозуміти сутність особистості, слід з'ясувати співвідношення цього поняття з такими поняттями, як "індивід", "людина", "індивідуальність", "об'єкт", "суб'єкт" та ін. (рис. 4.1). Людське дитя народжується на світ із генетично закладеними в ньому потенційними можливостями стати людиною. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, які належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, а також розвиток мислення, свідомості, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та її відмінність від тварин зафіксовано у понятті "індивід". Індивід - це те людське біологічне підґрунтя, яке забезпечує розвиток особистості в соціальних умовах. Факти з життя дітей, які змалку потрапили до тваринних (вовчих) зграй і яких не вдалося повернути на шлях людського розвитку, свідчать, що людиною можна стати лише в соціальному оточенні, проходячи певний послідовний шлях соціалізації індивіда, творення особистості. Людину як індивіда характеризують її вік, професія, стать, зовнішність, освіта, звички, захоплення. Але, з'явившись на світ як індивід, людина набуває особливих соціальних властивостей, вона стає особистістю. І це набуття можливе лише в соціумі. Тому можна стверджувати, що особистість - це соціальне явище, продукт розвитку суспільства, об'єкт і суб'єкт історичного процесу та суспільних відносин (взаємодії з іншими суб'єктами життєдіяльності та спілкування). Рис. Людина у різних вимірах. Поняття "особистість" стосується відповідних властивостей індивіда, причому йдеться про своєрідність, неповторність, унікальність індивіда, тобто індивідуальність. Однак поняття індивід, особистість та індивідуальність не є тотожними: кожне з них розкриває специфічний аспект індивідуального буття людини. Особистість можна зрозуміти тільки в системі стійких міжособистісних зв'язків, опосередкованих змістом, цінностями, сенсом сумісної діяльності кожного з її учасників, тобто особистість постає як реальність для інших. Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. По-няття людини значно ширше від поняття особистості, бо охоплює велике коло соціальних і біологічних ознак - антропологічних, етнографічних, національних, культурних тощо. Людина як особистість добровільно набуває тієї чи іншої соціальної ролі, усвідомлює можливі наслідки своїх дій після їх виконання й розуміє всю повноту відповідальності за їх результати. Але процес виконання соціальної ролі, соціальний статус і ранг особистості, її позиція в житті й на службі, здатність діяти добровільно, самостійно та відповідально відображаються в тих індивідах (їхній свідомості), які її оточують, працюють із нею. Особистість - це спосіб життя, образ соціального буття. Вона може стверджувати себе і на негативних нормах та цінностях, які є в людській культурі. Тому особистість не можна розглядати тільки з позитивним знаком. Особливо яскраво це виявляється у так званих історичних особистостях, серед яких чимало героїв і прогресивних діячів, але є й чимало тиранів, людиноненависників. Особистість - це зовнішнє та внутрішнє психічне. Особистість визначається через зал ученість людини до конкретних суспільних, національних, культурних та історичних відносин, які вимагають свідомої продуктивної діяльності і спілкування. У філософсько-психологічному аспекті особистість - це об'єкт і суб'єкт історичного процесу та власного життя. Вона - продукт епохи, життя своєї країни, нації, власної сім'ї, а водночас - очевидець та учасник суспільного руху, творець власної і загальної історії. Сутність людської психіки і психічного Виникає закономірне запитання: що становить собою людська психіка? На нашу думку, психіка утворюється на основі взаємодії різних форм психічного теперішнього й минулого. На це звернула увагу O.A. Донченко: "Дані сучасних наук... дають змогу говорити про енерге-тичні та інформаційні аспекти психіки, які виражають її загально-природні й загальнолюдські властивості, про індивідуально-прижиттєві й трансособисті її компоненти, про субстратні та процесуальні характе-ристики функції, що співвідносяться з рівнем і реального, і віртуального, ноосферичного. Назріла потреба в розвитку й утвердженні нових уявлень про психіку як систему, яка містить дані не тільки відображального, а й генетично-універсального, а також історико-стимулюючого порядку. Йдеться про її здатність зберігати і передавати із покоління в покоління будь-яку різноманітну інформацію без безпосередньої допомоги відображальних властивостей речової матерії (наприклад, мозку людини)". Фактично це підтверджує трансперсональна психологія. Що тут є важливим для нас? По-перше, якщо свідомість поширюється за межі феноменального (реального) світу, то це поширення можливе через психоенергію. По-друге, визнання існування свідомості поза межами мозку є фактом визнання зовнішнього психічного, локальних джерел психоенергії. Для нас також набуває особливого сенсу те, що автори цього напряму в психології допускають можливість існування пам'яті та свідомості навіть на рівні однієї клітини. Тоді можна сказати, що вони є окремим психічним зі своїм окремим потенціалом. По-третє, психіка індивіда охоплює психічне попереднього розвитку етносу й нації, яке певним чином впливає на його поведінку. По-четверте, можлива об'єктивація і розоб'єктивація психічної енергії. Усе це свідчить про існування в просторі й часі (Всесвіті) різних видів І форм психоенергії, а також про:* її здатність об'єктивуватися і розоб'єктивуватися;* можливість взаємодії з іншими видами й формами психо-енергії;* миттєво передаватися і сприйматися в просторі й часі за допомогою "запуску" відповідного психічного коду;* її здатність зберігати змістовно-інформаційний та енергетич-ний потенціал;* наявність у кожного виду і форми психоенергії свого коду, за допомогою якого відбувається їхня взаємодія, тобто кожна людина, соціальна та етнічна спільнота, нація, мають свій психічний код. Психіка індивіда, яка організовує єдність його організму, обов'яз-ково утримує в собі багатообразність Всесвіту, котрий згортається й стискається в ній у якусь сутність, єдність. Але індивід розвивається в особистість, якщо вчасно розвивається його свідомість у процесі соціалі-зації, яка можлива за наявності соціального, суспільного життя. Отож, і соціальне, як частина розмаїття та багатоаспектності психічного, знахо-дить своє місце в цій сутності, єдності. Та й природні умови Землі вірту-ально стискаються в індивідуальній та соціальній психіках. ЛЮДСЬКА ПСИХІКА - це багаторівневе й багатосистемне, але цілісне й самостійне суще утворення, яке одночасно існує в індивіді й поза ним, поєднує різне психічне минулого, тепе-рішнього і майбутнього та відображає зовнішній світ, минулий розвиток людства, етносу й нації; утримує й відтворює внут-рішній світ суб'єкта психіки; гармонізує та упорядковує смисли його життєдіяльності; роз об'єктивує внутрішнє психічне у зовнішнє й об'єктивує зовнішнє психічне у внутрішнє. Ми визнаємо можливість окремого й незалежного від людського мозку існування психічного у психіці й поза нею. Психічне - це те, що містить психоенергію будь-якої полярності і може взаємодіяти з людською психікою та іншим психічним. У психічному, його психоенергії закодовано думки, почуття, вольові акти, стани, ідеї, установки та інше, які є несвідомі, підсвідомі, свідомі й надсвідомі для індивіда, а також різні за величиною енергетичного потен-ціалу. Водночас кожна думка, висловлювання, емоція, почуття, вчинок, дія, акт поведінки й сама поведінка та діяльність і окремого індивіда, і будь-якої соціальної спільності містить певний заряд психоенергії, який викидається (впливає) на інші суб'єкти соціального буття. Матеріальні, інформаційні, історичні, духовні, політичні, ідеоло-гічні, екстремальні, космічні, планетарні, дієві, мисленнєві, чуттєві та поведінкові форми існування психічного перетворюються (розоб'єктиво-вуються) на певний психопотенціал, а останній, за відповідних умов, об'єктивується у вказані форми існування психічного. Психоенергетичний потенціал може бути і позитивним, і негативним. Психічне поділяють на внутрішнє й зовнішнє. До внутрішнього психічного належить усе, що стосується внутрішнього світу індивіда: емоції, почуття, переживання, образи уявлень, стани, властивості, мотиви, цінності, установки, погляди, думки, стереотипи, різні психічні утворення та ін. У психіці кожне окреме з цих явищ існує у вигляді мобільного шару незалежної психоенергії. Сюди також належить ментально-психічне, тобто те, що передається йому від етносу й нації. Різне психічне володіє психоенергією, яка має різну величину позитивного чи негативного потенціалу. Внутрішнє психічне, у свою чергу, поділяють на активне внутрішнє психічне та пасивне внутрішнє психічне. Активне внутрішнє психічне становить психоенергетичний потенціал, безпосередньо задіяний у життєдіяльності людини. Пасивне внутрішнє психічне - це те, що безпосередньо не задіяне в життєдіяльності людини на цей час. Зовнішнє психічне - те, що перебуває поза індивідом і вмішує в собі психоенергію та впливає на його психіку. Ще Декарт, а за ним й інші мислителі зовнішнє визнавали причиною та "ініціатором" процесу, що породжує психічне. З'ясовуючи питання про "зовнішнє"" зовнішній світ, варто розглянути деякі поняття, що так чи інакше розкривають його сутність. Зокрема, нерідко для позначення того, що оточує людину, вживають термін "середовище". Середовище - це сукупність усіх умов, які оточують предмет (річ, рослину, тварину, людину) і безпосередньо чи опосередковано впливають на нього, тобто це зовнішнє психічне. Отже, зовнішнє психічне складається з різних субстанцій психічного, які існують у вигляді специфічної психоенергії. Ця психоенергія може бути різною за обсягом і полярністю, а стосовно впливу на поведінку й життєдіяльність людей, соціальних груп, націй, народів - позитивною, нейтральною або негативною. Причому позитивна (світла) психоенергія притягується до позитивної (світлої), відштовхує, нейтралізує негативну, а негативна (чорна) - до негативної (чорної). Для психіки індивіда зовнішнім психічним є соціальні психіки первинних малих соціальних груп, великих груп, своєї нації, інших націй і народів, планетарна психіка й космос, а також ті явища, які е в цих системах. Внутрішнім психічним е всі психічні явища, які вміщує психіка. Одночасно індивід, відтворюючи й трансформуючи зовнішнє психічне, втілює його у свої норми поведінки, принципи, емоції, почуття, звичаї, ціннісні орієнтації, соціально-психологічні установки, відносини, діяльність, творчість тощо, тобто зовнішнє психічне може перейти у внут-рішнє психічне. У свою чергу, внутрішнє психічне може перейти у зовніш-нє психічне. Зовнішнє психічне переходить у внутрішнє психічне тоді, коли воно з яких-небудь причин активізується й зіштовхується з внутріш-нім психічним. Для кожної людини соціальна психіка навколишніх спільнот, а також соціальна психіка народу (державної нації) є зовнішнім психічним, що існує поза індивідом, але яке одночасно "присутнє" в індивідуальній психіці. Психіка й психічне взаємодіють за посередництвом обміну і взаємо-впливу психоенергії. Позитивний потенціал психоенергії (так само, як і негативний) має властивість до нагромадження, накопичення (властивість синергійності). І що вищим є цей потенціал, то з більшою силою він "відштовхує" від себе негативну психоенергію. Властивість взаємопроникливості психічного в тому, що різні види і форми психічного взаємопроникають одні в одні. Саме внаслідок цього відбуваються позитивні зміни в психіці громадян під дією соціалізації і виховання. Будь-яке проникнення психічного в інше психічне зумовлює зміну їхнього психоенергетичного потенціалу. Взаємопроникливість психічного можлива через дію психоенергії. Саме психоенергія підсилює, знижує або деформує, одне слово, змінює психоенергетичний потенціал того психічного, на яке вона спрямована. Але в цьому разі виявляється інша властивість психіки — синергійність, яка характеризує її здатність до накопичення психоенергії різної полярності. Причому синергійність потенціалу психоенергій різного психічного в індивідуальній психіці не дорівнює їх простій сумі. Вона є складним інтегрованим цілим, яке якісно і змістовно відрізняється від психоенергії окремо взятого кожного психічного. У психіці може накопичуватися і позитивний, і негативний психоенергетичний потенціал. І що вищий рівень їх накопичення, то більша ймовірність їх "вибуху", тобто розоб'єктивації та об'єктивації у відповідні дії та вчинки. Отож, психіка володіє такими властивостями, як об'єктивація та розоб'єктивація психоенергії. Суть цих властивостей у тому, що психоенергія може перейти, трансформуватися в конкретні предмети та явища, тобто об'єктивуватися, а за відповідних умов знову перейти, трансформуватися з предметів і явищ у психоенергію, тобто розоб'єктивуватися. Процеси об'єктивації — розоб'єктивації можна пояснити на прикладі картини, яку намалював художник. Для нього художнє полотно — це об'єктивація певної частини його психоенергії. Але коли картину виставлено, наприклад, у музеї, картинній галереї чи просто на продаж, то для того, хто її розглядає, вона стає зовнішнім психічним, психоенергія якого розоб'єктивовується та об'єктивується у відчуттях, сприйняттях, розумових і чуттєвих образах, що виникають у суб'єкта споглядання. Індивідуальній психіці притаманна така властивість, як інтро-вертованість або екстравертованість. Інтровертованість харак-теризує відповідну установку й спрямованість психіки на себе, своє внутрішнє психічне, їх зміну, взаємодію, взаємопроникливість та інше. Екстравертованість, навпаки, виражає відповідні установки й спрямо-ваність психіки на зовнішнє психічне: навколишній світ, взаємини в ньому тощо. Ще одна властивість психіки - це її психологічна репродуктив-ність, тобто здатність до відтворення попереднього психічного з таким самим його психоенергетичним потенціалом. Наприклад, після того як людина перебуває в стані страху, вона рано чи пізно повертається в попередній стан психічного напруження, а потім у стан спокою. Це значить, що за відповідного впливу на психоенергію одного психічного іншою психоенергією (іншим психічним) можна змінити психо-енергетичний потенціал першого психічного. Рефлексія, як властивість психіки, полягає у сприйманні та перенесенні змін зовнішнього світу, його різних видів і форм психічного на себе, перетворенні їх на власне психічне. Будь-які суттєві зміни в соціальному просторі й часі, під час навчання і виховання є психічним, яке впливає (деформує, змінює психоенергетичний потенціал іншого психічного) на психіку особистості. На основі цієї властивості відбувається розвиток психіки. Вона також дає змогу людині пристосуватися до нової реальності. Література: 1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - M.: Наука, 1980. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 2. Бессознательное. Природа, функции, методы исследования: В 3-х томах. - Т. 1. -Тбилиси, 1978. 3. Варій М.Й. Соціальна психіка нації : Наукова монографія. - Львів: Сполом, 2002. 4. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. 5. спеціальностей. - Львів: Край, 2005. 6. Винницький O.P. Мозок і парапсихологія: Монографія. - К.: Поліграфкнига, 1996. 7. Вичев В. Мораль и социальная психика. - M.: Прогресс, 1978. 8. Грофф С. За пределами мозга. - М.: Изд-во Моск. трансперсонального центра, 1993. 9. Донченко Е.А. Социэтальная психика. - К.: Наукова думка, 1994. 10. Загальна психологія: Підруч. для студ. вщ. навч. закладів / За заг. ред. акад. 11. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000. 12. Загальна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.-К.: А.Г.Н., 2002. 13. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., Политиздат, 1975. 14. Марищук В.Л. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. - М.: 15. Политиздат, 1989. 16. Основи психології/ За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. Петровский ВА Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов на Дону; Феникс, 1996. 17. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред, В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003. Тайны сознания и бессознательного: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Минск: Харвест, 1988. 18. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. 19. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. с англ. -СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 20. Фройд 3. Психология бессознательного. - М.: Прогресс, 1990. Фромм Э. Душа человека. - М.: Республика, 1992. Хардинг М.Э. Психическая энергия. - М.: Рафа-бук; К.: Ваклер, 2002. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. - М.р 1993. 21. Ярослав Іванович Цурковський (1905 - 1995). До 100-річчя від дня народження / Упор. О.М.Лозинського, З.С.Багнюк та ін. - 2-ге вид., доп. - Львів: Вид-во Університету "Львівський Ставропігіон", 2005.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (29.10.2014)
Просмотров: 561 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: