РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Релігія первісного суспільства - Психологія - Реферати - Каталог статей

План Вступ 1. Проблема походження релігії . 2. Особливості “міфологічного мислення”. 3. Основні форми первісних культів: Анімізм, фетишизм, магія. Висновок Список використаної літератури Вступ На світанку зародження суспільства людина відо-бражала дійсність у міфах — оповіданнях про богів, героїв, демонів, духів тощо. В цих творах, які переда-валися з покоління у покоління, відбивалися фантас-тичні уявлення людей докласового і ранньокласового суспільства про світ, природу, буття. Міфи, фольклор, загальновизнані звичаї та норми поведінки людей стали головними джерелами, з яких почалася релігія. Важливим є питання: коли і як виникла релігія? Богослови стверджують, що релігія має надприро-дне, божественне походження, існує споконвічне і що історія суспільства зобов'язана релігії. Сучасною наукою доведено, що становлення лю-дини і суспільства охоплює величезний історичний період, який тривав понад 2,5 млн років (за новими Даними — 3,5 млн років). Деякі археологи та антро-пологи засвідчують, що в історії людства існував три-валий безрелігійний період, а перші релігійні уявлен-ня в сучасному розумінні склалися у верхньому палео-літі приблизно 40—20 тис. років до н. е., коли жили люди сучасного антропологічного типу (кроманьйонці). 1. Проблема походження релігії Слово “релігія” походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо-жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське визначення релігії виходить з віри в іс-нування Бога. Але воно, так би мовити, конфесійне, однобічне. Релігія – одна з найдревніших форм суспільної свідомості ,це одна з форм своєрідного відображення світу. Час виникнення і становлення релігійних вірувань охоплює величезний період в сотні тисяч років. Датування – виникнення тих , чи інших форм релігії ускладнюється також і нерівномірністю розвитку матеріальної і духовної культури в різних областях ойкумени. Тому датування виникнення релігії не може бути витримане в єдиній часовій системі . Релігія - є однією з найбільш давніх форм духовного освоєння світу, яка випливає з властивостей процесу пізнання. У свідомості первісної людини панували міфологічні та магічні уявлення. З часом магію змінює релігія , як нова панівна форма суспільної свідомості. Дані археології та антропології засвідчують , що в історії людства існував тривалий безрелігійний період , а перші релігійні уявлення в сучасному розумінні склалися у верхньому палеоліті приблизно 40-20 тис. років до н.е., коли жили кроманьйонці - це люди сучасного антропологічного типу. Джерела та корені релігії : - умови суспільного буття , - труднощі пізнавального процесу, - емоційне відношення людини до дійсності. Міфи , фольклор , загальновизнані звичаї та норми поведінки людей стали головними джерелами , з яких почалася релігія. Теологи стверджують , що релігія має надприродне , божественне походження , існує споконвічно і що історія суспільства зобов’язана релігії. І міфологія, і релігія відіграли важливу роль в історії людства. Це були перші форми людської свідомості, які передували філософії (науковому мисленні). Виникнення світових релігій – повторний пункт в історії релігії. Вони сприяли поширенню релігійних вірувань по всій планеті. 2. Особливості “міфологічного мислення”. В історії первісних вірувань якнайрізніших племен і народів, можна виділити три історичні типи уявлень про надприродне – “чуттєво-надчуттєвий”, демоністичний і теїстичний. Перший з цих типів репрезентує найдавніші вірування, що складалися ще в епоху ранньородового суспільства й відомі у формах фетишизму, тотемізму, анімізму, первісної магії. Для них характерними були уявлення про зрощеність надприродного з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу на довкілля та притаманність йому орудної функції (здатності не творити, а лише орудувати готовим). Продуктом подальшого релігієтворення став другий тип вірувань в надприродне – демоністичний, які полягали у вірі в духів (від грецьк. daimon – “дух”). Ці вірування, сформовані в умовах розвинутого родоплем’яного суспільства, були уявленнями про існування безплотних надприродних істот – духів, які вже мають досить широку сферу впливу на довкілля, можуть переселятися з речі в річ або в людину і виявляють деякі ознаки творильності щодо природного. Демоністичні вірування були найважливішою і найпоширенішою формою релігійного освоєння древнього світу. В умовах суспільства, що ставало на шлях соціально диференційованого розвитку, поступово зароджується історично третій тип уявлення про надприродне – теїстичний, пов’язаний з вірою в богів. Для цього типу, що існує спершу у вигляді політеїзму, а потім набирає й монотеїстичного змісту, характерними є уявлення про надприродне як могутню, всевладну істоту – Бога з іманентною йому деміургічною функцією щодо природних і суспільних явищ, щодо світу в цілому. Історичні дані щодо найдавніших вірувань, на жаль, дуже обмежені, все ж дають підстави вважати, що серед них мали поширення фетишистські вірування (від португ. fetiko – “зачарована річ”). Ці вірування репрезентують, зокрема, камінці-фетиші та стулки річкових черепашок. Люди гадали, що фетишизовані предмети – камінці, кістки, панцирі черепах і т. ін. є живими істотами і можуть мати для них охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати ворогові шкоди, викликати чи притягати дощ, лікувати від пропасниці тощо. Що ж до тотемістичних вірувань (від індіанськ. ot-totem – “його рід”), то вони полягали в уявленнях про кровні зв’язки даного роду чи племені з певним тваринним чи рослинним “співродичем”. Тотем видавався реальною істотою, котра, проте, має особливі, “надчуттєві” якості, завдяки яким вона може надавати людям як своїм братам і сестрам певної помочі. Зокрема, люди орла або ведмедя, вовка і т. п. вірили, що їхні спів родичі-тотеми можуть передавати їх цінні риси – гостроту зору, силу, прудкість ніг тощо. Але особливо поширеними серед залишків найдавніших уявлень були анімістичні вірування (від лат. anima – “душа”). Вони полягали у вірі в існування у тілі двійника – душі, що видавалася цілком реальною істотою – чоловічком у зіниці ока, пташкою у грудях, парою, кров’ю і т. ін. Вважалося, що від душі, яка має особливі властивості, залежать стани людини – життя і смерть, сон і неспання, здоров’я й недуга і що на душу, в свою чергу, можна впливати засобами контактної магії (харчем, ласкою тощо). Наші пращури, правдоподібно, часто уявляли душу у вигляді крові: розлита по тілу, вона давала життя усім його органом. Про такі уявлення свідчать численні поховання вохрованих покійників у ямах або скринях з кам’яних плит: вважалось, що вохра підтримує життєві сили душі, яка є носієм життя. Причому, первісні мисливці вважали, що душі померлих, залишаючи тіло, перебувають десь поблизу, в звичному для них довкіллі, а не відлітають на небо, у “Вирій” – такі уявлення з’являються пізніше, пов’язуючись з вірою в духів та обрядами трупоспалення. Цікаво, що найдавніші вірування, зароджуючись ще за часів ранньородового суспільства, пізніше не тільки не зникають безслідно, а й чіпко тримаються в масовій свідомості, протистоять вірі в духів і богів, синкретизуються з нею. За свідченням Геродота, наприклад, деякі первісні племена вважали, що кожен з них щороку на кілька днів перетворюється на вовка, а потім знову набирає людського образу. 3. Основні форми первісних культів: Анімізм, фетишизм, магія. До ранніх форм релігії належать: фетишизм, то-темізм, магія, анімізм. У період переходу до класового суспільства фор-муються племінні релігії, головну роль в яких віді-грають культ племінного вождя та культ духів предків. Виникає політеїзм (багатобожжя) як ідеологічне відо-браження створення родоплемінних союзів. Складає-ться інститут жреців — професійних священнослужи-телів. Необхідно зауважити, що жреці монополізували знання, духовну культуру взагалі і використовували її в інтересах своєї касти. Проте завдяки жрецям до нас дійшло чимало давніх історичних пам'яток у формі "священних книг", де відображаються життя та ідео-логія минулих епох. Говорячи про формування релігійних уявлень, ре-лігійної ідеології, варто розглянути питання про міфи (з грецьк. "оповіді"). Це теж фантастичне відобра-ження дійсності в первісній свідомості, втілене в ха-рактерній для давнього світу усній народній творчос-ті. Міфи — це оповіді, які виникли на ранніх етапах історії, фантастичні образи яких були спробами уза-гальнити і пояснити різні явища природи і су-спільства. В міфах відбилися також моральні погляди і естетичне відношення людини до дійсності. Ос-кільки в міфології міститься уявлення про надприро-дне, вона має в собі елементи релігії. Записаний дог-матизований міф далі стає складовою частиною "свя-щенних книг" національних релігій, які виникають разом з державою. У політеїстичних національно-державних релігіях виникає пантеон богів, уособлюючих різноманітні яви-ща природи і види людської діяльності, різні сторони суспільного, духовного й особистого життя людей. Кла-сичним взірцем багатобожжя є давньогрецька релігія. Монотеїзм — релігія єдинобожжя. Виник він вна-слідок утворення централізованих рабовласницьких держав. Держава з єдиним царем потребувала і релігії з єдиним Богом, який уособлював би та підтверджу-вав би дії єдиного правителя. Поворотним пунктом в історії релігії стало вини-кнення світових релігій: буддизму, християнства та ісламу. Головною особливістю світових релігій, що дозволило їм подолати національні і державні кордо-ни, є їхній космополітизм. Світові релігії звернені до всіх народів незалежно від національності. Вони спростили культ, відмовилися від специфічної націо-нальної обрядовості, пропагуючи загальну рівність перед Богом, і переносять на небо здійснення соці-альної справедливості. Космополітичний характер буд-дизму, християнства та ісламу сприяв їхньому поши-ренню по всій Земній кулі. Висновок Зазначимо, що релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспі-льстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот — ангелів, чор-тів тощо). Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного. Характеризуючи цю своєрідність, всі радянські підручники і словники, як правило, наводили визна-чення Енгельса про "фантастичне відображення", на-даючи йому прямо протилежний зміст (фантастич-не — значить неправдиве, негативне, тому релігія є антикультурою). Так, у свідомості первісної людини панівне зна-чення мали міфологічні та магічні уявлення. З часом магію змінює релігія як нова панівна форма суспіль-ної свідомості. Зазначимо, що фантастичні образи релігії — це форма відображення дійсності, притаманна усім на-родам. Вона є необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і раціональне, наукове пізнання. Отже, релігія є однією з форм суспільної свідомо-сті, яка відображає дійсність в образах і міфах та Утверджує віру в їхню реальність. Список використаної літератури Дохристиянські вірування. Прийняття християнства / за ред. Б. Лобовика. – 384с. Дивосвіт прадавніх : Науково-попул. нарис. К.: Рад. письменник, 1991.—171с. Котляр М. Дохристиянські вірування с// Людина і світ, вид. “Радянська Україна” – 1989/№8, с.38-43. Лосев А.Ф. Философия, мифология, культура . – М.,1991. Мифы народов мира . –Т. 1-2.-М., 1980, 1982. Токарев С.А. Ранние формы религии .-М., 1990.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (29.11.2014)
Просмотров: 581 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: