РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Психологія інтер’єру на прикладі прихожої - Психологія - Реферати - Каталог статей

Психологія інтер’єру на прикладі прихожої План Вступ Розділ І. Прихожа – психіці Розділ ІІ. Дзеркало і одяг в прихожій Розділ ІІІ. Масштаб і колір Розділ IV. Прихожа навпаки Висновок Вступ Якщо нас зустрічають по одягу, то дайте відповідь, по чому “зустрічають” наш дім? – Так, по прихожій. По ній, до речі, й проводжають. Саме прихожа формує перше враження про дім, а також є його завершальним акордом. Вам же не все рівно, як вас зустрінуть? Вам не все рівно, як зустріне гостей ваш дім? Тоді, напевне, має зміст розібратись, який психологічний вплив прихожа має на людину. Розділ 1.Психологія прихожої - малий камертон Великого Образу життя. Прихожа - не тільки місце для збереження одягу та взуття. З точки зору психології „нової хвилі” це одночасно і вхід у світ помешкання , і вхід у світ вулиці .Тобто тут людина вже не на вулиці, але ще не дома. Або навпаки: вже не дома але ще не на вулиці. Прихожа для нашої психіки - як шлюз-камера для водолаза: проміжна зона адаптації. Ми тут перебуваємо в деякому перехідному стані – на кордоні великого „розімкнутого” простору вулиці і малого „замкнутого” простору будинку. В прихожій наше сприйняття змінюється і проходить точку так званого „трансового задіяння”. Приблизно так само , як перемикання коробки передач дозволяє автомобілю змінювати режими руху, зміна параметрів нейронових процесів , які відбуваються в мозку, дає нашій свідомості можливість змінювати режими сприйняття реальності. Але буває і в поведінці автомобіля при перемиканні з однієї передачі на іншу секундне непорозуміння. Дещо схоже відбувається і з нами. Коли мозок переходить з одного стійкого режиму функціонування в інший, свідомість долає точку трансу(в її науковому розумінні).Це – момент деякого „зависання”, ”перемикання”. Але через секунду ми знову вмикаємось і знову стійкі в своєму мисленні. Якщо ви коли-небудь відчували розгубленість, то скоріше всього розумієте, в чому справа. На мові NLP (нейрон-лінгвістичне програмування) стан розгубленості – це конфузійний транс. І його корінна відмінність від трансу, який виникає в прихожій, лише в тривалості. В прихожій людина зазвичай призвичаюється дещо скоріше, що зовсім не зменшує значення трансу, виникаючого в прихожій. Як ви думаєте, звідки взялося розумне “давайте присядем на дорожку”? – народна інтуїція розуміла все вірно навіть те, що в стані трансу краще не проявляти особливу рухову активність. Розділ ІІ. Дзеркало і одяг в прихожій Кілька слів про одяг, що знаходиться в прихожій. І до речі, взуття також. В процесі життя ми вибірково комплектуємо свій гардероб відповідно до свого стилю, який вибираємо. Але не тільки ми впливаємо на власний одяг – купуємо його, носимо й перемо. Одяг також впливає на нас. Він пам’ятає, або висловлюючись мовою NLP, “якорить” свій клаптик іміджу і тому здатен визначати нашу поведінку-стан. Говорячи образно, одяг – як обгортка компакт-диску. Компакт-диск – це імідж, а музика, яку можна на нас, прослухати, запускаючи в себе той чи інший CD – це наша поведінка – стан. Зверніть увагу: при зміні одягу і взуття невимушено змінюється наша хода, постава, жести, вираз обличчя, темп і ритм мови, думки. Тобто виходить, що просто змінюючи одяг при вході в прихожу, ми “одягаємо” на себе іншу роль: рольову, парадно-вихідну .домашню. З точки зору NLP, переодягаючись, ми переналаштовуємось, видозмінюємо “рисунок” власних мета-програм. І в кінці кінців дійсно починаємо усвідомлювати в собі чи “вечірню” м’якісь, привітливість або навпаки, “ранкову” підібраність, незалежність, категоричність. Саме ому в прихожій корисно затриматись, щоб дати можливість всьому свому в собі відбутись. Якщо ж дуже швидко пройти прихожу, не усвідомивши, куди ми прийшли або ж куди виходимо, то можна відчути сильний стрес. Скажімо, зайшли в транспорт в розслабленому, “хатньому” настрої і отримати від оточуючих сповна... Проте повернемося до образу нас – як CD-програвача. Якщо при зміні “домашнього” одягу на “ділову”/ “величну” ми внутрішньо пере налаштовуємося, входячи в другу соціальну роль, то виникає закономірне питання: “А що тоді є для нас кнопкою “Play” – запуском нового стану?” Дуже просто: дзеркало в прихожій. Дивлячись в дещо відгороджуємося від себе, бачимо себе зі сторони очима оточуючих. І спостерігаємо в дзеркалі зовсім іншу людину. Костюм, пальто, зачіска, макіяж створюють інший, образ нас самих. Дзеркало в прихожій, з однієї сторони, допомагає нам відгородити від “себе - домашнього”, а з другої – допомагає ввійти в роль “себе-ділових”. Тому краще мати в прихожій дзеркало в повний ріст. За таким же принципом дзеркало працює і в зворотню сторону – коли ми повертаємось додому. Розділ ІІІ. Масштаб Дуже часто прихожу роблять тільки фрагментом гостьової кімнати, що відповідає так званій систем і open space (відкритий простір). В ній є важливий психологічний плюс, а саме: ми зразу потрапляємо в великий простір будинку, що для нас комфортно, оскільки різниця масштабів не так відчувається. Погодьтеся, це зручно, особливо для тих, хто змучився “по життю” постійно потрапляти в маленькі прихожі, заставлені шафами темного дерева – наче знаходишся в темній пастці. В такому випадку ідея інтер’єру, де прихожа зливається з гостьовою і таким чином реалізовується великий масштаб “обобщений” (великий масштаб “обобщений” пропонує думати по-великому. Людина, що так звикла думати, скаже: “Так, це взагалі класний дизайн!” Іншими словами, для такої людини важливо загальне враження: в цілому дизайн, в цілому річ. Інтер’єр ця людина також вирішує “одним шматком” цілісність враження, одне звучання, великі, рідкісні, точні деталі – елементи великого масштабу). Але схожа прихожа для наших помешкань, переважно, непрактична. Для типових планувань практичною є роздільна прихожа, нам треба це маленьке приміщення зробити візуально просторим. Треба: зробити вигляд, що приміщення є великим і вирішити інтер’єр прихожої по-великому – це перше. Мінімум декору, деталей, дрібничок, мінімум предметів. Присутнє тільки найнеобхідніше: плоскі однотонні поверхні шаф, абсолютно простий пуфік, відкритий вішак, місце для парасоль, дзеркало, телефон. Приміщення в цілому монохромне, без плям, малюнків, інших нюансі. Предмети підібрані або в тон стіни, або мають кольори, які не контрастують з загальною колористикою, а майже зливаються з нею. Таким чином, вирішивши інтер’єр малої прихожої по-великому, ми “обманюємо” власне сприйняття. Друге: потрібно візуально розсунути приміщення за рахунок кольорової палітри і зайвого справді потрібно багато, що з приміщення, а з іншого – робить перебування в ньому радісним (це психофізіологічний ефект). В результаті, збуджуючи світлом нервову систему, ми допомагаємо собі адаптуватись до переходу з однієї зони в іншу. Чим більше світла, тим краще. Потрібно, щоб розсіяне світло падало з різних сторін, щоб не спостерігалось на обличчі тіней. Доречними будуть лампи розжарювання, галогенні, але ні в якому разі, не лампи денного світла. Колір. Від кольору стін залежить 80 % освітлення приміщення, що означає: якщо лампа буде дуже яскрава, а стіни темні, то й загальне враження від кімнати буде темне. Кольорова палітра прихожої – це теплі відтінки білого світло-жовтого, світло-бежевого. Розділ IV. Прихожа навпаки В попередньому розділі розглядався “позитивний” спосіб роботи зі стресовою ситуацією в прихожій, але ж можна піти й парадоксальним, “негативним шляхом – свідомо “зменшити” простір. Наприклад, дуже сильно знизити стелю, щоб вона буквально “сідала” на голову. В результаті до стресу адаптації добавляється ще й ефект клаустрофобії, і ситуація зводиться до абсурду. І в якийсь момент настає протилежна реакція. Ми посилюємо стрес, і після проходження критичної точки, “больового порогу” починається дістрес. Так, наприклад, якщо щось стає надміру серйозним, воно ваз здається смішним, якщо страх зашкалює, несподівано приходить спокій і відвага. Так, ось. Коли занадто знизити стелю прихожої так, що людей, які заходять з вулиці, буквально здавлює, - ми перестаємо сприймати прихожу, як нормальне середовище. Але потім, ввійшовши в гостьову з більш високою стелею, бачимо нову норму і заспокоюємося. Іншими словами, посиливши негативний стан, ми знижуємо свій поріг чуттєвості. Нам все рівно, ми згідні з усім, що б нам не запропонували. З попереднього розділу можна винести образ прихожої, як чогось світлого, просторого, мінімалістичного, сучасного. Але “класна” прихожа може бути і зовсім іншою – вузькою, темною, класичною. Чаклунською... Прихожа – довгий, вузький коридор в темних фарбах з приглушеним точковим освітленням. Арки, арки, арки, що йдуть в перспективу. Стеля дуже висока, і її не видно, бо вона затемнена, все приміщення ховається в пітьму. І коли заходиш сюди з просторої вулиці, піднявшись громіздкими сходами, то зразу розумієш, що потрапив в щось особливе, бо тиша і пітьма, таємність – повсюди, простір йде вдалину і висоту, де ти пропадаєш і тебе манить... А потім ти проходиш в світлі зали, і знову – на контрасті – в тебе дуже цікавий стан, так, ніби пролетів через трубу смерті – народження і вийшов зі зворотної сторони... Висновок Отже, прихожа – місце перевтілення. Тут корисно затриматись. Тому, тут треба мати маленький диван, чи пуфік – те, на що можна з комфортом присісти. Перевзуємося, полегшено видихнемо і секунду – другу подумаємо про те, куди ми зараз. Маємо йти. А за цей час організм встигне пере налаштувати наш стан... прихожа, наче камертон, “задає звучання помешканню”. Овна є, як і початком, так і кінцем входу в мікросвіт – помешкання кожної людини. – “Через неї” ми заходимо, “через неї” і виходимо з того мікросвіту; в ній починаємо набиратись вражень, в ній їх і завершуємо.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (05.12.2014)
Просмотров: 443 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: