РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: МИСЛЕННЯ: ОПЕРАЦІЇ, ФОРМИ ТА РІЗНОВИДИ - Психологія - Реферати - Каталог статей

МИСЛЕННЯ: ОПЕРАЦІЇ, ФОРМИ ТА РІЗНОВИДИ План 1. Поняття мислення 2. Розумові дії та операції мислення 3. Форми мислення та його різновиди 4. Література Поняття мислення Абстрактне пізнання здійснюється за допомогою мислення та уяви. Видатний філософ Р. Декарт стверджував таку максиму: "Я мислю, отже, я існую". І цілком справедливо: ніщо так переконливо не доводить існу-вання людини, як акт мислення. Предмет психології мислення розміщений ніби на перетині двох га-лузей: тієї, що належить до компетенції психологічного вивчення, і тієї, яка становить предмет комплексних досліджень мислення. Склад понять, якими оперує мислення конкретної людини, не ви-значається властивостями її нервових процесів. Власне він визначається умовами засвоєння цих категорій, умовами діяльності, життя людини, відмінностями в культурі. Кібернетика розглядає мислення людини як інформаційний процес, фіксує те загальне, що є в роботі електронно-обчислювальних машин і в мисленні людини. А психологію насамперед цікавить специфіка людсь-кого мислення, його відмінності від інформаційних процесів, які реалізу-ються через сучасні технічні пристрої. Взаємодія психології та "штучного інтелекту" суттєво змінила зміст психології мислення. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості в гамі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших образів. Але вичерпні знання про невідчутні, але істотні властивості та ознаки предметів дійсності людина здобуває за допомогою мислення. МИСЛЕННЯ - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв'язках і відношеннях. Особливості мисленнєвого відображення дійсності є такими:* мислення виражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності. Опосередкування можуть мати різний ступінь складності залежно від особливостей пізнавального за-вдання та предмета пізнання;* мислення відображає істотні ознаки, які виражають сутність предметів і явищ, їхні причинно-наслідкові залежності;* мислення має узагальнений характер відображення. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями. Мислення людини нерозривно пов'язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина при потребі використовує. Практика слугує джерелом мисленнєвої діяльності. Мислення породжується потребами людської практики й розвивається в процесі пошуку шляхів їх задоволення. Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає змогу:* наукового пізнання світу;* передбачення й прогнозування розвитку подій;* практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам та інтересам. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формуван-нями її розумових та інших властивостей. Рівень його розвитку визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в навколишньому світі, як вона опановує обставини і себе. Розумові дії та операції мислення Предметом мислення людей є актуальні проблеми їхньої життєдія-льності. Розкриття суті предметів і явищ, істотних зв'язків і відношень між ними відбувається за допомогою низки розумових і практичних дій. Розумові дії - це дії з предметами, відображеними в образах, уяв-леннях і поняттях про них. Вони відбуваються подумки за допомогою мо-влення. Залежно від того, які образи відіграють при цьому провідну роль, розумові дії бувають сенсорними, перцептивними, уявними, мисленнєвими. У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи (операції), або процеси - розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація. АНАЛІЗ - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості. СИНТЕЗ - це мисленнєва операція об'єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об'єктів у єдине, якісно нове ціле. Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез - це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності. ПОРІВНЯННЯ - це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами. Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів. АБСТРАГУВАННЯ - це уявне відокремлення одних ознак І властивостей предметів та явищ від інших їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві. Виокремлення в процесі абстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стають самостійними операціями мис-лення. Зокрема, спостерігаючи переміщення в просторі різних за харак-тером об'єктів - машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокрем-люємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію. Абстрагування готує ґрунт для глибокого узагальнення. УЗАГАЛЬНЕННЯ виявляється в мисленнєвому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування. Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої діяль-ності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнювальну функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відношень, які є в об'єктах. Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил. КЛАСИФІКАЦІЯ - це групування об'єктів за видовими, родовими та іншими ознаками. її здійснюють з метою розмежування і подальшого об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак; класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх смислової структури. Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити її мету, а також ознаки об'єктів, що підлягають класифікації, порівняти їх за істот-ними ознаками, з'ясувати загальні підстави класифікації, згрупувати об'єкти за визначеним принципом. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ - це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об'єктів. Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів. Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку. Форми мислення та його різновиди Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, мі-ркувань, умовиводів і понять. СУДЖЕННЯ - це форма мисленнєвого відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв'язку чи відношення між предметами та явищами. Характерною властивістю судження є те, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте судження та речення - речі не тотожні. Судження - це акт мислення, що відображає зв'язки, відношення речей, а речення - це граматичне сполучення слів, що виявляє і фіксує це ві-дображення. Кожне судження включає суб'єкт і предикат. Суб'єктом є предмет судження, про який йдеться і який відобража-ється в нашій свідомості. Предикат - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад: "Усі солдати ворожої сторони - мої вороги", де "всі солдати ворожої сторони" - це суб'єкт, а "мої вороги" - предикат. Судження є істинним, якщо воно правильно відображає відно-шення, які існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіря-ється практикою. Судження бувають одиничними ("Пан Кравченко - мій началь-ник"), частковими ("Деякі начальники виявляють нетактовність"), загальними ("Усі чиновники - бюрократи"). Це прості судження. Судження, що складаються з кількох простих суджень, називають , складними (наприклад: "Сьогодні мій день народження, мама готує свят-ковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися"). Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах, судження бувають ствердними або запереч-ними. Істинність наших знань чи суджень ми можемо з'ясувати шляхом розкриття підстав, на яких вони ґрунтуються, зіставляючи їх з іншими су-дженнями, тобто розмірковуючи. МІРКУВАННЯ — це низка пов'язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати Істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів. Умовиводом називають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією. Індуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі окре-мих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. На-приклад: "Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагрі-ванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються ". Дедуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі зага-льних висновків і положень здобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: "Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється". Умовивід за аналогією ґрунтується на подібності окремих істот-них ознак об'єктів, і на цій підставі роблять висновок про можливу схо-жість цих об'єктів за іншими ознаками. Умовиводи широко використовують у науковій та практичній діяльності, зокрема в навчально-виховній роботі з дітьми. Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях. ПОНЯТТЯ - це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках І відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки. Істотні ознаки - це такі ознаки, які належать об'єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об'єкти від ін-ших об'єктів, тобто це їх найважливіші властивості, без яких вони не мо-жуть існувати. Наприклад, істотна ознака всіх літальних апаратів полягає в тому, що вони здатні підніматися в повітря. Поняття - елемент думки, слово - елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово - це поняття. Наприклад, "вечоріє" - слово і поняття, "так" - слово, але не поняття тощо. Одні й ті самі поняття в різних мовах передаються різними словами. Кожне поняття характеризується обсягом і змістом. ОБСЯГ ПОНЯТТЯ-це відображене в ньому коло об'єктів. ЗМІСТ ПОНЯТТЯ - це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак. Поняття з більшим обсягом називаються родовими ("меблі", "транспорт"). Щодо понять із меншим обсягом ознак ("офісні меблі", "легкові автомобілі"), то вони є видовими. Поняття, що мають ширший обсяг, мають назву категорії. Напри-клад, "рух", "кількість", "якість", "простір", "час". Поняття поділяють на загальні та одиничні. Ті поняття, які відображають істотні ознаки одиничних об'єктів, на-зивають одиничними ("автомат", "бій", "гармата", "розвідник"). По* няття, які відображають ознаки цілих класів предметів, є загальними ("елемент", "зброя" тощо). Поняття поділяють на конкретні та абстрактні. У конкретних поняттях відображаються певні предмети, явища та зв'язки між ними (наприклад, "літаки", "танки", "бійці"). В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об'єктів ("тактика", "мужність", "хо-робрість", "добро", "зло" тощо). Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскільки абстракція має місце в утворенні кожного поняття. ПРЕДМЕТОМ мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістовне підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних І поняттєвих компонентів у їх розв'язанні. Залежно від цього розрізняють три головних різновиди мислення. Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Особливо необхідне воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності. Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина опе-рує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальню-ючи у них істотні ознаки. Воно наявне й у вищих тварин. Основна хара-ктеристика наочно-дійового мислення відображена в назві: розв'язання завдання здійснюється внаслідок реальної видозміни ситуації за допомо-гою рухового акту, який спостерігається. функції образного мислення пов'язані з уявленням ситуацій і змін в них, які людина хоче одержати в результаті своєї діяльності, конкре-тизуючи загальні положення. За допомогою образного мислення повніше відтворюється вся різноманітність різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасно бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення -встановлення незвичних, "неймовірних" поєднань предметів та їхніх властивостей. На відміну від наочно-дійового мислення, при наочно-образному мисленні ситуація змінюється лише в плані образу. Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у сло-весній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттє-вого підґрунтя, властивого відчуттю і сприйняттю. Саме цей різновид ми-слення дає змогу виявляти загальні закономірності природи й суспільс-тва, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати завдання, будувати нау-кові теорії і гіпотези. Це мислення сьогодні виокремлюють як один з основних видів мис-лення, для якого характерне використання понять, логічних конструкцій, що існують і функціонують на основі мови, мовних засобів. Проте сучасна психологія не розглядає цей вид мислення як єдиний. Наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне мислення є щаблями розвитку мислення в онтогенезі та філогенезі. На сьогодні у психології переконливо показано, що ці три види мислення співіснують і в дорослої людини, функціонуючи під час розв'язання різних завдань. Описана класифікація (трійка) не є єдиною. У психологічній літературі використовують кілька "парних" класифікацій. Наприклад, розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей. Існує також відмінність між інтуїтивним та аналітичним (логічним) мисленням. Переважно використовують три ознаки: часову (тривалість процесу), структурну (членування на етапи), рівень перебігу (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, значною мірою представлене у свідомості самої ми-слячої людини. Для інтуїтивного мислення характерна швидкість пере-бігу, відсутність чітко виражених етапів, воно мінімально усвідомлене. У психології це мислення вивчали Я.А. Пономарьов, Л.Л. Гурова тощо. У психології існує ще один важливий поділ мислення - на реалістичне та аутистичне. Перше спрямоване в основному на зов-нішній світ, регулюється логічними законами, а друге пов'язано з реаліза-цією бажань людини (хто з нас не видавав бажане за дійсно існуюче!). Ін-коли використовують термін "егоцентричне мислення", і для останнього характерна насамперед неможливість прийняти думку іншої людини. Важливим є поділ мислення на продуктивне і репродуктивне. Дослідниця 3.1. Калмикова базує цю відмінність на "ступені новизни, яку одержуємо в процесі мисленнєвої діяльності продукту щодо знань об'єкта". Необхідно також розрізняти невимушені мисленнєві процеси від вимушених. Наприклад, невимушені трансформації образів сну і цілеспрямоване розв'язання мисленнєвих завдань. Наприклад, 3.1. Калмикова виокремлює словесно-логічні та інтуїти-вно-практичні компоненти практичного мислення. Загалом співвідно-шення між різними видами мислення ще не виявлено. Проте зрозуміло головне: терміном "мислення" у психології позначають якісно різнорідні процеси. Процеси мислення і розуміння. Завдяки мисленню особистість здо-буває розуміння предметів і явищ, обов'язку, честі, гідності, відповідаль-ності, політики, економіки, сенсу свого життя, Батьківщини тощо. РОЗУМІННЯ - це складна аналітико-синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв'язків, відношень, залежностей, які в ній відображаються. Необхідна умова, розуміння будь-яких фактів - достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу. Критерієм розуміння є сформульована в слові думка, яка відо-бражає знання істотних ознак предмета чи явища. Уміння охарактеризу-вати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння. Література: 1. Брушлинский A.B. Мышление и прогнозирование (Логико-психологический анализ). - М.: Мысль, 1979. 2. Брушлинский A.B. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. - Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996. 3. Бурлаков Ю.А. Механизмы речи и мышления. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. 4. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог, спеціальностей. - Львів: Край, 2005. 5. Веккер ИМ Психические процессы: В 3 т. - Т. 1. - Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1987. Завалишина Д.Н. Психологический анализ оперативного мышления: Экспериментально-теоретическое исследование. - М.: ЦЕНТР, 1997. 6. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. - М.: Педагогика, 1984. Милордова Н.Г. Мышление в дискуссиях и решении задач. - М.: Изд-во Ассоц. строит, вузов, 1997. 7. Поддьяков H.H. Мышление дошкольника. - М.: Педагогика, 1977. 8. Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003. 9. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001. 10. Тихомиров O.K. Психология мышления. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 11. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников. - М.: Педагогика,1980.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (27.10.2014)
Просмотров: 741 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: