РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Галузі психологічної науки: економічна психологія. - Психологія - Реферати - Каталог статей

Галузі психологічної науки: економічна психологія. План 1. Політична психологія. 2. Психологія релігії. 3. Юридична психологія. 4. Психологія управління. 5. Психологія наукової творчості. 6. Педагогічна психологія. 7. Психологія обдарованості. 8. Медична психологія. 9. Психологія аномального розвитку. 10. Радіоекологічна психологія. 11. Психологія діяльності в особливих умовах. 12. Психологія спорту. 13. Психологія соціальної роботи. 14. Консультативна психологія. 15. Психодіагностика і прогнозування. 16. Психологічна реабілітація. 17. Психофармакологія. Економічна психологія — галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної психології, психології управління, психології праці з економічною наукою. У межах економічної психології формуються два розгалуження— виробнича економічна психологія та економічна психологія маркетингу. Міжнародна асоціація дослідників з економічної психології (МАДЕП) на основі синтезу різноманітних історичних і національних підходів дала таке визначення економічної психології: "економічна психологія — це дисципліна, яка досліджує економічні механізми і процеси, що зумовлюють споживання та інші види економічної поведінки. Вона характеризує переваги, вибір, рішення і фактори, що на них впливають, як і наслідки рішень і вибору у відповідності із задоволенням потреб. У подальшому вона аналізує впливи зовнішніх економічних феноменів на поведінку людини і її самопочуття. Відповідні дослідження будуються за різними рівнями спільноти: від споживання індивіда і сім'ї до макрорівня цілої нації". Феномени економічної психології — когнітивні й афективні характеристики економічної поведінки, атитьюди, мотивація, вплив соціуму на економічну поведінку, і навпаки. Головне — ці феномени пов'язуються з реаліями економічного життя: прийняттям господарських рішень, маркетингом, податковими проблемами, стратегією досягнення прибутку тощо. Сучасна економічна свідомість характеризується парадоксальною двоїстістю, що виявляється в розриві між відображенням відносин виробництва, розподілу і споживання. Свідомість ця переважно пасивна, дискретна і донаукова. Оскільки когнітивна структура цієї свідомості грунтується на принципі примітивної рівності, остільки стає зрозумілим, що вона має розвинуті несвідому і підсвідому сфери, викликані пригніченими потягами й безперервним дисбалансом уявлень про цінності і виробництва, і споживання. Серед проблем, що вимагають подальшого дослідження —- питання місця особистості, людини в структурі продуктивних сил, структури економічної свідомості і проблем її формування; вивчення ставлення людини до різних форм власності; психологічні проблеми розподілу і споживання; проблеми потреб людини, їхні кількісні та якісні характеристики, закономірності їх зародження, розвитку, задоволення і відтворення; умови ефективного функціонування господарського механізму; психологічні умови ефективності планування; розробка на основі психологічних досліджень концепцій і практичних рекомендацій, здатних вплинути на подальше підвищення ефективності економіки. Політична психологія. Демократизація життя несе з собою не тільки права і свободи, а й складніші, ніж раніше, вимоги до громадянина. Передусім це необхідність оволодіння нормами політичної культури, якими визначається участь громадян у різноманітних політичних процесах. І хоча демократія — це влада народу, все ж це — влада, а будь-яка влада здійснюється за допомогою нормативного регулювання. Політична психологія — галузь психологічної науки, що вивчає закономірності засвоєння норм демократичного суспільства, стимуляції активного ставлення до своїх політичних і громадянських прав, участі в розвитку культури законодавчої діяльності. Політична психологія як наука охоплює таке коло проблем: психологічні механізми та закономірності політичної соціалізації особистості; політична культура людини і суспільства як соціально-психологічний феномен; особистість політичного лідера і його імідж; психологія влади; соціально-психологічні детермінанти політичної свідомості та поведінки мас і організацій (партій, рухів тощо); масовидні психічні явища як фактор розвитку політичних процесів; етнопсихологічні чинники політичного життя суспільства; психологія політичної активності й екстремізму; соціально-психологічні чинники прийняття політичних рішень; психологія політичного конфлікту; політико-психологічний аналіз процесів масової комунікації; психологічні закономірності політичної пропаганди та реклами; психологія зовнішньої політики та міжнародних відносин; психологічні засади моделювання та прогнозування політичних процесів; технології психологічної підготовки політиків, їх консультування та навчання. Психологія релігії. Психологія релігійної свідомості — галузь психологічної науки, яка вивчає релігію як психологічний та соціо-культурний феномен, механізми процесів творення релігійних цінностей, соціально-психологічні умови формування релігійних уявлень, світосприймання, світорозуміння. Основні напрями досліджень даної науки — психологічні закономірності формування релігійної свідомості; релігійність як соціально-психологічний феномен; етнопсихологічні чинники релігійної свідомості суспільства; психологія релігійної активності; масовидні релігійні психічні явища релігійного екстазу; особистість релігійного лідера, його вплив на свідомість членів певного релігійного осередку; психологічні засади моделювання та прогнозування релігійних процесів у суспільстві; психологічний аналіз впливу на суспільну свідомість різних релігійних напрямів та конфесій, психологічні закономірності релігійної пропаганди та реклами; релігієзнавство як навчальна дисципліна. Юридична психологія. Юридична психологія — галузь психологічної науки, що вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне і виділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку й нерозривному зв'язку. Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин. Перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології під впливом експериментальної психології були проведені наприкінці XIX — на початку XX ст. Основні зусилля були спрямовані на вивчення психології слідчих показань і допиту (А. Біне, Г. Тросе, К. Марбе, В. Штерн та ін.), "діагностики причетності" до злочину (К. Юнг та ін.), судової та слідчої роботи, психологічних основ професійного відбору й навчання юристів ( Мюнстерберг). Система юридичної психології складається із загальної та окремої частин. У загальній частині вивчається її предмет, метод, зв'язки з іншими науками; проводиться психологічний аналіз ситуацій правового регулювання соціальної поведінки людини, досліджується правосвідомість людини на суспільному й особистісному рівнях; розглядається психологія юридичної діяльності, зокрема психологічний профіль юриста, професіограми юридичних професій, проблеми профвідбору та профорієнтації осіб відповідно до вимог юридичної діяльності. Окрема частина юридичної психології аналізує психологічні закономірності різних стадій провадження правосуддя; вивчає особистість злочинця, формування злочинної мотивації, соціально-психологічні особливості злочинних груп. До структури цієї частини входять: кримінальна психологія; слідча психологія, психологія потерпілого; виправно-трудова психологія. Психологія управління. Психологія управління — галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів. Предмет досліджень: психологічні аспекти змісту та структури управлінської діяльності; психологічні особливості управління у сфері виробництва, бізнесу, освіти, культури; психологічні особливості стилів управління; психологічні основи прийняття управлінських рішень; закономірності взаємодії та ділового спілкування керівника з підлеглими; психологічні умови попередження та розв'язання конфліктів у трудовому колективі; формування сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; психологічні критерії та методи добору управлінських кадрів. Психологія наукової творчості. Психологія науки — галузь психології людської діяльності, що вивчає психологічні фактори наукової діяльності з метою підвищення її ефективності. Предмет досліджень: зв'язок психології науки з наукознавством (логікою науки, історією науки, соціологією науки, організацією науки, етикою науки); психологічні механізми виробництва наукових знань в умовах індивідуальної і колективної діяльності; психологічна підготовка наукових кадрів; діагностика формування відповідних особистісних якостей і установок; вікова динаміка наукової творчості; психологічні аспекти наукових комунікацій, сприйняття та оцінка нових ідей; діяльність, спілкування та міжособистісні стосунки вчених в організаціях і колективах різного типу, що мають як формальний (юридично узаконений), так і неформальний (наукова школа, "невидимий коледж") статус. Педагогічна психологія. Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності виховного та навчального процесів, становлення і розвиток індивідуальності, особистості й громадянина у педагогічному процесі. Вона досліджує формування в учнів певних знань, умінь та навичок, вивчає проблеми управління процесом засвоєння прийомів і навичок інтелектуальної діяльності: виявляє психологічні фактори, що впливають на успішність процесу навчання, стосунки між педагогом і учнями, а також спілкування між учнями в колективі, індивідуально-психологічні відмінності учнів. До більш вузьких розділів педагогічної психології належать: психологія навчання (психологічні основи дидактики, часткових методик, програмованого навчання та ін.); психологія виховання (управління процесом розвитку, формування особистості, самовиховання громадянина і т. п.; психологія вчителя, психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми. Психологія обдарованості. З позицій системного підходу обдарованість індивіда розглядається в плані аналізу ресурсів особистості, її креативного потенціалу. Існує деякий загальний знаменник, який дає змогу виявити різні види обдарованості (інтелектуальну, соціальну, художню, технічну та ін.). Зокрема, психологічною основою екстраординарних досягнень суб'єкта є специфічні особливості побудови індивідуального ментального досвіду. Своєрідність змісту й структури ментального простору обдарованої особистості, зі свого боку, ставить питання про вибір тієї екологічної "ніші", в якій може й повинна існувати обдарована людина. Реалізація потенціалу креативності — надзвичайно складний і важкопрогнозований процес через різноманітність причинно-наслідкових залежностей у системі "суб'єкт-середовище". Серед завдань, пов'язаних із розробкою проблеми екології життєдіяльності обдарованої особистості, можна виділити такі: визначення місця обдарованої особистості в енергоінформаційному психічному полі; розробка основних напрямів практичної роботи з підростаючою людиною щодо розвитку її творчих здібностей і насамперед створення умов для максимально можливого розширення ментального досвіду кожної дитини в доступних для неї межах; формулювання вимог до характеристик освітнього простору, який давав би можливість забезпечити найсприятливіший психологічний клімат для розвитку інтелектуального, соціального й духовного потенціалу; розробка вимог до індивідуального консультування обдарованої особистості, що забезпечує можливість проектування її індивідуального життєвого шляху; соціальне прогнозування з урахуванням існування такої особливої популяції, як "обдаровані діти" і т. д. Предметом досліджень можуть стати також: психологічні механізми обдарованості (типи обдарованості: інтелектуальна, художня, соціальна, технічна та ін.); загальні та спеціальні здібності в структурі обдарованості; рання обдарованість і обдарованість дорослої людини; природжені та набуті компоненти обдарованості; психологічні особливості формування креативних можливостей особистості; методологічні й методичні основи ідентифікації обдарованої особистості на різних вікових етапах (програми, методики; можливості комп'ютерної діагностики проявів обдарованості); засоби психологічної підтримки обдарованих людей (стратегії психотерапевтичного впливу; індивідуальне консультування; психологічне обгрунтування варіантів індивідуальної допомоги). Медична психологія. Медична психологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах перебігу патологічного процесу, психологічні фактори етіології та патогенезу хвороби; клінічні, реабілітаційні, профілактичні аспекти, що пов'язані з психологією лікувальних впливів. Вона має підрозділи: нейропсихологію, що вивчає залежність психічних явищ від фізіологічних мозкових структур; психофармакологію, що склалася на перехресті фармакології, медичної психології, патопсихології і нейрофізіології. психогігієна та психопрофілактика — сфери медичної психології, завданням яких є надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також послаблення гострих психотравматичних реакцій. Методи психогігієни та психопрофілактики передбачають психокорекційну роботу в межах консультативних центрів, "телефонів довіри" та інших організацій, спрямованих на психологічну допомогу здоровим людям; масові обстеження з метою виявлення так званих груп ризику і профілактичної роботи з ними; інформацію населення. Спеціальними завданнями сучасної психогігієни та психопрофілактики є допомога людям у кризових ситуаціях сімейного, навчального або виробничого характеру, робота з молодими сім'ями і т.д. Психологія аномального розвитку. Психологія аномального розвитку — галузь психології, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей, дефект яких зумовлений дифузним ураженням кори головного мозку (розумово відсталі), порушенням діяльності аналізаторів (глухі, слабкозорі, сліпі), недорозвиненістю мови при збереженні слуху (алаліки, афазики). Предметом досліджень олігофрено психології виступають різні форми олігофренії — недорозвиненість складних форм психічної діяльності, пов'язана з ураженням центральної нервової системи на різних етапах внутріутробного розвитку плоду або в період раннього пост-натального розвитку до виникнення мови. При олігофренії порушується вища нервова діяльність, особливо рухливість вищих нервових процесів, послаблюється активне гальмування, патологічно змінюється рівновага процесів збудження і гальмування. Сурдопсихологія займається проблемами психіки глухих і туговухих, тифлопсихологія — психікою сліпих або людей з істотним порушенням зору. У загальному плані предметом досліджень спеціальної психології виступають: закономірності психічного розвитку аномальної дитини; формування особистості у різних категорій дітей під впливом спеціальних методів і прийомів навчання і виховання; вивчення компенсаторних можливостей аномальних дітей; специфіка навчання, виховання і професійної підготовки; соціально-трудова реабілітація та соціалізація; вивчення сенсорного розвитку та психологічних особливостей різного виду діяльностей аномальних дітей. Радіоекологічна психологія. Радіоекологічна психологія — галузь науки, що вивчає вплив радіоекологічного забруднення та особливостей соцієтальної психіки в забруднених регіонах на сприйняття індивідом "Я — образу", його фізичного, психічного, соціального та духовного компонентів; а також вплив змін у навколишньому середовищі на проектування людиною майбутнього життєвого шляху. Предметом радіоекологічної психології виступають факти, закономірності й механізми функціонування і розвитку людини, її психічної діяльності в умовах складного переплетіння радіоекологічних і пов'язаних з ними соціально-психологічних факторів. Особливості предмету й сам хід досліджень, що розгортаються в цій галузі психології, визначають комплексний характер становлення радіоекологічної психології, тісно пов'язаної з психофізіологією, загальною, медичною, віковою, педагогічною, соціальною психологією, а також з соціологією, педагогікою, правом. Радіоекологічна психологія покликана виявити закономірності і механізми тих змін, що відбуваються у психіці людини, оцінити можливі наслідки й запропонувати адекватні форми і методи психологічної допомоги людям з урахуванням вікових, статевих, індивідуально-психологічних і соціально-психологічних особливостей. У цьому аспекті радіоекологічна психологія є науково-прикладною дисципліною. Результатом досліджень має стати психологічне забезпечення процесу вироблення ціннісних орієнтацій людини відносно природи, формування екологічного стилю мислення та екологічної культури; наукових рекомендацій соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок аварії, пропозицій щодо забезпечення нормальних соціально-психологічних і педагогічних умов їхнього фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку. Психологія діяльності в особливих умовах. Психологія діяльності в особливих умовах — галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності поведінки людей в організаційних та антропотехнічних системах в умовах підвищеної відповідальності за людські життя і збереження техніки спеціального призначення. Предмет досліджень: а) в космічній психології, що вивчає психологічні особливості праці космонавта, — залежність цих особливостей від певних факторів (невагомості, гіподинаміки, відносної сенсорної деривації та ін.), а також способи Й методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в процесі підготовки і проведення космічних польотів. Галузь включає в себе окремі розділи інженерної, соціальної та педагогічної психології — психологічний добір космонавтів, з урахуванням їхніх індивідуальних властивостей у період професійної підготовки; психологічні аспекти вироблення спеціальних операторських навичок та психологічної підготовки до дії факторів космосу; психологічна реадаптація космонавтів до земних умов; структурно-функціональний та інформаційний аналіз діяльності в особливих умовах; соціально-психологічні особливості процесів управління; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу, б) в авіаційній психології, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів,— психіка людини, що керує складними авіаційними системами; в) у військовій психології, що вивчає психологічні особливості різних видів військової діяльності залежно від суспільно-історичних умов, рівня військової техніки, характеристик особистості військовослужбовців і т. п., — удосконалення теорії і практики вивчення, добору, навчання, виховання військовослужбовців, психологічної підготовки солдатів, керівництво особовим складом; психофізіологічна ціна діяльності в особливих умовах; психологічні проблеми добору й підготовки до діяльності в особливих умовах; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу та ефективність систем різного призначення; розробка психологічних і технічних засобів забезпечення надійності діяльності операторів; моделювання індивідуальної та групової діяльності в особливих умовах. Психологія спорту. Психологія спорту — галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності психічної діяльності індивідів і груп в умовах спортивної діяльності (тренування, змагання, відновлення). Предмет досліджень: психологічне забезпечення спортивної діяльності (відбір, психодіагностика, психорегуляція стану і поведінки спортсменів, психолого-педагогічні консультації тощо); психологічна підготовка спортсменів і команд до тренувальної та змагальної діяльності; постспортивна адаптація спортсменів та тренерів; управління соціально-психологічними явищами у спорті; психологія жінки та чоловіка в спорті; дитячий спорт. Психологія соціальної роботи. Психологія соціальної роботи — галузь науки, що вивчає психологічні особливості професійної діяльності, яка полягає у допомозі окремим особам, групам чи спільнотам і спрямована на розвиток чи відновлення здатності до соціального функціонування, а також на створення належних соціальних умов, які сприяли б досягненню ними (тобто особами, групами, спільнотами) своїх цілей. Через попередження, відновлення, корекцію психологи допомагають людині досягти найвищого рівня самореалі-зації та функціонування в суспільстві як його гідного і продуктивного громадянина. Предмет досліджень: поведінка людини в соціальному оточенні; людські запити та ресурси, необхідні для їх задоволення. Консультативна психологія. Консультативна психологія — розділ знань, що містить систематичний опис процесу надання психологічної допомоги населенню, організаціям, установам, окремим людям. Вона грунтується на соціальній, клінічній і диференціальній психології, психології особистості і тестології. Конкретна модель консультування може будуватися як на одній із теоретичних орієнтацій — психоаналітичній, особистісно-центрованій, біхевіоріаль-ній, когнітивній тощо, так і на одній із парадигм консультування: І) тренінг життєвих навичок; 2) тренінг людських стосунків і комунікативних навичок; 3) тренінг у вирішенні проблем і прийнятті рішень; 4) тренінг у підтриманні здорового способу життя; 5) орієнтація і розвиток здібностей; 6) допомога у становленні самоідентич-ності і в особистісному розвитку. Моделі консультування специфікуються відповідно до життєвих ситуацій, шо викликають психічну дезадаптацію, порушення в розвитку. Проблемами, що найбільшою мірою вплинули на специфікацію моделей консультування за останнє десятиріччя, є алкоголізм, наркоманія, насильство над дітьми, труднощі у навчанні дітей. Психодіагностика і прогнозування. Психодіагностика — галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і виміру індивідуально-психологічних особливостей людини. Оформлення психодіагностики як самостійного напряму досліджень відбувалося в 20-х роках XX ст. Значний вклад у його становлення внесли праці Ф. Гальтопа, Дж. Кеттела, Г. ЕШнгауза, Ј. Крапе літі, А. Біне та ін. Одним із першочергових завдань психодіагностики є подолання розриву між теорією і практикою, між академічними концепціями індивідуальності, особистості та реальністю їх дослідження. Психологічна реабілітація. Психологічна реабілітація — система медико-психологічних, педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного й соціально-трудового статусу хворих та інвалідів, а також осіб, які перенесли захворювання, зазнали психічної травми в результаті різкої зміни соціальних відносин, умов життя і т. п. Актуальним завданням психологічної реабілітації є розробка ефективних методів відновлення особистісних установок, спрямованих на подолання наслідків хвороби в осіб, що перенесли нервові й психічні захворювання та потребують психологічної корекції у випадках зміни життєвих стереотипів, соціальної дезадаптації (у результаті тривалого лікування, соціальної ізоляції, стихійного лиха тощо). Особлива увага в психічній реабілітації звертається на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей. Психофармакологія. Психофармакологія — галузь психології, що склалася на перехресті фармакології, медичної психології, патопсихології та нейрофізіології. Завдання фармакології— розробка і впровадження ефективних лікарських засобів для лікування нервово-психічних розладів, галюцинацій, психомоторного збудження, порушень пам'яті, депресій тощо. Останнім часом стала формуватися професійна фармакологія, зорієнтована на корекцію психічних станів людини в екстремальних ситуаціях її діяльності (емоційна напруженість, втома, адаптація до надзвичайних екологічних факторів). РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Асмалов А. Г. Психология индивидуальности. Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе // Учебно-методическое пособие для студентов факультетов психологии государственных университетов. М., 1986. Бодалев А. А. О предмете акмеологии // Психолог, журн. 1993. Т. 14. № 5. Гроф Станислав. Надличные переживания в сеансах ЛСД-терапии // Вопр. саморазвития человека. 1990. Вып. 11. Донченко Е.А. Социетальная психика. К., 1994. Драгунская Л. С. Медицинская психология, аксиология и проблемы психодиагностики //* Психолог, журн. 1989. Т. 10. № 3. Казночеев В. П., Спирин Е. А . Социоприродный феномен человека: многообразие измерений и свойств // Там же. № 5. Китов А. И. Экономическая психология. М., 1987. Ломов Б. Ф. Диалектика социального и природного в развитии человека и его отношений с миром // Психолог, журн. 1989. Т. 10. № 3. Менегетти Антонио. Введение в онтопсихологию. Пермь, 1993. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий. М., 1984. Пьер Тейяр де Шарден. Феномен человека. М., 1987. Роменець В. А. Вчинковий принцип в історії психології // Історія психології епохи Відродження. К., 1988. ' Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М., 1946. Огтич Энтони. Возникновение трансперсонального направления: личный отчет // Журн. трансперсон, психологии. 1976. № 1. Экологическая антология. Москва; Бостон, 1992. Stanislaw Siek. Formowanie osobowosci. Warszawa, 1986.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (28.11.2014)
Просмотров: 599 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: