РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Біхевіоризм, як напрямок в зарубіжній психології - Психологія - Реферати - Каталог статей

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Біхевіоризм, як напрямок в зарубіжній психології Біхевіоризм - це напрямок в психології, який виник на по-чатку XX ст., поставивши своєю метою створити "науку про людську поведінку". Прихильники цього напрямку стверджу-вали, що єдиним предметом дослідження в науковій психології повинна бути поведінка, за якою можна спостерігати, яку мож-на вимірювати. Свою теорію поведінки вони створювали індук-тивним способом, а саме: спочатку збирали окремі "факти" того, що і як роблять люди. Ці дослідники ретельно визначали і кон-тролювали стимули, які було пред'явлено в експерименті, а потім спостерігали і записували поведінкові реакції на ці сти-мули. Отже, вони не створювали своєї теорії зарання, а ціле-спрямовано конструювали її крок за кроком, проводячи спочат-ку прості експерименти, а потім розробляючи все більш складні. Оскільки цих дослідників цікавили зовнішні доступні для спо-стереження і вимірювання форми поведінки, їх назвали біхевіористами (від англ. "behaviour" - "поведінка"). Біхевіоризм веде своє походження, головним чином, від робіт І.П.Павлова (1849-1936) з умовних рефлексів, а також від досліджень Джона Б. Уотсона (1878-1958) з научіння. Методологічною основою цих теорій є концепція tabula rasa Джона Локка (1639-1704), згідно з якою у людей немає ніяких вродже-них ідей, а їх психіка формується під впливом зовнішнього сере-довища. Біхевіористи виходять з того, що людина народжуєть-ся лише як реактивна істота, яка просто реагує на зовнішній вплив. Кожний індивід формується завдяки процесу утверджен-ня зв'язків між стимулами і своїми реакціями на них або між варіантами поведінки і їх наслідками. Отже, процес научіння проходить автоматично. Біхевіористи не займаються аналізом того, що відбувається між стимулом і реакцією. З їх точки зору, психіка і особливо її внутрішня робота, практично не може бути доступною для спостереження і описування з позицій зовніш-нього спостерігача. Будучії послідовними, біхевіористи не виз-нають ні безсвідомих, ні генетичних детермінант поведінки. Біхевіористську модель людини деякі вчені вважають механі-стичною, яка уподобляє людей машинам, що приводяться в дію вхідним сигналом (стимулом) і у відповідь на нього виробляють вихідний сигнал (реакцію). Біхевіористську модель людини нази-вають також детерміністською, бо згідно з цією моделлю, все, що є в поведінці людини (цінності, установки, емоційні реакції) визна-чається впливом зовнішнього середовища в минулому або в сучас-ному. А тому такі поняття, як провина, повага і достоїнство, на дум-ку біхевіористів, не потрібні в описуванні поведінки людини. Біхевіористів особливо цікавило визначення і описування про-цесів научіння. Базисну форму научіння прийнято називати зумов-люванням. Існує декілька класичних експериментів, які демонст-рують різні типи зумовлювання. Найбільш відомими прикладами класичного зумовлювання є експерименти І.П. Павлова. Класичне зумовлювання (виробітка умовних рефлексів) - це тип научіння, в якому нейтральний подразник, наприклад, дзвоник, починає вик-ликати реакцію (виділення слини) після того, як він багатократно сполучається з безумовним подразником (наприклад, на харчі). Експерименти появи умовних рефлексів у людей, які було про-ведено на 20 триденних малюках (отримання реакції смоктання на звуковий сигнал), показали, що научіння відбувається з самих пер-ших днів життя людини. Це дослідження показало також, що за до-помогою метода вироблення умовних рефлексів дослідники можуть вивчати здатність малюків обробляти сенсорну інформацію задовго до того, як вони оволодіють мовою. Це дослідження підтвердило, що біхевіористський підхід може допомогти у розумінні научіння як ме-ханізму соціалізації особистості. Були проведені також експерименти, які показали, що емоційні реакції, такі як страх, теж можуть виникати умовнорефлекторним шля-хом, особливо в дитинстві. Американські психологи Джон Уотсон і Розалія Рейнор провели класичний експеримент з зумовленням страху у 11-місячної дитини, який потім отримав назву "маленький Альберт". В цьому експерименті вони виявили таке явище як генералізація подраз-ника, що означає розповсюдження реакції з одного специфічного подразника на інші схожі. Легко побачити, як генералізація подразника відбу-вається у повсякденному житті дітей. У малюків можуть викликати страх білі халати, запах ліків, бо вони асоціюються з болючими уколами. Позитивні емоційні реакції можуть виникати таким же чином, як і негативні, тобто умовнорефлекторне. Якщо людина починає пов'язувати раніше нейтральний подразник з неприємним емоц-ійним станом, то змінити цю умовну реакцію можна контрзумовлюванням. Контрзумовлювання - це методика усунення раніше не-гативної умовної реакції шляхом заміщення її новою умовною ре-акцією в тій самій стимульній ситуації. Нова позитивна асоціація незабаром приведе до зміни негатив-ної умовної реакції на протилежну їй позитивну. На основі дії прин-ципу класичного зумовлення в психотерапії було створено методи-ки лікування різних фобій. Однією з них є систематична десенсібілізація, яку було використано у вигляді навчання релаксації для лікування таких фобій, як страх літати на літакові, страх перед на-чальством, несприйняття лікарен, коли в якості умовних подраз-ників виступають такі фактори як висота, формений одяг, лікарняні запахи і начальник. Ці приклади є ілюстрацією класичного зумов-лення. Однак цю методику виробки умовних рефлексів не можна застосовувати для засвоєння більш складних форм поведінки, таких, як керування автомобілем, гра у футбол або декламація віршів. Пояснення більш складним формам поведінки було дано ви-датним американським психологом Скіннером його теорією оперантного научіння. Відмінність теорії Скіннера, якого інколи називають необіхевіористом, від теорії Уотсона (радикальний біхевіоризм) полягає в наступно-му. В той час як у концепції Уотсона у поясненні поведінки людини ос-новна увага зосереджена на фізіології і рефлексивних діях, підхід Скінне-ра значною мірою зорієнтовано на ті ефекти, які виникають у навко-лишнім середовищі. Скіннер стверджував, що поведінка людини майже цілком безпосередньо зумовлюється можливостями підкріплення з навколишнього середовища. Дослідження Скіннера стали фундамен-том теорії научіння Згідно концепції Скіннера, вивчення особистості включає в себе знаходження своєрідного характеру взаємовідносин між поведінкою організму результатами, які підкріплюють її. У відповід-ності з цією точкою зору, індивідуальні відмінності між людьми слід ро-зуміти в термінах інтеракцій "поведінка - оточення" в часі. Скіннер стверджував, що поведінка людини детермінована, передбачена і контролюється оточенням. У розгляданні скіннеровської концепції формування особистості слід розрізнятрі два різнови-ди поведінки: респондентну поведінку, як відповідь на знайомий сти-мул, і оперантну поведінку, яка визначається і контролюється ре-зультатом, який ще буде отримано потім. Респондентна поведінка - це реакція, яка викликається стиму-лом, який передує першій у часі. Наприклад, звуження або розши-рення зіниці у відповідь на світлову стимуляцію. В цьому прикладі взаємовідносини між стимулом (зменшення світлової стимуляції) і реакцією (розширення зіниці) є довільним і спонтанним і відбу-вається завжди. Така реснондентна поведінка пов'язана з рефлек-сами, які включають автономну нервову систему. Одним з ефек-тивних способів модифікації поведінки є використання жетонної системи. Наприклад, в колонії для підлітків - правопорушників такі нагороди як смачна їжа, час для спортивних тренувань, свіжі журна-ли і т.ін. купляються за жетони. Ці жетони можна заробити за точне виконання чітко визначених правил поведінки. Отже, жетоні: стають ефективним підкріпленням успіхів у навчанні, дотриманні правил. Але вони є ефективними лише в тому випадку, коли вихователь за-стосовує принципи оперантного зумовлювання, а саме, винагород-жує маленькі послідовні кроки на шляху до досягнення кінцевої мети. Біхевіоризм в цілому розвивався шляхом все більшого вторгнення в схему "стимул - реакція" різних проміжних змінних. Найбільше в цьому набули успіху соціальні біхевіористи (А. Банду-ра). Працюючи в основному з людьми, а не з тваринами, часто в умо-вах реального життя, а не тільки в стерільній обстановці лаборатор-ного експерименту, вони не могли не виявити однобічності у фор-мулі "стимул - реакція". Встановивши істинну, що людина - це не тільки продукт зовнішніх обставин, але й активний їх творець, вони змінили парадигму одностороннього впливу середовища на індивіда, на їх взаємодію. До цього висновку соціальних біхевіористів спону-кали факти, які свідчили про провідну роль у поведінці людини та-ких факторів, як оцінка можливих наслідків своїх дій, самооцінка, оцінка іншими, когнітивні процеси, тобто все те, що відкидалось кла-сичним, радикальним біхевіоризмом. Саме тому соціальні біхевіористи виявились нам 'чльш підготовленими до того, щоб виконати роль "прикладного гуманізму". На сьогодні вони лідирують в бурхливо про-гресуючій галузі методів самоконтролю, саморегуляції і самопрограмування. Соціальні біхевіористи, за словами А. Бандури, ставлять задачі зробити людину вільною, інженером своєї долі, вченим для себе, вміти протистояти тиску зовнішніх обставин. Підводячи підсумки розвитку біхевіористських теорій за останні два десятиріччя, П. Шихирев зауважує, що об'єкт дослідження, на-в'язуючи соціальній психології свою логіку, позбавляє біхевіоризм підґрунтя, ставлячи перед вибором: або внести в модель поведінки корективу (пізнавальні процеси), або поступитись місцем для іншої концепції, яка б у поясненні поведінки спиралась на когнітивні про-цеси. Варіант такої концепції було запропоновано так званою когнітивною орієнтацією, яка виникла саме як антитеза необіхевіоризму. 1.2. Методи поведінкової терапії Метод систематичної десенсибілізації. Завдання даного методу полягає в тому, щоб десенсибілізувати небезпечний об’єкт (знецінити). Наприклад: дитина панічно боїться собак. Отже, собака є тим об’єктом, якого боїться дитина. Десенсибілізація даного об’єкта полягає в тому, щоб дитина стала не чутливою до нього, тобто щоб у неї перестала виникати реакція страху на собаку. Біхевіористи використовують техніку “ієрархія психотравмуючих стимулів”. Перед клієнтом ставиться завдання побудувати ієрархію психотравмуючих стимулів. Відстань між ними має бути невеликою. Загальна кількість 15-20 об’єктів. Наприклад: перелік собак різних видів. Важливо правильно організувати стимули. Спочатку пропонуються стимули з низьким стресогенним навантаженням, але згодом стресогенність стимулів повинна зростати. Наприклад: від малюнка з маленькою симпатичною собачкою аж до малюнка з великою, чорною злою. Для біхевіристів важливим є те, щоб людина почала відчувати радість. Тоді вона не буде відчувати страх, буде закритою від нього. І також, якщо людина розслаблена, то не піддається реакції страху. Отже, якщо людину “занурити” у стан релаксації чи радості, на стресогенні стимули в людини не буде. Наприклад, дитина боїться відповідати на уроці чи екзамені. Тут можна вибудувати ієрархію вчителів (від найменш строгого до найбільш строгого). Для того, щоб допомогти дитині впоратися із психотравмуючою ситуацією здачі екзамену, психолог пропонує їй таке завдання: “Згадайте свій найбільший страх і присвойте йому 100 балів, а стану абсолютного спокою – 0 балів. Визначте де ви зараз знаходитесь”. Ця школа дає можливість: оцінити тривогу клієнта у певний проміжок часу; визначити межі ієрархії страхів. У роботі з дітьми застосовують “ігрову десенсибілізацію”. Наприклад, якщо дитина боїться темряви, то їй пропонують пограти в піжмурки з друзями. Перший крок – грають у світлій кімнаті до тих пір, поки дитина не відчує радості від гри. Другий крок – освітлення зменшують аж до повного вимкнення. Існує також малюнкова десенсибілізація страхів. Клієнта просять намалювати психотравмуючий об’єкт. Десенсибілізація полягає у зменшенні розмірів об’єктів, які викликають страх. Робота завершується тоді, коли клієнт поряд із психотравмуючим стимулом малює себе. Психолог допомагає клієнту змінити об’єкт страху на позитивний, привабливий. Наприклад, велика чорна собака стає білою і пухнастою. Тим самим зменшується об’єкт і сприймається адекватно. Техніка “поводі” (повені) полягає у тому, щоб клієнт разом із психологом знаходиться у психотравмуючій ситуації. Клієнт занурюється у ситуацію страху і знаходиться там до тих пір, поки страх не почне зменшуватися. Дана процедура триває приблизно від 10 хвилин до 1,5 год. Число сеансів – від 3 до 10. проте Вольте вважає, що десенсибілізація є більш ефективною і менш стресовою, ніж метод поводі. Техніка аверзії полягає у тому, щоб карати за не адаптивну реакцію чи поведінку (наприклад, лікуючи енурез). Дитині накладають електроди спеціального апарату так, щоб при сечеспусканні замикається ланцюг і дитина отримує легкий електричний розряд. Ефективність застосування 70%. Техніка покарання. Застосовують процедуру “Тайм-аут”. Тобто, виведення клієнта із ситуації, в якій вона може отримати підкріплення. Наприклад, дитина починає пустувати в дитячому садку. Дитину виводять з кімнати на 2-3 хвилини. Також використовують техніку формування комунікативних навичок. Вона вважається найбільш ефективною. Проводиться у груповій формі у вигляді тренінгу. РОЗДІЛ ІІ Ситуація Маловідомий актрисі випадає шанс отримати головну роль у фільмі відомого режисера. Про таку нагоду вона мріяла все життя. Але... Однією із умов контракту є вміння їздити верхи. В актриси виникає внутрішньо-особистісний конфлікт: з однієї сторони вона дуже хоче знятися в цьому фільмі, оскільки, це – шанс прославитися і заробити великі гроші, а з іншої – вона з дитинства боїться коней. Робота з цим конфліктом. Для вирішення даного внутрішньо-особистісного конфлікту потрібно подолати у актриси страх перед цими тваринами. З цією метою можна використати метод систематичної десенсибілізації, щоб знецінити небезпечний об’єкт, тобто той об’єкт, якого боїться актриса (кінь). Для початку можна запропонувати їй намалювати коня так, як вона його собі уявляє, а потім порадити намалювати його менших розмірів, більш привабливого, з усмішкою, прикрасити і т.д. (малюнкова десенсибілізація). Наступним етапом у роботі може стати похід у парк відпочинку, на атракціони “Веселі каруселі” і зайняти місце на “веселому конику”. Важливим моментом тут є те, щоб актриса почала відчувати радість, тоді вона не відчуватиме страху. На іншому сеансі – відвідати зоопарк, щоб актриса покаталася на симпатичному поні. В даному випадку вона не відчуватиме страху, але саме усвідомлення того факту, що вона все-таки сиділа на коні, хоч і маленькому, стане значним кроком у подоланні страху. Наступний крок: клієнтці пропонується здійснити романтичну подорож мальовничим парком на кареті, в яку запряжений дорослий кінь. Коли клієнтка досягне стану релаксу, завдання терапевта полягає в тому, щоб допомогти їй розповісти про психотравму, не виходячи з розслабленого стану. Якщо актриса зможе говорити про травмуючу ситуацію багаторазово, то можна вважати, що ситуація десенсибілізована. Саме цей час сприятиме тому, щоб підтвердити подолання страху конкретними діями, а саме – запропонувати клієнтці прокататись верхи на коні. ВИСНОВОК Біхевіоризм - це напрямок в соціальній психології, в якому стверджується, що єдиним предметом дослідження в науковій пси-хології повинно бути спостереження. Засновником біхевіоризму вважається Дж. Б. Уотсон, який став лідером цього напрямку в 10-х роках XX ст. Одиницею аналізу по-ведінки було заявлено конкретний зв'язок стимулу (S) і реакції ®. Психічні процеси розглядаються Дж. Уотсоном виключно в рамках цієї схеми. Ця його точка зору вважається особливою рисою ради-кального біхевіоризму, що відрізняє його від необіхевіоризму, який представлено різними школами, зокрема Скіннерівською (з 30-х років). В той час як у класичному біхевіоризмі основну увагу зосе-реджено безпосередньо на діях, що пов'язує роботи Дж. Уотсона з роботами І.П. Павлова, підхід Скіннера значною мірою зорієнтова-но на ті ефекти, які виникають у навколишнім середовищі в резуль-таті дій, що спостерігаються. Біхевіористська орієнтація в соціальній психології розвивалась на шляху все більшого вторгнення в схему "стимул - реакція" різних проміжних змінних. Серед декількох напрямів необіхевіоризму на сьогодні перше місце за своїм впливом займає соціальний біхевіоризм, який представлено зокрема А. оандурою. Соціальний біхевіоризм розглядає людину не тільки як продукт зовнішніх обставин, але й як активний їх творець До такого висновку соціальних біхевіористів підвели факти, які свідчи-ли про провідну роль в поведінці людини таких опосередковуючих змінних як оцінка можливих наслідків своїх дій, зокрема і віддалених. Соціальний біхевіоризм займає провідне місце в галузі методів самоконтролю, саморегуляції і самопрограмування Біхевіоризм був значною мірою американським напрямком. До 60-х років XX ст. біхевіоризм і необіхевіоризм займали провідне місце серед концепцій американської психології, суттєво вплинув-ши на форми і методи терапії (біхевіоральна терапія), соціально-психологічні концепції (Дж. Келлі), методи навчання (програмова-не навчання), психологію реклами і т.ін.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (23.11.2014)
Просмотров: 582 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: