Контрольна робота загальна психологія - Психологія - Реферати - Каталог статей

План: 1. Дайте оцінку питанням експериментатора з погляду вимог, поставлених до методу інтерв'ю: 1) ви хотіли б перейти в інший відділ тому, що вас не влаштовує ваш керівник? Ні, що ви. 2) можливо, у вас не склалися стосунки зі співробітниками вашого відділу? Стосунки склалися непогані. 1) З погляду вимог, поставлених до методу інтерв'ю, наведене питання та відповідь на нього є некоректними з таких причин: а) Саме питання містить в собі ймовірну відповідь, що здійснює психологічний вплив на опитуваного; б) Відповідь містить негативну оцінку – вона бурхливо заперечує ймовірність позитивної відповіді, несе негативне емоційне забарвлення. З погляду вимог, поставлених до методу інтерв'ю, наведене питання та відповіді на нього повинні виглядати приблизно так: Чи влаштовує Вас керівництво Вашого відділу? а) Так; б) Ні; в) Не визначився. Хоча взагалі такі питання включати до інтерв'ю, на нашу думку, недоцільно, хіба що до анонімного, оскільки працівник навряд чи відповість на нього чесно, побоюючись погіршення ставлення до нього з боку керівництва. 2) З погляду вимог, поставлених до методу інтерв'ю, наведене питання є некоректним, оскільки піддослідний підштовхується до відповіді самим формулюванням питання, в питанні міститься бажана відповідь. Відповідь (як один з варіантів) в принципі коректна. З погляду вимог, поставлених до методу інтерв'ю, наведене питання та відповіді на нього повинні виглядати приблизно так: Чи склалися у Вас стосунки зі співробітниками Вашого відділу? а) Стосунки склалися непогані; б) Стосунки не склалися; в) Ще не визначився. 2. Складіть схему співвідношення рівнів розвитку нервової системи, психіки і форм поведінки тварин. Стадії та рівні розвитку психіки і поведінки тварин (за О.М.Леонтьєвим та К.Е.Фабрі) Стадії та рівні психічного відображення, його характеристика \| Особливості поведінки, що відповідають даній стадії та рівню \| Види живих істот, які перебувають на цьому рівні І. Стадія елементарної сенсорної психіки. А. Нижчий рівень Примітивні елементи чутливості. Розвинена подразливість \| А. Чіткі реакції на біологічно значущі властивості середовища через зміну швидкості напрямку руху. Елементарні форми рухів. Слабка гнучкість поведінки. Несформована здатність реагування на біологічно нейтральні, позбавлені життєвого значення властивості середовища. Слабка, нецілеспрямована рухова активність \| А. Найпростіші. Багато нижчих багатоклітинних організмів, які живуть у водному середовищі Б. Вищий рівень Наявність відчуттів. Поява найважливішого органа маніпулювання щелеп. Здатність до формування елементарних рефлексів \| Б. Чіткі реакції на біологічно нейтральні подразники. Розвинена рухова активність (повзання з виходом з води на сушу). Здатність уникати нет сприятливих умов середовища, відходити від них, вести активний пошук позитивних подразників. Індивідуальний досвід та навчання відіграють незначну роль. Головне значення в поведінці мають жорсткі вроджені програми \| Б. Вищі (кільчасті) черви, черевоногі молюски (слимаки), деякі інші безхребетні II. Стадія перцеп-тивної психіки А. Нижчий рівень Відображення зовнішньої дійсності у формі образів предметів, інтеграція, об'єднання властивостей, які впливають на цілісний образ. Головний орган маніпулювання — щелепи \| А. Формування рухових навичок. Переважання ригідних, генетично запрограмованих компонентів. Рухи достатньо різноманітні і складні (пірнання, повзання, ходіння, біг, стрибки, лазіння, літання тощо). Активний пошук позитивних подразників, уникнення негативних, розвинена захисна поведінка \| А. Риби та інші нижчі хребетні, а також (частково) деякі вищі безхребетні (членистоногі та головоногі молюски), комахи Б. Вищий рівень Елементарні форми мислення (розв'язання завдань). Вироблення певної "картини світу" \| Б. Високорозвинені інстинктивні форми поведінки. Здатність до навчання \| Б. Вищі хребетні (птахи, деякі ссавці) 3. Проаналізуйте і покажіть на прикладах взаємозв'язок різноманітних форм прояву психіки. До форм прояву психіки належать: 1) психічні стани: а) стійкий інтерес; б) творче піднесення; в) апатія; г) депресія тощо; 2) властивості особистості: а) спрямованість; б) темперамент; в) характер; г) здібності; 3) психічні процеси: а) пізнавальні: чуттєві (відчуття та сприймання) та логічні (мислення, уява, увага, деякі вчені виділяють ще мову); б) емоційно-вольові – почуття та воля. Властивості особистості можуть проявлятися завдяки психічним процесам; при цьому психічні стани можуть здійснювати значний вплив на прояв властивостей особистості. Наприклад, людина з холеричним темпераментом проявляє почуття бурхливіше, ніж люди з іншими типами темпераменту; її мова більш емоційна, взагалі холерик зазвичай багато розмовляє. Але, наприклад, у стані депресії всі ці якості значно пригнічуються, і холерик у стані депресії може розмовляти менше, ніж флегматик у стані творчого піднесення. Холерикові зазвичай властива розсіяна увага, але в стані творчого піднесення або стійкого інтересу він може стати дуже уважним. 4. Наведені нижче якості характеризують людину як особистість і як індивіда. Які якості характеризують індивіда, а які — особистість? Обґрунтуйте відповідь. Відповідальність, охайність, емоційність, реактивність, лінь, пластичність, брехливість, збудливість. Особистість – це соціалізований індивід, що втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистість розвивається поступово вже після народження людини в залежності від виховання та оточуючого середовища, хоча й вроджені якості здійснюють вплив на її якості. У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість — це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства. Особистість — одна з семи іпостасей людини. Інші — це: - людина як індивід, - людина як організм, - людина як індивідуальність, - людина як "Я", - людина — роль, - людина як фізичне тіло, підвладне всім законам механіки. Ці характеристики розкривають поняття "людина" з різних боків і не є тотожними. Вони утворюють єдине ціле, і водночас кожна має свої особливості. Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду людина розумна, продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис. Кожна людина як одинична природна істота — це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю. Людину як індивіда характеризують: вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички, захоплення. В основному (хоча і не виключно) риси індивіда є вродженими і характеризують людину в основному як біологічну істоту. Як особистість, людину розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми, як то: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є тощо. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася. Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не "випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, "країні ліліпутів". Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої праці. їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "Я". Спираючись на вищевказане, до особливостей, які відбивають поведінку індивіда, відносимо емоційність, реактивність, пластичність, збудливість, а до особливостей, які відбивають поведінку особистості, – відповідальність, охайність, лінь, брехливість. 5. На підставі характеристики визначте тип темпераменту та рекомендації, які з урахуванням особливостей такого типу темпераменту в трудовій діяльності може подати психолог керівнику робітника Г. Г. чуйний і чулий. Водночас недовірливий, вразливий, довго переживає невдачу. У такі хвилини він замикається в колі своїх переживань. Проаналізувавши наведену характеристику, можемо зробити висновок, що робітник Г. має меланхолічний тип темпераменту, якому відповідає слабкий тип нервової системи. Керівникові Г. можна порадити направляти цього працівника на такі посади, де він зможе виконувати свою роботу у відносній тиші, де йому не заважатимуть численні співробітники, оскільки меланхоліки є дуже невпевненими у собі, вони постійно бояться зробити помилку через те, що їх відволікають. Часто їх відповідальність настільки висока, що вони поринають в роботу з головою, і будь-які зовнішні втручання, перш за все безпосередньо з виконуваним завданням не пов'язані, дратують їх. Меланхолік не любить бути “на людях”. Тому не слід змушувати його виступати з промовами, особливо перед великим натовпом. Меланхоліки бояться відповідальності, на керівних посадах почуваються невпевнено. Такі працівники, як Г., є незамінними на певних ділянках виробництва; часто зустрічаються меланхоліки, які все життя пропрацювали, наприклад, в одному цеху заводу та знають роботу цього цеху достеменно. При цьому керівних посад вони уникають, вважаючи за краще виконувати ту роботу, яку вже добре знають та не бояться помилок у ній. На незвичну роботу меланхолікові слід давати дещо більше часу, ніж людині з іншим типом темпераменту, оскільки меланхолік декілька разів перевірить правильність виконаної роботи, перш ніж звітувати про її виконання. Погана комунікабельність робить меланхоліків не дуже бажаними на роботі типу “людина-людина”. Але, враховуючи чуйність та високу здатність до співчуття, таких людей, як Г. (природно, за наявності відповідних здібностей) можна ставити на посади, де слід спілкуватися з людьми, що багато пережили, наприклад, в бюро ритуальних послуг або в центрах реабілітації. Але при цьому не слід забувати, що меланхоліки приймають чуже горе близько до серця і можуть навіть захворіти, переживаючи за інших. Меланхоліки дуже вразливі, тому не слід давати меланхолікові у напарника, наприклад, холерика або сангвініка, який може легко образити його, навіть не помітивши. Адже меланхоліки є також досить злопам'ятними; їх занижена самооцінка та часто наявний комплекс неповноцінності змушують їх вважати, що з них усі глузують, сміються, що допущена досить давно похибка ще й досі згадується їх співробітникам. Тому їх треба часто заохочувати, хвалити, помічати їх прогрес, відзначати моменти в роботі, які їм особливо вдалися, навіть незначні досягнення. Це стимулює меланхоліка до подальшого прогресу, підвищує їх впевненість у собі та наближує самооцінку до адекватної. Перелік використаної літератури Выготский Л.С. Психология. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 1008с. Еникеев М.И. Энциклопедия. Общая и социальная психология. – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 560с. Загальна психологія: Навч. посібник З=14 / О.Скрипаченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук, Т.Зелінська, Т.Лисянська, Н.Співак, Н.Зубалій, І.Булах, О.Артемчук, Л.Зінченко, В.Власенко, О.Ільїн, Н.Абрамян, О.Гоголь. – К.: “А.П.Н.”, 2002. – 464с. Козляковський П.А. Загальна психологія: Курс лекцій. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – 220с. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк., 2001. – 487с. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования / Сост. Е.И. Рогов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 448с. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб: Питер, 2003. – 720с. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. К., 2002. – 506с.
1 2 3 4 5 Категория: Психологія \| Добавил: DoceNt (31.10.2014)
Просмотров: 730 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: