Реферат на тему: Закон “Про адвокатуру”. - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Закон “Про адвокатуру”. У Законі України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. визначені службові обов'язки адвоката. Зокрема, він зо-бов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного за-конодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних Інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захис-ту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Мова йде про те, що адвокат зобов'язаний допомагати кожному громадянинові, який звертається за допомогою. До цьо-го його зобов'язує внутрішній імператив службового обов'язку Але коли вже адвокат взявся за захист особи, то не повинен чинити їй зло, шукати «факти», щоб зро-бити її винною чи такою, що програла судовий процес. Також закон передбачає, що адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше нада-вав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам тієї особи, що звернулася з проханням про ведення справи. Тобто можна відмовитись надавати юридичну допомогу громадянинові, який пов'язаний з тією особою, яка є чи була раніше клієнтом адвоката. Це пояснюється як етичними мотивами справи, так і право-вими. Адже не можна спочатку захищати громадянина, а потім проти нього вести справу, оскільки адвокатові вже відомо багато деталей діяльності цієї особи. Це стосується і тих випадків, коли адвокат брав участь у справах як слідчий, особа, що проводила дізнан-ня, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник по-терпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, сві-док, перекладач, понятий. Одним словом, не повинно бути жодних службових контактів у службових справах з іншою стороною. У законі передбачений випадок, коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках. Такі випадки не тільки повинні бути виключені в адвокатській діяль-ності, а й взагалі у юридичній практиці. Підсумовуючи вищевикладене, слід наголосити, що загалом службовим обов'язком адвоката є сприяння за-хисту прав і свобод громадян, а також представлення за-конних інтересів громадян Української держави, інозем-них громадян, осіб, які не мають громадянства та юри-дичних осіб. Адвокат зобов'язаний надавати їм також ін-шу юридичну допомогу. Службові обов'язки адвоката мають різні види. Зок-рема, ст. 5 Закону передбачає, що адвокати дають кон-сультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; засвідчу-ють копії документів у справах, які вони ведуть; здійсню-ють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організа-ціям; здійснюють правове забезпечення підприємниць-кої та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юри-дичних осіб; виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Звичайно, адвокат може здійснювати також інші види юридичної допомо-ги, передбачені чинним законодавством. Ці види служ-бових обов'язків є вузькою спеціалізацією адвокатів. Адвокат виконує свій службовий обов'язок на основі відповідних принципів. Серед них: верховенство закону (права), незалежність, демократизм, гуманізм, конфіден-ційність (ст. 4 Закону), а також законність, етичність, справедливість. У свою чергу функції службового обов'язку адвоката зводяться в основному до захисту та представництва за-питів громадян через надання юридичних послуг. Службові обов'язки адвоката тісно пов'язані з його професійними правами, про які йдеться у ст. 6 Закону. Так, при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси грома-дян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати ві-домості про факти, які можуть бути використані як до-кази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення. Це означає мати право: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підп-риємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за ви-нятком тих, таємниця яких охороняється законом; отри-мувати письмові висновки фахівців з питань, що потре-бують спеціальних знань; застосовувати науково-техніч-ні засоби відповідно до чинного законодавства; допові-дати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмо-ві мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засі-даннях колегіальних органів і давати пояснення щодо су-ті клопотань і скарг. Адвокат може виконувати й інші дії, передбачені чинним законодавством. Важливо зауважити, що, виконуючи службові обов'язки, адвокат повинен дотримуватись професійної таємни-ці, що зазначено у ст. 9 Закону. Адвокатською таємни-цею є питання, з якими громадянин або юридична осо-ба зверталася до нього, суть консультацій, порад, роз'яс-нень та інших відомостей, одержаних при здійсненні своїх службових обов'язків. Особливо важливими є відомості, які адвокат отри-мав під час попереднього слідства. Ці дані можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Недопустимим є використання адвокатом таємниці у своїх Інтересах або в Інтересах третіх осіб Розголошення адвокатом таємниці карається законом Для належного виконання службового обов'язку кож-ний адвокат України у визначений час приймає обітни-цю такого змісту: «Я, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяль-ності суворо додержувати законодавства України, міжна-родних актів про права і свободи людини, правил адво-катської етики; з високою громадською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним І уважним до лю-дей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту знання адвоката, бути вірним Присязі». Важливим є те, що закон про адвокатуру гарантує умови виконання адвокатом своїх службових обов'язків. Так, забороняється будь-яке втручання в адвокатську ді-яльність, вимагання від адвоката, його помічника, поса-дових осіб і технічних працівників адвокатських об'єд-нань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Із цих питань їх не можна допитувати як свідків. Також документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручен-ня, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окре-му ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі, тобто правова позиція адвоката оберігається законом. Стаття 10 Закону гарантує не притягнення адвоката до кримінальної відповідальності крім, як Генеральним прокурором України та його заступниками, не врахову-ючи міст Києва, Севастополя і Республіки Крим. Щоб належно виконувати службові обов'язки, поса-ди адвоката та його помічника мають відповідні цензи. Це повинен бути громадянин України з вищою юридич-ною освітою, раніше не судимий, з практичним стажем не менше двох років. Крім того, особа, яка претендує на посаду адвоката, повинна скласти кваліфікаційні іспити, отримати свідоцтво на право заняття адвокатською ді-яльністю та скласти присягу. Отже, враховуючи те, що адвокат належить до добро-вільного професійного громадського об'єднання, його службові обов'язки повинні виходити із власного сумлін-ня та моральних принципів Це і є характерним для внутрішнього імперативу службового обов'язку адвоката. Література: Михеєнко М. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі. / Право України. 1995. Макарова 3. В. Участие адвоката-зашитника на предварительном следствии. Куйбышев. 1978. Мартынчик Е. Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции. Кишинев, 1975. Царев В. М. Зффективность участия защитника в доказьівании на предварительном следствии. Красноярск, 1990. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. Юрінком, 1995. Посполітак В. Особливості участі адвоката в розгляді кримінальних справ касаційною інстанцією. // Радянське право, 1976, №2. Перлов Й. Д. Право на защиту. М., 1969.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (21.05.2014)
Просмотров: 286 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: