Реферат на тему:Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. 4.1 Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх 4.2 Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх зі застосуванням примусових заходів виховного характеру, порядках їх застосування. 4 – До неповнолітніх згідно КК України можуть бути застосовані, як загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, так і спеціальний вид – застосування щодо таких осіб примусових заходів виховного характеру. Вони пов’язані з певними обмеженнями та позбавленням для особи, щодо якої вони застосовані. Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу, яка застосовується незалежно від бажання винного. Таке звільнення допускається із дотриманням таких умов : неповнолітня особа; вчинення вперше злочину невеликої тяжкості; можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання, яка повинна визначатися з урахуванням особи винного. (добровільне відшкодування заподіяної шкоди) Застосування розглядуваного види звільнення є правом суду, а не його обов’язком. Примусові заходи виховного характеру призначаються неповнолітнім, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто 16-14 річного віку. Ці самі заходи можуть бути застосовані щодо повнолітнього, який не досяг віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність. Застосування цих заходів до такої особи не пов’язане з її звільненням від кр-ї відп-сті, оскільки вона, не будучи суб’єктом злочину, не підлягає такій відповідальності. Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність здійснюються з дотриманням таких умов : 1) неповнолітньому виповнилось 11; 2)ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК. Підставою для скасування примусових заходів виховного характеру КК називається ухилення неповнолітнього від застосування до нього таких заходів. (втеча з дому; невиконання вимог батьків, педагогічного колективу під нагляд яким переданий неповнолітній). Скасування таких заходів означає, що відновлюється у провадження у кримінальній справі не повнолітнього, можуть бути застосовані всі заходи за вчинений злочин. У ч.2ст.105 КК України передбачений вичерпний перелік заходів виховного характеру, що застосовуються до повнолітніх. Ці заходи застосовуються і при звільненні неповнолітнього на підставі ст.97 КК України. Згідно ч.1ст.105 КК- неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановляння вироку не потребує застосування покарання. В цьому разі суд застосує такі примусові заходи виховного характеру : 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього : 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк що не перевищує трьох років. До неповнолітнього можуть бути одночасно застосовані кілька примусових заходів виховного характеру, якщо вони за своїм змістом не виключають один одного. Крім цього, суд може признасити неповнолітньому вихователя. Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу а суддя – постанову про закриття кримінальної справи. 1 – стаття 447 КПК (ксерокс) 2,3 – стаття 448 КПК (ксерокс) 4 – стаття 449 КПК (ксерокс) 4.3 Особливості покарання неповнолітніх за вчиненні злочини. Особливості покарання неповнолітніх правопорушників зумовлене не лише законодавчим зменшенням кількості видів і скорочення строків і розмірів покарання, що входять в їх загальну систему, а й тим, що : 1) позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вчинив вперше злочин невеликої тяжкості; 2) покарання у вигляді позбавлення волі, які не досягли до вчинення злочину 18- річного віку, не може бути призначене строком більше 10 років. Лише за особливо тяжкий злочин, пов’язаний з позбавленням життя людини та при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків, воно може бути призначене більше, ніж на десять років, але не може перевищувати 15 років; 3) покарання у вигляді довічного позбавлення волі не застосовуються до осіб, що вчинили у віці до 18-ти років; неповнолітні, засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають покарання у спеціальних виховних установах. До неповнолітніх, визнаних у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань : штраф, який застосовується до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Залежно від тяжкості вчинення злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітніх, суд встановлює розмір штрафу в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходу громадян. Громадські роботи - призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання час та основної роботи. Тривалість виконання даного виду покарань не може перевищувати двох годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16-18 років за місцем роботи на строк від двох до одного року. Арешт. Даний вид покарання неповнолітні відбувають окремо від дорослих засуджених. Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16-річного віку, а в умовах ізоляції в спеціальних пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб. Позбавлення волі на певний строк – це найбільш суворе покарання в системі покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх. Дане покарання не може буди призначене на строк більше десяти років, а за особливо-тяжкий злочин, ??? з умисним позбавленням життя людини - до 15 років. Неповнолітні відбувають таке покарання у спеціальних виховних установах . Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Покарання у виді позбавлення волі призначаються неповнолітньому : за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років; за тяжкий злочин – на строк не більше десяти років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до п’ятнадцяти років (ст.102 КК України). Призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати : а)загальні засади призначення покарання; обставини, що пом’якшують та які обтяжують покарання; б) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку; в) особливості застосування ??? видів покарання та інше. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцять років. Отже, при призначенні покарання суд повинен врахувати біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, оскільки вони потребують спеціальної охорони і захисту, включаючи належний правовий захист. 4.4. Звільнення від покарання неповнолітніх. Кримінальний Кодекс України передбачає чотири види звільнення від покарання неповнолітніх: Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовуються за загальними правилами; застосовуються лише в разі його засудження до позбавлення волі. Умовами звільнення з випробування є : неповнолітній засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років; суд дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування визначеного йому покарання. При звільненні з випробуванням – встановлюється іспитовий строк від одного до двох років. У разі такого звільнення суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженими та проведення з ним виховної роботи. 2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. 3. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків ??? до осіб у віці до 18 років, застосовуються з урахуванням таких положень. Встановлюються такі ??? ??? (ч.2ст.106 КК): 1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості; 2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років – особливо тяжкого злочину. Також щодо неповнолітнього встановлюються такі ??? обвинувального вироку : два роки – у разі засудження до покарання неповнолітнього з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п’ять років – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі, за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні на строк не більше 5 років за тяжкий злочин; сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин; десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. 4. Умовно – дострокове звільнення від відбування покарання. Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови не вчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання, а достроковим – тому, що воно відбувається до повного закінчення строку, призначеного судом. Таке звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Згідно КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до 18 років, після фактичного відбуття: не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення воліза злочин невеликої тяжкості або середньої і за необережний тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до 18 років новий умислений злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення 18 річного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш мяким покаранням не застосовується. При вчиненні будь-якого нового злочину протягом невідбутої частини покарання суд до невідбутої частини покарання ??? покарання за новим вироком. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення 18 річного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років. Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18 річного віку. Таким що не мають судимості, визнаються неповнолітні: засудженні до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом 1 року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; засудженні до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину. Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочину віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, допускаються за наявності 2 умов : така особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення; спливло не менше половини строку погашення судимості. Порядок та наслідки зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18 років, такі як і щодо осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці. Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 7з або 9 КПК, народний суддя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до роз-гляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди — повертає прокурору мотивованою постановою. Розгляд справ, зазначених у частині другій цієї статті, провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'яз-ковою участю прокурора і захисника. При цьому заслу-ховуються пояснення неповнолітнього, його законного пред-ставника, перевіряються докази, які доводять або спросто-вують вчинення даною особою суспільно небезпечного ді-яння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закін-чення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник. В разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправ-ною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до ЗО діб, по-містити цю особу у приймальник-розподільник для непов-нолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу. Справи, що надійшли в суд від прокурора, який погодився з постановою слідчого про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру. Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника статті суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали або постанови, де вирішує такі питання: 1) чи мало місце суспільне небезпечне діяння, з при-воду якого провадилося досудове слідство; 2) чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розгля-дається справа; 3) який саме примусовий захід виховного характеру з передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України має бути застосовано до цієї особи. За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу. На ухвалу суду або постанову судді про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляцію: неповнолітній, його захисник і законний представник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього, потерпілий і його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого. Апеляційне подання може внести прокурор, який брав участь у розгляді справи, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтри-мував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом пер-шої інстанції. Апеляція подається в апеляційний суд через суд, що виніс ухвалу, постанову Зміст апеляції повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК. Злочинність неповнолітніх та молоді залишається непо-борною протягом декількох століть, а наприкінці минулого XX століття відмічено її зростання. Основна причина такого явища полягає в тому, що розвиток значної частини неповно-літніх часто відбувається у дуже несприятливих економічних, соціальних та побутових умовах. А, між тим, у підлітковому віці йде не лише процес інтенсивного фізичного формуван-ня, але й духовного і інтелектуального розвитку, усвідом-лення справжньої мети і значення життя людині та таких понять, як совість, добро, віра, шана, любов. У цей період життя починають виявлятися індивідуальні здібності люди-ни, формується воля та свідомість. В умовах значного зни-ження життєвого рівня певної частини суспільства, його соц-іального розшарування, існування в багатьох родинах на-сильства по відношенню до дітей, майже повної незахище-ності дітей-сиріт розвиток характеру і поведінки певної частини підлітків ускладнюється. У неповнолітніх, які фор-муються як особистості в умовах соціального ризику, вини-кають відчуття самотності і відчуженості, що нерідко при-зводить до нерозважливих проступків, скоєння різного роду правопорушень та вчинення тяжких злочинів. Реальне подо-лання таких соціальних явищ є проблематичним для будь-якого громадського суспільства, оскільки ці явища є на-слідком споконвічних соціальної нерівності і соціальних про-тиріч. Тому надзвичайно актуальним є поліпшення економіч-них, соціальних та освітньо-виховних умов для здорового фізичного, психологічного, духовного, освітнього і соціаль-ного розвитку неповнолітньої людини. Означені обставини мають враховуватися й на законодав-чому рівні щодо відповідальності за вчинений злочин осо-бами, які не досягли повноліття. Це й обумовило наявність у КК Україні 2001 року окремого XV розділу — «Особли-вості кримінальної відповідальності та покарання непов-нолітніх».
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (14.05.2014)
Просмотров: 525 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: