Реферат на тему: Загальна характеристика суміжних - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Загальна характеристика суміжних. План. 1. Поняття суміжних прав. 2. Виникнення і здійснення суміжних прав. 3.Об’єкти суміжних прав. 4. Суб'єкти суміжних прав. 5. Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі. 5.1. Права виконавців. 5.2. Права виробника фонограми. 5.3. Права організації мовлення. 5.4. Обмеження прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. 5.5. Використання фонограм, опублікованих із комерційною метою. 5.6. Запис організаціями ефірного мовлення виконань або передач із метою короткострокового використання. 6. Строки чинності суміжних прав. 7. Цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав. Вступ. Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. 1. Поняття суміжних прав. У чинному законодавстві України про інтелектуальну влас-ність з'явилося нове поняття — суміжні права. Зокрема, Закон України "Про авторське право і суміжні права" містить III розділ, який так і називається "Суміжні права". Слід зазначити, що до прийняття цього Закону цивільне законодавство України не передбачало правової охорони суміжних прав. Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими пра-вами, саме тому вони називаються суміжними і охороняються Законом. Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалі-зації, використання вже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор написав музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів тільки певним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на власне виконання пісні, яке одержало назву суміжного права. Суміжні права останнім часом набули прискореного роз-витку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна тощо) і в такий спосіб вилучати доход із чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і жено охорону суміжних прав. Під суміжними правами Закон розуміє права виробників фонограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється три групи прав: а) права б) права виробників фонограм; в) права організацій - це права на оригінальність, майстерність, манеру на інтерпретацію твору. Це низка прав виробників фонограм і прав організацій мовлення на їх програми передач. Отже, суміжні права можна визначити як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов'язані з викорис-танням творів літератури і мистецтва, авторські права, які належать іншим особам. 2. Виникнення і здійснення суміжних прав. 1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. 2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. 3. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "P", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці. 4. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів суміжних прав та порядок їх індексації. 3. Об’єкти суміжних прав. Відповідно до статті 35 із Закону Укаїни “Про авторське право і суміжні права”. Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є: 1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; 2) фонограми, відеограми; 3) передачі (програми) організацій мовлення Зазначені результати творчої діяльності можуть одержати правову охорону лише за певних умов, визначених Законом. Права виконавців охороняються, якщо: 1) виконання вперше мало місце на території України; 2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно до Закону; 3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до Закону. Права виробників фонограм охороняються, якщо: 1) виробник є громадянином України або юридичною осо-бою з офіційним місцезнаходженням на території України; 2) фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її публікації в іншій державі; 3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні. Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України. 4. Суб'єкти суміжних прав. Суб'єктами суміжних прав є: а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; г) організації мовлення та їх правонаступники. Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який інший спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які здійснюють таку само творчу діяльність, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виробниками фонограм можуть бути ті самі фізичні особи, а також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Проте щодо юридичних осіб Закон робить застереження. Вони одержують захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. При цьому не має значення, так би мовити, "громадянство" цієї юридичної особи. Вона може бути українською або іноземною. Фонограми — виключно звуковий запис будь-якого вико-нання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магніто-фонні касети та інші носії записів визнаються примірниками фонограми. До суб'єктів суміжних прав Закон відносить також органі-зації мовлення, тобто тільки юридичних осіб. Це організації радіо і телебачення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефір, так і по про-водах. Безумовно, до суб'єктів суміжних прав належать організації мовлення як державні, так і приватні чи інших форм влас-ності. 5. Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі. Передусім всі суб'єкти суміжних прав мають використову-вати свої суб'єктивні права в такий спосіб, щоб не порушити прав авторів, чиї твори використовуються. Виконавці мають здійснювати свої суб'єктивні права за умови дотримання прав авторів, чиї твори виконують. Виробники фонограм і органі-зації мовлення зобов'язані дотримуватись прав авторів і вико-навців. Організації мовлення — прав виробників фонограм, авторів і виконавців. Закон не передбачає процедури закріплення виникнення і здійснення суміжних прав. Проте виробники фонограм і вико-навці з метою інформування про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми, можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак містить латинську літеру Р у колі — © та ім'я (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. 5.1. Права виконавців. Виконавцям належить ряд особистих немайнових і майнових прав. До особистих немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з вико-ристанням виконання там, де це можливо. Виконавцю належить виключне право на використання виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за кожний вид використання. Виключне право на використання виконання означає право дозволяти або забороняти здійснення таких дій: 1) записувати раніше не записане виконання; 2) відтворювати запис виконання, за винятком випадків, коли відтворюється запис виконання, зроблений за згоди виконавця, в тих же цілях, для яких було одержано згоду виконавця щодо такого запису; 3) сповіщати виконання в ефір, по кабелю або здійснювати інше публічне сповіщення виконання, за винятком випадків, коли для сповіщення використовується запис виконання, раніше зробленого за згодою виконавця, або виконання, рані-ше переданого в ефір; 4) здавати в найом опубліковану фонограму, що включає виконання за участю виконавця. Дозвіл на використання виконання дає сам виконавець. Якщо виконання здійснювалось колективом виконавців — керівник такого колективу шляхом укладання письмового до-говору з користувачем. Якщо виконання використовується в аудіовізуальному творі, то відповідним договором між виконавцем і постанов-ником аудіовізуального твору передбачається передача вико-навцем постановнику прав, викладених вище. При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найом примірників такого аудіовізуального твору. Проте викорис-тання прав виконавця обмежується лише аудіовізуальним тво-ром і не виключає права виконавця на окреме використання звуку і зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі, якщо інше не передбачено договором. Якщо запис виконання використовується у фонограмі на підставі відповідного договору, то виконавець разом із дозво-лом на використання виконання передає також право здавати в найом опубліковану фонограму. При цьому виконавець зберігає право на винагороду за здачу в найом примірників фонограми. Виконавець може укласти договір на використання свого виконання організацією мовлення для сповіщення в ефір або по кабелю. Цим договором передбачається передача виконав-цем організації мовлення також права здійснення запису і його відтворення, якщо це прямо передбачено договором виконавця з організацією мовлення. Розмір винагороди виконавцю за таке використання вста-новлюється в зазначеному договорі. Виключне право на використання виконання, створеного за договором найму, належить особі, з якою виконавець перебуває в трудових відносинах (роботодавцю), якщо договором не передбачено інше. Особисті немайнові права на виконання належать виконавцю. Виключні права, що належать виконавцю, можуть переда-ватися за договором іншим особам. 5.2. Права виробника фонограми. Виробнику фонограми нале-жить виключне право на використання фонограми у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання. Виключне право на використання фонограми означає право дозволяти або забороняти вчинення таких дій: 1) відтворювати фонограму; 2) розповсюджувати примірники фонограми будь-яким чином: продавати, здавати в найом тощо; 3) імпортувати примірники фонограми з метою розповсюд-ження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу вироб-ника фонограми; 4) переробляти або будь-яким іншим чином змінювати фонограму. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав. Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми). 5.3. Права організації мовлення. Організації мовлення нале-жить виключне право на використання її передачі у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання. Виключне право на використання передачі мовлення означає право організації ефірного або кабельного мовлення дозволяти або забороняти вчинення таких дій: 1) записувати передачу; 2) відтворювати запис передачі, за винятком випадків, коли запис передачі було здійснено зі згоди організації ефірного мовлення і відтворення передачі здійснюється з тією ж метою, для якої було зроблено її запис; 3) одночасно сповіщати в ефір (по кабелю) передачу іншій організації ефірного (кабельного) мовлення; 4) сповіщати передачу по кабелю (в ефір); 5) публічно сповіщати передачу з місця з платним входом. Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав. 5.4. Обмеження прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Вільне використання виконань, фоног-рам і програм мовлення, їх фіксація, відтворення, передача в ефір і по проводах, доведення до загального відома іншим способом без згоди виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення та без виплати винагороди можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством сто-совно обмежень майнових прав авторів творів науки, літератури і мистецтва. Вільне використання виконання, фонограм і програм мов-лення допускається за умови, що таке використання не за-подіє їм шкоди, не обмежить необгрунтованим способом за-конних інтересів виконавців, виробників фонограм і органі-зацій мовлення. 5.5. Використання фонограм, опублікованих із комерційною метою. Без згоди виробників фонограм, опублікованих із комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фоно-грамах, але з виплатою винагороди допускається: 1) публічне виконання фонограм; 2) передача фонограм в ефір; 3) передача фонограм по проводах. Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією із організацій, що управляє майновими правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі на підставі до-говору між цими організаціями. Винагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем порівну, якщо дого-вором не передбачено інше. Договором між користувачем фонограми або об'єднанням таких користувачів, з одного боку, і організаціями, що управ-ляють майновими правами виробників фонограм і виконав-ців — з другого, встановлюється розмір винагороди і порядок її виплати. Розмір винагороди встановлюється за кожний вид вико-ристання фонограми. 5.6. Запис організаціями ефірного мовлення виконань або передач із метою короткострокового використання. Без згоди виконавця, виробника фонограми і організації мовлення інші організації мовлення мають право здійснювати записи виконання або передачі і відтворювати такі записи з метою короткострокового використання за таких умов: 1) попереднього одержання організацією ефірного мовлен-ня дозволу на сповіщення в ефір виконання або передачі, щодо яких здійснено короткострокове користування або від-творення такого запису; 2) виготовлення запису і його відтворення здійснюється організацією ефірного мовлення за допомогою власного обладнання і для власної передачі; 3) знищення такого запису на умовах, передбачених щодо короткострокового використання творів. 6. Строки чинності суміжних прав. Майнові права вико-навців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Права виробників фонограм діють протягом 50 років після першого опублікування фонограм, а якщо публікації фонограми не було, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису. Права організацій мовлення діють протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах. Початок перебігу зазначених строків починається 1 січня року, що наступає за роком першого виконання, запису фоно-грами чи першої передачі в ефір чи по проводах. До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконання фонограми, передачі в ефір і по проводах, а також право на одержання винагороди в межах частини строків чинності права, що залишилися. Особисті немайнові права виконавця у спадщину не пере-ходять. Проте спадкоємці мають право захищати авторство на об'єкт суміжних прав і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, фонограми і програми мовлення або будь-якому посяганню на об'єкт, що може за-шкодити честі і репутації виконавця, виробника фонограми чи організації мовлення. 7. Цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав. Закон України “Про авторське право і суміжні права” зберіг загальне правило цивілістикизаподіяні збитки підлягають відшкодуванню(167). Тому в разі заподіяння порушенням авторського чи суміжного права шкоди їх суб'єктам, вони можуть: вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи ство-рюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування моральної шкоди; подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним автор-ського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; вимагати припи-нення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав; вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інфор-мації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єк-тів суміжних прав; вимагати прийняття інших передбачених законодавством за-ходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:— відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням ав-торського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;— відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;— стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;— виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мі-німальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;— заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску при-мірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеог-рам чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виго-товлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;— вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позива-ча, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контр-афактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу техніч-них засобів та про канали розповсюдження. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, до-датково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також ви-трати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. Висновок. Закон України «Про авторське право і суміжні права» надає можливість виробникові фонограми та виконавцеві для сповіщення про свої права проставляти на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному футлярі, що містить її, спеціальний знак охорони суміжних прав. Захист авторських і суміжних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюють у передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів і способів захисту. Засобом судового захисту авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про здійснення правосуддя з одного боку і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього обов'язку або про визнання наявності чи відсутності правопорушення з іншого. Якщо авторське і суміжне право порушено або оспорено, суд зобов'язаний прийняти і розглянути позовну заяву. Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів слід визнати адміністративний порядок їхнього захисту. Його застосовують як виняток із загального правила, тобто у прямо зазначених законом випадках. Необхідність у визнанні прав як у способі захисту виникає тоді, коли наявність у особи авторського або суміжного права піддають сумніву, авторське або суміжне право оспорюють, заперечують або існує реальна загроза таких дій. Відповідно до ст. 52 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування. Відповідно до ст. 52 (3) Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд може накласти на порушника авторського або суміжних прав штраф у розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь позивача. Вилучена сума штрафу передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Література: 1. Закон України '' Про авторське право і суміжні права'' від 23.12.1993. 2. Підопригора О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання//Право України. – 2003. 3. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 15.12.1993 4.Підоприга О.О. Підопрга О.О. Право інтелектуальної власності України. – К.: 1998.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (13.05.2014)
Просмотров: 597 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: