Реферат на тему:Загальна характеристика способів захисту права інтелектуальної власності - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Загальна характеристика способів захисту права інтелектуальної власності. Норми про захист прав на конкретні види інтелектуальної власності цивільно-правовими засобами викладені у відповідних главах Цивільного кодексу України. Захист права інтелекту-альної власності врегульовано також іншими галузями законодавства. Як правило, ці норми стосуються усіх об’єктів права інтелектуальної власності. Цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав. Особи, авторські та суміжні права яких порушені, можуть: вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи ство-рюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування моральної шкоди; подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним автор-ського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; вимагати припи-нення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав; вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інфор-мації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єк-тів суміжних прав; вимагати прийняття інших передбачених законодавством за-ходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:— відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням ав-торського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;— відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;— стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;— виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мі-німальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;— заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску при-мірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеог-рам чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виго-товлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;— вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позива-ча, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контр-афактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу техніч-них засобів та про канали розповсюдження. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, до-датково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також ви-трати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. Захист прав патентовласника. Порушенням визнається будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені законо-давством про промислову власність. Це може бути неправо-мірне використання винаходу, корисної моделі чи промисло-вого зразка, порушення особистих немайнових прав тощо. Звичайно, таке порушення на вимогу власника патенту повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшко-дувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати віднов-лення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. Будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням законодавства про промислову власність, розв'язуються судом. Зокрема, суди розглядають спори про: авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлен-ня власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авто-рам промислових зразків, а також патентовласникам; компен-сації. Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охоро-ною прав патентовласників, що надаються законодавством про промислову власність, Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійсню-ватись в адміністративному, змішаному або судовому порядку. Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинено. Якщо пору-шенням власнику були заподіяні майнові чи моральні збитки, вони мають бути відшкодовані порушником. Порушення прав власника може виявлятись у будь-якій формі чи будь-який спосіб. Тому і відповідальність поруш-ника може бути різною. Наприклад, власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з його настіль-ки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва. Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не перед-бачено ним. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладання та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною права на знак для товарів і послуг. При цьому важливо ознайомитися з відповідною зарубіж-ною практикою захисту прав на товарні знаки. Чинність зареєстрованого товарного знака поширюється в межах дер-жави, де або для якої цей знак зареєстровано. Вислів „для якої” стосується тих випадків, коли товарний знак зареєстро-ваний для ряду країн в Міжнародному бюро ВОІВ або регіо-ни пальному відомстві по товарних знаках, наприклад, в Афри-канській організації з охорони інтелектуальної власності. Реєстрація знака в одній країні не є чинною в інших країнах. Щоб одержати правову охорону в інших країнах, товарний знак має бути зареєстрований в кожній з них, за винятком випадків реєстрації у відповідних міжнародних органах. Як уже зазначалося, на відміну від винаходів охорона то-варного знака не обмежена у часі. Прикладом може бути то-варний знак винозаводчика П.Смирнова. Якщо охорона за-снована на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який знак зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охоро-ну можна подовжувати необмежену кількість разів, приміром, через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Отже, охорона товарного знака може бути необмеженою. На практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років. Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей самий знак із комерційною метою. Що означає „із комерційною метою”? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих, що і самого володільця. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в цьому випадку ризик обману споживачів. Звичайно вважають, що „використання” знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії, наприклад, накопичення на складах товарів для продажу. Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, коли використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Якщо споживач вважає, що товар чи послуга, на яких використано товарний знак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже вве-дений в оману і, отже, володілець товарного знака вправі вимагати припинення такого використання. У багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перелічені в реєстраційному переліку за умови: вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. При застосуванні цього правила звичайно враховують масштаб використання захище-ного товарного знака, розмір підприємства володільця знака — чим більше підприємство і чим ширше використо-вується товарний знак, тим більший обсяг охорони. Національні закони багатьох країн називають ще два випад-ки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно до його статусу або не за призначенням. Перший випадок стосується використання товарного знака, що охороняється, для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак „Кока-кола” використову-ється виробником джинсів і якщо при цьому складається вра-ження, що запропонований товар підвищує репутацію „Кока-коли” як напою, який любить сучасна молодь, то це послужить на користь інтересам компанії „Кока-кола”. І навряд чи варто стверджувати, що може виникнути плутанина стосовно поход-ження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що випустила їх не компанія „Кока-кола”, Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного знака „Кока-кола”, не вводячи споживача в оману. Другий випадок стосується використання знака, що охоро-няється, в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі то-варні знаки часом використовуються як назви продуктів. Може трапитися так, що редактори словника незумисне використовують товарний знак як назву продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням. Проте оскільки подібне використання все ж завдає володільцю товарного знака певної шкоди, бо виникає небезпека перетворення товарного знака в родову назву, то в ряді країн вважають, що володілець знака може таке використання заборонити. При захисті своїх суб’єктивних прав автори та інші особи, яким належать права на інтелектуальну власність, користу-ються певними пільгами. Так, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України позивачі — автори об’єктів права інтелектуальної власності, які не є власниками охоронних документів на ці об’єкти, — за позовами, що випливають із авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторську пропозицію звільняються від сплати судових витрат у доход держави повністю (ст. 70 ЦПК України). Частина 1 ст. 126 цього Кодексу надає позивачам за позо-вами, що випливають із авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналі-заторську пропозицію, право звертатись до суду за місцем проживання. Суд, постановляючи рішення, може допустити його негайне виконання у випадку присудження винагороди авторам за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також інших об’єктів права інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи (ч. 1 ст. 218 ЦПК України). Відповідно до ст. 374 ЦПК України при недостатності стяг-неної з боржника суми для задоволення усіх вимог за вико-навчими документами у першу чергу задовольняються вимоги про виплату винагороди за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також інших об’єктів інтелек-туальної власності, на які видано охоронні документи. Певні пільги для захисту інтересів суб’єктів права на про-мислову власність передбачає трудове законодавство. Так, відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України пере-важне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор зазначених об’єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботу, норми і розцінки на яку змінено у зв’язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження. За іншими працівниками, які допомогли авторові у впро-вадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберіга-ються протягом трьох місяців (ст. 91 Кодексу законів про працю України). Трудове законодавство України передбачає гарантії для працівників — авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. Стаття 126 КЗпП України проголошує: за працівниками — авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціо-налізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціона-лізаторської пропозиції на тому-ж підприємстві, в установі, організації. При впровадженні винаходу, корисної моделі, промислово-го зразка або раціоналізаторської пропозиції на іншому під-приємстві, в установі, організації, робота з такого впроваджен-ня оплачується за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи. Чинне законодавство України містить ряд пільг щодо спла-ти мита і зборів, які надаються суб’єктам прав на інтелектуаль-ну власність. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 р від сплати державного мита звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизан), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку. Звільняються від сплати мита автори, які передали виключ-не право на використання винаходу державі, за дії, пов’язані з експертизою заявки на винахід. Від сплати будь-яких зборів за вчинення дій, пов’язаних з оформленням прав на об’єкти промислової власності, звільняється Фонд винаходів України. Не сплачують мита також пенсіонери, учні та студенти нав-чальних закладів, інші малозабезпечені громадяни за дії, пов’язані з поданням заявки на видачу патенту на новий сорт рослин, проведення експертизи заявки, видачею, переоформ-ленням і підтриманням чинності патенту. Якщо подається ко-лективна заявка чи колективом патентоволодільців, то розмір мита зменшується на частку, пропорційну кількості громадян, звільнених від сплати мита. Проте мито за оформлення своїх суб’єктивних прав на інте-лектуальну власність сплачують не всі суб’єкти зазначених дій. За дії, пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтримання їх чинності, мито сплачують тільки автори нових сортів рослин та їх правонаступники. Мито сплачується за подання заявки на видачу патенту України на сорт рослин — 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; за видачу або переоформлення на прохання заявника патенту на сорт — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян; за подан-ня клопотання про подовження строку дії патенту — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Крім того, щорічно, починаючи з дати надходження заявки про видачу патенту, сплачується мито за підтримання його чинності. Розмір мита визначається пропорційно до розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також в за-лежності від кількості років підтримання чинності (із збіль-шенням строку збільшується ставка мита). За підтримання чинності патенту, за яким опубліковано заяву його власника про надання будь-кому відкритої ліцензії, розмір вищезгаданого щорічного мита зменшується на 50 відсотків. Інші суб’єкти права інтелектуальної власності за дії, пов’я-зані з оформленням чи переоформленням своїх суб’єктивних прав, мита не сплачують. Вони відповідно до чинного законо-давства України про інтелектуальну власність сплачують встановлені збори. Дії, за які стягується збір, а також їх роз-міри встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, 10 жовтня 1994 р. постановою Кабінету Міністрів України № 701 затверджено Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг. Відповідно до Положення пільгами щодо сплати встанов-лених зборів користуються ветерани війни, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і від-несені до І—IV категорій. Вони звільняються від сплати зборів за перетворення заявки на винахід у заявку на корисну мо-дель; за перетворення заявки на корисну модель у заявку на винахід; за перетворення заявки на корисну модель у заявку на групу винаходів; за ознайомлення з матеріалами заявки; за видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зра-зок; за реєстрацію ліцензійного договору стосовно одного патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Інваліди, учні та вихованці навчально-виховних закладів, студенти вищих навчальних закладів за вищенаведені дії, а також за підтримання чинності патенту з третього по п’ятий рік його дії, сплачують встановлений збір у половинному розмірі. Передбачені пільги надаються також колективу авторів — володільців патенту, кожен із яких є ветераном війни або гро-мадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи. Пільги, наведеш вище, надаються за клопотанням заявника, власника патенту. Підставою для надання пільг є копія посвід-чення ветерана війни, довідки медико-соціальної експертної комісії, документ, виданий навчальним закладом, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, Власники патентів України на винаходи, корисні моделі, які передають право власності на винахід, корисну модель Фонду винаходів України, звільняються від сплати зборів за видачу патенту на винахід без проведення експертизи по суті, в тому числі за підтримання чинності патенту протягом п’яти років дії. Автори винаходів, захищених авторським свідоцтвом СРСР, які передають право на одержання патенту Фонду винаходів України, звільняються від сплати зборів за видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Збори сплачуються відповідно до додатка до Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг. Водночас чинне законодавство України накладає на користувачів об’єктів інтелектуальної власності досить сер-йозні обов’язки, Так, відповідно до Закону України „Про охо-рону атмосферного повітря” забороняється використання від-криттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортних устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають встановленим в Україні вимогам щодо охорони атмосферного повітря. У разі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими на те держав-ними органами, а винні особи притягаються до відповідаль-ності за чинним законодавством. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА: Закон України „Про власність” від 7лютого 1991 р. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993 р. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України від 15 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 7. Про охорону прав на промислові зразки. Закон України від 15 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 7. Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять держав-ну таємницю. Постанова Верховної Ради України від 19 січня 1995 р. // ВВР. - 1995. - № 3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. Закон України від 15 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 7. Підопригора О.А., Право інтелектуальної власності України. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (20.05.2014)
Просмотров: 292 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: