Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Право |
Реферат на тему: з господарського права
Реферат на тему: з господарського права. Принципи підприємницької діяльності Згідно ст. 5 Закону України "Про підприємництво" підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів: Вільний вибір видів діяльності; Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; Вільний найом працівників; Залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. 2. Правова основа, поняття та ознаки господарського договору Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори. Перша категорія - майновий договір - є загальною. Законодавчо майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (ст. 151-160). У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори є різні. Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів та ін. - з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші - обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією - категорією господарського договору. Термін господарський договір у право України введено Господарським процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами і організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів. Як особлива категорія господарського законодавства і права України, господарський договір має певну правову основу. Господарські договори в Україні регулюються: а) загальними статтями цивільного кодексу про зобов'язання, договір, зобов'язання, що випливають з договору; б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб'єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це зокрема, відносини: по поставках продукції (товарів), по закупках сільськогосподарської продукції у товаровиробників, по капітальному будівництву, по перевезеннях вантажів і т.п. Крім того, дані договори регулюються загальними законами про господарюючих суб'єктів. Зокрема, згідно зі ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні" господарські відносини підприємства з іншими підприємствами і організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. У даному разі йдеться про господарські договори. Господарські договори регулюються також законами України про окремі види господарської діяльності: інвестиційну, транспортну, зовнішньоекономічну тощо. Значну групу складають нормативні акти колишнього Союзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які повністю або частково не врегульвані законодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення вантажів залізничним, морським і внутрішнім водним транспортом; частково-підрядні відносини у капітальному будівництві. Із загальноправової точки зору господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома і більше суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: прийняти або передати майно, виконати роботу, надати послуги і т. ін. Господарський договір - це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі ці суб'єкти. Як спеціальна законодавчо-правова категорія господарський договір має особливі ознаки. По-перше, господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською (комерційною) метою для досягнення необхідних сторонам господарських і комерційних результатів. Це виробництво і реалізація продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори - це майнові договори, що обслуговують виробництво та господарський (комерційний) обіг. За критерієм мети господарські договори відмежовуються від інших договорів підприємств, установ і організацій, які не обслуговують виробництво і обіг, і є допоміжними. По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладення і змісту договірних зобов'язань. Законодавством про господарські договори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в даному разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню. В теорії такі договори визначаються як планові. Зміст господарських договорів, які укладаються без державного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридично вираженій згоді сторін. В теорії такі договори називають регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторонами. По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів. Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу та ст. 1 Господарського процесуального кодексу суб'єктами господарських договорів є організації - юридичні особи (підприємства, установи, організації), в тому числі колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства тощо. Отже, господарський договір - це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг. Задача До юридичної фірми звернувся громадянин з проханням порекомендувати організаційно-правову форму підприємницької діяльності, яка б відповідала наступним вимогам: 1. Виключна відповідальність організації за власними зобов'язаннями лише майном, що належить їй на праві власності; 2. Відсутність в учасників такої організації додаткової відповідальності за зобов'язаннями організації, якщо вони повністю сплатили свої частки/паї; 3. Необов'язковість трудової участі в такій організації. Працівники юридичної фірми мають порекомендувати своєму клієнту створити товариство з обмеженою відповідальністю. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може не працювати у товаристві, але як його засновник має право брати участь у розподілі прибутку підприємства. Література: Закон України "Про підприємництво". Закон України "Про господарські товариства". В. С. Щербина. Господарське право. К., 2003 р. | |
Просмотров: 494 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |