Реферат на тему:Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. ПЛАН Вступ.............................................................................................3 Об’єктивні ознаки злочину...................................................4 Суб’єктивні ознаки злочину..................................................5 Використана література........................................................9 Вступ Стаття 304 Передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.Суспільна небезпечність такого злочину полягає в згубному впливі на підростаюче покоління та заподіянні шкоди його моральному благополуччю. Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Сім'ї, як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства. Як зазначено в Декларації прав дитини, "дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження". ООН визнає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності. Необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права; в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей. 1.Об'єктивні ознаки злочину. Об'єкт злочину — моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством. Якщо моральний розвиток неповнолітніх не ставиться в небезпеку заподіяння йому шкоди і при цьому відсутня суб'єктивна спрямованість дій винного на дану соціальну цінність, вчинений злочин не підпадає під дію ст. 304. Наприклад, при використанні немовляти під час заняття жебрацтвом; при обманному використанні неповнолітнього для виконання дій, що сприяють вчиненню дорослою особою злочину, коли неповнолітній цього не усвідомлює. Потерпілими від цього злочину є неповнолітні — особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку. Хоча в диспозиції ст. 304 вказівку на потерпілого зроблено у множині, кримінальна відповідальність настає і тоді, коли посягання вчинене і проти однієї такої особи.[5] Для кваліфікації вчиненого не має значення характер поведінки неповнолітнього до втягнення його в злочинну або в іншу антигромадську діяльність. Застосовані в диспозиції ст. 304 слова "втягнення... у злочинну діяльність" характеризують можливу різноманітність, а не можливість у кожному конкретному випадку. Втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність проявляється в діях дорослої особи, пов'язаних з безпосереднім психічним або фізичним впливом на неповнолітнього і вчинених з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному або кількох злочинах. З об'єктивної сторони втягнення в злочинну діяльність може здійснюватись різноманітними способами: обіцянкою грошей, подарунків, розваг та ін.; обманом, тобто коли неповнолітній, виконуючи прохання дорослих, не усвідомлює, що вчиняє злочин; залякуванням і погрозами заподіяти матеріальну шкоду, ославити в очах однолітків, виключити із середовища повсякденного спілкування (неформальної групи); розпалюванням почуттів помсти, заздрості або інших негідних спонукань; пропозицією або переконуванням вчинити злочин; підкупом, обіцянкою збути викрадене, даванням порад про місце та спосіб вчинення злочину або приховання його слідів; розпиттям спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину тощо.[6] Втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність передбачає ініціативну поведінку, пов'язану із впливом на неповнолітнього для залучання його до участі у злочині як співвиконавця, пособника або схилення його до вчинення злочину. Якщо дорослий несвідомо допустив присутність неповнолітнього при вчиненні злочину, не маючи мети втягнення його у злочинну діяльність, то складу злочину, передбаченого ст. 304, в цьому випадку не буде. Коли неповнолітній з власної ініціативи вчиняє злочин або приєднується до вчинення його дорослим відсутнє діяння, про яке йдеться в ст. 304. У процесуальних документах має бути вказано, в чому конкретно виявилось втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність. У тих випадках, коли втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність супроводжується заподіянням тілесних ушкоджень, побоями, погрозами вчинити вбивство або іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність повинна визначатись за сукупністю вчинених злочинів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення винною особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші правопорушення, зазначені у законі. Для того щоб втягування відбулося, достатньо щоб під впливом дорослого у неповнолітнього з'явився умисел на вчинення злочину. Особа підлягає кримінальній відповідальності за ст.304 КК України як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли за обставинами справи вона могла й повинна була це передбачити. Дії дорослого учасника злочину, який втягнув неповнолітнього, що досяг вказаного у ст. 22 віку кримінальної відповідальності, мають кваліфікуватись за ст. 304 і статтею, що предбачає відповідальність за вчинений разом із підлітком, злочин. Дорослий учасник злочину, який втягнув неповнолітнього, що не досяг віку кримінальної відповідальності, повинен нести відповідальність незалежно від форми його участі в злочині як виконавець даного конкретного діяння і, крім того, за ст. 304. У разі коли дорослий був співвиконавцем злочину, такий злочин розглядається як вчинений групою осіб. Створення злочинних груп набуло в Україні масштабного характеру. Такі групи можуть бути змішаними, що передбачає участь в них - як дорослих, так і неповнолітніх, або можуть складатись виключно з неповнолітніх із дорослим на чолі. Дорослий учасник переважно і залучає неповнолітніх до складу злочинної групи та діяльності в ній. Якщо діяльність групи носить організований характер, тобто відповідає зазначеному в п. 3 ст. 28, дорослий керівник такої організації має відповідати за ст. 255 та 304, а також за ті конкретні діяння, організатором, виконавцем, співвиконавцем яких він був. Якщо дорослий втягнув неповнолітнього, що досяг віку кримінальної відповідальності в конкретний злочин, не бувши при цьому його виковавцем, він має відповідати згідно зі ст. 304 за підбурювання до вчинення злочину.[3] Якщо ж неповнолітній лише намагався вчинити злочин, дорослий відповідає за ст. 304 та за співучасть у замаху на вчинення конкретвого злочину. Ця вимога дійсна й у випадках, коли неповнолітній добровільно відмовився від вчинення злочину. Якщо неповнолітній не робив, спроб вчинити злочин і не готувався до його вчинення, відповідальність дорослого повинна визначатись за ст. 304. та за готування до конкретного злочину. Невдале підмовлення неповнолітнього на вчинення злочину має розцінюватись як умисне створення умов для реалізації злочинного наміру. Втягнення неповнолітнього до злочинної групи (організації), а також у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину може бути визнано за обставину, що обтяжує покарання (п. 2, 5 ст. 67). Такою обставиною може бути визначено й вчинення злочину (ст. 304) особою, щодо якої неповнолітній перебував у матеріальній, службовій чи іншій залежності (одним із батьків, вчителем, вихователем або іншою особою, на яку покладено обов'язки по вихованню дітей і підлітків). Кримінально караним втягненням неповнолітнього в пияцтво визнаються дії дорослого, що дістають вияв у неодноразовому спільному з неповнолітнім вживанні спиртних напоїв, придбанні для нього таких напоїв тощо. Неодноразовість передбачає вчинення не менше двох разів вказаних, а також інших дій, спрямованих на спонукання або примушування неповнолітнього до вживання будь-яких спиртних напоїв (коньяку, горілки, вина, самогону, пива тощо). Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп'яніння тягне адміністративну відповідальність. У той же час не виключений замах на втягнення неповнолітнього в пияцтво, коли винний не встиг, наприклад, здійснити свій задум із незалежних від нього причин. Злочин має місце при неодноразовому споюванні одного й того ж неповнолітнього. Одночасна випивка з кількома підлітками неодноразовості дій не утворює, залишаючись в рамках разового випадку.[4] Для наявності складу злочину, передбаченого ст.304 КК України , не має значення ступінь сп'яніння, а також той факт, що неповнолітній раніше вживав спиртні напої, наркотичні засоби або психотропні речовини чи допускав немедичне вживання лікарських та інших засобів, які не є наркотичними і які викликають одурманювання. Різночасне споювання різних підлітків також не можна кваліфікувати за ст.304. Разом з тим така кваліфікація є виправданою у випадках коли в організованих дорослим групових випивках приймає участь один і той же неповнолітній. Під втягненням у заняття жебрацтвом розуміють схилення неповнолітнього до систематичного випрошування грошей чи інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Схилення може проявлятись у підмовленні або примушуванні неповнолітнього до самостійного заняття такою антигромадською діяльністю або в залученні його до участі в ній разом з дорослим. Під втягненням неповнолітнього в азартні ігри розуміють схилення такої особи до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності. До азартних ігор, належить гра на матеріальний інтерес, в якій виграш залежить від випадку повністю або частково, можуть належати ігри в карти, рулетку, гральні кістки, наперсток тощо. До числа азартних ігор не належать державні лотереї. Якщо втягненая неповнолітнього в заняття злочинною діяльністю азартною грою, жебрацтвом є способом їх експлуатації з метою отримання наживи, то дії дорослого кваліфікуються за ст. 105(Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру) та 304. Відповідальність дорослих за втягнення неповнолітніх до заняття проституцією передбачена ст. 303 (проституція або примушування до зайняття проституцією). 2.Суб'єктивні ознаки злочину. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 304, характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що своїми діями втягує неповнолітнього у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми, і бажає так чинити. Суб'єкт злочину. Кримінальну відповідальність за ст.304 КК України несуть тільки особи, які на момент вчинення злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні ними умисних дій, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.[3] Література: Конституція України. Конвенція про права дитини. Схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюція 44/25 від 20 листопада 1989 року. Конвенція ратифікована Постановою ВР N 789-12 від 27.02.91р. Постанова Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність” № 6 від 23.12.83 р. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (14.05.2014)
Просмотров: 495 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: