Реферат на тему: Верховна рада - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Верховна рада. Повноваження Верховної Ради України Конституція закріплює широкі повноваження Верховної Ради Україні, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження. Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради. З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної Ради щодо розгляду питання про його відповідальність обмежуються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися). Конституція України (ст.92) визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується: 1) прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій; 2) засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування; 3) територіального устрою України; 4) основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; 5) бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України; 6) одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів; 7) амністії та низки інших питань. Організація роботи Верховної Ради України Відповідно до Конституції України Верховна Рада може здійснювати свої повноваження лише тоді, коли обрано не менше 2/3 від її конституційного складу (тобто не менше 300 народних депутатів) і працює сесійно. Депутат, як член Верховної Ради, користається правом вирішального голосу у всіх питаннях, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради і її органів, до складу яких він входить, він здобуває це право з моменту визнання його повноважень Верховною Радою. Кожен депутат у Верховній Раді України і її органів, членом яких він є, має один голос. Народний депутат вправі (ст. 10 Закону «Про статус народного депутата України»): – вибирати і бути обраним в органи Верховної Ради України; – пропонувати питання для розгляду Верховною Радою чи України її органами; – законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; – порушувати питання про визнання законопроекту терміновим і про винесення його на народне чи обговорення референдум; – вносити проекти постанов, інших актів, виправлення до них; – вносити пропозиції і виправлення в проекти законів і інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування; – висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, що вибираються, чи призначаються затверджуються Верховною Радою України; – звертатися з запитами, брати участь у дебатах, порушувати питання доповідачам, Що Головує на засіданні, вимагати відповіді на запит; – виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, давати довідки; – порушувати питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, обраним, призначеним чи затвердженої Верховною Радою України; – порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, заснувань і організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними діючого законодавства; – передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, особливої думки, представляти пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу і стенографічний звіт засідання;– одержувати по одному екземплярі офіційних видань Верховної Ради, текстів виступів, що не підлягають опублікуванню, інформаційних матеріалів Верховної Ради і її органів, інформаційні і довідкові матеріали, що офіційно поширюються урядовими й іншими державними органами й органами об'єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засідань Верховної Ради України і її органів до опублікування; – повідомляти на засіданнях Верховної Ради і її органів, попередньо погодивши з головуючим, тексти звертань, заяв, резолюцій, петицій чи громадян їхніх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення, безоплатно користатися засобами зв'язку, множною технікою у Верховній Раді України. Депутат вправі вносити у Верховну Раду і її органи пропозиції з будь-яких питань, що входять у ведення Верховної Ради і її органів, крім випадків, коли право внесення пропозиції закріплено Конституцією України за визначеним чи органом посадовою особою. У статті 11 Закону України «Про статус народного депутата України» і ст. 93 Конституції України закріплене право депутата на законодавчу ініціативу і позначені форми реалізації і гарантії цього права. Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді України реалізується у формі внесення: – проекту нового закону, проекту закону про чи зміну доповненні діючого чи закону про його анулювання; – обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про чи зміну доповненні в діючого чи закону про його анулювання (законодавча пропозиція); – пропозицій і виправлень у документ законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України. Право законодавчої ініціативи народного депутата України гарантується: – обов'язковим розглядом внесеного документа законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради України з ухваленням рішення по ньому; – забезпеченням виступу ініціатора внесення документа законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради при його розгляді. По документі законодавчої ініціативи, реалізація якого веде до збільшення державних витрат або зменшенню надходжень, то він може бути розглянутий Верховною Радою України тільки в пакеті зі змінами і доповненнями в Державний бюджет України за пропозицією Президії Верховної Ради чи України з відстрочкою вступу його в силу до нового фінансового року. У ст. ст. 19 - 22 Закону України «Про статус народного депутата України» закріплені права депутатів сприятливі ефективному здійсненню депутатом своїх функцій по захисту суспільних інтересів і інтересів своїх виборців це такі права, як: – право на депутатське звертання (ст. 19) – право на невідкладний прийом посадовими особами (ст. 20) – право вимагати усунення порушення законності (ст. 21) – право брати участь у роботі місцевих рад народних депутатів (ст. 22). Основні обов’язки депутата Верховної Ради До основних обов'язків депутата можна віднести: підтримка постійного зв'язку з виборцями; дотримання правил депутатської етики; Депутат підтримує зв'язки з виборцями, колективами, що висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, заснувань, організацій, державними органами й органами об'єднань громадян, органами місцевого самоврядування, розташованими на території його виборчого округу. Він відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний (ст. 7, 23 Закону «Про статус народного депутата України»). Про виняткову важливість цього обов'язку говорить той факт, що депутат, що не виправдав довіру виборців, може бути відкликаний ними на підставах і в порядку, установлених чинним законодавством. Статті 6 і 16 Закону «Про статус народного депутата України» зобов'язують депутата дотримувати норм депутатської етики. Неприпустимим вважається таке поводження депутата, що суперечить законним інтересам держави, суспільства і виборців він зобов'язаний бути присутнім і брати участь у засіданнях Верховної Ради і її органів, до складу яких він обраний, виконувати їхнього доручення, дотримуватися Регламенту Верховної Ради й інші нормативні акти, що визначають порядок діяльності Верховної Ради і її органів; у випадку неможливості прибути на чи сесію засідання народний депутат сповіщає про це Секретаріат Верховної Ради і голово відповідної постійної комісії. Наслідку невиконання народним депутатом України своїх обов'язків передбачені в ст. 17 Закону «Про статус народного депутата України». Вона збирається на першу сесію не пізніше як на 30-й день після того, коли Центральна виборча комісія офіційно оголосила результати виборів. Перше засідання Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України, який веде його доти, поки Верховна Рада не обере свого Голову.Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто такими, що починають свою роботу у встановлені Конституцією України строки і позачерговими, які можуть скликатися на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради або на вимогу Президента України. Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради із зазначенням питань, як виносяться на їх розгляд. Якщо указом Президента в Україні запроваджується воєнний чи надзвичайний стан, Верховна Рада повинна зібратися у дводенний строк на позачергову сесію без офіційного скликання її. Може скластися ситуація, коли встановлені Конституцією України строки повноважень Верховної ради закінчуються під час воєнного чи надзвичайного стану, тобто в умовах, за яких організація і проведення виборів нового складу парламенту практично неможливі. У такому разі Конституція передбачає подовження повноважень Верховної Ради до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, яку буде обрано після скасування воєнного чи надзвичайного стану. Усі свої рішення Верховна Рада може приймати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування, яке може бути таємним чи відкритим і здійснюватися підняттям рук, бюлетенями чи за допомогою технічних засобів. Депутат повинен брати участь у голосуванні особисто, він не може доручати голосувати від свого імені іншим депутатам. Рішення приймаються у формі законів, постанов та інших актів простою більшістю від конституційного складу Верховної Ради (не менше 226 голосів народних депутатів). Лише з питань, пов’язаних із внесенням змін до Конституції та усуненням Президента України з поста в порядку імпічменту, рішення приймаються відповідно не менш як 2/3 та 3/4 від конституційного складу Верховної Ради. Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Голову, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України. Ці посадові особи обираються зі складу депутатів Верховної Ради і за потреби можуть бути відкликані. Повноваження Голови Верховної Ради зумовлені забезпеченням її діяльності. У відносинах з іншими органами державної влади та з органами влади іноземних держав Голова Верховної Ради виступає як її представник. Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер або не належать до тих, які підлягають розгляду в уже існуючих комітетах, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії. За необхідності проведення розслідувань, пов’язаних із питаннями, що зачіпають інтереси усього суспільства, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії. Для їх створення необхідно, щоб за це проголосувало не менш як 150 народних депутатів (1/3 від конституційного складу Верховної Ради). Конституцією України не врегульовано конкретний порядок організації і діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій. Вирішення цих питань віднесено до відповідного законодавства. Аналогічні положення містяться у конституціях абсолютної більшості сучасних держав. Список використаної літератури 1. Закон України “Про вибори народних депутатів України” 2. Конституція України 3. Закон України “Про статус народного депутата України” ПЛАН 1. Повноваження Верховної Ради України 2. Організація роботи Верховної Ради України 3. Основні обов’язки депутата Верховної Ради 4. Взаємодія Верховної Ради і Президента під час прийняття законів 5. Список використаної літератури Взаємодія Верховної Ради і Президента під час прийняття законів.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (12.05.2014)
Просмотров: 396 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: