Реферат на тему:Теорія держави, наукові концепції походження держави - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Теорія держави, наукові концепції походження держави. План 1. Наукові концепції походження держави 2. Організація суспільної влади і соціальні норми первісного суспільства 3. Загальні закономірності й різноманітність форм виникнення держави і права 4. Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства 5. Поняття і сутність держави 6. Завдання та функції держави 7. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави Наукові концепції походження держави У сучасній юридичній науці е досить широке коло теорій, які пояснюють походження держави і права. Основні з них такі: 1. Теологічна (Фома Аквінський, Лебюфф), яка базується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Ця теорія обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви над державою. Раціональним зерном можна вважати ідею про утворення порядку як загального блага у державі. 2. Патріархальна (Арістотель, Р. Філмер, М. Михайловський), згідно з якою держава походить із патріархальної сім'ї як наслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). 3. Договірна (природно-правова) (Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, О.М. Радищев, І. Кант), яка ґрунтується на ідеї виникнення держави у результаті угоди (договору) як акту розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз трактується як природна вимога збереження людського роду та забезпечення справедливості, свободи й порядку. Об'єднавшись, люди або передають правителю частину своїх невід'ємних (природних) прав з тим, щоб потім отримати їх із його рук (перший варіант), або домовляються про збереження своїх природних прав (другий варіант). Отже, у будь-якому випадку передбачається забезпечення прав і свобод людини в межах держави. 4. Органічна (Г. Спенсер, К. Вормс) — теорія, що ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом, тому держава — це соціальний організм, який складається з окремих людей, як і живий організм складається з окремих клітин. Згідно з цією теорією, держава базується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як проста політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави у результаті її старіння. Спеціалізація передбачає, що становлення держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює певну, лише їй притаманну, функцію. У результаті складається система органів держави. 5. Теорія насильства (Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Ка-утський) пояснює виникнення держави як результат війн, примусового підкорення одними людьми інших. Насильство лежить в основі і виникнення приватної власності, і поділу суспільства на класи, а державна влада базується на фізичній силі. Лише теорією насильства не можна пояснювати походження держави, хоча історичний досвід показує, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом тривалого часу (Золота Орда), що елементи насильства супроводжують утворення будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі, США та ін.). 6. Економічна (класова, матеріалістична) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) пов'язує виникнення держави з наявністю економічних причин (насамперед, приватної власності), які привели до розпаду первісного суспільства на класи з протилежними та антагоністичними інтересами. Тому, на відміну від теорії насильства, цією теорією обґрунтовується положення, що держава — не сила, що нав'язується ззовні, а результат внутрішнього розвитку суспільства. 7. Патримоніальна теорія (Р. Галлер) стверджує, що держава є похідною від права власника на землю (патримоніум). З права володіння на землю влада автоматично поширюється і на людей, які проживають на ній. 8. Психологічна теорія (Цицерон, Л. Петражицький, Б. Фромм). За цією теорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Людській психіці притаманна потреба покори, усвідомлення залежності від видатної особи, пошуку авторитета, вказівками якого можна було б керуватися у повсякденному житті, бажання підкоряти й підкорятися. Народ є інертною масою і не здатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва. Для обґрунтування своєї ідеї прибічники цієї теорії посилаються на історичні приклади залежності людської свідомості від авторитету вождів, релігійних і політичних діячів, царів, королів та інших лідерів. 9. Гідравлічна (іригаційна) (К. Вітфогель) — теорія, в основі якої лежить думка, що держава виникає з необхідності організовувати великі маси людей для будівництва іригаційних споруд. У Стародавньому Єгипті, де на берегах Нілу люди поступово стали переходити до осілого життя, необхідно було будувати канали та гідравлічні споруди для ведення землеробства. Іригаційні роботи потребували спеціальної організації та навичок. їх виконували люди, здатні керувати іригаційним будівництвом. Ці організатори з часом стали першими державними службовцями. 10. Теорія інцесту (К. Леві-Строс) вважає заборону інцесту (кровозмішення) вихідним соціальним фактором у виділенні людини зі світу природи, структуризації суспільства і виникненні держави. На етапі розвитку родової общини люди стали помічати, що від кровозмішення народжуються неповноцінні діти. Для реалізації заборони інцесту необхідно було створити спеціальні органи всередині родової общини, які здійснювали б контроль за дотриманням заборони, застосовували жорсткі міри покарання до тих, хто її порушив, а також встановлювали б зв'язки з іншими общинами для обміну жінками. Ці контрольні органи з часом і трансформувалися в державу. Організація суспільної влади і соціальні норми первісного суспільства На етапі первісного розвитку суспільства держави не було, тому цей період називають додержавним суспільством. Універсальною формою організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли всі народи світу, е община. Найбільш соціально організованою була родова община завдяки колективізму у виробництві та споживанні. Спільність інтересів, виробництва та споживання членів роду зумовила таку організацію суспільної влади, як первісне самоуправління, яке характеризується такими ознаками:* існувало тільки у межах роду, виражало Його волю та базувалося на кровно-родинних зв'язках;* суб'єкт та об'єкт управління збігалися;* влада не поділялася за окремими функціями на певні види;* органами самоуправління виступали збори членів роду та старійшини (вожді), що на них обиралися;* суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на цих зборах;* влада старійшин (вождів) ґрунтувалась на їх авторитеті, досвіді, повазі до них, ця посада не давала ніяких переваг — старійшина вважався "першим серед рівних". Поведінка членів первісного суспільства регламентувалася первісними соціальними нормами, такими як звичаї (правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу) або табу (заборона, що накладалася на певний предмет, діяння, слово тощо, порушення яких призводило до покарання (статеве табу, харчове табу)). Первісні норми ґрунтувалися на природній необхідності та мали значення для усіх сфер життя общини, роду, племені. Це були "мононорми", тобто нерозчленовані, єдині норми. У них змішувалися різні елементи: моральні, релігійні, правові начала. Ознаки первісних соціальних норм:* виникали і формувалися поступово в процесі суспільного життя, складалися в результаті багаторазового повторення;* виражали волю та інтереси роду або племені;* були наявні у свідомості людей, не мали письмової форми вираження;* забезпечувалися засобами суспільного впливу, силою звички, традицій. Загальні закономірності й різноманітність форм виникнення держави і права Виявлення причин (закономірностей) виникнення держави і права багато в чому залежить від того, які соціальні інститути їх тлумачать. Тому, з урахуванням положень різних теорій походження держави і права, можна виділити такі основні причини виникнення цих явищ: 1. Три великі суспільні поділи праці. 2. Необхідність удосконалення управління суспільством, яке ускладнюється внаслідок розвитку та ускладнення виробництва, зміни умов розподілу продуктів праці, зростання кількості населення та відокремленням соціальних груп, класів. 3. Необхідність ведення війн (як оборонних, так і загарбницьких) та захисту власної території. 4. Утворення спеціальних організацій людей, що професійно здійснюють керівництво в суспільстві, забезпечують його соціальну стабільність та цілісність, що досягається за допомогою обов'язкових для всіх соціальних норм, у тому числі юридичних. 5. Неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати в нових умовах соціальні суперечності й конфлікти. 6. Необхідність організації великомасштабних громадських робіт (наприклад, іригаційних), об'єднання з цією метою великих груп людей. 7. Введення офіційної податкової системи. Завершення розкладу організації влади первісного ладу й утворення власне держави пов'язуються з установленням публічної влади, що вже не збігається з інтересами населення (у вигляді армії, флоту, поліції, виправних установ тощо). Розрізняють два основних шляхи виникнення держави:* європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);* східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія). В основному розглядають три форми виникнення держави:* афінську, що є класичною формою виникнення держави. Держава виникає як результат класових антагонізмів, що розвивались усередині суспільства;* римську — процес виникнення держави був прискорений тривалою боротьбою плебеїв (прийшлого населення, що не було визнане окремим класом цього суспільства) проти патриціїв (римської родової знаті);* давньогерманську — виникнення держави було прискорене завоюванням чужих територій і підкоренням народів, що жили на цих територіях, для управління якими родове суспільство не було пристосоване. Особливостями виникнення держав східного типу слід вважати такі: 1) основу економічних відносин становить державна форма власності; 2) приватна власність має другорядний характер; 3) державна влада є деспотичною; 4) великий апарат чиновників; 5) відбувається сакралізація (освячення) влади. Розрізняють два основних шляхи формування права:* за допомогою норм, що походять від держави (правотворчість);* за допомогою норм, що походять від суспільства (общин, інших соціальних груп) та підтримуються державою (санкціонування). У різних народів були різні головні елементи соціально-юридичного змісту права: прецедент, релігійна норма, норма-звичай, закон. Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства Держава як якісно нова організація влади суттєво відрізняється від організації первісної суспільної влади. Це виявляється у виникненні:* соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;* адміністративно-територіального розподілу населення, державна влада поширюється на всіх людей, які перебувають на території, належній їй;* публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає та захищає інтереси економічно панівної частини суспільства;* апарату примусу — груп озброєних людей у вигляді армії, поліції та ін., на які спирається державний апарат;* певних функцій (законодавчої, виконавчої) в окремих органів публічної влади;* офіційної податкової системи;* писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм. Право як новий нормативний регулятор, здатний забезпечити функціонування суспільства як цілого та індивідуальну свободу автономної особи, суттєво відрізняється від первісних звичаїв. Це виражається в тому, що:* право встановлюється державою;* воно виражає державну волю панівної частини населення або всього народу;* закріплюється у спеціальних письмових правових актах;* норми права набувають чинності та втрачають юридичну силу у чітко встановленому порядку, офіційним шляхом;* право забезпечується примусовою силою держави. Поняття і сутність держави Держава — продукт соціального розвитку, тому з розвитком самого суспільства змінюється держава, її мета та завдання, керівні структури та функції. Відповідно змінюються і погляди на поняття, сутність та призначення держави. Усі різноманітні підходи до визначення держави можна звести до двох основних:* або держава розглядається з соціологічного погляду як організація загального блага;* або з класових позицій — як організація класового насильства. Нині науковці намагаються визначити державу з урахуванням того, що метою сучасного суспільства є розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав та свобод. Але за будь-якого тлумачення державі притаманні такі основні ознаки, без яких така організація не може існувати, а саме: 1) це єдина територіальна організація політичної влади у масштабі всієї країни; 2) це особлива організація політичної влади, яка має спеціальний апарат (механізм) управління суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності; 3) вона організовує суспільне життя на правових засадах; 4) це суверенна організація політичної влади; Ці ознаки дозволяють дати таке визначення держави. Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом. Розглядаючи сутність держави, слід виявити те головне, що зумовлює її об'єктивну необхідність у суспільстві, з'ясувати, чому суспільство не може існувати й розвиватися без держави. Найбільш важливою, якісно постійною рисою держави є те, що вона (у всіх своїх різновидах) виступає як єдина організація політичної влади, яка керує всім суспільством. Отже, сутністю держави є організація політичної влади в суспільстві. Світова теоретична наука та історична практика довели, що держава виникає як класова організація політичної влади. І справді, рабовласницька, феодальна та буржуазна держави були політичними організаціями класів — власників основних засобів виробництва. Сучасний період розвитку державності характеризується переважанням прогресивних тенденцій, які перетворюють державу в організуючу силу суспільства, що виражає та охороняє як особисті, так і загальні інтереси членів суспільства. Таким чином, сучасна держава за своїм змістом є засобом соціального компромісу та згоди. Завдання та функції держави Перед будь-якою державою постає більше чи менше коло завдань, для вирішення яких вона використовує свої економічні, ідеологічні та політичні сили, бюджет тощо. З усієї сукупності цих завдань можна виділити такі, що визначають її сутність, без яких вона не може повноцінно діяти, наприклад, забезпечити перехід до ринкових відносин, гарантувати свободу підприємництва та вільної конкуренції, створити умови для реалізації кожною особою права бути власником, провести політичну реформу в інтересах народу для подальшої демократизації політичної системи. Роль держави в суспільному житті яскраво виявляється в її функціях. Функції держави — це основні напрямки діяльності держави щодо управління суспільством. Класифікувати функції держави можна таким чином: 1. Загальноприйнятою є класифікація функцій держави на внутрішні та зовнішні (основна увага приділяється функціям сучасної держави). До внутрішніх функцій зараховують: 1) політичну — держава регулює сферу політичних відносин, визначає "правила гри" суб'єктів політичної системи суспільства, забезпечує здійснення народовладдя; 2) економічну — держава регулює сферу економічних відносин, але її втручання обмежене ринковими відносинами, які розвиваються на основі саморегулювання; 3) соціальну — держава забезпечує соціальну захищеність особи, її діяльність спрямована на зняття та пом'якшення соціальних суперечностей; 4) культурно-виховну — держава займається організацією освіти, виховання, підтримкою та розвитком науки, культури; 5) екологічну — держава забезпечує екологічну безпеку особи, видає та впроваджує в життя відповідні природоохоронні закони; 6) функцію охорони правопорядку — держава забезпечує охорону й відновлення порушеного правопорядку внаслідок державно-правового регулювання суспільних відносин; 7) фінансового контролю — держава контролює легальність прибутків фізичних та юридичних осіб, частина з яких спрямовується у бюджет для задоволення загально-соціальних інтересів, утримання державного апарату. Основними зовнішніми функціями вважають: 1) економічну співпрацю — держава сприяє інтеграції національної економіки у світову; 2) співпрацю у забезпеченні світового правопорядку — держава бере участь у збереженні миру, у боротьбі з наркобізнесом, тероризмом тощо; 3) співпрацю у розв'язанні глобальних проблем сучасності; 4) оборону — держава захищає незалежність і територіальну цілісність країни, виконує міжнародні зобов'язання. 2. За соціальним значенням державної діяльності виокремлюють такі функції: 1) основні — найбільш загальні та важливі комплексні напрямки діяльності держави щодо здійснення завдань і цілей, які стоять перед державою в конкретний історичний період (оборонна, соціальна, охорона правопорядку тощо); 2) неосновні — напрями діяльності держави щодо здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя (управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та управління майном тощо). 3. За часом виконання функції класифікують на: 1) постійні — здійснюються на всіх етапах розвитку та існування держави; 2) тимчасові — напрями діяльності, зумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави Правоохоронні органи — це державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому. До них належать органи прокуратури, органи внутрішніх справ, служби безпеки, органи охорони державних кордонів, державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби та ін. До системи правоохоронних органів належать деякі інші державні установи й громадські організації, які, відповідно до законодавства, наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їх функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ та організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатури. Зміст правоохоронної діяльності визначається правоохоронною функцією держави. Така діяльність здійснюється у межах правоохоронних відносин та має відповідати їх принципам. Державно-владна діяльність правоохоронних органів виражається в тому, що вони як частина механізму держави володіють компетенцією розгляду різного роду юридичних справ та спираються на можливість застосування державного примусу. Правоохоронна діяльність за своєю структурою може бути поділена на:* попередження виникнення умов і причин суспільно небезпечних явищ;* припинення процесу їх розвитку;* ліквідацію наслідків таких явищ. Правоохоронні органи беруть участь у здійсненні як внутрішніх, так і зовнішніх функцій держави. 1. Прокуратура як специфічний орган державного управління виконує такі завдання та функції:* підтримання державного обвинувачення в суді;* представництво інтересів громадянина або держави в суді;* нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство, дізнання;* нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. 2. Служба безпеки як державний правоохоронний орган спеціального призначення виконує такі завдання та функції:* захист незалежності, територіальної цілісності та обороноздатності країни від розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав;* захист незалежності, територіальної цілісності та обороноздатності країни від підривної діяльності з боку власних злочинних організацій, груп людей чи навіть окремих осіб;* боротьба з організованою злочинністю, мафією, корупцією, які становлять загрозу життєво важливим інтересам. 3. Державні служби (інспекції, адміністрації) — санітарні, податкові, протипожежні та інші — спеціальні державні органи, що виконують функції контролю та нагляду за дотриманням підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами та громадянами окремих, встановлених відповідними актами правил: санітарних, податкових, ветеринарних та ін. 4. Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи, які виконують такі функції:* економічні — діяльність щодо захисту власності, економіки в цілому від злочинних посягань та ін.;* екологічні — діяльність екологічної міліції та ін.;* охорони правопорядку — діяльність ДАІ, патрульно-постової служби та ін.;* співробітництва у забезпеченні світового порядку — участь у діяльності Інтерполу. б. Органи юстиції — органи виконавчої влади, призначенням яких є організація здійснення державної правової політики:* розробка проектів законів, здійснення систематизації законодавства;* забезпечення організаційної діяльності судів;* керівництво нотаріатом, судово-експертними установами, державною виконавчою службою та ін.;* організація правового навчання населення;* реєстрація політичних партій та інших об'єднань громадян, а також нормативних актів міністерств та відомств.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (22.05.2014)
Просмотров: 995 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: