Реферат на тему: Святкові і неробочі дні - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Святкові і неробочі дні. В наш час трудове право в промислово розвинених країнах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних. Від методів правового регулювання праці багато в чому залежить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства і тому вона заслуговує на особливо пильну увагу держави. Але не тільки уряд, керівники, юристи повинні добре розумітися в основах трудового права. Кожна людина, незалежно від того, де вона працює, і на якій посаді, повинна знати свої трудові права і обов’язки, добре розуміти як себе вести в тій чи іншій ситуації, що стосується трудового законодавтства. Кожний працюючий має право на відпочинок, але існують такі дні, як святкові і неробочі, які не можуть ігноруватися державою, в силу національних, культурних чи релігійних традицій. Тому в своїй контрольній роботі я хочу висвітлити тему святкових і неробочих днів в українському законодавстві. Законодавство про працю не дає визначення часу відпочинку. Наукою трудового права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якою працівник є, вільним від виконання трудовнх обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд. Правове поняття часу відпочинку не відновідає фізіологічному поняттю відпочинку, коли людина, наприклад, спить. У зв'язку з цим науковці пропонували увесь час поза робочим часом називати "вільним від роботи часом" або "неробочим часом". Проте у законодавстві застосовується саме термін "час відпочинку", і його правовий аспект полягає у зв'язку із трудовими обов'язками працівника, а точніше, коли працівник вільний від такого зв'язку. Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:  перерви протягом робочою дня (зміни);  щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);  вихідні дні (щотижневий відпочинок);  святкові і неробочі дні;  відпустки. Розглянемо докладніше, що ж мається на увазі під святковими і неробочими днями. Законом України про працю передбачені наступні святкові дні, робота в які не проводиться:  1 січня - Новий рік;  7 січня - Різдво Христове;  8 березня - Міжнародний жіночий день;  1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;  9 травня - день Перемоги;  28 червня - День Конституції України;  24 серпня - День незалежності України. Законом України “Про внесення змін до КЗпП України” від 24 грудня 1999р. з переліку святкових днів виключені 7 та 8 листопада - річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції. Робота також не провадяться і в дні релігійних свят, такі дні згідно із ст.73 КЗпП називаються “неробочими”, чим підкреслюється їх недержавний характер. Проте держава, шануючи релігійні традиції переважної більшості населення, закріпила це положення у законі:  7 січня - Різдво Христове;  один день (неділя) - Пасха (Великдень);  один день (неділя) — Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, особам, які сповідують відповідні релігії, надається до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У вказані вище дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається з дозволу профспілкового комітету в наступних виняткових випадках:  для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;  для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;  для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;  для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. У таких ситуаціях залучення до роботи у вихідний день провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Згідно із ст.67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у святковий та неробочий день згідно зі ст.107 КЗпП України оплачується у подвійному розмірі:  відрядникам за подвійними відрядними розцінками;  працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної погодинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. У разі, коли працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998р. №59 в ред. наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999р. №146 // Праця і зарплата - 1999 - №14). Яке ж значення для економіки країни мають святкові, а особливо неробочі дні? Багато фахівців вважають, що багато неробочих днів є поганою тенденцією, особливо в країнах, які стають на шлях ринкової економіки. Газета "Коммерсантъ" у лютому опублікувала список країн - “чемпіонів” по колективному відпочинку (див. таблицю). Як ми бачимо, Україна з нашими святковими днями і днями, в які “порушений ритм ділової активності”, знаходиться в “приємному” оточенні малорозвинених країн (Японія і Корея — виключення - у цих країнах дуже короткі щорічні відпустки). Український уряд із постійною регулярністю демонструє бажання "відкупитися" від співгромадян тривалими вихідними днями - свого роду канікулами в розпал ділової активності. Найбільший зиск від цих канікул мають хіба що бюджетники, що працюють на окладі. Ті ж, хто працює й одержує відповідно до якості і кількості своєї праці, вимушеним прогулам не можуть радіти, тому що в такі дні вони просто втрачають свої гроші. Так, наприклад першотравневе свято в 2002 році, якщо вже і не говорити про дурість “первісної” ідеї, то чи можна відзначати свято “праці” тижневим “неробством”... За шість святкових днів травня ВВП України “недоріс” приблизно на 3 млрд.грн. Табл.1. Країни з найбільшою кількістю святкових днів У сучасний період відносини в сфері праці регулюються великою кількістю нормативно-правових актів. Не всі вони адекватно відображають ринкові процеси, які народжуються і переживають період свого становлення. Україна вступила на шлях ринкових перетворень, тому нові суспільні відносини потребують нових моделей правового регулювання. Регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах, необхідність забезпечення захисту трудових прав працівників вимагають прийняття нового Трудового кодексу України.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (12.05.2014)
Просмотров: 426 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: