Реферат на тему: Страхування - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Страхування. ВСТУП Економічна реформа в Україні пов'язана насамперед зі зміною механізму управління в державному секторі економіки та форм власності на основі приватизації державного майна. Формується нова структура багатоукладної економіки. Оскільки за цих умов господарювання зростають витрати на забезпечення безпечності бізнесу, зростає потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів від різноманітних ризиків. Важливою стає проблема мінімізації підприємницького ризику. Як відомо, переважну частину національного багатства країни становить майно підприємств різних форм власності. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачені обставини. А такі явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на відтворювальний процес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засобів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не має коштів. Постає потреба у страхуванні. Світовий досвід довів, що найекономнішою формою страхового захисту є страхування майна. 1. СТРАХУВАННЯ БУДІВЕЛЬ Будівлі за ступенем важливості належать до пріоритетного майна. До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Винятком з переліку об'єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лика, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває (предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, будівельні матеріали). Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підгрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб. Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; ремонтні роботи, конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення воєнних дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи. Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на 1 рік або на кілька місяців. Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник будівель. В оцінних документах зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість — це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу. В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність, тобто страхове відшкодування виплачується у такому проценті від суми збитку, який процент страхова сума становить від дійсної вартості будівлі. Якщо страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування, укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель. Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості — від 0,18 до 0,4% страхової суми. Страхове свідоцтво видається страхувальникові в обумовлений договором термін після надходження платежу на рахунок страхової компанії. Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика — у разі безготівкового розрахунку. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного (передбаченого його умовами) терміну з дня, визначеного для сплати чергового платежу, страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочки сплати страхового платежу не сталося страхового випадку. Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності у разі продажу або дарування будівель і т. ін.). Тоді, якщо за період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частка сплаченого платежу. У разі зміни страхувальником будівель (замість проданих будівель придбані інші) укладається новий договір. Страховий платіж обчислюють тоді на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частки платежу за попереднім договором. Страховик зобов'язаний: прийняти та зареєструвати заяву страхувальника про знищення або пошкодження будівель; запросити особу, відповідальну за заподіяну шкоду (якщо така є), для складання страхового акта; скласти страховий акт; при потребі про інформацію, пов'язану зі страховим випадком, зробити запит до компетентних органів або самостійно з’ясувати причини та обставини страхового випадку; обчислити суму збитку та страхового відшкодування; виплатити страхувальникові страхове відшкодування; на суму виплаченого страхового відшкодування пред’явити винній особі (якщо така є) регресний позов. Розмір заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта. На кожний страховий випадок, внаслідок якого було знищено або пошкоджено будівлі, страховик складає акт певної форми, в якому беруть участь страхувальник або повнолітній член його родини, двоє свідків та винна особа (якщо така є). У страховому акті, що складається на місці страхової події, у результаті ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, який стався; зазначаються розміри будівлі та будівельні матеріали її конструктивних елементів; наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель; перелічуються роботи з рятування будівель; констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання. Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку. При оцінюванні ступеня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток. · Тотальний збиток, або знищення будівлі, констатується тоді, коли вартість відновлюваних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам або їх зменшення, перевищує дійсну вартість будівлі. · При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Якщо будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування збитку. Страхове відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання всіх необхідних документів. Подальша дія договору страхування залежить від розміру виплаченого страхового відшкодування. У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми, — дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування. 2. СТРАХУВАННЯ ТВАРИН Страхування тварин — вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою тварин. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин. Характер страхування тягне за собою ряд обов'язкових вимог до укладання договорів. 1. Визначається об'єкт страхування (це можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями): · велика рогата худоба, коні — віком від 1 місяця; · свині — від 6 місяців; · мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки — від одного року; · хутрові звірі: нутрії, кролі — з 45-денного віку; · собаки — від 6 місяців до 10—12 років; · бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги; · екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін. На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі). 2. Такі тварини, як собаки, приймаються на страхування, якщо вони зареєстровані у спілці собаководів-аматорів, Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України; а бджолосім'ї — після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану). 3. Власники тварин зобов'язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи. 1. Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха. 2. Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання. 3. Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. 4. Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб. Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов'язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Страховий захист тварин обмежується територією, обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві. Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється. Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою. При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов'язки (їх невиконання може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме: вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку; у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби; у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зробити в добовий термін заяву до органів міліції; письмово в добовий термін заявити про будь-який страховий випадок страховикові. Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1—3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування. Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду тощо. Сума збитку визначається: • у разі загибелі або викрадення тварини — у розмірі ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні; • при вимушеному забої: а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз —у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м'яса; б) пушних звірів — у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м'яса. В обох випадках вартість зазначеного м'яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м'ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м'ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;* у разі лікування тварини від хвороби або травми — у розмірі вартості лікування, що зазначена в довідці спеціаліста ветеринарної служби. Страхове забезпечення при страхуванні тварин базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму. 3. СТРАХУВАННЯ ДОМАШНЬОГО МАЙНА Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні особи — власники домашнього майна. Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарств. На страхування може прийматися все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі групи предметів (наприклад, меблі, одяг, радіо-, теле-, відеоапаратура) або окремі предмети (скажімо, лише персональний комп'ютер або телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, коштовне, напівкоштовне каміння, картини, колекції, унікальні та антикварні речі тощо) може прийматися на страхування за спеціальним договором. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин: стихійне лихо: повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід підгрунтових вод, осідання ґрунту, паводок, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та великі снігопади, сель, блискавка, землетрус; пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень; викрадення або неправомірні дії третіх осіб. Страхування не поширюється на різні документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, приладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого провадиться за іншими правилами. Крім того, не вважаються застрахованими предмети, які використовуються з комерційною чи професійною метою чи не належать страхувальникові або членам його сім'ї на правах особистої власності (наприклад, речі, що взяті напрокат, у тимчасове користування або на зберігання від інших осіб). Крім того, не приймається на страхування домашнє майно, що перебуває в аварійних або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення в установленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на страхування лише в разі, коли страхувальник поновлює договір страхування на новий термін до закінчення терміну дії попереднього договору. До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення воєнних дій, введення воєнного стану, зносу, технічного браку, технічних поломок, перевищення строку експлуатації домашнього майна, навмисних дій страхувальника або члена його родини. Дія договору страхування у просторі обмежена місцем страхування. Отже, охоплене страховим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адресою. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування. Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. Страховою оцінкою може бути погоджена сторонами страхування дійсна або первісна вартість майна з урахуванням витрат, пов'язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку. Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму встановлюють, виходячи з вартості кожної групи майна або предмета окремо. Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило, з можливим оглядом майна, що його здійснює представник страховика у присутності страхувальника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідає наявності та вартості майна, яке приймається на страхування. Строк страхування становить здебільшого 1 рік, але можуть бути установлені інші строки страхування згідно з конкретними запитами страхувальника, наприклад кілька місяців. Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов додержання безпеки житла та інших факторів. Взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку ґрунтуються на виконанні страхувальником та страховиком певних зобов'язань. Страхувальник, аби реалізувати своє право на відшкодування, має діяти так: вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку; у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи — заявити в органи міліції, у разі пожежі — в органи пожежного нагляду, уразі аварії чи вибуху —-, у, відповідні органи аварійної служби і т. ін.; негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про будь-який страховий випадок; подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна страховикові; зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та показати їх представникові страховика при складанні страхового акта. Обов'язки страховика при настанні страхового випадку здебільшого відповідають положенням, що діють зі страхування будівель. Збиток визначається: Ё *у разі знищення майна — у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є). Ё У разі викрадення — це дійсна або первісна вартість майна. Ё У разі пошкодження майна — втрачена вартість, що визначається як різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінення, тобто втрати якості та цінності майна через страховий випадок. Ё У разі знищення або пошкодження елементів оздоблення чи обладнання житлових і господарських приміщень — вартість ремонту (відновлення) квартири за розцінками, що діють на день страхового випадку і застосовуються будівельними організаціями з надання послуг населенню. Страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму. Страховик виплачує страхове відшкодування на підставі отриманої заяви страхувальника про страховий випадок, переліку знищених, викрадених або пошкоджених предметів домашнього майна, акта про знищення (пошкодження) майна, довідки компетентних органів, яка підтверджує факт та обставини страхового випадку. У разі, коли після виплати страхового відшкодування страхувальникові було повернено викрадене домашнє майно, він зобов'язаний протягом визначеного умовами страхування терміну після його повернення повернути страховикові отримане за це майно страхове відшкодування, за винятком пов'язаних з викраденням витрат на ремонт та впорядкування повернених предметів. ВИСНОВОК Послабляючи, а те і ліквідуючи елемент ризику в багатьох сферах життя - і в побутовий, і в господарської, у підприємницькій діяльності, страхування дає велику впевненість у завтрашньому дні, у своєму майбутньому. Упевненість же породжує велику активність діяльності, більш швидкий розвиток усіх складових нашого суспільства, а відповідно і самого суспільства. Таким чином, страхування сприяє і соціальному, і економічному підйомові нашої країни, роблячи положення громадян і підприємств більш стійкого і незалежним від різного роду випадків. З іншого боку, страхування як особливий рід підприємницької діяльності є в досить великій мері заняттям прибутковим. А з поступовим розвитком ринкових відносин у нашій країні обіцяє одержати ще більш широке поширення. На мій погляд, появу нових видів страхування, нових послуг у страховій справі варто стимулювати, природно строго в рамках закону. Адже великі капітали, що збираються страховими компаніями, можуть бути інвестовані в раз-особисті галузі економіки, сприяючи її більш швидкому й успішному розвиткові. Список літератури 1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 7 листопада. 2. Александров А. А. Страхование. — М.: ПРИОР, 1998. — 186 с. 3. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знания, 1997. —216 с. 4. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. — СПб.: Питер, 2001. —256 с. 5. Баронин Б. И., Внукова Н. Н., Временко Л. В. Мир оценки и страхования недвижимости. — Харьков: Форт, 1996. — 64 с. 6. Брагинский М. И. Договор страхования. — М: Статут, 2000. 7. Воробьев М. В. Страхование от огня. — М.: Анкил, 1992. — 16 с. 8. МанзсА. Основи страхового дела (Сокр. пер. с нем). — М.: Анкил, 1992. —114 с. 9. Основи страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. — М.: БЕК, 1999. — 776 с. 10. Особенности имущественного страхования (Опыт страхового рынка Швейцарии). — М.: Анкил, 1994. — 32 с. 11. Страховое дело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана. — М.: Рост, 1992. —530 с. 12. Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. О. Гаманкової. — К.:КНЕУ, 2000. —120 с. 13. Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. — М.: Страховой по-лис: ЮНИТИ, 1997. — 311с. 14. Шелехов К. В., БігдашВ.Д. Страхування. Страхові послуги. — К.: ІЕУГП, 2000. — 268 с. 15. Шихов А. К. Страхование. Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.—431 с.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (19.05.2014)
Просмотров: 227 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: