Реферат на тему:Спеціальні (міжгалузеві) принципи кримінального процесу України - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Спеціальні (міжгалузеві) принципи кримінального процесу України. У кримінальному судочинстві принцип презумпції неви-нуватості діє як система нормативних правил, що реалі-зується, в його стадіях, в окремих процесуальних діях і відповідних правовідносинах учасників, юридичний зміст якого встановлюють такі правила: а) обов'язок доказувати винність обвинуваченого лежить на слідчих органах, прокурорі, а в справах приватного обвинувачення - на потерпілому або його представникові; б) обвинувачений не повинен доводити свою невину-ватість або меншу вину, а також наявність обставин, що виключають його кримінальну відповідальність; в) усі сумніви, які неможливо усунути, мають тлума-читися на користь обвинуваченого, а недоведена вина обвинуваченого у вчиненні злочину в юридичному сенсі озна-чає його повну невинуватість; г) висновок про винність обвинуваченого у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на припущеннях; ґ) притягнення особи до участі у справі як підозрюва-ного або обвинуваченого, застосування до неї арешту чи іншого запобіжного заходу не повинні розцінюватись як доказ її вини, як покарання винного; д) до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання особи винною у вчиненні злочину з обвинуваченим не можна поводитись як із винним, а та-кож публічно, в засобах масової інформації і в якихось офіційних документах стверджувати, що він є злочинцем. Презумпція невинуватості означає, що закон вважає обвинуваченого невинним, поки ті, хто вважає обвинува-ченого винним, не доведуть, що він дійсно винний і його винність буде встановлено вироком суду, що набрав за-конної сили. Це об'єктивне правове положення визначає і спрямовує діяльність посадових осіб, що ведуть прова-дження по кримінальній справі, органів досудового слідства, прокуратури і суду, їх відношення до обвинува-ченого. Який би не був стан зібраних по справі доказів, яка б не була думка, впевненість того чи іншого суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності щодо винності обви-нуваченого, по будь-якій кримінальній справі повинно бути забезпечено неухильне додержання і виконання вимог ЗЯ^ШКПК про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи. І яким би не було переконання особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора про винність обвинуваченого, вони не мають права залишити жодного виправдовуючого елементу без перевірки, жодного дока-зу, що свідчить на користь обвинуваченого. Презумпція невинуватості в правильному її розумінні та застосуванні виключає односторонній обвинувальний підхід при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ, вона не допускає швидких, необдуманих безпідставних рішень про притягнення громадян як підозрюваних і об-винувачених. Вона допомагає тому, щоб кримінальні по-карання застосовувалися тільки до тих, хто порушує за-кон, шкодить суспільству і правопорядку. Спеціальні (міжгалузеві) принципи кримінального процесу України Спеціальні (міжгалузеві) принципи закріплені в КПК України і мають на меті регулювати процесуальну діяльність при розкритті, розслідуванні та вирішенні кри-мінальних справ. Ці принципи не суперечать Конституції, а отже, і конституційним принципам. Розглянемо най-важливіший серед них: принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи. Прокуpop, слідчий та особа, яка дізнання визнання, зобов'язані вжити всі пе-редбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, ви я вити обставини, як обвинувальні, так і виправдувальні, щодо обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшу-ють або обтяжують його відповідальність. Всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обста-вин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при прове-денні досудового слідства, необхідним фактом, що забез-печує досягнення мети розслідування. Навіть незначне, відхилення від цього принципу тягне за собою немож-ливість встановлення об'єктивної істини, як наслідок — унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при розслідуванні кримінальної справи слідчий повинен буду-вати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону [7;250] Поняття всебічності, повноти та об'єктивності дослі-дження тісно пов'язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повно-ти та об'єктивності й навпаки. Під всебічністю дослідження розуміють з'ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого. Крім цього, криміналь-на справа вважається всебічно розслідуваною тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями. Найбільш поширеними причинами, через які має місце однобічність розслідування або судового розгляду, е недо-ліки планування досудового або судового слідства при ви-суненні та перевірці версій, а також перебільшення дока-зового значення визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини. Визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини ще не дає підстав стверджувати, що він здійснив той чи інший інкримінований йому злочин. Таке визнання має бути уважно перевірено. Повнота дослідження закріплюється з'ясуванням усіх обставин, що підлягають встановленню по кримінальній справі, всіх фактів злочинної діяльності обвинуваченого, а також залученням до справи такої кількості доказів, яка дасть змогу виконати це завдання. Повнота дослідження характеризує обсяг та межі доказування, вимагає дослі-дження і використання такої кількості доказів, що необхід-на для прийняття законного й обґрунтованого рішення. Отже, відмінність між всебічністю і повнотою полягає в якісно-кількісній характеристиці дослідження, оскіль-ки поняття всебічності охоплює тільки з'ясування обста-вин, які підлягають доказуванню, а поняття повноти --дослідження доказів, необхідних і достатніх для встанов-лення цих обставин. Тому всебічно повинні досліджува-тися як обставин так і докази Поняття меж, доказування, з одного боку, містить ви-моги забезпечення необхідної та достатньої повноти пізнан-ня важливих явищ та їх зв'язків, з іншого - виражає ви-могу щодо надійності результатів пізнання. Інакше кажу-чи, межі доказування передбачають таку ухвалу по конк-ретній справі, щоб зібрана сукупність доказів з якісного боку забезпечувала встановлення кожного елемента предмета, доказування, а з кількісного – гарантувала достовірність встановлення цих обставин для адресата доказування і всіх осіб, до яких звернені виховні та запобіжні дії судочинства. Таким чином вирішується загальне для теорії інформації завдання створення надійних систем з використання порівняно надійних елементів перетворення можливих знань у достовірні. Йдеться як про докази, змістом яких є фактичні дані про елементи предмета доказування, так і про проміжні та інші допоміжні факти. Межі доказування залежать передусім від предмета доказування. Тому на цій основі розглядаються всі фактичні дані, які стосуються справи та повинні бути зібрані, перевірені, оцінені. Ось чому всі процесуальні дії слід про-водити. Об'єктивність як категорія, що правильно відображає реальну дійсність, ухвалює такий підхід до дослідження, який однаково враховує всі обставини, що свідчать як «за», так і «проти» обвинувачуваного. Це веде до формування правдивих висновків по справі. Об'єктивність - правова та моральна вимога, що вису-вається до кримінально-процесуального доказування і є неупередженою та сумлінною у ставленні органів держа-ви до фактичного матеріалу і такою, що виключає з їх боку суб'єктивізм, який веде до обвинувального або ви-правдувального нахилу. Об’єктивність сприяє достовірності знання як необхідній умові перетворення його у факт, тоді як необ’єктивність, упереджене ставлення до обвинувачуваного або Інших учасників процесу сприяють прийняттю необґрунтованих рішень, що не відображають дійсного стану речей. Принцип всебічності, повноти та об'єктивності, як один з основних у системі загальних і спеціальних принципів кримінального процесу, може мати різний ступінь втілен-ня при дослідженні фактичних даних, обставин та доказів залежно від того, чи визнані вони законом як обов’язкові по кримінальній справі, чи такими не є. До обставин, що підлягають обов'язковому встановлен-ню по кримінальній справі, належать такі, що входять у предмет доказування. Дослідженню та доказуванню по кримінальній справі підлягають передусім факти, обставини, які відповідають описаним у законі як елементи складу злочину ознакам. Однобічне та неповне дослідження свідчить про невстановлення істини по справі й тягне за собою направлення її на додаткове розслідування або відміну судом вищого рівня винесеного вироку. Доказування однієї лише винуватості обвинувачуваного та презюмуванпя його невинуватості внесло б у дослід-ження елементи однобічності та неповноти. Проти цього і спрямоване правило про тлумачення сумнівів, що, як слуш-но зазначив В. М. Савицький, є додатковим стимулом для органу обвинувачення та суду в їх цілеспрямованості максимально повно і точно з'ясувати всі обставини спра-ви, усунути будь-які можливі сумніви в правильності вис-новків, до яких вони дійшли, тобто однаково досліджува-ти обставини, що викривають або виправдовують обвину-ва чуваного. Крім обставин, що належать до предмета доказуван-ня, всебічному, повному та об'єктивному дослідженню підлягають й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Про них у законі сказано узагальнено, оскільки всі юри-дичне значущі обставини передбачити неможливо. Тому необхідно кожного разу зважувати питому вагу та значення цих обставин, враховуючи їх зв'язок з іншими обставинами, у першу чергу з тими, що становлять предмет доказування, брати до уваги те, якою мірою вони можуть впливати на загальний висновок і до яких наслідків можуть призвести обставини, що їх не буде розслідувано. Важливо при цьому враховувати, що судово-слідча практика систематизувала цілу низку таких допоміжних обста-вин, виявлення яких, як правило, впливає на обґрунто-ваність кінцевих висновків по справі. До них належать дані про особу потерпілого, його взаємовідносини з обвинувачуваним, особливо у справах про вбивства; обставини, які вказують на схожість способів вчинення злочинів, що дозволяє припустити їх здійснення однією особою; відомості, які свідчать про те, що обвинувачений схиляв свідків додачі неправдивих показань, роз’яснив родичам, як потрібно пояснювати ті чи інші обставини тощо. Недослідженість цих обставин, які входять у предмет доказування. Тому не можна погодитися з думкою про те, що на правильність вирішення справи впливає тільки встановлення обставин, що складають предмет доказування. Достовірність встановлення обставин досягається за умови притягнення до справи необхідної сукупності доказів і їх всебічної та об’єктивної перевірки й оцінки. Які саме докази повинні бути досліджені, залежить від змісту тієї інформації, що в них міститься, та її значення для справи. З цієї причини закон не визначає істотності того чи іншого доказу, не ставить відносність доказів у залежність від їх видів, надаючи суду прокурору, слідчому можливість для встановлення обставин, що пролягають доказуванню, до яких наслідків може привести відмова від їх дослідження. Отже, принцип всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи є надійним засобом досягнення об’єктивної істини по кримінальній справі, який діє на всіх стадіях кримінального процесу і є необхідним засобом прийняття законних і обґрунтованих рішень при провадженні дізнання, досудового і судового слідства.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (21.05.2014)
Просмотров: 365 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: