Реферат на тему: Правовий статус виробничих кооперативів - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Правовий статус виробничих кооперативів. Виробничий кооператив відповідно до нового Цивільного кодексу (далі ЦК України) є одним з видів підприємницького товариства. Оскільки ЦК України дав обмежене коло юридичних осіб, які мають право займатися підприє-мницькою діяльністю, віднісши до них лише господарські товариства та виробничі кооперативи, перед деякими підприємствами постане питання про їхню реорганізацію. Зокрема, це стосується колективних, орендних підприємств, яких до цього часу багато. Виробничі кооперативи як один із видів комерційних організацій не є дуже поширеними у країнах з роз-винутою економікою. Вони існують у таких країнах, як Італія, Іспанія, Німеччина, але не в значній кількості. Що стосується України, то на сьогодні виробничі кооперативи не мають такого поширення, як це було після прийняття Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР". І цьому є де-кілька причин. По-перше, членство в кооперативі пов'язувалося з трудовою участю його членів у його діяльності. Але після прийняття в Україні Закону ''Про господарські товариства" у фізичних осіб з'явилася можливість брати участь у таких юридичних особах, де такої вимоги немає. По-друге, в перші роки після прийняття Закону СРСР "Про коопера-цію" виробничі кооперативи дещо дискредитували себе і тому стали не дуже популярними По-третє, відсутність в Україні належного рівня правового регулю-вання створення та діяльності виробничих кооперативів. Правове регулювання діяльності виробничих кооперативів на сьогодні обмежується лише однією статтею у Законі „Про власність” та Законом "Про сільськогосподарську кооперацію", який регулює діяльність як ви-робничих, сільськогосподарських кооперативів, що мають на меті отри-мання прибутків, так і обслуговуючих, які не мають цієї мети Так, ст. 24 Закону "Про власність" встановлює перелік об'єктів, які можуть належа-ти кооперативу на праві власності, а також визначає порядок регулювання деяких майнових прав членів кооперативу, зокрема: на отримання доходу; на визначення у майні кооперативу частки його члена; право на виділення йому належної частки в майні кооперативу в натурі, грошах або цінних паперах у разі добровільного виходу: на отримання майна при ліквідації кооперативу після перерахунків із бюджетом, банками та іншими кредиторами. Така неувага до правового регулювання діяльності кооперативів виникла, напевно, в зв'язку з тим, що останніми роками кількість цих суб'єктів підприємницької діяльності значно зменшилася. Винятком з цього правила є сільськогосподарські виробничі кооперати-ви, які створювалися в процесі реорганізації спочатку колгоспів, а потім колективних сільськогосподарських підприємств, а також в зв'язку з проведенням приватизації в агропромисловому комплексі. Специфіка сільськогосподарських кооперативів полягала передусім у дуже тісному зв'язку їх діяльності з землею, на якій вони отримують прибуток. Напев-но тому прийняття Закону "'Про сільськогосподарську кооперацію" було і актуальним, і своєчасним. Передусім слід зазначити, що п.4. ст. 163 нового ЦК встановив, що правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього кодексу і закону. З аналізу цієї норми не можна зробити висновку, який саме закон буде прийматися. Чи це буде Закон "Про кооперацію", який регулюватиме діяльність усіх видів коо-перативів — виробничих, сільськогосподарських, споживчих? Чи прий-матимуться окремі закони, які регулюватимуть діяльність конкретного виду кооперативу? Якщо звернутись до досвіду інших постсоціалістичних країн, то, наприклад в Російській Федерації є кілька законів, що регулюють діяльність кооперативних юридичних осіб. Це закони "Про виробничий кооператив", " Про споживчу кооперацію", "Про сільсько-господарську кооперацію". Як на нашу думку, таке питання не є принци-повим. Якщо приймати єдиний нормативний акт. то, напевно, він буде складатися з особливої частини, де визначатимуться поняття, основні завдання та принципи існування кооперативів, їх види тощо. Інші части-ни такого акта регулюватимуть порядок створення, управління, членсь-ких відносин, порядок припинення діяльності окремих видів кооперативів. Головне питання, яке виникне при цьому — винайдення єдиних об'єдну-ючих засад правового регулювання всіх видів кооперативів. Хоча, напевно, їх буде дуже мало для виробничих та споживчих кооперативів. Тому, напевно, більш доцільним буде прийняття окремих нормативних актів, які регулюватимуть діяльність кожного окремого виду кооперативу. Відповідно до п. 1 ст. 163 нового ЦК України виробничим кооперативом визначається добровільне об'єднання громадян на засадах членства кооперативу несуть лише у разі банкрутства. Як зазначалося, ст. 163 нового ЦК України встановила, що розмір та порядок такої субсидіарної відпо-відальності встановлюється статутом та законом. Таке посилання на ло-кальний та правовий акт для визначення розміру та порядку відповідаль-ності є деякою мірою не чітким, оскільки не можна надавати право різним нормативним актам регулювати одні й ті ж відносини. Це призведе, безу-мовно, до конфліктних ситуація. Напевно, закон має встановлювати мінімальний розмір субсидіарної відповідальності, а статут кооперативу може лише збільшувати розмір цій відповідальності. а також встанов-лювати порядок розподілу такої відповідальності ніж членами коопе-ративу. Важливим питанням, яке вирішив кодекс, стало визначення виду уста-новчого документа, на підставі якого діє виробничий кооператив, оскільки з цього приводу виникали суперечки під час реєстрації кооперативів, а саме щодо необхідності укладення установчого договору між засновни-ками кооперативу. Ст. 164 нового кодексу встановила, що виробничий кооператив діє на підставі статуту, який затверджується загальними збо-рами. Отже, установчий договір укладати засновникам не потрібно. Відповідно до ст. 164 нового ЦК України статут кооператив має містити, крім відомостей, зазначених у ст. 88 цього кодексу, умову про розмір пайо-вого внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо-внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої тру-дової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків коопе-ративу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, утому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосне чи кваліфікова-ною більшістю голосів. Як нашу думку, ЦК України не повинен встановлювати вимоги до установчих документів будь-якої юридичної особи, утому числі і кооперативу, оскільки якщо порядок створення та діяльності юридич-ної особи визначає спеціальний акт то напевно саме цей законодавчий акт більш чітко вирішить вимоги до установчих документів. Відповідно до ст. 165 та 166 нового ЦК України майно що с у власності кооперативу, поділяється на паї його членів і у разі припинення членства або смерті члена кооперативу, особі, яка вибула з членів кооперативу чи спадкоємцям, виплачується вартість паю. Отже, фактично права члена кооперативу майже не відрізняються від майнових прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю, якому відповідно виплачується вартість майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Зовсім іншу концепцію має російське законодавство. Хоча ст. 109 та ст. 111 ЦК України РФ передбачає аналогічні норми, як і у новому ЦК України. Але Закон "Про виробничі кооперативи", прийнятий Державною Думою РФ 10 квітня 1996 р., дещо по-іншому врегулював ці відносини. Так, ст.9-10 цього закону встановлюються такі правила: пай члена виробничого кооперативу складається з пайового внеску та відповідної частки чистих активів, за винятком неподільного фонду; статутом коо-перативу може бути встановлено, що визначена частина належного май-кооперативу створює неподільний фонд, який використовується в цілях, передбачених статутом кооперативу. На нашу думку, такий підхід до визначення умов формування паю члена кооперативу найбільш відповідає правовій природі виробничого коопе-ративу, який не можна однозначно віднести до юридичних осіб, в якому об'єднуються капітал його членів, оскільки важливою ознакою членства є трудова участь у діяльності кооперативу. Тому, безумовно, не можна встановлювати однакові принципи при регулюванні майнових відносин як для учасників господарських товариств, так і для членів виробничих кооперативів, які напевно і створюють зазначений вид юридичної особи, з метою отримувати прибуток від своєї праці, а не від вкладених капіталів Можна вести спори щодо позитивної або негативної оцінки існування таких видів юридичних осіб, як виробничі кооперативи, але, напевно, завдання будь-якого законодавчого процесу сучасної демокра-тичної держави надати право самим громадянам вирішувати питання, в яких юридичних особах вони хочуть брати участь та працювати. Більше того, за роки існування радянської влади у свідомості людей склалися певні колективістські позиції спільної праці. В зв'язку з цим. напевно, потрібно дати можливість реалізувати їх прагнення в одержанні прибутку своєю працею. Водночас, оскільки кооперативне майно загалом створюється спільною працею його членів, мабуть, не можна піддавати ризику зменшення майна кооперативу в зв'язку з виходом члена кооперативу, без створення неподільного фонду, який дасть можливість і після виплати члену кооперативу паю продовжувати діяльність кооперативу. Водночас не можна не звернути уваги на деякі неузгодженості російського закону стосовно визначення паю і пайового фонду у виробничому кооперативу. Як зазначалося, пай члена кооперативу складається з пайового внеску відповідної частини чистих активів. Отже, при виході члена кооперативу, виплачуючи йому пай, обов'язково повертається його пайовий внесок, якого фактично може і не бути на день виходу. Як, на нашу думку, пай члена кооперативу повинен вираховуватися лише з чистих активів виробничого кооперативу (за винятком неподільного фонду), без врахування його пайового внеску і визначатися відповідно до розміру пайового внеску до пайового фонду. Відповадно до п. 2 ст. 165 нового ЦК України член виробничого кооперативу зобов’язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, зазначеного у статуті, а частину, що залишилася протягом року з дня її реєстрації. Новий ЦК України не встановлює правового режиму пайового фонду, до якого вносяться вне-ски. Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встанов-люється законом і статутом. Отже, у законі потрібно буде врегулювати зазначене питання. Якщо звернутися до Закону РФ "Про виробничі коо-перативи", то його ст. 10 встановлює, що:— член кооперативу зобов'язаний, як і у новому ЦК України внести до мо-менту реєстрації кооперативу не менше 10 відсотків пайового внеску;— пайовими внесками члена кооперативу можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, а також інші об'єкти цивільних прав, земельні ділянки та інші природні ресурси: — оцінка пайового внеску провадиться при створенні кооперативу за взаємною згодою членів кооперативу на основі ринкових цін, а при вступі в кооператив нових членів комісією, яка призначається правлінням коо-перативу;— оцінка пайового внеску, яка перевищує 250 мінімальних розмірів заробітної плати, підтверджується незалежним експертом:— пайовий внесок створює пайовий фонд, який визначає мінімаль-ний розмір майна кооперативу, що гарантує інтереси кредиторів:— у разі зменшення пайового фонду кооперативу загальні збори членів кооперативу зобов’язані повідомити про це, якщо до закінчення другого чи кожного наступного року вартість чистих активів в буде меншою від вартості пайового фонду кооперативу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку. Як бачимо, пайовий фонд виробничих кооперативів у РФ має гаран-туючу функцію, як і статутний капітал господарських товариств, але на відміну від останніх законодавством РФ не визначається мінімальний розмір пайового фонду виробничого кооперативу. Напевно, це і не по-трібно, оскільки члени такого кооперативу несуть субсидіарну відпові-дальність за його борги. Крім того, як зазначалося, виробничий коопе-ратив не можна визначити як юридичну особу, яка об'єднує капітал. Таму, напевно, не потрібно встановлювати мінімальний розмір пайового фон-ду, оскільки беруть участь у діяльності кооперативу не капіталом, а, як правило, трудовою участю. Новий ЦК України не регулює порядку управління виробничим кооперати-вом, встановивши лише те, що статутом товариства маг бути визначено склад і компетенцію органів управління кооперативу та порядок ухва-лення ними рішень. Як, на нашу думку, відмова від регулювання в ЦК України відносин щодо управління юридичної особи є досить правильним кро-ком, оскільки такі відносини не можна віднести до цивільно-правових. Припинення членства у виробничому кооперативі може бути ініціа-тивою його члена, а також примусово в зв'язку з виключенням Кодекс не встановив порядку проведення розрахунків кооперативу з особою, яка вийшла або виключена з кооперативу, зазначивши лише те, що у цьому випадку провадиться видача паю та іншого майна кооперативу в поряд-ку, передбаченому законом і статутом кооперативу. Яке ж майно може видаватися члену кооперативу, кодекс не встановив. Вважаємо, що у цьому випадку може йтися лише про повернення майна, яке було передано членом кооперативу в користування кооперативу. Крім того, напевне. члену кооперативу не видається його пай, а виплачується вартість його паю у грошовій або натуральній формі. Новелою, яка раніше не передбачалася Законом СРСР "Про кооперацію" та Законом України "Про власність", є закріплення права члена кооперативу передавати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу або третій особі. Така передача можлива за таких умов: якщо це передбачено статутом, а також за згоди кооперативу. У цьому разі інші члена кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Важливою гарантією реалізації права власності є встановлення у ст. 166 нового ЦК України права спадкування паю спадкоємцями померлого члена кооперативу, накладення стягнення на пай за боргами члена кооперативу, а також застава паю. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени коопера-тиву, якщо інше не визначено статутом кооперативу, а за відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу. У такому ж порядку випла-чується вартість паю у разі застави. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів — у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу. Підсумовуючи зроблений аналіз перспектив розвитку законодавства, як регулює порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, пропонуємо:– прийняти Закон України "Про виробничий кооператив ";– визначити в ЦК України поняття виробничого кооперативу як підприємницького товариства, заснованого на членстві громадян, які беруть трудову участь у діяльності товариства і несуть субсидіарну відповідальність за борги кооперативу в порядку та межах, встановлених законом та статутом:– надати право прийняття в члени кооперативу юридичних осіб, а також громадян, які беруть іншу, ніж трудову, участь у діяльності кооперативу, якщо це передбачено його статутом; – визначати розмір паю члена кооперативу, виходячи з розмірів чистих активів кооперативу (за винятком неподільного фонду) і пропорційно до його внеску до пайового фонду. якщо інше не встановлено у статуті кооперативу. Використані джерела: Цивільний кодекс України // Голос України, – 12.03.2003 р. №45. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” // Відомості Верховної Ради, – К. 1997, № 39. Закон України „Про споживчу кооперацію” // Відомості Верховної Ради, – К. 1992, № 30. Закон СРСР „Про кооперацію в СРСР” // Відомості Верховної Ради, – К.1991, №12. Кучеренко І.М. Правове регулювання діяльності виробничих кооперативів // Правова держава. – К. 2001., №13. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи — К . 1998.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (13.05.2014)
Просмотров: 571 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: