Реферат на тему:Поняття і основні елементи механізму правового регулювання - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Поняття і основні елементи механізму правового регулювання. ПЛАН Вступ Поняття правового регулювання. Поняття і основні елементи механізму правового регулювання Стадії механізму правового регулювання Висновки Список використаної літератури Вступ Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому. Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Поняття правового регулювання Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому. Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Ознаки правового регулювання: 1) правове регулювання — різновид соціального регулювання; 2) за допомогою правового регулювання відносини між су-б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвіч-но державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер-жава вказує міру можливої та належної поведінки; 3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами; 4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права; 5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність; 6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання. Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, при-ведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смис-лове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним. Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від-носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур-ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів. Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На-приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про-ходять через волю і свідомість людей. При встановленні сфери правового регулювання слід вихо-дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч-них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма-тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі-льстві. Основні напрямки правового регулювання: 1) закріплення і охорона нових суспільних відносин. Наприклад, в Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона ювкілля, винаходу, авторства тощо; 2) заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну-вання комерційних банків посадовими особами правоохорон-них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.; 3) зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви-ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа-ми та ін.; 4) стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри-клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу-динків за допомогою кредитів; 5) сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму-ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра-їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати-вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі. Межі правового регулювання — межі владно-вольового впли-ву держави в особі її органів на суспільні відносини, поведінку людини. Вони відокремлюють галузь правового від неправово-го, встановлюють рамки поширення права, визначають харак-тер впливу права на свідомість і діяльність людини; обумовлю-ються як самою матерією права, так і особливостями відносин, що регулюються, інтересами держави і суб'єктів права, рівнем культури і цивілізованістю суспільства, економічними, культур-но-національними, релігійними та іншими факторами [6]. Меж у правовому регулюванні важливо додержувати: 1) у системі суспільних відносин. Регулювати правом необхід-но лише ті суспільні відносини, які об'єктивно потребують та-кого регулювання. Не повинно бути вторгнення в галузь авто-номної свободи особи: у політичну сферу діяльності, особисті сімейні відносини, реалізацію духовно-культурних потреб; 2) у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових пра-вових відносин. Не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких ще не дозріло суспільство або які суперечать правосві-домості і культурі особи та суспільства. Важливо, щоб правові норми, що видаються, відповідали економічним, політичним, правовим і іншим соціальним закономірностям і сприяли про-гресивному розвитку суспільства, найповнішому задоволенню потреб та інтересів особи; 3) у використанні державою способів правового регулювання. Необхідне застосування державою правомірних способів регу-лювання: встановлення не карально-залякуючого, а дозвільного режиму, який сприяв би розвитку особи. Превалювати мають дозволяння; зобов'язування і заборони повинні встановлювати-ся таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві демократію, стабільний правовий порядок, права і свободи громадянина. Поняття механізму правового регулювання Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі: 1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі-чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю-вання, переплітається з ними. 2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо-в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);— способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);— форми (використання, виконання, додержання, застосу-вання). 3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе-ребувають у взаємозв 'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин-ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува-них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому. 4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю-вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «ро-боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю-вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів. 5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві. Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях: 1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати-вно-правових актах; 2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); 3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків; 4) акти застосування норм права. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді-яльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі. Розглянемо коротко кожний з елементів. 1. Норма права в механізмі правового регулювання. Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно-ва механізму правового регулювання. Норма права являе-еобою загальне обов'язкове правило (мо-дель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варі-ант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки. Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю-вання полягає в тому, щоб: а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію; б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин; в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки; г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз-ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо-вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків. Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобо-в'язаних осіб. Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права. Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз-му правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволян-ня чи заборони. Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість. Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право-вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра-вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії. До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлу-мачення. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс-тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна-кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт-кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права. 2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юри-дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання. Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко-го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо-ронні, активні чи пасивні. Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве-дення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юри-дичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до-сягти виконання їх волі, задоволення інтересів. При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що скла-дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії. Правовідносини в механізмі правового регулювання викону-ють такі функції: а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент; б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо-жуть додержуватися особи; в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль-них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності. Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу-лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри-дичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для да-них суб'єктів. 3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це факти-чна поведінка суб'єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків. Можливі два результати реагування на правове регулювання:* активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);* пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю). Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико-ристання правових норм. Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм. Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер-жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа-лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій. Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючо-го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету. 4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання. У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя). Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках: 1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації; 2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників. У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання. Стадії механізму правового регулювання Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним. Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений. Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної. Зобразимо у вигляді схеми три стадій механізму складного процесу правового регулювання: 1. Механізм правотворчості Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “рег-ламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язува-льні, заборонні), охоронні та спе-ціалізовані норми — складові еле-менти нормативної основи правового регулювання \| - це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо-делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави 2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо-в'язків Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер-жання заборон, виконання обов'я-зків, викори-стання прав), акт опо-середкованої реалізації прав і обо-в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридич-них норм стосовно конкре-тних суб'єктів, а акт реалізації су-б'єктивних юридичних прав і су-б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо-ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів \| - це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет-ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, шо дозволяються, і в утриму-ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра-вового регулювання, при якій мож-ливі два процеси реалізації суб'єк-тивних юридичних прав і суб'єкти-вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во-лею їх учасників (укладення дого-вору) — простий; 2) вступ у право-відносини на основі правозастосу-вального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман-ня неповно-літніх дітей) — складний 3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи держав-но-го при-мусу) Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль-ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні пра-возастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви- ступає держава в особі уповноваже-них органів \| - це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен-ня протиправної поведінки. Вона на-стає за таких правових підстав: фа-ктична підстава (правопорушення) норма-тив-на підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна під става (покладання юридичної від повідальності, її вид і міра) Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:* виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;* безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;* застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія). Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно-син, виступають юридичні факти. Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе-чується законністю, державною дисципліною, які разом із право-свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії. Висновки Отже, можна зробити наступні висновки: Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях: 1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати-вно-правових актах; 2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); 3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків; 4) акти застосування норм права. Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним. Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений. Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної. Список використаної літератури Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996. Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк – М., 2000. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М. Юрист, 1996. Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А. Камарова – М. Манускрипт, Русь-90, 2000. Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001. Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002. Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (22.05.2014)
Просмотров: 616 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: