Четверг, 28.11.2024, 08:39
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
    • Статистика
    Онлайн всего: 9
    Гостей: 9
    Пользователей: 0
    Главная » Статьи » Реферати » Право
    Реферат на тему:Поняття і основні елементи механізму правового регулювання
    Реферат на тему:Поняття і основні елементи механізму правового регулювання.

    ПЛАН
    Вступ
    Поняття правового регулювання.
    Поняття і основні елементи механізму правового регулювання
    Стадії механізму правового регулювання
    Висновки
    Список використаної літератури

    Вступ
    Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому.
    Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
    Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).

    Поняття правового регулювання
    Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому.
    Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
    Ознаки правового регулювання:
    1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;
    2) за допомогою правового регулювання відносини між су-б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвіч-но державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер-жава вказує міру можливої та належної поведінки;
    3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;
    4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
    5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність;
    6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.
    Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, при-ведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смис-лове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.
    Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від-носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур-ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.
    Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На-приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про-ходять через волю і свідомість людей.
    При встановленні сфери правового регулювання слід вихо-дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч-них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма-тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі-льстві.
    Основні напрямки правового регулювання:
    1) закріплення і охорона нових суспільних відносин. Наприклад, в Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона ювкілля, винаходу, авторства тощо;
    2) заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну-вання комерційних банків посадовими особами правоохорон-них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.;
    3) зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви-ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа-ми та ін.;
    4) стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри-клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу-динків за допомогою кредитів;
    5) сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму-ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра-їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати-вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі.
    Межі правового регулювання — межі владно-вольового впли-ву держави в особі її органів на суспільні відносини, поведінку людини. Вони відокремлюють галузь правового від неправово-го, встановлюють рамки поширення права, визначають харак-тер впливу права на свідомість і діяльність людини; обумовлю-ються як самою матерією права, так і особливостями відносин, що регулюються, інтересами держави і суб'єктів права, рівнем культури і цивілізованістю суспільства, економічними, культур-но-національними, релігійними та іншими факторами [6].
    Меж у правовому регулюванні важливо додержувати:
    1) у системі суспільних відносин. Регулювати правом необхід-но лише ті суспільні відносини, які об'єктивно потребують та-кого регулювання. Не повинно бути вторгнення в галузь авто-номної свободи особи: у політичну сферу діяльності, особисті сімейні відносини, реалізацію духовно-культурних потреб;
    2) у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових пра-вових відносин. Не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких ще не дозріло суспільство або які суперечать правосві-домості і культурі особи та суспільства. Важливо, щоб правові норми, що видаються, відповідали економічним, політичним, правовим і іншим соціальним закономірностям і сприяли про-гресивному розвитку суспільства, найповнішому задоволенню потреб та інтересів особи;
    3) у використанні державою способів правового регулювання. Необхідне застосування державою правомірних способів регу-лювання: встановлення не карально-залякуючого, а дозвільного режиму, який сприяв би розвитку особи. Превалювати мають дозволяння; зобов'язування і заборони повинні встановлювати-ся таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві демократію, стабільний правовий порядок, права і свободи громадянина.

    Поняття механізму правового регулювання
    Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
    Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
    Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:
    1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі-чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю-вання, переплітається з ними.
    2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:—
    засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо-в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);—
    способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);—
    форми (використання, виконання, додержання, застосу-вання).
    3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе-ребувають у взаємозв 'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин-ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува-них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.
    4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю-вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «ро-боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю-вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.
    5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.
    Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях:
    1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати-вно-правових актах;
    2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
    3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;
    4) акти застосування норм права.
    Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді-яльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.
    Розглянемо коротко кожний з елементів.
    1. Норма права в механізмі правового регулювання.
    Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно-ва механізму правового регулювання.
    Норма права являе-еобою загальне обов'язкове правило (мо-дель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варі-ант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.
    Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю-вання полягає в тому, щоб:
    а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;
    б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;
    в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;
    г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз-ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо-вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.
    Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобо-в'язаних осіб.
    Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.
    Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз-му правового регулювання залежить від того, як впливає право:
    шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволян-ня чи заборони.
    Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.
    Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право-вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра-вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.
    До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлу-мачення.
    Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс-тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна-кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт-кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.
    2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юри-дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.
    Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко-го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо-ронні, активні чи пасивні.
    Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве-дення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юри-дичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до-сягти виконання їх волі, задоволення інтересів.
    При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що скла-дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.
    Правовідносини в механізмі правового регулювання викону-ють такі функції:
    а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;
    б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо-жуть додержуватися особи;
    в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль-них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.
    Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу-лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри-дичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для да-них суб'єктів.
    3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.
    Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це факти-чна поведінка суб'єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.
    Можливі два результати реагування на правове регулювання:*
    активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);*
    пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).
    Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико-ристання правових норм.
    Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм.
    Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер-жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа-лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.
    Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючо-го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.
    4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання.
    У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).
    Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.
    Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках:
    1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації;
    2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників.
    У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

    Стадії механізму правового регулювання
    Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.
    Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.
    Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної.
    Зобразимо у вигляді схеми три стадій механізму складного процесу правового регулювання:
    1. Механізм правотворчості
    Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “рег-ламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язува-льні, заборонні), охоронні та спе-ціалізовані норми — складові еле-менти нормативної основи правового регулювання | - це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо-делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави
    2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо-в'язків
    Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер-жання заборон, виконання обов'я-зків, викори-стання прав), акт опо-середкованої реалізації прав і обо-в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридич-них норм стосовно конкре-тних суб'єктів, а акт реалізації су-б'єктивних юридичних прав і су-б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо-ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів | - це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет-ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, шо дозволяються, і в утриму-ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра-вового регулювання, при якій мож-ливі два процеси реалізації суб'єк-тивних юридичних прав і суб'єкти-вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во-лею їх учасників (укладення дого-вору) — простий;
    2) вступ у право-відносини на основі правозастосу-вального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман-ня неповно-літніх дітей) — складний
    3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи держав-но-го при-мусу)
    Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль-ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні пра-возастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви- ступає держава в особі уповноваже-них органів | - це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен-ня протиправної поведінки. Вона на-стає за таких правових підстав: фа-ктична підстава (правопорушення) норма-тив-на підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна під става (покладання юридичної від повідальності, її вид і міра)
    Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:*
    виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;*
    безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;*
    застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія).
    Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно-син, виступають юридичні факти.
    Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе-чується законністю, державною дисципліною, які разом із право-свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.

    Висновки
    Отже, можна зробити наступні висновки:
    Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
    Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
    Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях:
    1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати-вно-правових актах;
    2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
    3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;
    4) акти застосування норм права.
    Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.
    Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.
    Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної.

    Список використаної літератури
    Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.
    Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
    Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк – М., 2000.
    Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М. Юрист, 1996.
    Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А. Камарова – М. Манускрипт, Русь-90, 2000.
    Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001.
    Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001.
    Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002.
    Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.
    Категория: Право | Добавил: Aspirant (22.05.2014)
    Просмотров: 633 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *: