Реферат на тему:ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ СПОЖИВАЧІВ РЕКЛАМИ - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ СПОЖИВАЧІВ РЕКЛАМИ. ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ СПОЖИВАЧІВ РЕКЛАМИ У статті досліджуються особливості правового статусу неповнолітніх споживачів реклами та їх передумови. На основі системного аналізу відповідних норм чинного законодавства подано пропозиції з його удосконалення. The article deals with the grounds and particularities of infants' legal status as advertising consumers. As results, the propositions to the laws currently in force were formulated. Інтеграція незалежної України як повноправного суб'єкта публічного права до світової спільноти визначає головні пріоритети розвитку національного законодавства, зокрема його узгодження зі загальнолюдськими стандартами та принципами насамперед за допомогою ратифікації ряду міжнародно- правових документів про права людини. Ратифікуючи Конвенцію про права дитини [1], Україна зобов'язалася забезпечити відповідну правову основу для посиленого захисту інтересів дитини в суспільстві. Ст.17 Конвенції [1] визнає за дитиною право на отримання інформації з національних та міжнародних джерел, з метою забезпечення її здорового фізичного та психічного розвитку, соціального, духовного і морального добробуту. При цьому кожна держава повинна захистити дитину від інформації, що шкодить її добробуту, здоров'ю чи моральності населення, державній безпеці чи громадському порядку (ч.2 ст.13, п."е" ст.17). Закон України "Про рекламу"[2], виділяючи неповнолітніх серед інших споживачів реклами, окремо наголошує на необхідності врахування особливої чутливості дітей до реклами (ст. 7). Такий підхід зумовлений як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами, які вже досліджувалися маркетологами, психологами та педагогами. Об'єктивно, мільйони дітей самі виступають споживачами дитячих товарів [3, с.32, 4, с.240]. З реклами вони дізнаються також про товари для дорослих та настійно прохають батьків їх придбати. Старші діти часто виконують роль експерта при виборі товару батьками, а в деяких випадках є вчителями своїх батьків [5, с.240]. Суб'єктивно, вплив реклами на дитину є дуже специфічним. Дослідження свідчать, що дитина віком до 8 років не відрізняє телевізійну рекламу від інших телепередач та не здатна розпізнати її призначення, тобто не сприймає інформацію критично [6, с. 80]. Змалку діти запам' ятовують рекламні девізи, особливо у віршованій формі, що сприяє їх орієнтації на певну торгову марку. При цьому зміст таких віршиків часто не відповідає віку дитини. Нарешті, у реальному житті вони ведуть себе як уявні рекламні герої. Адекватність сприйняття реклами старшими дітьми теж є значно нижчою, ніж у дорослих. Специфіка впливу полягає в наступному: предмет реклами є великою спокусою для неповнолітнього (наприклад, солодкі страви та напої, що є небажані, а інколи заборонені для конкретної дитини з медичних міркувань); реклама породжує постійні витрати батьків, при цьому дитячі запити дедалі більше зростають; у дітей внаслідок перегляду реклами дорослих товарів виникають запитання, на які дорослі відповідати достойно ще не навчились; реклама нерідко подає не найкращий приклад для наслідування. В результаті рекламного перекладу часто допускаються іноземні запозичення, неправильні мовні звороти, невдалий фонетичний збіг слів (шоколад "Віспа", мінеральна вода "Блю Вота" і т.д.), що впливає на розвиток мовних навичок дитини. Іноді рекламні сюжети суперечать моралі. Так, рекламні девізи велосипедів "Команчі" - "Я сказав мамі, що йду на музику", "Не кажіть мамі, що я літаю" і т.д. наводять на думку, що якщо мама забороняє, але тобі дуже хочеться - то можна це зробити таємно. Як наслідок, страждає авторитет батьків, гальмується або деформується розвиток дитини, порушуються процеси її соціальної адаптації. З урахуванням окресленої специфіки, керуючись положенням ст.52 Конституції України [7], яка зобов'язує державу приділяти особливу увагу охороні прав дитини, крім обмежень та заборон, що застосовуються до реклами взагалі й захищають інтереси її споживачів, законодавець запровадив жорсткі обмеження та заборони щодо реклами, адресованої неповнолітнім. Зокрема, забороняється переривати рекламою передачі телебачення і радіо, розраховані на дитячу аудиторію (абз.4 ст.13 Закону "Про рекламу"[2]), а також розміщення внутрішньої реклами (крім соціальної) у дошкільних та загальноосвітніх закладах освіти (п.2 ст.17 Закону[2]). Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що в разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій; завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди; викликати у них відчуття неповноцінності; вказувати на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім'єю без урахування можливостей її бюджету; створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми. Забороняється також реклама з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей; із закликами до дітей придбати продукцію або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку; з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв. Обмежується дія на дитину "дорослої" реклами. Вона не може містити зображення неповнолітніх, які споживають чи використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих або заборонену для придбання чи споживання неповнолітніми (ст.20 Закону [2]). Насамперед такою продукцією є тютюнові вироби та алкогольні напої. Зовнішня реклама тютюнових виробів чи алкогольних напоїв не може розташовуватися ближче, ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, у яких навчаються неповнолітні (абз.3 п.4 ст.22 Закону [2]). Забороняється також спонсорування заходів, призначених переважно для неповнолітніх, та розповсюдження та продаж будь-яких товарів особам віком до 18 років з використанням знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні напої (абз.6 ст.22 Закону [2]). Іншим видом продукції, не призначеної для вживання неповнолітніми, є товари, в т.ч. видання еротичного та сексуального характеру. Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.2003 [8] на тлі жорстких обмежень реклами товарів еротичного чи сексуального призначення також посилено захищає інтереси неповнолітніх, що узгоджується з п. "е" ст.17, ст.34 Конвенції про права дитини [1]. Зокрема, ст.7, ст.11 Закону [8] забороняють втягнення неповнолітніх у діяльність, пов'язану з рекламою товарів чи видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, рекламу таких товарів чи проведення заходів серед неповнолітніх, а також використання образів неповнолітніх у такій рекламі. Зазначаючи, що товари еротичного чи сексуального характеру можуть розповсюджуватися лише за умов їх недоступності неповнолітнім та ненав'язування споживачам (абз.6 ст.8 ), Закон дозволяє рекламу і продаж таких товарів лише з пристойним зовнішнім оформленням у спеціально визначених місцях, максимально віддалених від місць масового відпочинку, освітніх закладів для неповнолітніх та деяких інших об'єктів інфраструктури (ст. 1, ст.8 Закону [8]). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування за погодженням з відповідними державними органами освіти можуть ухвалювати рішення про додаткові обмеження обігу матеріалів і продукції сексуального характеру за віковою ознакою. Аудіо-, радіо-, кіно-, відеопродукція (у тому числі і реклама) сексуального характеру, з елементами еротики, підлягає оцінці Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі. Розповсюдження такої продукції спеціалізованим засобом масової інформації можливе лише за умови спеціальної обробки сигналу. Організація, яка транслює відповідні програми, повинна блокувати передачу кодованого сигналу таким чином, щоб прийом сигналу став неможливим без пристрою декодування. Трансляція теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи еротики, за загальним правилом, допускається з 24 годин до 4 годин, з обов'язковим зазначенням характеру програми і заборони її сприйняття неповнолітніми (ст.13 Закону [8]). Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 5.10.2000 р. "Про захист прав неповнолітніх споживачів"[9] визначено обов'язок телеорганізацій попереджати про обмеження глядацької аудиторії фільмів та передач, в яких домінують теми насильства і еротики, при анонсуванні. У Законі "Про рекламу" в редакції 2003 року (п.11 абз.1 ст.8) [2] підкреслено, що анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише в час, відведений для показу таких фільмів. Закон "Про захист суспільної моралі" [8] забороняє також зовнішню рекламу (відкриті вітрини, щити на будинках, вулицях тощо), що містить тексти і (або) зображення сексуального чи еротичного характеру (ст.14). Таким чином, національне законодавство містить досить жорсткі обмеження щодо реклами товарів еротичного і сексуального характеру та реклами з елементами еротики у формі аудіо- або відеоповідомлень. Проте трапляється практика масових випадків зовнішньої реклами з використанням еротичних чи сексуальних зображень, де таке використання не зумовлене властивостями або призначенням рекламованого об'єкта (наприклад, реклама послуг станції техобслуговування на тлі напіводягненої жінки); розміщуються такі рекламні зразки на вулицях без огляду на їх доступність для сприйняття неповнолітніми. В такому разі наявні законодавчі обмеження (зокрема, положення ч.3 ст.7 Закону України "Про рекламу" [2], що забороняють включення до реклами інформації чи зображень, що порушують етичні норми) застосувати важко, Література Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. Ратифікована Постановою ВР № 789-XII (789-12) від 27.02.91) // Зібрання чинних міжнародних договорів України - 1990 р. - № 1. - С. 205. Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 39. - С. 181. / В ред. Закону № 1121-IV від 11.07.2003 // ВВР, 2004, № 8, ст. 62, із зм. і доп. Калянина Л. Несовершеннолетние миллионеры. - Эксперт. - № 7.- 22.02.99. - С. 33. Kommer Sven. Kinder Werbenetz. Leske + Budrich. - Opladen, 1998 // Лисицкая Т.Е. Теоретическая модель воздействия рекламы на детей // Образование и повышение квалификации работников образования: Сб. науч. трудов. - Мн., 1998. - Вып. 13 - Ч. 1. - С. 238-249. Лисицкая Т.Е. Теоретическая модель воздействия рекламы на детей // Образование и повышение квалификации работников образования: Сб. науч. трудов. - Мн., 1998. - Вып. 13 - Ч. 1. - С. 238-249. оскільки факт порушення етичних норм є спірний і не завжди очевидний для конкретного рекламодавця, а питання про належність зображення до еротичного або сексуального і його допустимість у контексті рекламного повідомлення може бути вирішене, на нашу думку, лише в експертному порядку. Ситуація може бути частково врегульована шляхом доповнення тексту ст.19 Закону України "Про захист суспільної моралі"[8], що визначає компетенцію Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, положенням про обов'язок аналізу, поряд із загальною відео-, аудіо-, кіно-, радіопродукцією, також і реклами (незалежно від форми втілення, але, в нашому випадку, насамперед зовнішньої), що містить тексти чи зображення сексуального або еротичного характеру, на предмет відповідності вимогам чинного законодавства щодо суспільної моралі. Інтереси неповнолітнього споживача отримують додатковий захист у рекламі призначених для них лікарських засобів. Наказом МОЗ України від 10 червня 1997 року № 177 затверджено Порядок погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу на рекламування таких лікарських засобів [10]. Крім загальних вимог, яким повинна відповідати така реклама, Порядком передбачено проведення щодо неї обов'язкової попередньої експертизи за рахунок рекламодавця та видача дозволів на її розповсюдження за результатами експертизи. На нашу думку, враховуючи ступінь суспільної небезпеки реклами, що порушує визначені законом і досліджені в даній статті вимоги і тому може спричинити шкоду Селезнева В. Рекламный крюк // Домашний очаг. - 1999. - № 2. - С. 79-83. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (16.05.2014)
Просмотров: 315 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: