Реферат на тему: Основні види діяльності прокуратури - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Основні види діяльності прокуратури. 1. Основні види діяльності прокуратури. Прокуратура є державним правоохоронним органом, на який покладено здійснення нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів в Україні. Правовою основою діяльності органів прокуратури є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти, загальновизнані норми міжнародного права, а також укладені Україною міжнародні договори. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління і контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, суспільними організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, підлеглості і приналежності, посадовцями і громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами. Основні задачі прокуратури України сформульовані в ст. 4 Закону України «Про прокуратуру». Згідно даній статті діяльність органів прокуратури направлена на всестороннє затвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своєю задачею захист від неправомірних посягань: - закріплених Конституцією незалежності України, громадського і державного порядку, політичної і економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; - гарантованих Конституцією, іншими законами України і міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина; - основ демократичного пристрою державної влади, правового статусу місцевих Рад депутатів, органів територіального суспільного самоврядування. Необхідно відзначити, що задачі прокуратури як органу, що здійснює нагляд за дотриманням законів, сформульовані в статті 4 Закону України «Про прокуратуру», носять загальний характер - вони конкретизуються в рамках окремих галузей нагляду: - нагляду за застосуванням і дотриманням законів (ст. 19 Закону); - нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство (ст. 29 Закону); - нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 44 Закону); - при підтримці державного звинувачення і представлення інтересів громадянина або держави в суді (ст. 34 Закону). У правовій державі діє принцип верховенства закону, відповідно до якого суспільні відносини регламентуються перш за все актами вищої юридичної сили - законами. В зв'язку з цим на прокуратуру покладається задача нагляду за тим, щоб, по-перше, всі інші нормативні і індивідуальні акти органів і посадовців, на які розповсюджується компетенція прокурорів, відповідали законам і щоб, по-друге, всі юридичні і фізичні особи неухильно дотримували їх. Діяльність прокуратури направлена на зміцнення правопорядку, тобто забезпечення такого стану суспільних відносин, який відповідав би чинному законодавству. На затвердження верховенства закону направлена не тільки наглядова, але і інша діяльність прокуратури (розслідування злочинів, підтримка державного звинувачення, участь в розгляді в судах цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, участь в розробці заходів по попередженню правопорушень, робота по вдосконаленню і роз'ясненню законодавства. Основні функції прокуратури визначаються ст. 121 Конституції України і ст. 5 Закону України «Про прокуратуру». До них відносяться: - підтримка державного звинувачення в суді; - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; - нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; - нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися обов'язок по виконанню функцій, які не передбачені Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру». В даний час стаття 5 Закону України «Про прокуратуру» істотним чином змінена (зміни вносилися Законами від 21.12.2000 р. і 12.07.2001 р.), що пов'язане з необхідністю приведення даного Закону «Про прокуратуру» відповідно до Конституції. До внесення вказаних змін стаття 5 Закону України «Про прокуратуру» закріплювала обов'язок прокуратури по виконанню також наступних функцій: - нагляду за дотриманням законів всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовцями і громадянами (загальний нагляд); - розслідування дій, що містять ознаки злочину. В даний час прокуратура України, не дивлячись на внесені зміни в Закон України «Про прокуратуру», все-таки продовжує проводити розслідування дій, що містять ознаки злочину і здійснювати загальний нагляд, оскільки відповідно до п. 9 розділу XV (Перехідні положення) Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до діючих законів функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів і функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, регулюючих діяльність державних органів по контролю за дотриманням законів, і до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, які регулюють її функціонування. 2. Підтримання державного обвинувачення в суді Однією з ос-новних функцій діяльності прокуратури є підтримання держав-ного обвинувачення в суді. Конституційне положення про визнан-ня винним і про застосування кримінального покарання тільки судом визначає судовий розгляд центральною вирішальною ста-дією кримінального процесу. Державне обвинувачення формують і формулюють до розгля-ду справи в суді, й прокурор стає державним обвинувачем саме в цей період. Участь прокурора в судовому розгляді є однією з най-важливіших ділянок його діяльності. Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді — важлива гарантія винесення судом законного, обґрунтованого вироку й додержання передба-чених законом прав та інтересів громадян. Слід відзначити, що суд і прокуратура під час розгляду кримінальних справ мають схожі завдання, але прокурор сприяє їх виконанню згідно з прин-ципом змагальності особливими методами. У державах із високорозвинутою системою права не виникає питання про необхідність участі прокурора під час розгляду кри-мінальних справ у суді. Без обвинувача справу не розглядають, а неявка прокурора в судове засідання тягне за собою відкладення розгляду справи. В чинному кримінально-процесуальному законодавстві, яке теж передбачає змагальність як одну з найважливіших засад, це положення не передбачено. Сьогодні прокуратура ще не має реальних можливостей забез-печити підтримання державного обвинувачення в кожній справі у зв'язку з відсутністю бюджет-ного фінансування для введення до штату додаткових працівників. Але демократичні зміни, деякі позитивні зрушення в сфері еконо-мічних реформ в Україні найближчим часом, очевидно, таки при-ведуть до безумовного виконання обов'язку підтримання держав-ного обвинувачення прокурором у кожній кримінальній справі, що її розглядає суд. Державне обвинувачення завжди спрямовано проти конкрет-ної особи. В кожному випадку воно є персоніфікованим і скла-дається з виявлення (встановлення) цієї особи. Сутність держав-ного обвинувачення полягає в сукупності дій прокурора з відсто-ювання перед судом обвинувального висновку про передбачений законом злочин, що його вчинила особа, яка перебуває на лаві підсудних. «Захисник, як і обвинувачений, не зобов'язаний доказувати невинність або меншу винність обвинуваченого, а також обстави-ни, що виключають його кримінальну відповідальність. Слідчий і суд також не вправі перекладати, а точніше покладати, обов'язок доказування на захисника, як і на обвинуваченого». У суді, крім прокурора, в ролі обвинувача можуть виступати й інші особи — потерпілий або його представник, причому вони ви-конують функцію обвинувачення не тільки в справах, порушених за скаргою потерпілого, а й у інших кримінальних справах, користуючись правами сторони в процесі та маючи свій власний інте-рес. Термін «державне обвинувачення» вживає законодавець тільки при регламентації діяльності прокурора. Джерелом державного обвинувачення є діяльність органів дізнання та досудового слідства, зусиллями яких особа, викрита як така, що вчинила злочин, у зв'язку з чим має постати перед су-дом. Підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор привселюдно обвинувачує підсудного та наполягає на застосуванні до нього справедливого покарання, допомагає суду в кваліфікованому вирішенні справи, привертає увагу до причин і умов, що сприяли вчи-ненню злочину. Державний обвинувач бере участь у допитах підсудного, по-терпілого, свідків, у дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він розпочинає судові дебати після судового слідства, виступаючи з обвинувальною промовою. У ній прокурор аналізує матеріали справи, докази, характери-стику особистості підсудного, висловлює міркування з питання призначення міри покарання. Об'єктивність і незалежність про-курора в суді гарантовано передбаченою законом можливістю для прокурора відмовитися від підтримання державного обвинувачен-ня, якщо дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, виклавши в своїй постанові мотиви відмови. Гласний і змагальний судовий процес створює сприятливі умо-ви для оцінки доказів, виявлення обставин, які були раніше не-відомі чи не піддавалися дослідженню або які відображено в про-цесуальних документах із суттєвими порушеннями закону. Зосе-редження в один час і в одному місці всіх процесуальних осіб, які мають відомості про злочин, перевірка їхніх показань під різними кутами зору прокурором і захисником, послідовний та безперерв-ний допит підсудного, потерпілого, свідків, експертів дозволяють з'ясувати розбіжності в їхніх показаннях і сприяють логічному аналізу та синтезу всієї сукупності доказів. Прокурору для відмови від обвинувачення не обов'язково пе-реконатися в невинності особи, йому досить втратити переконан-ня в провині, оскільки невинність не з'ясовують, а презюмують. Відмова від обвинувачення означає, що, на думку прокурора, підсудний має бути виправданий. Проте чинне законодавство (ст. 264 КПК України) передбачає обов'язок суду роз'яснити по-терпілому та його представнику їхнє право вимагати продовження розгляду справи та підтримувати обвинувачення. Після винесення судом вироку прокурор зобов'язаний вжити в установленому законом порядку заходів щодо виправлення по-милок, які на його думку мали місце, висловити свою незгоду з мірою покарання, визначеною судом, якщо вона не відповідає тяж-кості злочину та суспільній небезпеці особи, яка його вчинила. Для цього прокуратура має визначені законом повноваження, незалеж-но від того, набрав вирок законної сили чи ні. Таким чином, підтримання державного обвинувачення — це діяльність прокуратури в установлених кримінально-процесуаль-ним законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових органах, сприяння постановленню законного, обґрунтованого й справедливого вироку. 3. Представництво інтересів громадянина або держави в суді Представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді — одна з важ-ливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, за-конних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав і сво-бод громадян значно розширюється. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх. Формами представництва є: - звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушено інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; - участь у розгляді судами справ; - внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішен-ня або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Навряд чи можна погодитися з точкою зору, що «функція пред-ставництва інтересів громадянина або держави в суді є для про-курора новою». За цивільно-процесуальним і господарсько-про-цесуальним законодавством прокуратура й раніше мала право на подання позову (заяви) до суду. Останніми роками саме прокура-турою в порядку цивільного судочинства зупинено незаконну приватизацію значної кількості важливих державних об'єктів, а також забезпечено повернення значних державних коштів, понов-лено права неповнолітніх під час незаконного продажу житла тощо. Прокуратура представляє інтереси громадянина чи держави в суді від імені держави, здійснюючи це представництво через про-курорів, які є уповноваженою на це державною інституцією. Тому ніяких довіреностей чи доручень прокурору не треба, оскільки він не представляє інтереси конкретної особи чи органу влади. В межах своєї компетенції, визначеної законом, він діє як представник держави, маючи водночас і всі процесуальні права позивача. Прокурор самостійно визначає підстави для представ-ництва в судах, форму його здійснення й може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаче-ному законом. Право прокурора на позов регламентовано цивільно-процесу-альним (щодо захисту прав фізичної особи), господарсько-про-цесуальним законодавством (щодо захисту прав юридичної осо-би), іншими нормативними актами, а також конкретизовано на-казами Генерального прокурора України. Він зобов'язаний використати це право для забезпечення захисту соціальних прав громадян, а також відшкодування шкоди, завданої державі, дер-жавним підприємствам, установам і організаціям, стягнення за-боргованості перед бюджетом, пенсійним фондом та ін. Правозахисну діяльність прокуратури не протиставляють аналогічній діяльності суду. Вона лише доповнює її. Більше того, на свій роз-суд суд може визнати необхідним обов'язкову участь прокурора в суді для надання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Процесуальне становище прокурора в ролі позивача дещо відрізняється від становища інших осіб, які заявляють позов у цивільній справі. Так, прокурор не несе судових витрат, до нього не може бути пред'явлено зустрічного позову, він не може укла-дати мирову угоду, а рішення суду за позовом прокурора поши-рюється не на прокурора, а на особу, в інтересах якої пред'явлено позов. Громадяни, юридичні особи й держава в особі її органів само-стійно звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, які охороняє закон. Прокурор же здійснює представниц-тво в суді лише тоді, коли громадянин неспроможний через фізич-ний чи матеріальний стан або з інших причин самостійно захис-тити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесу-альні повноваження. Захист прав неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсутніх прокурор здійснює в суді, представляючи їхні інтереси, лише тоді, коли батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники, органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування не виконують передбачених законом обов'язків. Прокурор має право подавати позов до господарського суду в інтересах держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств і організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств, захист підприємств з іноземними інвестиціями. За Конституцією України всі форми власності юридичні рівноправні. Тому прокурор з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку самостійно визначає, посилаючись на закон, на підставі якого подано позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушен-ня матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в по-зовній заяві необхідність їхнього захисту та зазначає орган, упов-новажений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Враховуючи реальний стан економіки в нашій державі та зни-ження життєвого рівня значної частини населення, сьогодні є пе-редчасною й необґрунтованою спроба усунути прокуратуру від забезпечення за допомогою судових засобів додержання консти-туційних прав громадян, і насамперед соціально-економічних: права кожного на працю, належні, безпечні й здорові умови праці, заробітну плату, не нижчу визначеної законом, і на своєчасне її отримування, права приватної власності тощо. Відповідно до ст. 292 ЦПК України прокурор має право вносити апеляційне подання на рішення суду, що не набрало законної сили, коли він брав участь у справі. Підста-вами для внесення касаційного подання прокурором згідно зі ст. 324 ЦПК України є неправильне зас-тосування судом норм матеріального права чи порушення норм про-цесуального права. Ширші процесуальні повноваження прокурора передбачено ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК). Так, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представ-ництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу в спра-ву прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідо-мити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Уразі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, зазначе-ний орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні — також і усно. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє пози-вача права вимагати розв'язання спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором у інтересах держави, не позбав-ляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розв'язання спору по суті. Отже, на відміну від цивільного процесу, повноваження проку-рора в розгляді справ господарським судом законодавцем дещо розширено. Прокурор у господарському суді не є представником держави, він виступає як посадова особа найважливішого право-охоронного органу — прокуратури, який без особливих доручень від цього органу, а лише на підставі закону та свого службового становища виконує завдання представництва інтересів у суді. 4. Загальний нагляд Суть і призначення загального нагляду поляга-ють у тому, щоб забезпечити нагляд прокуратури з додержанням і точним виконанням законів в усіх сферах життєдіяльності держави. До предмета загального нагляду входять законність актів, вида-них органами державного управління, місцевими радами, їх виконавчими органами, громадськими організаціями і посадовими осо-бами. До таких правових актів належать накази, рішення, ухвали, розпорядження, інструкції та інші нормативні документи як загаль-ного, так і індивідуального характеру. Нагляд за додержанням за-конів у сфері економічних та міжнаціональних відносин, охорони навколишнього природного середовища, митної та зовнішньоеко-номічної діяльності становить значну частину діяльності прокура-тури. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при вико-нанні загального нагляду прокурор користується великими повно-важеннями. При цьому зазначимо, що прокуратурі не надано право відміняти чи змінювати рішення, які є незаконними або необґрунтованими. Повноваження прокурора полягають у тому, що він зобо-в'язаний своєчасно виявляти порушення закону і вживати заходів усунення виявлених порушень, причин та умов, які їм сприяли, а та-кож притягти порушників до відповідальності. До предмета загального нагляду входять також: - відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, Конституції України та чинному законодавству; - додержання законів щодо недоторканності особи, соціально-економічних, політичних, особистих прав людини, захисту її честі й гідності; - додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціо-нальних відносин, зовнішньоекономічної діяльності, охорони навколишнього середовища. Перевірка виконання законів здійснюється за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що потребує проку-рорського реагування, а за наявності приводів — з власної ініціати-ви прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та конт-ролю і не втручається в господарську діяльність, якщо вона не супе-речить чинному законодавству. При здійсненні загального нагляду прокурор має право: - безперешкодно за посвідченням, що підтверджує обійману ним посаду, входити у приміщення державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також до військових частин; доступу до документів і матеріалів, необхідних для перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіден-ційну інформацію. Письмово вимагати подання у прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі не-обхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юри-дичних осіб, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою; - вимагати для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан закон-ності й заходи її забезпечення; - вимагати від керівників та колегіальних органів здійснення пе-ревірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, а також залучення спеціалістів для виконання пе-ревірок, відомчих та позавідомчих експертиз; - викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них даних або письмових пояснень щодо порушення закону. При виявленні порушень закону прокурори в межах своєї компе-тенції мають право: - опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, міністерств, дер-жавних комітетів і відомств, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; - вносити докази або протести щодо рішень місцевих рад залеж-но від характеру порушень; - порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про ад-міністративне правопорушення; - давати приписи щодо очевидних порушень закону; - вносити подання до державних органів, громадських органі-зацій і посадових осіб про усунення порушень закону та умов, що сприяли їм; - звертатися до загальних чи господарських судів із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, юридич-них осіб. До правових актів загального нагляду належать протест, припис, подання, постанови. Протест — це акт прокурорського реагування на виявлення по-рушення закону, який вноситься прокурором до органу або посадо-вої особи, що допустили порушення, або до вищестоящого органу чи посадової особи, які мають право усунути правопорушення. У протесті прокурор ставить питання про скасування акту або приве-дення його у відповідність з актом, припинення незаконної дії поса-дової особи, поновлення порушеного права. Протест зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду відповід-ним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурор. У разі ухиляння від розгляду протесту прокурор може звернутися в суд із заявою про визнання акту неза-конним. Припис — це акт прокурорського реагування на виявлення оче-видного порушення закону, що вноситься органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому в порядку підпорядко-ваності органу чи посадовій особі, які наділені повноваженнями щодо усунення правопорушення. Припис підлягає негайному вико-нанню, про що повідомляється прокурор. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищестоя-щого прокурора є остаточним. Подання — це акт реагування на виявлення порушеного закону з вимогами про усунення порушення, причин цих порушень і умов, що їм сприяли. Подання вноситься державному органу, громадській організації або посадовій особі, які наділені повноваженнями щодо усунення порушення закону. Не пізніше як у місячний строк проку-рор має бути повідомлений щодо вжиття відповідних заходів усунен-ня порушень закону, причин та умов, що сприяють їм. Постанова — це акт реагування на виявлене порушення закону посадовою особою або громадянином. Залежно від характеру пору-шення прокурор виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи. Постанова про порушення дис-циплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноваженою посадовою осо-бою або відповідним органом у десятиденний строк. Збереження за прокуратурою функції нагляду за додержанням і застосуванням законів на сучасному етапі пов'язано з формуванням нових державних органів, що здійснюватимуть контроль за додер-жанням законів. Реалізуючи принципи створення правової держави, останніми роками з'явились і почали діяти такі інституції, як уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, орга-ни, що забезпечують захист прав споживачів, та ін. У цьому зв'язку в умовах перехідного періоду прокуратура дещо звузила межі проку-рорського втручання. Дискусія щодо повноважень з нагляду за до-держанням і застосуванням законів в умовах перехідного періоду по-в'язана з державно-правовою реформою. Вирішення на законодавчо-му рівні меж цих повноважень, безумовно, сприятиме поповненню новим змістом правозахисної діяльності прокуратури, головним зав-данням якої була й залишається охорона прав і свобод громадян. Практичне завдання Скласти припис прокурора про усунення порушень Закону України „Про охорону навколишнього середовища” директору СП „Зірка”. Директору СП „Зірка” Майорову С.В. м. Суми, вул. Воровського, 11 Припис Прокуратурою Ковпаківського району м. Суми здійснено перевірку скарги гр. Симоненка В.В., Кравченка О.М. та Пилипенка Б.Ф., які мешкають в будинку № 8 по вул. Воровського у м. Суми щодо забруднення їх присадибних ділянок відходами виробництва СП „Зірка”. В ході перевірки встановлено, що працівники підприємства, в обов’язки яких входить утилізація відходів цеху по виробництву сірчастого антигідріду, в порушення правил такої утилізації, висипають зазначені відходи за територію заводу, які з дощовими та талими водами потрапляють на присадибні ділянки вказаних вище громадян. Згідно довідки Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції вміст токсичних речовин у ґрунті, зразки якого були відібрані для відповідного дослідження, перевищує допустиму норму у 200 разів, що є грубим порушенням Закону України „Про охорону навколишнього середовища”. На підставі викладеного та керуючись Законом України „Про прокуратуру”, - Прошу: Усунути виявлені в ході перевірки недоліки щодо утилізації токсичних речовин з метою недопущення потрапляння разом з дощовими та талими водами на присадибні ділянки мешканців вулиці Воровського у м. Суми. Про виконання даного припису повідомити прокуратуру до 10.12.2005 року. Прокурор Ковпаківського району м. Суми О.О.Попов Використана література: Конституція України; Господарсько-процесуальний кодекс; Цивільно-процесуальний кодекс; Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.1991; А.С. Васильев Судебные и правоохранительные органы Украины, „Одиссей”, -Х:, 2004; В. Маляренко Суд, правоохоронні та правозахисні органи України, „Юрінком Інтер”, -К:, 2004; А.П. Гель, Г.С. Селюков, Судові та правоохоронні органи України, МАУП, -К:, 2004.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (20.05.2014)
Просмотров: 391 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: