Реферат на тему: Криміналістична трасологія - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Криміналістична трасологія. План Криміналістична трасологія та її значення Поняття слідів у трасології та їх класифікація Загальні криміналістичні правилі виявлення, фіксації та вилучення слідів Дактилоскопія та питання, що вона вивчає Властивості папілярних узорів і їх криміналістичне значення Механізм утворення пальцевих відбитків Характеристика типів папілярних Узорів Характеристика основних методів способів і засобів виявлення слідів рук Криміналістична інформація, що її дає вивчення слідів рук Криміналістичне значення слідів ні і взуття Криміналістичне значення слідів транспортних засобів Криміналістичне значення слідів знарядь злому та інструментів Криміналістична характеристика слідів зубів, нігтів та інших частин тіла людини Криміналістична трасологія та її значення Термін "трасологія" походить від двох слів: французької? "la trace" (слід) і грецького "logos" (вчення). Тобто в перекл цей термін означає "вчення про сліди". Увага до цієї галузі криміналістичної техніки пояснюється тим значенням, яке надаю-слідам у процесі розкриття й розслідування злочинів. Відої що вчинити злочин й не залишити в цей час слідів практичі неможливо. Тому на практиці саме сліди як найрізноманітнії наслідки, результати дії чи бездіяльності злочинця є тим є, ним доказовим матеріалом, використання якого дає змогу ві новити істину у справі. У криміналістиці прийнято розрізняти сліди в широкої й вузькому розумінні слова. Під слідами в широкому їх зн; ченні розуміють будь-які матеріальні зміни, що відбулися в становці місця події й інших матеріальних об'єктах, які ста. результатом підготовки, вчинення або приховування злочину. Сліди досліджуються не лише за допомогою техніко-криї* налістичних методів і засобів, а й за допомогою тактични» прийомів, що дає змогу відповісти на питання про механізм вчинення злочину, уявити його загальну картину, подумки про вести його реконструкцію. Під слідами у вузькому значенні слова розуміють лише ті зміни матеріальної обстановки, в яких відображена зовнішн? будова об'єктів (форма, розмір, рельєф поверхні тощо), що взаємодіяли з цією обстановкою. Ці сліди і є об'єктами трасологіч-ного дослідження, основним завданням якого є ідентифікація предмета, речі, людини, знаряддя, котрі залишили слід. Пізнавальна цінність таких слідів визначається можливістю вже на початковому етапі розслідування з'ясувати характер і особливості об'єкта, яким залишено слід. Не менш важливим є вивчення слідів-відбитків із погляду встановлення особливостей слідоутворення, що дає можливість відтворити механізм події та її окремі деталі. Таким чином, трасологію можна визначити як систему кових положень і принципів найбільш раціонального й ефективного використання розроблених криміналістикою технічних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження слідів як відбитків зовнішньої будови різних об'єктів з метою ідентифікації останніх та встановлення інших обставин, що мають значення для розкриття, розслідування й правильного вирішення справи. Поняття слідів у трасології та їх класифікація Розробка технічних засобів, прийомів і методів роботи зі слідами, а також наукове обґрунтування їх ефективного застосування неможливі без пізнання закономірностей виникнення слідів як одного з важливих завдань наукових досліджень у галузі трасології. Закономірності виникнення слідів-відбитків пов'язуються з загальною для всіх матеріальних об'єктів властивістю в процесі взаємодії з іншими матеріальними об'єктами відтворювати (відбивати) в своїх особливостях особливості тих об'єктів, які з ними взаємодіяли. Наприклад, у сліді коліс відбиваються особливості малюнка протектора, в сліді розрубу-мікрорельєф поверхні леза сокири. Причиною взаємодії може бути будь-яка енергія - механічна, термічна, хімічна, біологічна. Процеси відображення знаходять свій прояв не лише у відтворенні зовнішніх ознак, а й у відтворенні інших властивостей предметів. Зокрема, в слідах відтворюється напрямок механічної дії, и сила, взаємне розташування об'єктів, а це дає змогу встановити: за об'ємними слідами взуття - вагу людини; за слідом гальмування - швидкість автомобіля тощо. Таке відтворення зумовлене властивістю відображення й має стійкий, повторюваний, закономірний характер. Особливості слідоутворюючого об'єкта, характер змін слідо-сприймаючого об'єкта та особливості їх взаємодії між собою визначають підстави для класифікації слідів у криміналістиці. За характером слідоутворюючих об'єктів сліди в трасології поділяють на сліди рук, ніг (взуття), сліди зброї, знарядь та інструментів, механізмів, транспортних засобів, тварин. За характером впливу слідоутворюючого об'єкта на слідосприймаючий виділяють сліди механічної, термічної, хімічної дії. Найчастіше в практиці розслідування злочинів трапляються сліди механічної дії. За характером механічної взаємодії об'єктів - статичні коли в момент контакту об'єкти перебували в стані відносно™ спокою (наприклад, сліди-відбитки рук, взуття на ґрунті чи під лозі) та динамічні сліди, коли контактна взаємодія супроводжу! валася взаємним переміщенням об'єктів (наприклад, сліди роя різу, розрубу, гальмування). Інколи на одному об'єкті можні виявити сліди взаємодії з невизначеною кількістю об'єктів, всш новлення кожного з них входить до трасологічних завдань кри] міналіста. За механізмом утворення розрізняють сліди нашаруван\| ня, відшарування, локальні, периферичні, а в залежності від характеру змін слідосприймаючого об'єкта - об'ємні (як на! слідок деформації чи руйнування слідосприймаючого об'єкта) та поверхневі. Останні поділяються також на безбарвні та заі барвлені. Безбарвні сліди можуть бути: видимими, тобто помітними' під час звичного спостереження; маловидимими, тобто помітни-j ми за певних умов, наприклад, на просвіт, з освітленням під кутом тощо; або ж невидимими, тобто такими, які не можна побачити візуально навіть з використанням оптичних засобів та додаткоі вого освітлення. Дрібні сліди також класифікують за їх розмірами. Ті сліди] для вивчення яких застосовують двох- або семикратне збільї шення (звичайні лупи), називають макрослідами, а ті, що по! требують значного збільшення (використання мікроскопів)! а також спеціальних методів для збільшення зображення і рої боти з ними, називають мікрослідами. Загальні криміналістичні правилі виявлення, фіксації та вилучення слідів Методи та засоби виявлення, фіксації й вилучення слідів; жать від виду, поверхні та матеріалу слідосприймаючогс об'єкта, на якому проводиться пошук слідів. Багато слідів вдасть ся виявити відразу в результаті візуального огляду. Для вияв-, лення інших застосовують оптичні прилади, ультрафіолетові та інфрачервоні випромінювачі, лазери, додаткові освітлювачі й світлофільтри. Невидимі чи маловидимі сліди виявляють шля-; хом їх забарвлення спеціальними хімічними реактивами чи дактилоскопічними порошками. Але недостатньо лише виявити сліди, їх ще необхідно зафіксувати й зберегти в незміненому вигляді для подальшого дослідження й використання у доказуванні. Приймаючи рішення про застосування криміналістичних засобів фіксації слідів, необхідно керуватись основним правилом, згідно з яким завжди краще мати речовий доказ у натурі, ніж його копію. Тому завжди необхідно намагатися вилучити слід з місця події разом із предметом (слідоносієм), на якому його виявлено. Але й у таких випадках завжди доцільно спочатку сліди сфотографувати. Ця рекомендація пояснюється безпечністю фотографування для збереження сліду, тому що цей метод фіксації не вносить жодних змін до виявленого сліду. Оглядаючи предмет з метою виявлення на ньому слідів, необхідно дотримуватися такої послідовності. Першими зафіксувати й вилучити сліди запаху й мікрочастки та мікрокількості речовин. Надалі виявляти й фіксувати невидимі сліди рук, а лише потім - видимі сліди. Коли ж ні, то під час фіксації й вилучення видимих слідів можна пошкодити чи знищити невидимі. Дактилоскопія та питання, що вона вивчає Досить розповсюдженими об'єктами пошуку в процесі більшості оглядів є сліди відбитків поверхні рук (рідше- підошви босих ніг), на яких можна визначити папілярний узор. Інформативна значимість таких слідів визначає їх особливе криміналістичне значення. Дактилоскопія - це розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних узорів. Слово "дактилоскопія" походить від грецьких слів daktylos (палець) і skopeo (спостерігаю, дивлюсь). Отже, дактилоскопія - це розділ криміналістики, який вивчає будову шкірних узорів внутрішніх (долонних) поверхонь Рук для ідентифікації особи, кримінальної реєстрації і розшуку злочинця. Дактилоскопія була відома більше тисячі років, про що свідчать наскельні малюнки в печерах, на яких зображувалися кисті Рук людини з намальованими на них папілярними узорами. же у 1880 р. китайці мали цілу колекцію відбитків пальців рук найбільш небезпечних злочинців. У Європі можливість ідентифікації злочинців за слідами паї лярних узорів з'явилася значно пізніше. У середині XIX І В. Хершель (поліцейський чиновник англійської колоніальної ад! ністрації в Індії) почав дослідження щодо вивчення особли стей і можливостей використання папілярних узорів. Вивчак_ протягом багатьох років відбитки пальців рук, В. Хершель зве! нув увагу нате, що відбитки однієї людини ніколи не збігають! з відбитками пальців іншої. Продовжуючи дослідження, він ги мітив ще одну властивість папілярних узорів - узор на нігтьові фалангах пальців рук залишається незмінним протягом багать! років. Зрозумівши важливість свого відкриття, В. Хершель зі пропонував новий спосіб реєстрації злочинців із використання їх пальцевих відбитків. Значне місце в історії розвитку дактилоскопії належя Ф. Гальтону який встановив, що малюнки папілярних узоі на руках людини неповторні й зробив спробу їх класифікував та систематизувати. Більш досконалу систему класифікації відбитків пальців реї робив Е. Генрі, який поділив папілярні узори на п'ять видів: прсх\| пологі і гострі дуги, радіальні й ульнарні петлі та завитки. У Росії й Україні дактилоскопія почала використовували на початку XX ст. Можливості дактилоскопічних досліджень вивчені досить щ ре. Застосування ж із цією метою математичних методів суті во розширює їх межі і вирішення ідентифікаційних завдай зокрема, за відбитками, які тривалий час вважалися неприда ними об'єктами (наприклад, неповні відбитки папілярних узош пальців, уривки папілярних ліній розміром до 0,5 см2). УдосН] налення методики дослідження на основі нових підходів д змогу встановлювати особу за фрагментами папілярних узо Розроблені нетрадиційні методи ототожнення особи за елі, папілярного узору з використанням поро- та еджеоскопічних нак, суть яких полягає у використанні як окремих ознак, пор з елементами будови узору, особливостей будови папілярні ліній, якими є відображення вихідних проток залоз (пш і меж самих папілярних ліній. Сьогодні є можливим вирішення питань про досліджеЛ складу потожирової речовини, яка утворює відбиток у поєднана з запахом. Вони, вочевидь, можуть вирішити проблеми у випадках, коли мова йде про сліди, що непридатні для власне дактилоскопічної ідентифікації. Встановлено, що сам потожи-ровий склад сліду несе великий обсяг інформації про особу: характер спожитої їжі та прийняті ліки, психічний стан людини, її антропологічну належність тощо. Сучасний рівень розвитку науки дає можливість визначити видову і групову належність потожирової речовини, за її складом диференціювати чоловіків та жінок, встановити приблизний вік особи. Властивості папілярних узорів і їх криміналістичне значення Шкіра людини на внутрішній поверхні кисті складається з двох шарів: зовнішнього - епідермісу і внутрішнього - дерми. Протоки потових залоз, які проходять через внутрішній шар шкіри, на зовнішній стороні утворюють пори. Ці протоки ніби трохи піднімають зовнішній шар шкіри, утворюючи лінійні потовщення - папілярні лінії. Заглибини між папілярними лініями називаються борозенками. Уся сукупність папілярних ліній утворює цілісний складний узор. Папілярні лінії, що складають узор, мають властивості, які покладені в основу дактилоскопічного ототожнення особи. Ними є: індивідуальність, стійкість і відновлюваність. Індивідуальність папілярних узорів означає, що в кожному окремо взятому узорі є велика кількість чітко виражених ознак побудови папілярних ліній, які в сукупності неповторні в інших узорах. Це означає, що точно однакових узорів немає і не може бути не тільки у двох осіб, але й в однієї людини на різних руках чи пальцях. Стійкість. Не тільки структура папілярних узорів нігтьових фаланг пальців рук, але й загалом морфологія внутрішньої поверхні кисті, виникнувши в період ембріонального розвитку, не змінюються протягом усього життя, а лише збільшуються залежно від віку та умов праці. Після смерті людини папілярні Узори зберігаються до повного розкладу м'яких тканин тіла. Із цими дуже важливими властивостями папілярних узорів по-в язана ще одна, яка в результаті зумовлює використання папілярних узорів для розкриття злочинів, а саме - їх відновлюваність. Якщо механічні пошкодження на кисті руки не вплива ють на внутрішній шар (дерму), то через деякий час папілярі узори поновлюються. Якщо ж внутрішній шар пошкодженії! то в місцях пошкодження виникають рубці і шрами, які теж індиєі дуальні та стійкі, а тому можуть використовуватися для ідентися кації особи. В історії криміналістики були випадки, коли злочинці намагаючись ускладнити можливість використання папілярний узорів для встановлення особи, зрізали верхній шар шкірі або тертям робили її гладкою, щоб вона не відображала узорія Але ж і повна відсутність папілярних узорів також робить відбитс\| долоні конкретної особи індивідуальним. Процес виникнення відображень папілярних узорів має необі хідний, стійкий і загальний характер, що повторюється. Основні закономірність цього процесу полягає в контактній взаємодії об'єи та (шкіра долоні людини), що утворює сліди, і поверхні матері ального тіла (предмети, на яких залишаються відбитки), кота сприймають сліди. Механізм утворення пальцевих відбитків Взаємодія поверхні долоні руки з елементами матеріаль] ного середовища місця події зумовлює появу змін на сприй] маючих об'єктах у вигляді нашарування слідоутворюючої реї човини. На шкірі поверхні долоні рук людини немає жировим залоз, але саме на руках утворюються потожирові речовини] Руки людини практично завжди забруднені внаслідок торкан] ня ними частин тіла (обличчя, волосся, вушних раковин тощо)! на яких шкіра постійно покрита жиром, що виділяється з жи-І рових залоз. Цей жир, потрапляючи на руки, змішується з потом, внаслідок чого і утворюється потожирова речовина. Сама потожирова речовина безбарвна, тому на предметах непомітна. Якщо ж рука забруднена, то, звичайно, залиша-і ються видимі забарвлені сліди. Отже, залежно від стану шкір-] ного покриву (сильне чи слабке потовиділення, забрудненість тощо) утворюються відповідно або потожирові, або забарвлені] сліди. Тому сліди можуть бути помітні, малопомітні чи непомітні взагалі. Під час утворення слідів частина слідоутворюючої речови-і\л переходить на об'єкт, що зумовлено налипанням потожиро-зої речовини до поверхні предмета. Обов'язковою умовою цього і змочування слідоутворюючою речовиною поверхні об'єкта, на якому залишаються сліди. Різні об'єкти змочуються неоднаково, при цьому важливе значення має структура їх поверхні. Так, об'єкти з пористою або волосяною поверхнею внаслідок капілярних особливостей поглинають потожирові речовини, до того ж слід ніби розпливається, узори папілярних ліній втрачають чіткість і сліди мають вигляд плями. Слідоутворююча речовина не проникає в такі об'єкти, як пластмаса, скло, метал, які добре сприймають і зберігають сліди. Що вища температура і менша вологість повітря, тим коротший термін зберігання слідів. І навпаки, чим нижча температу-\|ра повітря і вища його вологість, тим довше вони зберігаються. Залежно від якості поверхні предмета, потожирові сліди можуть бути малопомітними чи непомітними. Так, на гладких, полірованих поверхнях (поліровані меблі, посуд), глянцевих (скло, дзеркало, пляшка) чи нікельованих поверхнях (ножі, дверні ручки), виробах з пластмаси (посуд, кермо автомобіля), на шкіряних лакованих поверхнях (гаманці, сумки) залишаються малопомітні сліди. На гладких, але неглянцевих поверхнях (картон, тонкий папір, шкіра, дерев'яна поверхня) залишаються непомітні сліди. Характеристика типів папілярних Узорів Папілярні лінії на пальцях і долонній поверхні розташовані більш-менш паралельно одна до одної і утворюють різні за малюнком та складністю будови узори. Найбільш складну будову мають папілярні лінії на нігтьових фалангах. Такий узор може складатися з декількох потоків: перший потік перетинає ПоДушечку пальця паралельно згину; другий потік розташований у центральній частині нігтьової фаланги і називається внутрішнім узором; третій потік починається від одного краю фаланги, огинає внутрішній узор та закінчується біля другого б°ку фаланги. У залежності від внутрішнього узора всі узори на нігтьові фалангах пальців рук поділяються на три типи: дугові, зави1 кові та петльові. Дугові узори утворені двома потоками папілярних лінії нижній потік проходить паралельно лінії згину, а верхній - тро* піднімається в центрі вверх і нагадує за формою дугу, що і сії ло підставою для його назви. Узори, котрі утворюються трьома потоками папілярних ліні внутрішній узор яких нагадує петлю, умовно можна назва! петльовими. Завиткові узори, як і петльові, складаються з трьох пі токів папілярних ліній, але внутрішній потік утворює конфігурі цію у вигляді кілець, еліпсів. У місцях найбільшого зближення трьох потоків папілярніі ліній у петльових і завиткових узорах утворюється своєрідні фігурз у виді трикутника, що за зовнішнім виглядом нагади грецьку літеру "дельта". Звідси і назва такої фігури - "дельтаІ Кожному з названих типів папілярних узорів притаманні певі особливості структури. Так, у завитковому узорі три потоки пав лярних ліній стикаються не менше двох разів, тому їх особливі» буде наявність не менше двох дельт. У петльовому узорі трі потоки папілярних ліній стикаються тільки один раз, і тому у леї льового узору буде тільки одна дельта. Оскільки в дуговом узорі є лише два потоки папілярних ліній, то, відповідно, ідеш ти у нього немає. Узор папілярних ліній на середніх і основних фаланга! пальців рук суттєво відрізняється від узору на нігтьових фалаїї гах. Зазвичай, папілярні лінії на вказаних фалангах буваюті прямими, дуго- або хвилеподібними. На ділянках долоні папілярні лінії також мають різну будо Крім папілярних ліній, на долоні є згинальні складки (флексо лінії). Характеристика основних методів способів і засобів виявлення слідів рук Розмаїття носіїв слідів рук зумовлює значну кількість засобі! і методів виявлення слідів. У сучасній класифікації виявлення слідів рук виділяють три найбільші класи: фізичні, хімічні фізико-хімічні. До фізичних методів належать: оптичний, люмінесцентний, порошковий та метод термовакуумного напилення. Кожний із них має свої особливості і може бути рекомендований залежно від давності сліду та різних поверхонь, які сприймають сліди. Найбільш розповсюджений з названих методів - порошковий. Він заснований на використанні здатності частинок порошку прилипати до потожирової речовини сліду, забарвлюючи і роблячи його видимим. Вибір порошків залежить від кольору сприймаючої поверхні, на якій є слід, рельєфності поверхні і давності сліду. Так, для темної поверхні використовують світлі порошки (окис цинку, алюмінію, свинцевих білил), для світлих - темні (графіт, окис міді, сажа та інші). Залежно від того, гладка чи шерехата поверхня, на якій є сліди, вибирають і порошки. Порошки наносяться на слідосприймаючу поверхню різними способами. Посипання або перекочування порошку по поверхні. Спеціальний порошок посипають на слідосприймаючу поверхню за допомогою пензлика чи просто з ємності, в якій знаходиться порошок. Потім, взявши предмет і по черзі підіймаючи та опускаючи його за краї, можна досягти рівномірного розміщення порошку на всій поверхні. Після виявлення сліду залишки порошку видаляються шляхом перевертання предмета або постукуванням по ньому зі зворотного боку. Зафарбовування за допомогою дактилоскопічного пензлика. Суть цього способу полягає в тому, що на дактилоскопічний пензлик набирається невелика кількість порошку, який постукуванням пальця по ручці пензлика струшується на поверхню. Коли вся поверхня буде вкрита рівномірним шаром порошку, пензликом проводять по поверхні. Утих місцях, де є потожирові речовини, порошок закріпиться і зробить слід видимим. Забарвлення за допомогою розпилювача. Для забарвле ня слідів рук порошками можливе застосування розпилювач який складається із скляного балончика, гумової груші, порожньо стержня і наконечника. Особливо зручно використовуват цей спосіб під час виявлення слідів на вертикальних поверхня) До фізичних належать також люмінесцентний, оптичн і метод термовакуумного напилення. Люмінесцентний метод практично не змінює об'єкт, що сліджується, тому його рекомендують застосовувати першиї Доведено, що ультрафіолетове опромінювання діє і на са потожирову речовину, і що люмінесценція сліду тим біль чим більше жиру міститься в потожировій речовині. Це відкрі тя дає змогу виявляти невидимі сліди на поверхнях, які не мо; на обробляти порошками. Процедура виявлення відбитків лазерним методом полян в тому, що в пучок лазерного випромінювання, попередньо розсі ного за допомогою матового скла, поміщають поверхню зі слщо а потім проводять фотореєстрацію люмінесценції відбитків палы Лазерний метод за чутливістю значно перевищує порошковий. Метод термовакуумного напилення (ТВН). В основі ві явлення потожирових слідів методом термовакуумного нэп лення лежить здатність парів атомів і молекул речовин яка міститься у вакуумі і розігріта до відповідної температурі сконденсуватися у вигляді тонкого шару покриття на об'єктаї що трапляються на шляху розпилення. Усі зазначені вище пщ мінесцентні методи є виключно лабораторними. Хімічний метод виявлення слідів рук заснований на здатної сті відповідних компонентів потожирової речовини зафарбові ватися під час взаємодії з деякими хімічними речовинами Як барвникові реактиви найчастіше застосовують азотнокислі срібло, нінгідрин, алоксан, ортотолідин, які у вигляді розчині наносяться на поверхню, що досліджується, з метою виявлел ня відбитків пальців. До класу фізико-хімічних належить метод парів йоду. Ви явлення слідів за допомогою парів йоду базується переважні на адсорбції йоду потожировою речовиною. Використання йод під час обкурювання сліду для забарвлення потожирової речовини побудовано на його властивості переходити при незначному нагріванні з твердого стану в газоподібний (минаючи рідкий) і осідати на потожировій речовині. Відомо багато прийомів використання парів йоду, які можна звести до двох основних - "холодного" і "гарячого". Суть першого прийому полягає в тому, що на дно посудини кладуть декілька кристалів йоду, а потім туди ж поміщають об'єкт, на якому необхідно виявити сліди. Посудину закривають кришкою на декілька годин. Пари йоду, які повільно виділяються, зафарбовують сліди рук, якщо ж вони на об'єкті відсутні, то зафарбовується весь об'єкт. Другий прийом полягає в тому, що кристали йоду нагрівають на піщаній бані або в спеціальних апаратах з електричним способом підігріву. У таких випадках найчастіше використовуються йодні трубки. Пари йоду в них утворюються під час пропускання через трубку потоку підігрітого повітря або навіть повітря кімнатної температури. Копіювання слідів. Сліди, що залишені на предметах або інших об'єктах, вилучити котрі неможливо, після запилювання порошками доцільно копіювати. Сліди рук на рівній поверхні, зафарбовані порошками, переносять на дактилоскопічну плівку. При цьому сліди, оброблені світлими порошками, копіюють на темну дактилоплівку, а темні - на світлу. Сліди рук, що містяться на нерівних поверхнях (увігнутих чи випуклих) і зафарбовані темним порошком, можна скопіювати на липку стрічку (наприклад, скотч). Копіювання проводять так само, як і на дактилоскопічну плівку. Копійований слід Для запобігання можливого псування необхідно прикрити шматком чистого скла чи плівки. Сліди рук, виявлені магнітними порошками, можна закріпити на поверхні предмета, обкуривши його парами йоду. Утворе-На при цьому сполука міцно закріплюється на поверхні об'єкта. Після цього предмет із слідами вилучається і пакується. Криміналістична інформація, що її дає вивчення слідів рук Найбільш цінні відомості для встановлення особи злочинця можуть дати залишені ним сліди і, насамперед, сліди його рук. Характер цих відомостей та їх обсяг залежать від того, якою 4 стиною руки і з якою чіткістю залишений слід. В одному випаді доводиться мати справу з відбитками пальців, в іншому- відби ками долоні, у третьому - відбитками кисті (пальців і долой За такими слідами можна отримати криміналістичні відомої про злочинця та організувати його розшук. У разі виявлення на місці події слідів пальців, як правил виникає запитання: якою рукою і яким пальцем вони запишем Вирішення цього питання в подальшому може допомогти білц ефективно вести розшук особи, котра залишила сліди Ы Для того, щоб визначити, якою рукою і яким пальцем залиша сліди, необхідно з'ясувати, в результаті яких дій вони утворюю™ ся. Такими діями можуть бути захват, натискання (упор) і дотия Сліди захвату утворюються при триманні в руці предмея Необхідно пам'ятати, що під час захвату участь великого najf ця руки обов'язкова, решта пальців можуть бути задіяні не я Це, передусім, залежить від форми, розміру, ваги і призначє\| ня предмета. Залежно від цього захват може відбуваті{ однією або двома руками. На невеликих за розміром об'єктах, як правило, залишаю' ся сліди трьох пальців - великого, вказівного і частково сері нього, тому що в таких випадках останній тільки допомагі підтримувати предмет. Іноді й на невеликих за розмір і вагою предметах при підтримці можуть залишатися сліди в пальців. Особливо це характерно для предметів, конструкі яких передбачає їх утримання всією кистю руки (вогнепальі зброя, ножі). Від ваги і форми предмета залежить, буд на ньому залишатися сліди всіх фаланг пальців рук чи тіль) нігтьових, усієї долоні, чи її частини. Наприклад, під час захі ту циліндричних предметів (склянок, пляшок) поряд із відбиті ми пальців залишаються і сліди долонь. При захваті ж плоскі предметів сліди долоні можуть і не залишитися. Сліди від натискання. Залежно від роботи, що виконує ся, а також призначення і розміру предмета, натискання мо; здійснюватися одним, декількома пальцями або всією к Так, від натискання на кнопку електричного дзвінка залишаєті слід одного пальця; при засуванні ящика стола - сліди дол або окремих пальців; під час пересування громіздких предмв Криміналістична техніка (меблів, сейфів) залишаються сліди кисті обох рук; при відкриванні вхідних дверей (від себе) - сліди однієї кисті. Сліди торкання утворюються в результаті дотику рукою до предмета. Як правило, вони залишаються або кінцями нігтьових фаланг, або окремими частинами долоні. Позаяктакі сліди здебільшого слабо виражені, то у вирішенні питання, якою рукою і якими пальцями залишені відбитки, вони відіграють допоміжну роль. Основними даними, які дають змогу робити висновки про те, якою рукою і якими пальцями залишені сліди, є: - розташування слідів на поверхні об'єкта; -будова папілярного узора нігтьової фаланги пальця руки; -будова папілярного узора середньої фаланги пальців; - будова папілярного узора долоні. За величиною кисті, долоні і пальців можна визначити приблизний зріст людини. Так, при довжині долоні 10,3-10,8 мм і її ширині 8,1-8,8 мм зріст середнього чоловіка становить, зазвичай, 148-156 см, а жінки дещо більше - 159-163 см. Відбитки нігтьових фаланг бувають короткими (за формою нагадують круги), довгими (у формі витягнутого овалу) і середніми. За цими даними в деяких випадках вдається встановити розміри і форму пальців та долонь. Короткі фаланги відповідають коротким і товстим пальцям короткої долоні, продовгуваті фаланги-довгим пальцям прямокутної долоні. Важливою криміналістичною ознакою для розшуку за відбитками пальців є різні каліцтва рук. До них належать: повна (чи часткова) відсутність одного чи декількох пальців, їх скривлення або скручення, потовщення суглобів, незвичайні розміри або зрощення пальців. Велике значення для читання слідів рук мають сліди різних пошкоджень та захворювань поверхні долоні і пальців рук. На шкірі вони залишають найрізноманітніші рубці. Під час вивчення таких слідів необхідно звернути увагу на місцезнаходження рубців, їх форму (лінійні, дугові, хвилясті, еліпсоїдні, зірчасті тощо), а також розміри. Потворність пальців і рубці є особливими прикметами особи, яка залишила сліди. їх необхідно детально описати в протоколі 1 фотографувати крупним планом за правилами масштабної фотозйомки для того, щоб надалі за цими ознаками можна буї організувати розшук злочинця. Іноді в слідах пальців трапляються відбитки різних предметі наприклад, обручок, каблучок, бинтів тощо, які в окремих а падках можуть бути додатковою прикметою для організації ря шуку злочинця. Потрібно заздалегідь визначити, на якому палы якої руки міститься предмет, що це власне таке, яка його фа ма, структура і розміри. Із роками, з ростом руки і пальців, збільшується і площа ро: міщення папілярних ліній. Зважаючи на те, що їх кількість прі тягом усього життя залишається незмінною, то розмір ліній, з< крема, ширина, збільшується. Тому на пальцях у дітей (на відрізі 0,5 см) нараховується 12-13 папілярних ліній, у підлітків! 10-12, у дорослих - 9-10. Крім того, чим доросліша людині тим менш вираженими стають папілярні лінії. Відбуваєтьі це тому, що з плином часу вони зношуються, перетинаютьі зморшками і складками шкіри, внаслідок чого у відбитках палы! людей похилого віку вони, як правило, важко відрізняються. І Криміналістичне значення слідів ні і взуття Сл(ди ніг і взуття - це відбитки морфологічних особливосте! будови ніг, шкірного рельєфу або рельєфу підошви. За видам сліди ніг (взуття) поділяють на об'ємні, поверхневі (видим й невидимі), статичні та динамічні За статичними слідами босої ноги в результаті дослідженні папілярних ліній можна встановити особу, яка їх залишила. На місці події може бути виявлено одиночний слід або доріжга слідів ніг - групу послідовно розташованих слідів ніг одніа людини. Елементами доріжки слідів є: лінія напряму руху, лінії ходьби, довжина кроку, ширина кроку, кут розвороту стопи Доріжка слідів має діагностичне значення щодо визначенні напрямку, швидкості руху, характеру пересування, зросту, статі фізичних вад особи тощо. В одиночному сліді визначають дові жину сліду (розмір взуття), довжину і ширину підметки, довжиІ ну і ширину підбора, довжину і ширину проміжної частини! За наявності ідентифікаційних ознак у сліді можна встановите особу чи взуття, яким цей слід залишено. Способами фіксації слідів ніг, окрім описування в протоколі,] є фотографування, замальовування, виготовлення гіпсовий зліпків (рідше - полімерних зліпків). Поверхневі сліди фіксують за допомогою зволоженого фотопаперу чи переносять на широку дактилоскопічну плівку або стрічку скотч. Криміналістичне значення слідів транспортних засобів У криміналістиці сліди транспортних засобів поділяють на сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу (сліди коліс на ґрунті, сліди зіткнення з перешкодою тощо); предмети, що відокремилися від транспортного засобу (частки скла фарного розсіювача, уламки облицювання, окремі деталі); речовини (плями паливно-мастильних речовин, частки фарби). Колісний транспорт залишає сліди котіння, сліди тиснення, а під час гальмування утворюються сліди динамічного походження, які називають слідами гальмування. Сліди у вигляді відбитків протектора можуть бути об'ємними та поверхневими, забарвленими, слідами нашарування чи відшарування. За слідами, які містять ознаки ходової частини транспорту, можна встановити: вид ходової частини, ширину колії, базу транспортного засобу, кількість осей та коліс, модель шин, а в разі наявності індивідуальних ознак-здійснити ідентифікацію транспортного засобу. Слід одного колеса називається біговою доріжкою, а дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Відстань між передньою і задньою осями називається базою транспортного засобу. Ширина колії- це конструктивна ознака конкретного транспортного засобу. За колією, базою, кількістю осей і коліс, шириною бігової доріжки і довжиною кола колеса можна встановити тип, марку, модель транспортного засобу. Слід гальмування - це довжина бігової доріжки від початку гальмування транспорту до повної його зупинки. Важливе криміналістичне значення має встановлення точки початку гальмування та довжини шляху гальмування, що з урахуванням інших даних дає можливість встановлення швидкості руху та відповідності дій водія змінам у дорожній обстановці. Сліди транспортних засобів фіксують у протоколі із застосу-ванням вимірювання, фотографують, при потребі - з об'ємних слідів виготовляють копії. Поверхневі сліди протектора переносять на копіювальні дактоплівки або прошкурений лист гуми. Плями паливно-мастильних речовин, скельця скла, уламки й деталі автомобіля вилучають в натурі. Криміналістичне значення слідів знарядь злому та інструментів Знаряддя злому- це спеціально виготовлені, перероблені чи пристосовані для умисного застосування під час вчинення злочину будь-які тверді предмети, які використовують для злому перешкод, замків та засувів. Зазвичай, з цією метою застосовують різний столярський або слюсарський інструмент, металеві предмети, палиці. До особливої групи знарядь злому належать спеціально виготовлені зі злочинною метою інструменти, такі як: "гусяча лапа", "фомка", відмички тощо. Сліди знарядь злому утворюються переважно внаслідок механічної взаємодії. Фіксацію слідів здійснюють за загальними правилами - в протоколі слідчого огляду, в якому відображають, що зламано, з якого матеріалу виготовлено об'єкт, де він розташований, які на ньому є пошкодження, їх розміри, контур, форма, механізм утворення, вид слідів, наявність у них сторонніх речовин тощо. Дослідження слідів знарядь злому та інструментів дає можливість з'ясувати механізм злому, навички злочинця, встановити групову належність знаряддя або ідентифікувати його. Криміналістична характеристика слідів зубів, нігтів та інших частин тіла людини Нерідко під час огляду місця події чи іншого слідчого огляду виявляють сліди, які залишає людина окремими власними частинами тіла, якто: зубами, нігтями тощо. Сліди зубів за механізмом утворення можуть бути слідами надкусу (внаслідок неповного змикання зубів з утворенням об'ємного сліду) та слідами відкусу (внаслідок повного змикання зубів з утворенням на розчленованих частинах об'єкта слідів ковзання). Сліди нігтів на тілі людини мають вигляд синців, подряпин, а на пластичних матеріалах- мають вигляд об'ємних відбитків. Виявлені сліди описують в протоколі, фотографують, а з об'ємних слідів виготовляють зліпки з використанням полімерних паст. Вивчення таких слідів дає можливість встановлення походження сліду, а за наявності індивідуальних ознак, які відображені в сліді, можливе ототожнення людини. У разі виявлення в сліді м ікро кіль кості слини, крові та інших виділень людського організму можна встановити за проведеними біологічними дослідженнями групу крові особи, окремі види захворювань тощо.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (20.05.2014)
Просмотров: 670 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: