Реферат на тему: Контрольна з кримінального права - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Контрольна з кримінального права. Вступ Визначення поняття через родо-видове відношення не є єдино можливим підходом. У науці існує такий підхід, як генетичне визначення – визначення, при побудові яких у характеристиці понять наводять ознаки, що вказують на виникнення або походження предметів чи явищ. Тому не можна оминути розгляд питання про причини виникнення конкуренції кримінально-правових норм. На перший погляд, конкуренція кримінально-правових норм – це результат надлишків у законодавстві, недолік діючої системи кримінального законодавства. І справді, якщо існують дві або більше норми, які передбачають один і той самий злочин, то в чому полягає соціальний зміст цього явища? Чи не є воно наслідком недосконалості діючої системи кримінального права і чи не краще було б обмежетись виданням таких норм, які б у жодному разі не збігалися і не перетиналися між собою навіть частково? Існування конкуруючих норм-факт об”єктивний, такий, якого на даному етапі розвитку законодавчої техніки усунути повністю неможливо. Наприклад, не виникає сумнівів у необхідності створення норм, які можуть перебувати в конкуренції типу “ціле та частина”. Це пояснюється тим, що злочинна поведінка різноманітна, має як складні, так і прості форми, у тому числі і такі, що за окремими ознаками збігаються з більш складними утвореннями. З цієї причини конструюються норми про так звані складені злочини, які точніше відображають характер суспільної небезпеки посягання. Відсутність таких норм нерідко викликає труднощі на практиці З. засуджений у вересні 2000 року Бузьким районним судом Львівської області за те, що він 26.06.2000р о 23 год. з повітряної лінії зв”язку с.Андріївка Бузького району Львівської області таємно викрав 90 м телефонного кабелю марки ТПП-50х2х0,4 вартістю 602 грн, що належить УДПЕЗ “Укртелеком”. Викрадаючи кабель телефонного зв”язку, З. умисно пошкодив засоби зв”язку, привівши їх у стан, непридатний для цільового використання. Внаслідок цього 50 абонентів залишились без телефонного зв”язку, чим завдано шкоду на суму 392 грн. Такі діяння З. кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст.81 та ст.78 КК України 1960р. В ухвалі судової колегії в кримінальних справах обласного суду кваліфікація залишилася не зміненою (Справа № 11-628/2000// Архив Апеляційного суду Львовської області), погодитися з чим важко. В даному випадку мала бути вмінена не ст. 78 КК України 1960р., а ст. 205 КК України 1960р. – за умови, що вона була б введена в дію. Оскільки ст. 205 КК України 1960р. у редакції Закону від 01.10.1996 року так і не була введена в дію, а вчинений З. злочин не був пов”язаний із пошкодженням засобів зв”язку на об”єктах транспорту, то це посягання повністю охоплюється ознаками першої з інкримінованих йому норм. Разом з тим вчинення подібних діянь після вступу в дію КК України 2001р. повинно кваліфікуватися лише за ст. 188 “Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв”язку та їх обладнання” КК України2001р. Норма ця закріплена в цій статті, передбачає відповідальність саме за такі складні злочинні прояви. Викрадення кабелю шляхом демонтажу, тобто злочин, передбачений ст. 188 КК України, завжди вчиняється шляхом умисного пошкодження кабельної лінії зв”язку, а отже охоплює (поглинає) дії, передбачені ст.360 КК України, становить собою складений злочин, який можна передати такою формулою: т.185КК України + ст. 360 КК України= ст. 188 КК України.. Утворення конкуруючих норм іншого типу – “загальна-спеціальна” також є фактом об”єктивним, а в ряді випадків можу бути доцільним. Розвиток кримінального законодавства не можна уявляти ні як процес постійного узагальнення, створення щоразу ширших та абстрактних формулювань злочинів, ні, навпаки, як процес казуїстичного “дроблення” закону на норми, що передбачають окремі випадки. Разом з тим розвиток кримінального законодавства полягає не тільки в уточненні окремих понять та їх визначень або в зміні казусних норм абстрактними, але в утворенні й зміні спеціальних норм. Для посилення боротьби з деякими видами злочинів, які вважаються найбільш небезпечними в даний момент, або для того, щоб звернути увагу правозастосовних органів на відмінність характеру і ступеня суспільної небезпечності деяких видів діянь, законодавець застосовує розробку більш детальних нормативних приписів на підставі вже створених загальних норм. Виділення спеціальних норм із загальних забезпечує можливість урахування особливостей охоронюваних суспільних відносин. Конкретизація диспозицій проходить за предметом злочину, суб”єктом, місцем вчинення злочину та ін. Певна частина змін змісту або структури вже прийнятих кримінально-правових норм відбувається не шляхом диференціації, а їхнього узагальнення. Історія розвитку кримінального законодавства свідчить проте, що правова регламентація певної групи суспільних відносин звичайно починається із створення норм, які передбачають більш чи менш конкретні випадки. Згодом поступове накопичення окремих норм Особливої частини приводить до створення узагальнених формулювань. Однак потім вони змінюються або доповнюються – нарощується нова система, якау подальшому знову може дістати узагальнене вираження. 1. Кримінально-правова характеристика грабежу. Ст. 186 Грабіж Кримінального кодексу України: Відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або завдав значної шкоди потерпілому. Грабіж, вчинений у великих розмірах. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою. Грабіж з об”єктивної сторони виражається у відкритому викраденні – вилученні чужого майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють те, що вчиняється. При цьому винний також усвідомлює, що його дії помічені, усвідомлюються цими особами, але ігнорує це. Якщо винний помиляється і вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені, він відповідає за грабіж; якщо ж ситуація зворотна – особа вважає, що його ніхто не бачить, але насправді за ним стежать , то вчинене вважається крадіжкою. Грабіж матиме місце і в тому випадку, якщо викрадене, почате таємно, переросло у відкрите (наприклад, при вчинені винним крадіжки несподівано з”явився сторож, але винний ігнорує це , і, схопивши викрадене, тікає. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу, усвідомлює цю обставину. До таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника. З об”єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі: відкритого викрадення чужого майна без застосуваня насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж); відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж). Частина 2 ст.186 передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під таким насильством розуміється як фізичне насильство – обмеження волі потерпілого або інших осіб (зв”язування, замкнення в певному приміщенні), нанесенні ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, так і психічне насильство – погроза застосувати вказане фізичне насильство. Такий грабіж має додатковий безпосередній об”єкт – свободу і тілесну недоторканність особи. Більш небезпечне насильство до потерпілого утворить склад розбою. Насильство при грабежі у більшості випадків застосовується з метою вилучити майно, а тому передує вилученню. Але насильство може застосовуватися і для утримання вже вилученого майна, тобто слідувати за вилученням (наприклад, винний, скориставшись тим, що продавець вийшов до підсобного приміщення, з прилавка магазина викрав річ. Продавець, помітивши злодія, намагався її відібрати, але винний утримуючи річ, наніс кілька ударів продавцю і з викраденним зник). Якщо ж насильство застосовується тільки з метою уникнути затримання, то грабежу, поєднаного з насильством, не буде (наприклад, винний кинув відкрито викрадену річ і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати). У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем. Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щобвідібрати у потерпілого річ, предмет (наприклад, вирвав з рук сумку, зірвав з голови шапку тощо). У цих випадках насильство до потепілого не застосовується, тому грабіж-ривок кваліфікується за ч.1 ст.86. Суб”єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб”єктивна сторона характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотив. Всі інші кваліфікуючі ознаки грабежу (повторність, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення, завдання значної шкоди, а також у великих і особливо великих розмірах, організованою групою) аналогічні тим, що відносяться до крадіжки. Грабіж вважається закінченим з моменту вилучення майна і отримання початкової можливості розпорядитися ним як своїм власним. 2. Відмінність грабіжу від крадіжки та розбою. Розбій - найбільш небезпечним злочином проти власності. Його обов”язковим додатковим об”єктом виступають життя і здоров”я потерпілих. Об”єктивна сторона розбою полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Насильство носить реальний характер: здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого , короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого від грабежу. Під фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров”я розуміється легке тілесне ушкодження, що спричинилокороткочасний розлад здоров”я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодження, замах на вбивство, вбивство. Однак слід відмітити, що замах на вбивство і вбивство, що супроводили розбій, не охоплюються цим складом і вимагають додаткової кваліфікації за відповідним пунктом ч.2 ст. 115. До насильства як обов”язкової ознаки розбою відноситься і насильство, небезпечне для життя в момент заподіяння. Специфіка його у тому, що реальна небезпека для життя існує для потерпілого лише в момент застосування насильства, фактично воно не приводить до настання смерті. До такого насильства відносяться також дії, що не призвели у конкретному випадку до будь-яких наслідків, але містили реальну небезпеку для життя в момент їх вчинення. Наприклад, здушення шиї, застосування електроструму, скидання з висоти тощо. Фізичне насильство може бти як відкритим, так і таємним (нанесенняудару потерпілому, який спав). Психічне насильство – це погроза заподіяти вказане фізичне насильство або погроза вбивством. Тому додаткової кваліфікації за ст. 129 тут не потрібно. Насильство при розбої є способом заволодіння майном і, як правило передує йому. Однак воно може застосовуватися і після заволодіння майном для його утримання. Насильство, небезпечне для життя чи здоров”я, застосоване винним з метою уникнути затримання, вимагає самостійної кваліфікації за сукупністю з крадіжкою чи грабежем. Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якми розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж – це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що є небезпечним для життя або здоров”я потерпілого, або погрозу такого насильствпа, при розбої – насильство, небезпечне для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моенту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чизаволоділа винна особа чужим майном). Суб”єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб”єктивна сторона – характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Кваліфікуючими ознаками розбою є : вчинення його попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм; поєднання розбою з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; спрямовання розбою на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинення організованою групою, або поєднання із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Ці ознаки аналогічні тим, які розкриті при аналізі крадіжки, за виключенням двох. Це розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Розбій вважається повторним лише тоді, коли йому передував розбій або бандитизм. Вчинення раніше крадіжки, грабежу чи інших корисливих злочинів, пов”язаних із обертанням чужого майна, повторність розбою не утворить. Крадіжка – таємне викрадення чужого майна. Таємним визначається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою також визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Об”єктивна сторона крадіжки виражається в дії – таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна. З суб”єктивної сторони крадіжка передбачає прямий умисел, за якого винний усвідомлює, що вилучає чуже майно таємно. І це психічне відношення винного має вирішальне значення для кваліфікації викрадення як крадіжки. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування – залежно від характеру насильства чи погроз –як грабіж чи розбій. Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визнання того, чи малаособа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарського угіддя, магазину тощо) та інших обставин. Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжувальної крадіжки, при якій вчиняється одна крадіжка, але частинами, кількома тотожними діями, об”єднаними однією метою. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: повторно; за попередньою змовою групою осіб; у великих розмірах; в особливо великих розмірах; організованою групою, а також крадіжка; поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; що зазнала значної шкоди потерпілому Вироком судової колегії в кримінальних справах обласного Суду Автономної Республіки Крим К. заседжений за ч.3 ст. 185 КК України за те, що в ніч. за попереднім зговором з іншою особою проник до теплиці радгоспу “Севастопольський”, звідки викрав 110 кг огіркив на суму… Розглянувши касаційну скаргу адвоката, в якій поставлено питання про скасування вироку і закриття справи щодо К. за відсутністю в його діях складу злочину, судова колегія змінила вирок з таких підстав. Разом з тим слід визнати, що за ч.3 ст. 185 КК України дії К.кваліфіковано невірно. Теплиця, з якої К. та іншою особою було викрадено огірки, не може бути віднесена до приміщень чи інших сховищ, оскільки не має властивих для цього конструктивних ознак. Даних про розміри та площу цієї теплиці в матеріалах справи не має. В той же час зі справи випливає, що це була тимчасова споруда, яка має дерев”яний каркас обтягнутий плівкою. Таким же чином були влаштовані і двері цієї теплиці, що не мали замків чи інших запірних засобів, а лише підпиралися палицею. За своїм призначенням ця споруда як виробнича дільниця була сворена не для зберігання матеріальних цінностей, а для вирощуваня городніх культур і не може бути визнанна приміщенням чи іншим сховищем. За цих обставин зазначена крадіжка не може бути визнана такою, що вчинена з проникненням в приміщення. Тому дії в цій частині слід перекваліфікувати з ч.3 на ч.2 ст. 185 КК України як вчинені за попереднім зговором групою осіб.. У частині 3 ст. 185 встановлена відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища або завдала значної шкоди потерпілому. Житло – це приміщення, призначен для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). ДО житла прирівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов”язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо). Приміщення – це різного роду споруди, будови, в яких постійно або тимчасово знаходиться майно. Це може бути магазин, база, промислове підприємство, музей тощо. Інше сховище – широке поняття- будь-яка споруда для постійного або тимчасового зберігання майна (контейнер, фургон, дільниця території, що охороняється тощо). Підпроникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгення до них будь-яким способом – із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання. Однак обов”язковою ознакою є незаконність – з метою крадіжки. Якщо особа увійшла в приміщення, житло не з метою крадіжки, але потім викрала майно, то ознака, що розглядається, відсутня. Якщо з метою проникнення застосовується насильство (наприклад, до охоронця, господаря квартири та інших) то, залежно від характеру насильства, все вчинене має кваліфікуватися як грабіж або розбій. Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому, визначається за сукупності двох умов: матеріального становища потерпілого та розміру збитку на суму від ста до двохсот п”ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян . Задачи Задача 1 П'яний Пашкевич нацькував свого собаку ротвейлера на Петрова. Собака кинувся і вхопив Петрова за обличчя, відкусивши носа і верхню губу. Кваліфікуйте дії Пашкевича Я буду кваліфікувати дії г.Пашкевича за ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження. Об”єктом злочину – є здоров”я особи, у нашому випадку, здоров”я г.Петрова. Об”єктивна сторона злочину виражена в дії – нанесення тяжких тілесних ушкоджень (непоправне знівечення обличчя). Непоправним знівеченням обличчя визначається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого (у нашому випадку г.Петрова) не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменьшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Згідно з умовами задачі ми можемо зрозуміти, що відновити вигляд г.Петрова без хірургічного втручання неможливо, отже ушкодження обличчя вважається непоправним. Суб”єкт злочину – є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб”єктивна сторона злочину – прямий умисел, умисна вина Склад злочину вважається закінченим з моменту настання злочинного наслідку у вигляді шкоди здоров”ю людини. Склад злочину матеріальний. Обставиною , яка обтяжує покарання щодо г.Пашкевича (згідно зі ч.1 п.13 ст.67 КК України) є – вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп”яніння. Задача 2 Артамонов, скориставшись неуважністю продавця з ящика прилавка взяв 44 грн. з виручки і вийшов з гастроному. Наступного дня, таким же чином він взяв з виручки 40 грн., але цього разу продавець це побачила і ухватила Артамонова за рукав, але він вирвався і вибіг з гастроному. Кваліфікуйте дії Артамонова. Дії г.Артамонова можна кваліфікувати як повторність злочинів (ст. 32 КК України),що є різновидом множинності злочинів, які ми бачимо у цій задачі. Повторність злочинів виникає й тоді коли якісь із вчинених злочинів є незакінченими і кваліфікуються як замахи чи готування. На мою думку здається не можливим кваліфікувати злочин вчинений г.Артамоновим за ч.2 ст 32 тому що,єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, виникає, у винного (як правило) ще до першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. У г.Артамонова намір продовжувати почате (як я вважаю), з”явився після крадіжки. У першому епізоді г.Артамонов здійснив злочин, який я буду кваліфікувати за ст. 185 Крадіжка КК України , а другий епізод підпадає під наступну кваліфікаційну формулу: ст.15 ч.1 ст.186 КК України. Розглянемо епізод перший – крадіжка вчинена г. Артамоновим. Родовий об”єкт – власність. Предмет – майно. Об”єктивна сторона – таємне незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна. Суб”єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14 річного віку. Суб”єктивна сторона – характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Винний г.Артамонов усвідомлює, що вилучає чуже майно таємно. Обов”язкова ознака суб”єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Закінченою крадіжка визначається з моменту вилучення майна і отримання винним можливості хочаб початкового розпорядження вилученим (сховати, передати, викинути тощо). Склад злочину – матеріальний. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим (продавцем з магазину) і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж. Отже, ми переходимо до другого епізоду. Родовий об”єкт, такий самий як і у випадку з крадіжкою. Предмет – майно. Об”єктивна сторона характеризується відкритим викраденням чужого майна, без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницькій грабіж). Суб”єкт – осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб”єктивна сторона характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Література Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К.: ЮрінкомІнтер, 2001. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.- під ред. М.І.Мельника, К.: АСК, 2001. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.-К.,-"Форум", 2001., у 2-хч. Кримінальне право. Особлива частина. Київ-Харків. Юрінком-інтер.за редакціїю проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Право.-2002. "Про власність": Закон України від 7 лютого 1991 р. //Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна": Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 року //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки).-Сімферополь, 1998. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання продовольчих товарів, їх витрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації": Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки).-Сімферополь, 1998. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу": Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1987 р. //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки).-Сімферополь, 1998. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власност?": Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки).-Сімферополь, 1998. Ільковець Л., Мельник М. Кваліфікація вимагательства: характерні помилки та їх причини //Радянське право. - 1990. Картавих В. Разбой с проникновением в жилище //Радянське право.-1990 Кваліфікація діянь, пов'язаних з посяганням на власність: Практика судів України у кримінальних справах //Юридичний вісник України.-1997.-1-7 травня. Клименко В. А., Мельник Н.И. Уголовно-правовая борьба с вимогательством индивидуального имушества граждан. - Учебное пособие. -Киев: УАВС, 1993. Коржанський М.И. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. Київ.: Юр?нком, 1996. Матишевский П.С. Преступления против собственности й смежные с ними преступления. - Киев.: Юринком, 1996. Мельник М.І. Відмежування вимагання від розбою і насильницького грабежу //Радянське право.-1991.-10.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (20.05.2014)
Просмотров: 353 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: